Справа № 600/3254/24-а
Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов Олег Валерійович
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
09 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рома" до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМА» звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 073241 від 11.06.2024 Державної Служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМА» у сумі 17 000,00 грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.12.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що постанова № 073241 від 11.06.2024 прийнята на основі акту № 029163 від 18.04.2024, у якому посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області зафіксоване порушення ТОВ «РОМА» вимог статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (Закон № 2344-III, вимог пункту 3.3 наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 24.06.2010 № 385 (Наказ № 385) - був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону № 2344-III абзац третій частина 1, що полягала у відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що належний позивачеві транспортний засіб не обладнаний тахографом, оскільки це не передбачено заводом виробником. Разом з тим, звертає увагу суду на те, що у водія на момент проведення перевірки була наявна індивідуальна контрольна картка і надавалась інспекторам в ході проведення перевірки, проте, її не було взято до уваги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, 18.04.2024 представниками Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, направлення на рейдову перевірку перевірено транспортний засіб марки ТАТА LPT 613, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія - ОСОБА_1 , транспортний засіб використовує в своїй діяльності ТОВ «РОМА».
За результатами проведеної перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки складено Акт від 18.04.2024 № 029163 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
У вказаному акті визначено, що водій здійснював вантажні перевезення згідно ТТН №РН-01647685 від 18.04.2024. Під час проведення перевірки встановлено: транспортний засіб з повною масою 7,250 т не обладнаний тахографом, у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автотранспорт». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону № 2344-III.
В акті наявний запис про те, що водій транспортного засобу з актом ознайомився та зазначив про те, що згідно п. 6.3. Положення №340 ним ведеться індивідуальна книжка водія.
28.05.2024 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті оформлено повідомлення №46270/42/24-24, згідно якого ТОВ «РОМА» запрошується на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 11.06.2024.
11.06.2024 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання ТОВ «РОМА», прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №073241, відповідно до якої за порушення вимог статей 34, 48 Закону № 2344-III, а саме відсутність на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, постановлено стягнути з ТОВ «РОМА» адміністративно-господарський штраф на загальну суму 17000,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наголошував, що транспортний засіб, який перевірявся уповноваженими особами відповідача не обладнано тахографом, оскільки це не передбачено із заводу, що підтверджується згідно листа ПАТ "Запорізький автомобілебудівний завод". Крім того, під час перевірки у водія була наявна індивідуальна контрольна книжка водія, яка надавалася посадовим особам контролюючого органу. Зокрема, до позовної заяви позивачем долучено копію індивідуальної контрольної книжки водія, у якій відображена вся необхідна інформація перевезень, яка була наявна у водія на момент проведення перевірки і була надана інспекторам в ході проведення перевірки, проте, її не було взято до уваги. Відповідач вказані твердження не спростував, доказів зворотного до суду не надав.
Таким чином, відповідачем протиправно прийнято постанову від 11.06.2024 №073241 про застосування до позивача штрафу, передбаченого статтею 48 та абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000 грн, що є підставою для її скасування.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 48 Закону №2344-III визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів.
Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Визначений у статті 48 Закону №2344-III перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у цій статті наголошено на тому, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Наказом Міністерства України транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (Положення №340), відповідно до пунктів 1.2-1.4 якого, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Пункт 1.5 Положення №340 визначає, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); робочий час водія - час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Згідно із п. 6.1 Положення №340 з 01.06.2015, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до п. 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Згідно із пунктом 3.1 Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Пунктом 3.3 Інструкції №385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: 1) забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; 2) своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; 3) використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; 4) має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; 5) у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); 6) у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
За змістом пункту 3.5. Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР ( 994_016 ) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) (994_016); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа (пункт 3.6. Інструкції № 385).
Апеляційний суд зауважує, що у Положенні № 340 законодавець певною мірою розмежував ведення обліку робочого часу і часу відпочинку водіїв за такими критеріями, як протяжність маршруту та вага автомобіля.
Не для усіх транспортних засобів вибір засобу обліку робочого часу є питанням добровільного вибору власника. Враховуючи імперативні вимоги п. 6.1, а саме для автобусів для пасажирських перевезень протяжністю понад 50 км та вантажних автомобілів понад 3,5 тонн, встановлення тахографів є обов'язком, а не правом.
Аналіз пункту 6.1 Положення №340 свідчить, що законодавець однозначно вказує на обов'язковість встановлення тахографа на транспортних засобах в ньому перерахованих і це виключає можливість ведення обліку робочого часу і часу відпочинку їх водіями у якийсь інший спосіб.
При цьому власникові транспортного засобу ніяким законодавчо-нормативним актом не надається альтернатива щодо встановлення тахографа - ця норма є однозначною і не може піддаватися іншому трактуванню.
Отже, саме перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт, зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, зберігають протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірки тахографа, дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом. При цьому, водії повинні мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у разі використання аналогового тахографа або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Водій транспортного засобу повинен мати при собі: 1) протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; 2) заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР; 3) картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 повна маса транспортного засобу ТАТА днз НОМЕР_1 , становить 7, 25 тонн, тому у автомобільного перевізника ТОВ «РОМА» наявний обов'язок з обладнання транспортного засобу діючим та повіреним тахографом.
В свою чергу, позивач та суд першої інстанції здійснюють посилання на пункт 6.3 Положення №340, зазначивши, що за наявності у водія індивідуальної контрольної книжки водія, перевізник вправі не обладнувати транспортний засіб тахографом.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції та доводи позивача в цій частині помилковими, оскільки, в силу п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, альтернативного способу обліку часу роботи, зокрема, шляхом заповнення індивідуальної контрольної книжки водія - не передбачено.
Апеляційний звертає увагу, що якби законодавець передбачав певні альтернативи вимогам визначеним в п.6.1 Положення №340, то такі альтернативи були б зазначені саме в п.6.1 Положення №340. В свою чергу, структурно інформацію щодо того, що водій ТЗ, який не обладнаний тахографом, має вести індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, зазначено в іншому пункті, а саме п.6.3 Положення №340. Тобто, вказаний пункт структурно має застосовуватись саме до водіїв ТЗ, які не підпадають під вимоги п.6.1 Положення №340, що відповідає "Духу Закону".
Зміст п. 6.3 Положення №340 у редакції, чинній на момент вчинення порушення і розгляду справи, визначав право використовувати індивідуальну контрольну книжку водія або мати копію графіка змінності водіїв лише для водіїв тих транспортних засобів, які не підпадали під імперативні вимоги п. 6.1 Положення, а не усіх водіїв транспортних засобів, які конструктивно чи технічно не могли бути обладнані тахографами.
Тобто, відсутність встановленого виробником або обладнаного перевізником тахографа на транспортному засобі, що має повну масу понад 3,5 тонни не надає право перевізнику його використовувати навіть за наявності контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв. В протилежному випадку таке використання буде порушенням вимог законодавства, що й мало місце у даному випадку.
Саме таке розуміння вимог Положення було в подальшому підтверджено внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 1432 від 06.12.2024 змінами у п.6.3 Положення, а саме: п. 6.3 викладено в такій редакції: «Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф».
Аналізуючи вищевикладене та встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що п.6.3 Положення №340 застосовується при невиконання імперативної норми п.6.1 Положення №340, оскільки п.6.1 Положення №340 є обов'язковим саме до вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн (в межах наявних правовідносин), а п.6.3 Положення №340 застосовується в тому випадку коли, транспортний засіб не підпадає під вимоги п.6.1 Положення №340 та не обладнаний діючим та повіреним тахографом.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись вказаними положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що судове рішення ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, яким не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.