Апеляційне провадження
№22-ц/824/11137/2025
09 червня 2025року місто Київ
справа № 761/9069/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Кирилюк Г.М.
за участю секретаря судового засідання -Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Кондратенко О.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кара Олександра Олександрівна, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору дарування,-
У березні 2025 року позивач звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просила:
скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка О.А. про державну реєстрацію (з відкриттям розділу) від 17березня 2020 року права власності відповідача ОСОБА_3 на новостворений об'єкт нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер: 2056115080000, тип об'єкту: житловий будинок: загальна площа (кв.м): 106,9, житлова площа (кв.м): 38,8, Опис: Літ. «А» - житловий будинок; літ. «В» - сарай; літ. «Ж» - гараж; літ. «Д» - літня кухня, за адресою: АДРЕСА_1 , номер відомостей про речове право 35974839, індексний номер: 51658396;
визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_3 на новостворений об'єкт нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер: 2056115080000, тип об'єкту: житловий будинок: загальна площа (кв.м): 106,9, житлова площа (кв.м): 38,8, Опис: Літ. «А» - житловий будинок; літ. «В» - сарай; літ. «Ж» - гараж; літ. «Д» - літня кухня, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2056115080000, номер запису про право власності 35974839, індексний номер: 51658396;
визнати недійсним договір дарування серія та номер: 5284, укладений 23 серпня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою О.О.;
скасувати рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кари О.О. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер: 2056115080000, тип об'єкту: житловий будинок: загальна площа (кв.м): 106,9, житлова площа (кв.м): 38,8, Опис: Літ. «А» - житловий будинок; літ. «В» - сарай; літ. «Ж» - гараж; літ. «Д» - літня кухня, за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 51466992, індексний номер рішення: 68989185;
скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі земельної ділянки кадастровий номер: 8000000000:88:014:0004 площею 0,0567 га цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .
26 березня 2025 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив забезпечити позов шляхом заборони відчуження та проведення інших реєстраційних дій житлового будинку Літ «А» з господарськими будівля та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна:2056115080000, номер відомостей про речове право 59126517, що зареєстрований за ОСОБА_6 .
Обгрунтовуючи вказану заяву представник позивача посилався на те, що після отримання відповідачами позовної заяви, мало місце відчуження нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер: 2056115080000, тип об'єкту: житловий будинок: загальна площа (кв.м): 106,9, житлова площа (кв.м): 38,8, Опис: Літ. «А» - житловий будинок; літ. «В» - сарай; літ. «Ж» - гараж; літ. «Д» - літня кухня, за адресою:АДРЕСА_1 , відповідно до договору дарування від 22 березня 2025 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О.
Вказував, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може призвести до утруднення виконання рішеннясуду.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено вчиняти дії по відчуженню та проведенню реєстраційних дій житлового будинку Літ «А» з господарськими будівля та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна:2056115080000, номер відомостей про речове право 59126517, що зареєстрований за ОСОБА_6 , до закінчення судового розгляду справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що позивачем не доведено яким чином невжиття таких заходів, як заборона вчиняти дії по відчуженню та проведенню реєстраційних дій житлового будинку Літ «А» з господарськими будівля та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 2056115080000, номер відомостей про речове право 59126517 в контексті заявлених позовних вимог, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
24 травня 2025 року від представника позивача до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу просив розглядати справу у його відсутність.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 подав до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи, оскільки він не зможе бути присутнім під час розгляду даної справи, так як в цей день буде приймати участь в проведенні невідкладних слідчих дій.
Колегія суддів відхиляє вказане клопотання, оскільки представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 не надав доказів на підтвердження обставин викладених у клопотанні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії по відчуженню та проведенню реєстраційних дій житлового будинку Літ «А» з господарськими будівля та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна:2056115080000, номер відомостей про речове право 59126517, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Правова природа та загальні принципи щодо забезпечення позову закріплені в Главі 10 ЦПК.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині 1 ст.150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.
Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року в справі №623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі №761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі №361/5905/23 виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язуєпри розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові від 24 квітня 2024 року в справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову в справі, рішення в якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення в справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення в конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
У справі №910/8298/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду з посиланням на правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18, зазначив, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору дарування.
Порушуючи питання про забезпечення позову, шляхом заборони відчуження та проведення іншихреєстраційних дій житлового будинку Літ «А» з господарськими будівля та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна:2056115080000, номер відомостей про речове право 59126517, що зареєстрований за ОСОБА_6 , представник позивача посилався на те, що після отримання відповідачами позовної заяви, мало місце відчуження нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер: 2056115080000, тип об'єкту: житловий будинок: загальна площа (кв.м): 106,9, житлова площа (кв.м): 38,8, Опис: Літ. «А» - житловий будинок; літ. «В» - сарай; літ. «Ж» - гараж; літ. «Д» - літня кухня, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 відповідно до договору дарування від 22 березня 2025 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара О.О. Вказував, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може призвести до утруднення виконання рішеннясуду.
Викладені обставини, враховуючи положення ст.151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі щодо задоволення позову ОСОБА_2 .
Колегія суддів зауважує, що можливе наступне відчуження спірного житлового будинку об'єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача з огляду на те, що остання не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження за її позовом без нових звернень до суду.
Також колегія суддів враховує, що 15 травня 2025 року стороною позивача до суду першої інстанції було подано заяву про зміну предмету позову, в якій співвідповідачем зазначено нового власника спірного майна - ОСОБА_6 .
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою та не надано доказів на її обгрунтування, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони спростовуються обставинами справи, з яких вбачається, що між сторонами наявний спір.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом заборони відчуження та проведення інших реєстраційних дій житлового будинку Літ «А» з господарськими будівля та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна:2056115080000, номер відомостей про речове право 59126517, що зареєстрований за ОСОБА_6 є законним та обґрунтованим.
Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий:
Судді: