Постанова від 10.06.2025 по справі 460/3173/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/3173/24 пров. № А/857/18404/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові, апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, що ухвалила суддя Друзенко Н.В. у м. Рівне, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 460/3173/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 03.08.2020 по 21.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.08.2020 по 31.12.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України па 2020 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 21.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.08.2020 по 31.12.2022;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 03.08.2020 по 31.12.2022;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 45 діб за 2022 рік та за 26 діб за 2023 рік;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 45 діб за 2022 рік та за 26 діб за 2023 рік;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч. 14 ст. 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2017-2023 роки, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 21.12.2023;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч. 14 ст. 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2017-2023 роки, виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу 21.12.2023;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію в розмірі 530 відсотків від посадового окладу по 21.12.2023;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премію в розмірі 530 відсотків від посадового окладу по 21.12.2023;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за період з 2012 року по 2016 рік;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за період з 2012 року по 2016 рік;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, яка здійснюється (здійснювалося) в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах, за період 2008-2023 роки відповідно до пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011- XII;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби яка здійснюється (здійснювалося) в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах, за період 2008-2023 роки відповідно до пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з урахуванням пільгової вислуги років служби, що складає повних 15 років;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з урахуванням пільгової вислуги років служби, що складає повних 15 років;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 01 по 19 грудня 2023 року;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100000.00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 01 по 19 грудня 2023 року;

- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підйомну допомогу, у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.

10 червня 2024 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 03.08.2020 року по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.

Зобов'язав НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 03.08.2020 року по 19.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України па 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.

Зобов'язав НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу, у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.

У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення із 03.08.2020 року по 19.05.2023 року, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислені, шляхом множення прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім цього, Закон України «Про державний бюджет на 2020 рік», Закон України «Про державний бюджет на 2021 рік», Закон України «Про державний бюджет на 2022 рік» та Закон України «Про державний бюджет на 2023 рік» не містять застережень, щодо застосування, при обрахунку грошового забезпечення, прожиткового мінімуму на поточний рік.

Також суд встановив, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про виплату індексації грошового забезпечення за період 03.08.2020 по 31.12.2022, оскільки, у матеріалах справи є докази, що відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2022 рік за 45 діб та за 2023 рік за 26 діб, оскільки, у матеріалах справи є докази, що відповідач виплатив позивачу вказану компенсацію за спірний період.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про виплату надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 50% посадового окладу за грудень 2023 року, оскільки, у матеріалах справи є докази, що відповідач виплатив позивачу вказану надбавку за спірний період.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюються в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за 2012-2016 роки, оскільки, у цей період позивач перебував на військовій службі в іншій військовій частині, тобто позивач перебував у трудових відносинах з іншим роботодавцем.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, оскільки, у матеріалах справи є докази, що відповідач виплатив позивачу вказану допомогу.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, оскільки, у матеріалах справи є докази, що відповідач виплатив позивачу вказану допомогу.

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», яким внесено зміни у пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, не поновлює дію попередніх норм права.

Що стосується підйомної допомоги, то ця допомога виплачується за зверненням особи із наданням документів, що підтверджують зміну місця проходження служби, однак позивач не звертався до відповідача із відповідною заявою, тому відсутні підстави для виплати підйомної допомоги позивачу.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 , відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 03 серпня 2020 року № 311-ОС зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення, який прибув для подальшого проходження служби з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 09 вересня 2021 року № 338-ОС ОСОБА_1 призначений на вищу посаду - у порядку просування по службі та приступив до виконання обов'язків за посадою з 10 вересня 2021 року.

Згідно з наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 20 лютого 2023 року № 89-ОС позивач призначений на рівну посаду - у зв'язку зі скороченням штатів або переведенням організаційних заходів та приступив до виконання обов'язків за посадою з 21 лютого 2023 року.

На підставі наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 22 грудня 2023 року № 903-ОС «По особовому складу» позивач виключений зі списків особового складу і всіх видів забезпечення з 21 грудня 2023 року.

Позивач вважає, що на момент виключення його зі списків особового складу відповідач не провів повного розрахунку з ним щодо: грошового забезпечення з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні календарної відпустки за 2022 рік та 2023 рік, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки, надбавки за особливості проходження військової служби в розмірі 50% посадового окладу, премії в розмірі 530 відсотків від посадового окладу, грошової компенсації додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за період з 2012 року по 2016 рік, грошової компенсації додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби якого здійснюється (здійснювалося) в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах, за період 2008-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік з урахуванням пільгової вислуги років служби, що складає повних 15 років, додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, за період з 01 по 19 грудня 2023 року, підйомної допомоги у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду в частині задоволення позову, а також те, що відповідач не навів доводів протиправності рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, не зважаючи на те, що відповідач, фактично, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю.

Щодо здійснення розрахунку та виплати грошового забезпечення за період з 03.08.2020 року по 19.05.2023 року без урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, апеляційний суд зазначає наступне.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).

Відповідно до п. 10 постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 січня 2018 року.

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

У примітці Додатку 14 постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої, пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.

Отже, з 29.01.2020 року (дня набрання законної сили рішенням суд у справі № 826/6453/18) діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, і запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Таким чином з 29.01.2020 року, розрахунковими величинами для визначення розміру посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року та відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України «Про державний бюджет на 2020 рік», Закон України «Про державний бюджет на 2021 рік», Закон України «Про державний бюджет на 2022 рік» та Закон України «Про державний бюджет на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, відповідно, не містять.

Разом з цим, апеляційний суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, а саме Закону № 2017-III та Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік».

Отже, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням позивача, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, враховуючи те, що з 03.08.2020 року по 19.05.2023 року відповідач, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, протиправно не врахував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року та січень 2023 року, як розрахункову величину, то грошове забезпечення за ці роки відповідач виплатив у меншому розмірі, ніж визначено законодавством.

Наведене свідчить про те, що позивач має право на перерахунок грошового забезпечення за спірний період, виходячи із посадового окладу та окладу за військовим званням, які розраховані, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого:

- Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року, під час розрахунку грошового забезпечення за 2020 рік,;

- Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року, під час розрахунку грошового забезпечення за 2021 рік;

- Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року під час розрахунку грошового забезпечення за 2023 рік;

- Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, під час розрахунку грошового забезпечення за 2023 рік;

На такий перерахунок позивач має право з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18.

Враховуючи викладене вище апеляційний суд вважає, що, при виплаті грошового забезпечення за період з 03.08.2020 року по 19.05.2023 року, відповідач діяв протиправно.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції зробив вірний висновок в частині задоволення відповідних позовних вимог, однак не визначив у якому періоді який прожитковий мінімум, під час розрахунку грошового забезпечення позивача, необхідно застосовувати.

Вказаний висновок апеляційного суду є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині виплати грошового забезпечення за період 03.08.2020 по 19.05.2023.

Враховуючи викладене, вказані позовні вимоги необхідно задовольнити у такий спосіб:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення розрахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 03.08.2020 по 19.05.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

2) зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період:

- з 03.08.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року;

- з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року;

- з 01.01.2022 по 31.12.2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року;

- з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.

Оцінюючи правовідносини між сторонами, що виникли з приводу невиплати підйомної допомоги, апеляційний суд виходить із наступних міркувань.

Сторони не заперечують, що позивачу не нарахована і виплачена підйомна допомога у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення.

При цьому, апеляційний суд встановив, що позивач у період з 17.07.2008 по 17.10.2016 проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії, в подальшому 2 категорії, у військовій частині НОМЕР_3 та з 03.08.2020 перейшов на нове місце служби у НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно до пунктів 1 ,2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45, у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується:

підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;

добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який переїхав разом з ним.

Право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:

на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду;

на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;

на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.

Виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов'язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).

Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов'язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.

Отже, виплата підйомної допомоги відбувається без окремого рапорту військовослужбовця, на підставі наказу командира з моменту коли він приступив до виконання обов'язків за посадою.

Враховуючи те, що відповідач не нарахував та не виплатив позивачу підйомну допомогу, то у відповідача є відповідний обов'язок.

Отже, позовну вимог про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання відповідача виплатити позивачу підйомну допомогу суд вирішив вірно, тому рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог необхідно залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підводячи підсумок наведеного вище, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову необхідно скасувати в частині позовних вимог про виплату грошового забезпечення за період 03.08.2020 по 19.05.2023 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року та задовольнити ці позовні вимоги у такий спосіб:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення розрахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 03.08.2020 по 19.05.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

2) зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період:

- з 03.08.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року;

- з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року;

- з 01.01.2022 по 31.12.2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року;

- з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в частині задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання відповідача виплатити позивачу підйомну допомогу.

Тому в цій частині оскаржене рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 460/3173/24 не оскаржувалося, а тому в апеляційному порядку не переглядалося.

Наведені міркування є підставою для задоволення апеляційної скарги частково.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 460/3173/24 в частині задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та виплату грошового забезпечення за період 03.08.2020 по 19.05.2023 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року скасувати та прийняти постанову, якою ці позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 03.08.2020 по 19.05.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період:

- з 03.08.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року;

- з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року;

- з 01.01.2022 по 31.12.2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року;

- з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 460/3173/24 в частині задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) протиправною та зобов'язання НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Р. М. Шавель