іменем України
04 червня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/2728/24
Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/992/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,
із секретарем - Піцан В.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України,
розглянувши в порядку спрощеного провадження ІНФОРМАЦІЯ_4 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2025 року (місце ухвалення - м. Бахмач, дата складення повного судового рішення - 04.04.2025) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання членом сім'ї,
У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Томашевська О.А. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання членом сім'ї. В обґрунтування позову посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із захистом України, загинув її онук - ОСОБА_4 , який разом з нею та ОСОБА_2 проживав в АДРЕСА_1 .
Вказує, що у зв'язку з неможливістю встановити, що позивачка була членом сім'ї загиблого ОСОБА_4 , яка проживала разом зі своїм онуком та перебувала на його утриманні, за результатами засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, документи позивачки були повернуті на доопрацювання, що змусило її звернутися до суду з даним позовом, в якому вона просить визнати її членом сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_2 , що надасть їй право на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Також зазначає, що факт того, що позивачка та загиблий військовослужбовець ОСОБА_4 є членами однієї сім'ї фактично не заперечується відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і також претендують на відповідні виплати.
Проте, посилається, що ОСОБА_3 після розлучення з ОСОБА_2 будь-якої участі в утриманні і вихованні сина не приймав, таке утримання здійснювалося мамою та бабусею.
У позові представник ОСОБА_1 - адвокат Томашевська О.А. просить визнати ОСОБА_1 членом сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_2 , що надає ОСОБА_1 право на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Рішенням Бахмацького районного суду від 03.04.2025 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , членом сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_2 , що надає ОСОБА_1 право на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Рішення суду обґрунтовано тим, що дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами та поясненнями ОСОБА_2 підтверджено проживання позивачки однією сім'єю разом з ОСОБА_2 , яка є її донькою та загиблим ОСОБА_4 , який є її онуком, в АДРЕСА_1 .
При ухваленні рішення судом враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_10. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Бахмацького районного суду від 03.04.2025 і ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
За доводами скарги суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини справи та наявні у справі докази, тому рішення підлягає скасуванню.
В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення суду заявник посилається на те, що у провадженні Бахмацького районного суду на розгляді вже перебувала справа № 728/46/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання членом сім'ї.
Вказує, що зазначена справа переглядалась в апеляційному порядку, потім в адміністративному порядку, згодом знову у цивільному порядку у Верховному Суді, за висновками якого справа була передана на новий розгляд до Чернігівського апеляційного суду і в задоволенні вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Як зазначає заявник, під час розгляду справи № 728/46/23 в апеляційному суді було встановлено, що позивач та ОСОБА_2 зазначили, що вони судяться для того, щоб ОСОБА_3 (в іншій справі третя особа) не отримав частку одноразової грошової, яка зарезервована у розмірі 5000000,00 грн, оскільки вони вважають, що ОСОБА_3 не виховував загиблого сина після розлучення з ОСОБА_2 , тому він не має права на ці виплати, які повинні розподілитися рівними частками з зарезервованої суми на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Тому заявник вважає, що судове рішення, ухвалене у справі № 728/46/23 Чернігівським апеляційним судом преюдиційним під час розгляду цієї справи в порядку ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Також за доводами скарги, за поданими документами неможливо встановити, чи є бабуся загиблого тією особою, яка перебувала на утриманні ОСОБА_4 , а акт виконавчого комітету Бахмацької міської ради від 06.06.2022 про фактичне місце проживання не встановлює факту її перебування на утриманні загиблого.
Заявник стверджує, що без надання документів, які відповідно до СК України підтверджують, що бабуся була членом сім'ї загиблого капітана ОСОБА_4 (посвідчення "Член сім'ї загиблого" або судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов'язків) або перебування на його утриманні відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні), неможливо встановити право заявниці на отримання частки одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим документи ОСОБА_1 були повернути на доопрацювання.
Також заявник посилається, що військова частина НОМЕР_1 , в якій проходив військову службу загиблий ОСОБА_4 , територіально знаходилася до повномасштабного вторгнення російської федерації у місті Миколаєві і він там проходив службу на посадах льотного складу після закінчення навчання у місті Харкові, тобто ОСОБА_4 не проживав з 2013 року у місті Бахмачі та був зареєстрований у місті Харкові, а потім у місті Миколаєві, а позивачка проживає в місті Бахмачі Чернігівської області разом зі своєю дочкою ОСОБА_2 . Зазначене встановлено судом під час розгляду справи № 728/46/23 і підтверджено те, що загиблий проживав окремо, тому позивач не набула право на те, що вона є членом сім'ї загиблого онука.
Крім того, як стверджує заявник, матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, на момент смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач проживала в АДРЕСА_1 разом зі своєю дочкою ОСОБА_2 , яка є власником вказаного будинку, тобто підтверджено факт того, що позивач перебувала на утриманні своєї дочки ОСОБА_2 , а не загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 який їй доводився - онуком та проходив військову службу до загибелі у військовій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 .
В обґрунтування доводів заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у справах № 686/8440/16-ц, 592/17552/18, 520/11429/17, 922/643/19, 910/6356/19, 320/4938/17.
Також заявник вважає, що особиста неприязнь зі сторони ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 після розірвання шлюбу не є підставою для позбавлення ОСОБА_3 частки на виплату одноразової грошової допомоги за загиблого сина ОСОБА_4 , а затягування розгляду справ та подання безпідставних позовів до суду є зловживання процесуальними правами, у зв'язку з чим позовна заява ОСОБА_1 про встановлення факту член сім'ї, має бути залишена без розгляду, а рішення суду першої інстанції скасовано в повному обсязі.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання 04.06.2025 не з'явились, проте були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с. 104-105, 126, 127 134 т. 2).
23.05.2025 через систему «Електронний суд» представник ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10. подав заяву про розгляд справи без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 106-107 т. 2).
26.05.2025 на адресу апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_3 про розгляд справи у його відсутність (а.с. 118 т. 2).
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання з урахуванням належного повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, матеріали справи № 728/46/23, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Антонівка Каховського району Херсонської області помер ОСОБА_4 , який є онуком ОСОБА_1 та сином ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 11 т. 1), копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 12 т. 1) та копією свідоцтва про смерть (а.с. 15 т. 1).
З копії акта про настання смерті від 09.04.2022, убачається, що капітан ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17:05 год. на літаку СУ-25М-1 б/н НОМЕР_2 з аеродрому Канатово здійснив виліт в напрямку вторгнення російських військ в район м.Херсон для нанесення вогневого ураження військових колон російських військ; близько 17:55 год. був збитий ворожими засобами ППО в районі населеного пункту Федорівка Херсонської області (а.с. 14 т. 1).
Відповідно до паспорта ОСОБА_1 , її зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є АДРЕСА_3 (а.с.10 зворот т. 1).
Згідно з копією акта тимчасової комісії виконавчого комітету Бахмацької міської ради з розгляду звернень щодо фактичного місця проживання (перебування) фізичної особи за певною адресою в місті Бахмач від 06.06.2022, складеного за зверненням ОСОБА_2 у присутності останньої та сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , під час відвідування фактичного місця проживання в АДРЕСА_1 , у будинку перебувала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім того, власниця домоволодіння ОСОБА_2 та вищевказані сусіди підтвердили, що мати ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає в АДРЕСА_1 , з листопада 2007 року по теперішній час (а.с.18 т. 1).
Згідно з копією довідки від 03.02.2023 за № 260, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Бахмацької міської ради, ОСОБА_4 з 12.12.1998 по 18.12.2013 був зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.16 т. 1).
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 її онука - ОСОБА_4 , проте комісія ІНФОРМАЦІЯ_4 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи, дійшла висновку про повернення їх на доопрацювання, оскільки з них неможливо встановити, що бабуся була членом сім'ї загиблого капітана ОСОБА_4 , неможливо встановити факт проживання бабусі загиблого разом зі своїм онуком та неможливо встановити факт перебування бабусі на утриманні онука.
Окрім ОСОБА_1 , на виплату одноразової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 претендують його батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З виписки по банківському рахунку ОСОБА_2 , відкритих у АТ КБ «Приватбанк», убачається, що загиблий ОСОБА_4 періодично переказував кошти на рахунки ОСОБА_2 , а також ОСОБА_2 переказувала кошти на рахунок ОСОБА_4 (а.с.19-24 т. 1).
За матеріалами справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є особами пенсійного віку та отримують пенсію за віком та за вислугу років, відповідно.
Згідно з витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 21.07.2022, інформація щодо актового запису про шлюб ОСОБА_4 , а також щодо актового запису про народження, у якому ОСОБА_4 є батьком, у державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутня (а.с.17-18 т. 1).
Судом також були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання ОСОБА_1 членом загиблого військовослужбовця, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами та поясненнями ОСОБА_2 підтверджено проживання позивачки однією сім'єю разом з ОСОБА_2 , яка є її донькою та загиблим ОСОБА_4 , який є її онуком, в АДРЕСА_1 .
При ухваленні рішення судом враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17.
З висновками суду в частині визнання ОСОБА_9 членом сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні матеріалів справи, доказів, наданих суду першої інстанції та відповідають вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною першою статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 1 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Тобто подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції на дату смерті військовослужбовця). За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168 у редакції на дату смерті військовослужбовця) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у 16-1 Закону № 2011-XII. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
З огляду на викладене, необхідно врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус впливає на можливість реалізації заявницею прав у сфері соціального забезпечення.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання членом сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , онука, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, посилаючись, що вона є членом сім'ї, обґрунтовуючи позов спільним проживанням.
Згідно із статтею 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п"ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 N5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім"ї" членами сім"ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв"язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім"ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім"ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім"ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об"єдналися для спільного проживання.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 у справі №1-8/99 зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім"ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
Також Законом України від 29 липня 2022 року № 2489-ІХ (набрав чинності 25 серпня 2022 року) викладено текст статті 16-1 Закону № 2011-XII у новій редакції, якою, зокрема, визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Законом України від 09 грудня 2023 року № 3515-ІХ статтю 16-1 Закону № 2011-XII (набрав чинності 29 березня 2024 року) викладено в новій редакції, відповідно до частини четвертої якої до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На момент загибелі ОСОБА_4 - онука позивачки 26.02.2022 діяла редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII, яка передбачала право, зокрема членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, тому факти належності заявників до членів сімей загиблих військовослужбовців підлягають дослідженню, оскільки члени сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця є окремою категорією осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
Отже, на дату виникнення спірних правовідносин для досягнення такої мети, як отримання бабусею загиблого військовослужбовця одноразової виплати відповідно до положень Постанови № 168, статті 16-1 Закону № 2011-XII, підлягав встановленню факт того, чи є бабуся членом сім'ї загиблого військовослужбовця.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Судом першої інстанції правильно встановлено та не спростовано відповідачами, що позивачка ОСОБА_1 проживала без реєстрації однією сім'єю разом з ОСОБА_2 (донька позивачки) та померлим ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з листопада 2007 року і дотепер, що підтверджується актом тимчасової комісії з розгляду звернень щодо фактичного місця проживання (перебування) фізичної особи за певною адресою в місті Бахмач від 06.06.2022 (а.с. 18 т. 2).
Крім того, факт проживання ОСОБА_1 з загиблим онуком ОСОБА_4 однією сім'єю підтверджується також показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які є сусідками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо перебування загиблого ОСОБА_4 у шлюбі або наявність у нього дітей.
Доводи скарги про те, що у зв'язку із навчанням та роботою ОСОБА_4 змінював своє місце проживання не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, враховуючи, що зміна місця проживання ОСОБА_4 не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 статусу члена його сім'ї.
Заперечення відповідача ОСОБА_3 (батька загиблого ОСОБА_4 ) щодо визнання ОСОБА_1 членом сім'ї загиблого ОСОБА_4 також не є підставою для відмови в позові, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_3 після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 проживав окремо та ним не надано належних доказів на спростування проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 протягом тривалого часу до його смерті
Суд першої інстанції визначився з характером правовідносин між сторонами та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 членом сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи скарги про те, що матеріалами справи підтверджено факт того, що позивач перебувала на утриманні своєї дочки ОСОБА_2 , а не загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , як і посилання заявника на те, що особиста неприязнь зі сторони ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 після розірвання шлюбу не є підставою для позбавлення ОСОБА_3 частки на виплату одноразової грошової допомоги за загиблого сина ОСОБА_4 , є безпідставними, оскільки визнання ОСОБА_1 членом сім'ї загиблого ОСОБА_4 не позбавить відповідача ОСОБА_3 права на виплачу частки одноразової грошової допомоги і буде розподілена між членами сім'ї загиблого у рівних частках.
Безпідставними також є і доводи скарги про те, що судові рішення, ухвалені за результатами розгляду справи № 728/46/23, є преюдиційними під час розгляду цієї справи відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, оскільки як і Чернігівським апеляційним судом, так і Верховним Судом під час розгляду справи № 728/46/23 правова оцінка доводам позову та доводам апеляційної скарги надана не була, враховуючи, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 20.07.2023 провадження у справі було закрито у зв'язку з тим, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, яка була скасована постановою Верховного Суду від 31.07.2024 з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. І остаточною постановою Чернігівського апеляційного суду від 11.10.2024 у цій справі в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено через неналежний суб'єктний склад, тобто порушення норм процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 членом сім'ї загиблого ОСОБА_4 є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, дійшовши правильного висновку про визнання ОСОБА_1 членом сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , суд першої інстанції помилково визнав ОСОБА_1 членом сім'ї ОСОБА_2 , враховуючи, що такі вимоги не є предметом розгляду цієї справи і з такими вимогами ОСОБА_2 не зверталась.
Отже, на дату виникнення спірних правовідносин для досягнення такої мети, як отримання бабусею загиблого військовослужбовця одноразової виплати відповідно до положень Постанови № 168, статті 16-1 Закону № 2011-XII, підлягав встановленню факт, що бабуся є членом сім'ї загиблого військовослужбовця, враховуючи, що доведеними належними і допустимими доказами є обставини, на які посилається позивач ОСОБА_1 , та які породжують правові наслідки для позивача, і було встановлено порушення прав позивача, які підлягають поновленню.
Враховуючи викладене, рішення Бахмацького районного суду від 03.04.2025 слід змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини у новій редакції: «Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , членом сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_4 .»
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 задовольнити частково.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2025 року змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини в такій редакції:
«Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , членом сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_4 .»
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09.06.2025.
Головуючий Судді: