Справа № 490/5625/24
нп 2-а/490/24/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
10 червня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
у складі головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Горбань М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову відповідача від 24 червня 2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, винесену тво. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому він просить відмовити у задоволенні позову з огляду на його безпідставність.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаною особою.
В матеріалах справи наявна копія обліково-послужної картки до військового квитка серії ОПК № 608, НОМЕР_1 , від 22 січня 2004 року. Зі змісту цієї картки слідує, що ОСОБА_1 прийнятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 29 вересня 2004 року.
Відносно ОСОБА_1 22 червня 2024 року начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 капітаном ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
В цьому протоколі встановлено, що 22 червня 2024 року близько 14 год. 54 хв. в АДРЕСА_1 , згідно рапорта оператора мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , було виявлено адміністративне правопорушення вчинене громадянином ОСОБА_4 , яке полягає в порушенні частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації не мав при собі військово-облікового документа, під час складення протоколу також не мав при собі, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 24 червня 2024 року на 10 год. 00 хв.
У графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягується до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 вказав « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Постановою тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 від 24 червня 2024 року № 463 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у порушенні законодавства про мобілізацій підготовку та мобілізацію та накладено штраф у розмірі 17 000 грн 00 коп.
У цій постанові зазначено, що ОСОБА_1 свою провину визнав, зазначив , що військово-облікового документа при собі не було та не має взагалі. Пояснив, що було лише посвідчення про приписку до призовної дільниці, але знайти його він не може.
Надалі не погоджуючись із цією постановою, позивач звернувся до суду із позов про її скасування. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що с. Сливине не відноситься до юрисдикції ІНФОРМАЦІЯ_6 (таким органом є ІНФОРМАЦІЯ_7 ), посвідчення працівників відповідача не відповідало встановленому законодавством зразку, порушено строки розгляду протоколу про адміністративне правопорушення (розгляд справи призначено лише через два дні після складення протоколу про адміністративне правопорушення, що є незначним терміном).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд зазначає таке
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (надалі Закон №2232-ХІІ) встановлено, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частина 10 ст.1 Закону №2232-ХІІ (в редакції чинній до 24.02.2022 року) передбачала, окрім іншого, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
З 21.07.2023 року поняття посвідчення про приписку до призовних дільниць було замінене на посвідчення призовника, відповідно до Закону України від 21.03.2023 року №2995-ІХ.
Також, Законом України від 11.04.2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (надалі - Закон №3633-ІХ), який набрав чинності з 18.05.2024 року, статті 15 та 16 Закону №2232-ХІІ були викладені у новій редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та передбачають вік громадян з для проходження базової військової служби (призовний вік) від 18 до 25 років. При цьому звільнення від проходження базової військової служби не передбачене у зв'язку із досягненням 25 років.
Частина 10 статті 1 Закону №2232-ХІІ в редакції Закону №3633-ІХ, передбачає, окрім іншого, обов'язок громадяни України, які, зокрема, перебувають на військовому обліку призовників: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; - прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Постановою КМУ №559 від 16.05.2024 року затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі Порядок №559), який набрав чинності з 18.05.2024 року.
Пунктом 1 Порядку №559 визначено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Суд зазначає, що підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 року, який набрав чинності з 18.05.2024 року, установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року №2105-ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
За приписами статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який ведеться за місцем їх проживання.
Отже, позивач був зобов'язаний з 18.05.2024 року протягом 60 днів (до 17.07.2024 року включно) уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, шляхом або прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
При цьому, на час виникнення спірних в цій справі правовідносин (16.10.2024) для позивача, який за віком вийшов з категорії призовник, посвідчення про приписку до призовної дільниці не є військово-обліковим документом.
Крім того, навіть цього документу станом на час складання протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення у позивача не було.
Отже, суд вважає підтвердженим факт відсутності у позивача 22 та 24 червня 2024 року військово-облікового документу, таке відповідає фактичним обставинам справи.
Частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ, встановлено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Із зазначеного слідує, що позивачем не виконано визначений частиною шостою статті 22 Закону України статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що виразилося у тому, що позивач не мав при собі (як і взагалі не мав) військово-облікового документа. Доказів того, що такий документ отримано позивачем на час розгляду справи матеріали справи не містять.
Доказів того, що 22 та 24 червня 2025 року позивач у психологічному стані, яка впливала на здатність розуміти обставини справи, матеріали справи не містять. Більше того, з матеріалів справи слідує, що позивач надав пояснення як під час складення протоколу про адміністративне правопорушення так і під час винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно до пункту 32 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, видається на підставі наказу відповідного керівника, визначеного в абзаці сьомому пункту 31 цього Порядку, головою (начальником) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), засвідчується його особистим підписом та скріплюється гербовою печаткою. Таке посвідчення дійсне на території адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідної місцевої держадміністрації (військової адміністрації), головою (начальником) якої видано посвідчення, у разі пред'явлення паспорта громадянина України (посвідчення офіцера, військового квитка). Особи, яким видано посвідчення головою (начальником) обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації), мають право здійснювати заходи оповіщення на території області.
Посвідчення видане працівникам ТЦК та СП головою Миколаївської районної (військової) державної адміністрації, відтак воно дійсне на території усього Миколаївського району. У своєму відзиві на позов представник відповідача зазначив, що зупинка для перевірки позивача здійснена працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 . Отже, зважаючи на зазначене, суд відхиляє доводи позивача про відсутність у таких працівників повноважень щодо здійснення таких дій.
Призначення розгляду справи на 24 червня 2024 року, а не на 26 червня 2025 року, за таких обставин, на думку суду не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови відповідача. Доказів того, що під час розгляду справи позивач заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, про необхідність звернутися за правовою допомогою (за такою допомогою звернувся лише після винесення оскаржуваної постанови), тощо суду не надано.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Пунктом 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Судові витрати відносяться на рахунок позивача.
Керуючись статтями 72-77, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Постанову тво. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 від 24 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 17000 грн 00 коп. - залишити без змін.
Адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови 24 червня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 272 КАС України.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Центральний районний суд м. Миколаєва.
Суддя Л.М. Шолох