Справа № 560/9902/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
10 червня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" звернулося до суду з адміністративним позовом до Хмельницької митниці, у якому просило, визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2024/000096/2 від 09.04.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці №UA400040/2024/000237 від 09.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, адже подані документи підтверджують числове значення заявленої митної вартості товарів.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Контракту №VIT-RS-2023.7, 27.12.2023 року та Додатку № 1 (Специфікації) від 27.12.2023 року, позивачем (ТОВ “Вітагро Партнер») придбано у Sino-Agri Leading Biosciences Co.,Ltd., (China) (Продавець), товар (засоби захисту рослин): Засіб захисту рослин: Бентазон, 480 г/л, РК (Торгова назва Тезан), пакування 20 Л пластикова каністра, загальна кількість 50400,00 л., вартість 1л - 5,40 USD/l, загальна вартість USD 272160,00. Умови поставки CIF Гданськ (Польща).
Товар відправлено продавцем згідно коносаменту № СHN0865325 від 10.02.2024.
Товар застраховано продавцем згідно полісу PYIE202432010000004041 від 10.01.2024, до порту Гданськ. Для розмитнення товару в Україні продавцем також було надано сертифікат аналізів, пакувальний лист, сертифікат походження товару, експортну декларацію на товар, що у своїй сукупності свідчать про те, що товар було поставлено на умовах CIF Гданськ. Витрати, були включенні до вартості товару, та не підлягають підтвердженню, оскільки сплачені продавцем та включенні до вартості товару.
З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларант до Хмельницької митниці подав електронну митну декларацію №24UA400040010331U6 від 09.04.2024, в якій визначив митну вартість товару, що імпортується, за основним методом, за ціною контракту купівлі-продажу №VIT-RS-2023.7 від 27.12.2023.
До електронної митної декларації №24UA400040010331U6 від 09.04.2024 декларант надав також:
- пакувальний лист б/н 10.02.2024;
- рахунок-фактура (інвойс) № SHAGO2POL20240116-2 від 10.02.2024;
- коносамент (Bill of lading) № CHN0865325 від 10.02.2024;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) 230 від 03.04.2024;
- сертифікат аналізів товару б/н від 10.02.2024;
- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 24С3100А6635/00093 від 05.03.2024;
- банківський платіжний документ, що стосується товару 240104/001185226 від 04.01.2024;
- договір транспортного експедирування (з експедитором) № 0947-Т/21 від 26.01.2021;
- довідка, що підтверджує вартість послуг експедитора № 3114 від 04.04.2024;
- рахунок на експедиторські послуги № 035530 від 03.04.2024;
- договір транспортного експедирування (з перевізником) № 26/02/24-ТЕ-ВП від 26.02.2024;
- рахунок на послуги з перевезення № 356 від 05.04.2024;
- документ, що підтверджує транспортні витрати (довідка) № б/н від 05.04.2024;
- зовнішньоекономічний договір №VIT-RS-2023.7 від 27.12.2023 та Специфікації № 1 від 27.12.2023;
- додаткова угода № 1 від 19.01.2024 та Додаток №1 від 19.01.2024 до Додаткової угоди № 1 від 19.01.2024;
- договір про надання послуг митного брокера № 152 від 17.01.2024;
- дозвіл на ввезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого матеріалу (або відомості про включення товарів до Державного реєстру пестицидів та агрохімікатів) - 13652 серія А 08533 від 22.01.2021;
- копія митної декларації країни відправника № 223120240000528898 від 10.02.2024;
- страховий поліс № PYIE202432010000004041 від 10.02.2024.
Однак, 09.04.2024 митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UA400000/2024/000096/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA400040/2024/000237.
Позивач, відповідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України здійснив декларування товару під забезпечення митних платежів за митною декларацією №24UА400040010331U6 від 09.04.2024 р., відповідно до якої позивач сплатив 745579,15 грн митних платежів (ПДВ 20%), з яких 31758,79 грн сплачено на суму відкоригованої відповідачем митної вартості.
Підставою прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що подані згідно ч.2 та ч.3 ст.53 Митного кодексу України документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів.
Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (далі - МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно зі ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За приписами ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно із ч.6 та 7 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями ч.2 та 3 ст.57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
За приписами ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 09.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст.53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені ч.2 ст.53 МК України, є обов'язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності винесення оскаржуваних рішень, колегія суддів зважає на наступне.
Так, додатковою угодою № 1 від 19.01.2024 до Контракту купівлі-продажу № VIT-RS-2023.7 від 27.12.2023, сторонами було змінено вартість товару у зв'язку із збільшенням вартості фрахту без зміни умов поставки СІF- Gdansk, Польща.
Згідно Специфікації № 1 в редакції від 19.01.2024, згідно Додаткової угоди № 1 від 19.01.2024, вартість товару складає: Засіб захисту рослин: Бентазон, 480 г/л, РК (Торгова назва Тезан), пакування 20 Л пластикова каністра, загальна кількість 50400,00 л, 5,48 USD/l, загальна вартість USD 276192,00.
На виконання умов контракту купівлі-продажу № VIT-RS-2023.7 від 27.12.2023 та додаткової угоди № 1 від 19.01.2024, позивачем здійснена оплата згідно платіжного документу № 240104/001185226 на суму 268 289,76 USD.
Згідно п.3.1. Контракту (з урахуванням змін Додаткової угоди № 1 від 19.01.2024) залишок вартості товару покупець оплачує повністю або частинами, протягом 180 календарних днів з дати телекс релізу.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CIF, (COST, INSURANCE AND FREIGHT) на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.
За умовами поставки CIF (Інкотермс 2010) продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Згідно з базисними умовами поставки CIF продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF саме на продавця покладається обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.
Отже, у разі поставки товару на умовах CIF витрати, пов'язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару. Відповідно, фактурна (контрактна) вартість товару повністю співпадає з митною вартістю, інші складові митної вартості, зокрема, витрати на страхування та транспортування товару до місця поставки, відсутні як такі.
До митного оформлення товару надавався документ, який підтверджує те, що продавцем було здійснено страхування товару, відповідно до умов поставки CIF.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові по справі 826/8799/16 від 20.02.2018 зазначив, що можна визнати належним доводом наявності у поданих документах розбіжностей посилання митниці на те, що специфікація на товар датована 28.08.2015, а інвойс, за яким здійснювалася поставка товару - 25.08.2015, оскільки зазначені обставини не впливають безпосередньо на числове обчислення задекларованої ціни товару, а відображають господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом за відповідним контрактом.
Щодо послуг транспортного експедирування та перевезення, колегія суддів зазначає наступне.
Експедирування вантажу, який був предметом митного оформлення, здійснювалося ТОВ “Глобал Оушен Лінк» згідно договору № 0947-Т/21 “Про надання транспортно- експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів» від 26.01.2021. Вартість послуг підтверджується рахунком № 035536 від 03.04.2024 та довідкою № 3114 від 04.04.2024, які враховані позивачем при розрахунку митної вартості товару, що пред'являвся до митного оформлення.
Перевезення вантажу здійснювалося ТОВ “ЗЕНІТ ТРАНССЕРВІС» згідно договору №26/02/24-ТЕ-ВП “Транспортного експедирування» від 26.02.2024. Згідно заявки на перевезення № 01/04/24-ВП-02 від 01.04.2024, вартість послуг складає 3850 Євро, що розраховується на дату завантаження. Згідно рахунку № 356 від 05.04.2024 вартість послуг з експедирування та перевезення за кордоном та по території України складає 162718,00 грн (3850 Євро х 42,26 грн. (курс на 03.04.2024).
Згідно рахунку ТОВ “ЗЕНІТ ТРАНССЕРВІС» № 356 від 05.04.2024, експедитором надавалися наступні послуги:
1) послуги по міжнародному перевезенню за кордоном по маршруту Gdansk (PL) - Дяково (UA) - 111299,00 грн;
2) послуги по міжнародному перевезенню по території України по маршруту Дякове - Івашківці - 43283,00 грн;
3) транспортно-експедиторські послуги по міжнародному перевезенню вантажів по маршруту Gdansk (PL) - Дяково (UA) - 3390,00 грн та ПДВ (20%) - 678 грн, що разом складає 4068,00 грн;
4) транспортно-експедиторські послуги по міжнародному перевезенню вантажів по території України по маршруту Дякове - Івашківці - 3390,00 грн та ПДВ (20%) - 678 грн, що разом складає 4068,00 грн.
Згідно довідки ТОВ “ЗЕНІТ ТРАНССЕРВІС» від 05.04.2024 вартість послуг повністю, відповідає вартості послуг, що зазначені в рахунку № 356 від 05.04.2024 року.
Суд зазначає, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну товару, яка вказана в договорі.
Однак, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Таким чином, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості.
Отже, наданими документами підтверджується, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу необхідні документи, які належним чином ідентифікували оцінювані товари, містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору (контракту) згідно з вимогами частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України, і у митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було достатніх підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження задекларованої митної вартості.
Натомість, відповідачем не надано суду належних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення, були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності спростовували достовірність заявленої позивачем інформації.
Відповідач протилежне суду не довів.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA400000/2024/000096/2 від 09.04.2024 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA400040/2024/000237 від 09.04.2024, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.