Справа № 729/162/25
2/729/225/25 р.
10 червня 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що Бобровицьким районним судом Чернігівської області проводився розгляд кримінального провадження №12021275400000236 відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого в спричиненні позивачу ОСОБА_3 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Так, 20.11.2021 року, близько 22 год. 35 хв., знаходячись у м. Бобровиця, Ніжинського району, Чернігівської області по вул. Олега Бичка, №2, біля магазину «АТБ- Маркет», у ході раптово виниклого конфлікту, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій, ОСОБА_2 завдав позивачу ОСОБА_1 близько п'яти ударів кулаками рук у обличчя, чим спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді однієї забійної рани на голові (обличчі), яке відноситься до легкого ступеню тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я, за ознакою тривалості розладу здоров'я.
Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 19.12.2024 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
Позивач ОСОБА_1 , є потерпілим у даному кримінальному провадженні. При цьому, діями ОСОБА_2 в результаті протиправної поведінки, позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, фізичному болю внаслідок ушкодження його здоров'я, а також зміни звичайного способу життя: необхідності звернення до правоохоронних органів, участь у слідчих та процесуальних діях, участь у тривалому судовому процесі. В зв'язку з чим, просить стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 30.01.2025 року було прийнято позовну заяву, відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Від сторін не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Судове засідання проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони повідомлені про відкриття провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від позивача надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки за місцем його реєстрації, яка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За таких підстав відповідач вважається належно повідомленим про дату, час і місце судового засідання.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без наявності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши всі матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У ч. 1 ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Судом встановлено, що Бобровицьким районним судом Чернігівської області проводився розгляд кримінального провадження №12021275400000236 відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого в спричиненні позивачу ОСОБА_3 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Відповідно до змісту ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 19.12.2024 по справі № 729/524/22, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду (а.с. 3-4).
Відповідно до норми ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.
Відповідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд з'ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, що призвела до заподіяння шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
В обґрунтування розміру моральної шкоди позивач посилається на те, що після вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, в нього виникли душевні страждання, фізичний біль внаслідок ушкодження його здоров'я, а також зміни звичайного способу життя, а саме необхідності звернення до правоохоронних органів, участь у слідчих та процесуальних діях, участь у тривалому судовому процесі.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 заявлявся цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, який ухвалою суду від 19.12.2024 року залишено без розгляду, у зв'язку із закриттям кримінального провадження відносно ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням строків давності.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження у разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можливе лише за згодою особи на відповідну підставу закриття кримінального провадження.
Питання про звільнення від кримінальної відповідальності суд вирішує у формі ухвали. Незважаючи на те, що зазначений вид судового рішення, за правилами кримінального процесуального закону, не передбачає визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, усе ж зазначена підстава для звільнення від кримінальної відповідальності не означає виправдання такої особи чи визнання її невинуватою, а визначені в КК України підстави для звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючими.
Таким чином, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі застосування строків давності не може свідчити про не вчинення особою кримінального правопорушення, в якому обвинувачується. З огляду на це особа, яка вважає себе невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення або вина якої у його вчиненні не доведена, вправі вимагати не застосування строків давності, а постановлення виправдувального вироку. Лише такі процесуальні рішення носять реабілітуючий характер та звільняють особу від усіх звинувачень у вчиненні протиправного караного діяння.
Як вбачається з ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 19.12.2024 року ОСОБА_2 не заперечував проти закриття кримінального провадження за його обвинуваченням за строками давністю.
Правом на доведення своєї невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, ОСОБА_2 не скористався.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, який скоїв кримінальне правопорушення, позивач отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад його здоров'я та дії відповідача призвели до моральних страждань потерпілого.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд, оцінюючи усі докази в сукупності, виходить з характеру правопорушення, глибини і ступеня моральних страждань позивача, обсягу змін, які відбулись у його житті у зв'язку з розглядом кримінальної справи, оцінивши глибину фізичних та душевних страждань потерпілого внаслідок ушкодження його здоров'я, а також з дотриманням вимог розумності і справедливості, справедливого балансу між порушеними правами позивача та інтересами відповідача, з урахуванням конкретних обставин справи, тривалістю завдання моральної шкоди, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача належить стягнути в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. На думку суду, визначений розмір відповідає встановленим обставинам справи, а також критеріям розумності і справедливості та є співмірним і доцільним у даному провадженні. Вказаний розмір не є більшим, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до закону та не призведе до його збагачення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Тому у відповідності ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 121 грн. 12 коп.
Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд,-
Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 121 (сто двадцять одну) грн. 12 коп.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя В.І. Бойко