Справа № 120/19164/23
Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
09 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" до Вінницької митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тракс-Вінн» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці, у якому просило:
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2023/000128/2 від 13.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/001837.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/001835 від 13.12.2023 про незастосування преференційного режиму під час митного оформлення товарів.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при аналізі поданих позивачем до митного оформлення документів, митним органом виявлено розбіжності та неточності, що викликало обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень. Надані додатково документи не дали змоги здійснити перевірку правильності проведення декларантом розрахунку митної вартості товару, відтак декларантом не підтверджено, у встановленому МК України порядку, заявлений рівень митної вартості товарів.
Митну вартість визначено за резервним методом, за основу для визначення митної вартості при прийнятті оскаржуваного рішення взято раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості за митною декларацією, за якою товар максимально відповідає за фізичними характеристиками, обсягом, походженням та часом митного оформлення.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що позивачем надано достатні документи, які підтверджують заявлену митну вартість.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що 05.01.2023 між ТОВ "ТРАКС-ВІНН" (далі Покупець або позивач) та VICTORIA PKW/LKW GmbH (Німеччина) (далі - Продавець) було укладено контракт № 02/01/23 (а також додаткову угоду №1 від 01.10.2023р.), згідно якого, Продавець здійснив продаж транспортних засобів на загальну суму 1 500 000 євро.
Згідно п. 1.2. та п. 3.2. контракту ціна на кожний окремий транспортний засіб вказується в інвойсі.
Відповідно до п. 4.3. контракту строк оплати 180 днів з моменту поставки.
На виконання даного контракту виставлено інвойс № AR.2023.265 від 04.12.2023 на суму 19 700 євро, товар - тягач сідельний, марки MAN, модель TGS 18.460, календарний рік виготовлення: 2017, номер шасі - НОМЕР_1 .
З метою митного оформлення товару з застосуванням преференційного режиму до Вінницької митниці подана митна декларація 23UA401020067782U2 з додатками, зокрема, висновок експертного автотоварознавчого дослідження №6551 від 12.12.2023р. та сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №A770313 від 06.12.2023р. для застосування преференційного режиму.
Також для митного оформлення товару до Вінницької митниці (далі Відповідач) подана митна декларація 23UA401020067874U3 з додатками (рахунок-фактура (інвойс) від 04.12.2023 №AR.2023.265, контракт від 05.01.2023 №02/01/23, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 14.11.2023 №А071186АL23, довідка про транспортні витрати від 06.11.2023 № 0611/02, копія митної декларації країни відправлення від 04.12.2023 №23DE560321961036B4).
Вінницькою митницею відмовлено у оформленні імпорту товарів з застосуванням преференційного режиму до закінчення перевірки сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № A770313 від 06.12.2023, про що сформовано картку відмови №UA401020/2023/001835.
Зазначено, що в процесі митного контролю та митного оформлення встановлено, що декларантом застосовано преференцію зі сплати ввізного мита за кодом « 410» на підставі сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 №A 770313 від 06.12.2023 року. За результатами перевірки правомірності застосування преференції встановлено, що на направлений раніше митними органами України запит митними органами країни експортера не підтверджено преференційне походження товарів експортера «VICTORIA Pkw/Lkw GmbH». Відповідно до п.4 статті 32 «Перевірка підтвердження походження» Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморської преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII (далі Доповнення І Угоди), якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. Так як митним органом прийнято рішення про направлення запиту з метою встановлення автентичності сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 №А 770313 від 06.12.2023 року, статусу походження задекларованих товарів та виконання інших вимог Доповнення І Угоди, питання про можливість застосування преференційного режиму до товарів буде вирішено після отримання відповіді від митних органів країни експорту на запит Держмитслужби України, відповідно до вимог статті 45 митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI. Таким чином, не дотримано вимоги пп. б п. 6 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI. Рішення про відмову в митному оформленні прийняте відповідно до положень ч. 1 ст.256 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI. Заяви на відкликання митної декларації не надходило.
Роз'яснено, що позивачу необхідно здійснити декларування товару із застосуванням пільгової ставки ввізного мита з країною походження товару «EU». Рішення про відмову у митному оформленні товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути оскаржене у митному органі вищого рівня відповідно до статті 24 Митного кодексу України або до суду.
Також 13.12.2023 Вінницькою митницею також прийнято рішення №UA401000/2023/000128/2 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що в поданих до митного оформлення документах виявлені розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, в довідці про транспортні б/н від 12.12.2023 міститься фраза «Страхування транспортного засобу не проводилось», хоча страхування на території ЄС є обов'язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів). також декларантом заявлено, що продавець та покупець взаємопов'язані особи, проте на вимогу митного органу декларантом не було надано документи передбачені ч.4 ст.53 МКУ.З огляду на вищевикладене, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості.
Враховуючи вищезазначене, а також положення ч. 2, 3, 4 ст. 53 МКУ, 07.11.2023, 08.11.2023 декларанту було направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч.2,3,4 ст. 53 МКУ. Декларантом листами від 13.12.2023 були надіслані відповіді, що інші документи надаватись не будуть. Враховуючи, що декларантом поданий не повний пакет документів, що в обов'язковому порядку має подаватися з метою підтвердження заявленої митної вартості, а використані відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ та ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.
Джерелом числового значення митної вартості є МД від 30.11.2023 № UA400040/2023/39732, за якою оформлено товар « 1.Сідельний тягач марки MAN, модель TGS 18.460.-Ідентифікаційний номер (номер шасі/рами) НОМЕР_2 ,- тип двигуна - дизельний. - робочий об'єм циліндрів 12419 см3.,- потужність двигуна 338 кВт.,- масаа у разі максимального завантаження 18000кг.,-Загальна кількість місць, включаючи місце водія - 3, - колісна формула 4Х2, - призначений для перевезення напівпричепів, -бувший у використанні, - календарний рік виготовлення - 2017,-модельний рік виготовлення - 2017,-виробник: MAN (DE),-торговельна марка: MAN.» та складає 23000 Євро. У зв'язку з чим було прийнято Картку відмови № UA401020/2023/001837.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості товарів, що декларувалися позивачем. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.
Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов'язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.
У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.
У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
В ході перевірки поданих декларантом документів встановлено наступне:
- в пакеті наданих документів відсутня міжнародна товаротранспортна накладна CMR, чим порушено вимоги ч.1 та ч.3 ст. 335 МКУ (неможливо перевірити місце завантаження товару, а також відповідно перевірити відповідність умовам поставки);
- згідно модуля «Перегляд пропуску через митний кордон» АСМО Інспектор встановлено, що перевізником дійсно виступав ТОВ «Тракс-Вінн» (водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 );
- надана довідка від ТОВ «Тракс-Вінн» за формальним підписом директора ОСОБА_2 про транспортні витрати від 12.12.2023 № б/н містить фразу «Страхування транспортного засобу не проводилось», хоча страхування на території ЄС є обов'язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів).
Таким чином, декларантом не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 53 МКУ та ч.1 та ч.3 ст. 335 МКУ в обов'язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості, а також згідно ч.3 ст. 53 МКУ надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Крім того, в ДМВ зазначений взаємозв'язок між продавцем і покупцем, який міг вплинути на заявлений рівень митної вартості товару, але в процесі митного оформлення декларантом не доведено відсутність впливу взаємозв'язку на ціну оцінюваного товару, оскільки додатково не надано документи передбачені ч.4 ст. 53 МКУ.
Також, в результаті порівняння рівня заявленої митної вартості товару «Напівпричіп-цистерна, 3-х вісний; - марка: BERGER; - модель: SATA 10.5;- номер шасі: VA9USLAKTDFZT0621; - маса в разі максимального завантаження, т: 39,000; - вантажопідйомність, т: 33,400; - календарний рік виготовлення: 2014…» з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, було встановлено, що задекларований заявлений рівень митної вартості не відповідає наявній в митного органу ціновій інформації. В той же час на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, тип кузова, рік виготовлення) напівпричепів за значно вищою вартістю, ніж заявлена декларантом. З огляду на вищевикладене, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості.
Враховуючи зазначене, 13.12.2023 декларанту було направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч.2,3,4 ст. 53 МКУ.
Декларантом листами 13.12.2023 були надіслані відповіді, що інші документи надаватись не будуть.
У зв'язку з цим, є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ.
Враховуючи, що декларантом поданий не повний пакет документів, що в обов'язковому порядку має подаватися з метою підтвердження заявленої митної вартості, а використані відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ та ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.
Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) та повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст.64 МКУ.
Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.
Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу.
Джерелом числового значення митної вартості є МД від 17.03.2023 № UA408040/2023/001544, за якою оформлено за резервним методом товар «Напівпричіп-цистерна, для рідких речовин, що був у користуванні, марка BERGER, модель SAPL 24 SATA, рік випуску 2012, ідент.номер НОМЕР_4 » та складає 30080 Євро.
Відповідно до вимог статті 281 МКУ, при митному оформленні товарів суб'єктами ЗЕД допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Зазначений товар поданий до митного оформлення із застосуванням преференційного режиму (код пільги 410), а саме звільнення від сплати ввізного мита на товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, на підставі абзацу 1 частини 1 статті 29 додатка І-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII.
Статтею 15 «Загальні вимоги» Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої
Законом України від 16.09.2014 №1678-VII (Доповнення І Угоди ЄС) передбачено: товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші
Договірні Сторони, підпадають під дію Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:
- сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED;
- декларації походження, наданої експортером до комерційного документа.
Для підтвердження преференційного походження товару суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "ТРАКС-ВІНН" надано сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 07.12.2023 № A 770314 (експортер VICTORIA PKW/LKW GmbH, Німеччина).
У вказаному документі про походження зазначена інформація про те, що товар має преференційне походження з Європейського Союзу.
Під час митного оформлення встановлено, що в Реєстрі товарів, походження яких не підтверджено митними органами зарубіжних країн за результатами перевірок, проведених за запитами Держмитслужби у 2016-2021 роках згідно з угодами про вільну торгівлю, укладеними Україною з державами-учасницями ЄС, ЄАВТ, СНД, Чорногорією, Північною Македонією, Канадою, Грузією, Державою Ізраїль, Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії (станом на 01.10.2023) наявна інформація про непідтвердження преференційного походження вживаних транспортних засобів, що експортувались VICTORIA PKW/LKW GmbH (лист Держмитслужби від 08.08.2023 № 15/15-03-01/7.12/3546).
Крім того, згідно Додатку ІІ «Перелік технологічних дій та обробок, що необхідні для надання матеріалам іншого походження статусу товарів, що походять з певної країни» Доповнення 1 Угоди ЄС встановлено технологічні дії та обробку, що впроваджуються для матеріалів іншого походження, які набувають статусу товарів, що походять з певної країни. Для того, щоб транспортний засіб товарної позиції згідно УКТ ЗЕД 8716 набув преференційного походження, вміст іноземної сировини (не європейського походження) в такому транспортному засобі не може перевищувати 30% від загальної вартості транспортного засобу по рахунку фактурі.
Оскільки, в даному випадку, транспортний засіб був вживаний, виготовлений у 2014 році, очевидно, що протягом тривалого часу експлуатації проводився його певний ремонт, технічне обслуговування, заміна деталей, запчастин тощо. При цьому, фактично не відомо де, коли і як проводився їх ремонт, не відомо, які запчастин та основні складові транспортного засобу при цьому замінювались.
Відповідно до пункту 1 статті 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення І Угоди ЄС подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Доповнення 1 Угоди.
Пунктом 4 статті 32 Доповнення І Угоди ЄС встановлено, якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь - яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.
Вінницькою митницею надано картку відмови від 13.12.2023 № UA401020/2023/001836 по митній декларації від 13.12.2023 № 23UA401020067783U1, в якій зазначалось, що рішення стосовно здійснення митного оформлення із застосуванням преференційного режиму буде прийняте після отримання результатів перевірки преференційного походження товару, вказаного в сертифікаті з перевезення товару EUR.1.
Митне оформлення товару здійснено без застосування преференційного режиму за митною декларацією від 13.12.2023 №23UA401020067877U0 (сума збільшення митних платежів становить - 56 791,27 грн).
20.12.2023 відповідачем направлений запит № 7.12-1/15-01/15/8952 до Державної митної служби України з подальшим пере направленням уповноваженим органам Німеччини, з проханням надати допомогу в проведенні перевірки вищезазначеного документу про походження товару та даних, які у ньому містяться.
Пунктом 3 статті 16 «Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1» Доповнення І Угоди ЄС передбачено, що експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов Доповнення І Угоди.
Пунктом 5 статті 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення І Угоди ЄС встановлено, що митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам Доповнення І Угоди ЄС.
Відповідно до інформації наявної в АСМО «Інспектор» та укладеного зовнішньоекономічного контракту від 05.01.2023 № 02/01/23, встановлено, що експортер «VICTORIA PKW/LKW GmbH» та отримувач товару ТОВ "ТРАКС-ВІНН" є взаємопов'язаними особами. А саме, засновник ТОВ "ТРАКС-ВІНН" ОСОБА_3 є одночасно директором «VICTORIA PKW/LKW GmbH» і можна стверджувати про можливу відсутність реакції самого ж позивача на направлений митницею запит і невиконання умов міжнародного законодавства. Це стосується як і випадку надання документів, які підтверджують преференційне походження товару по сертифікату з перевезення EUR.1 від 07.12.2023 № A 770314, так і в інших випадках, коли експортером «VICTORIA PKW/LKW GmbH» не надані відповідні документи для підтвердження преференційного походження вживаних транспортних засобів.
Пунктом 6 статті 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення І Угоди ЄС встановлено, якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Судом першої інстанції залишені поза увагою доводи відповідача про те, що станом на дату надання відзиву на позовну заяву відповідь Державної митної служби України щодо результатів перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 07.12.2023 № A 770314 не надходила. Терміни проведення перевірки, встановлені пунктом 6 статті 32 Доповнення І Угоди ЄС, не вичерпано.
На запит, який був направлений до уповноважених органів іноземної держави, яка видала документ, щодо підтвердження факту видачі та преференційного походження товару, 08.11.2024 Державній митній службі України надійшов лист-відповідь № Z4215F-196/24-1 від уповноваженого митного органу Федеративної Республіки Німеччина, в якому зазначається, що автентичність сертифікату з перевезення товару EUR.1 № A 770314 від 07.12.2023 підтверджено, однак преференційне походження товару, зазначеного в ньому, не підтверджено уповноваженим митним органом Федеративної Республіки Німеччина.
Тому, товар, зазначений у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 № A 770314 від 07.12.2023, не підпадає під дію преференційного режиму відповідно до положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони та Конвенції.
Відповідно до пункту 5 статті 36 «Визначення країни походження товару» Митного кодексу України, повністю отримані або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються відповідно до законів України, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною 3 статті 1 Митного кодексу України, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Тобто, процедура та причина направлення запиту щодо перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 визначена не лише, і не виключно статтями 43 та 45 Митного кодексу України, а Доповненням І Угоди ЄС.
Відтак, для підтвердження префренційного походження товару, суб'єктом ЗЕД можуть бути надані лише документи, зазначені в Статтею 15 «Загальні вимоги» Доповнення І Угоди ЄС.
Інші додаткові документи, для підтвердження преференційного походження відповідно до міжнародних угод про вільну торгівлю не можуть надаватися, що спростовує доводи позивача та висновки суду першої інстанції у цій частині.
З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд не знаходить підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись вказаними положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що судове рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, яким не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької митниці задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.