Справа № 484/2524/25
Провадження № 2-а/484/30/25
10 червня 2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
08.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з наданим позовом, мотивуючи тим, що 17.04.2025 року на адресу Відповідача він направив Заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з відповідними додатками на підставі п.2 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки має інвалідність ІІІ групи (накладна № 5521300147290). Відповідачу 18.04.2025 було вручено вказаний лист. 21.04.2025 Позивач отримав телефонний дзвінок від посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка повідомила, що йому необхідно надати комісії, яка розглядає його Заяву про надання відстрочки від призову по мобілізації, оригінал Рішення ЕКОПФО про встановлення ІІІ групи інвалідності, а також зазначила, що він знаходиться в розшуку і йому слід особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 28.05.2025 Позивач з'явився до Відповідача, надав оригінал Рішення ЕКОПФО та хотів отримати підтвердження або заперечення на інформацію про його перебування в розшуку. Так, посадова особа ОСОБА_2 повідомив йому, що він порушив правила військового обліку, про що має бути складений протокол у справі про адміністративне правопорушення і склав такий протокол за ч.3 ст. 210-1 КУпАП № 261. Під час складання Протоколу йому не були роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Підписи Позивач проставив в протоколі в місцях, на які вказала посадова особа Відповідача, та абсолютно не взяла до уваги пояснення Позивача про те, що він не з'явився 28.11.2024 о 9:00 до ТЦК, оскільки не знав про те, що його викликають. При складанні протоколу №261 від 28.04.2025 не було досліджено та долучено до протоколу фактичних допустимих та достатніх доказів того, що Позивач був належним чином повідомлений про існування рекомендованого відправлення з повісткою від Відповідача, або докази отримання повістки №1215908 та умисно не з'явився до ТЦК на визначену у повістці час та дату. В порушення ст. 256 КУпАП протокол № 261 від 28.04.2025 не містить по-батькові особи, яка склала протокол; місце, дату, час вчинення адміністративного правопорушення; до Протоколу № 261 від 28.04.2025 не додано: опис вкладення до рекомендованого листа з поштовим штемпелем відділення Укрпошти, підписом працівника Укрпошти та фіскальним чеком про приймання до пересилання такого листа; повідомлення про вручення з відміткою про причини неможливості вручення рекомендованого листа з повісткою позивачу; довідку Укрпошти про причини неможливості вручення повістки Позивачу; у посадової особи, яка складала протокол, на час складання був відсутній сам бланк повістки та конверт, в якому, начебто, направлялася ця повістка, а вимогу Позивача продемонструвати йому вказану повістку та конверт вказана посадова особа Відповідача проігнорувала. Після чого, 02.05.2025 року приблизно о 13:20 Позивач з'явився до Відповідача на розгляд справи, яка повинна була розпочатись о 14:00 та очікував під кабінетом № 3, де повинен був відбутися розгляд справи, приблизно о 14:20 до Позивача підійшов ОСОБА_3 - посадова особа Відповідача, який складав протокол № 261, та запропонував визнати вину, що надасть можливість сплатити 50% від суми штрафу. Після чого о 16:30 ОСОБА_4 запросив Позивача в каб. № 3, де попросив розписатись на постанові. Позивач попросив надати йому час на ознайомлення, за наслідком чого отримав відповідь, що його визнано винним і накладено штраф у сумі 17 000 грн. Ознайомившись з постановою №376, Позивач в ній зазначив, що до розгляду справи був не допущений і поставив підписи у зазначених графах. Суть адміністративного правопорушення в оскаржуваній Постанові зазначена наступна: «28.04.2025 року о 14 год. 35 хв. під час дій особливого періоду до ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся громадянин ОСОБА_1 1988 р.н., під час проведення звірки облікових даних виявлено вчинене адміністративне ним правопорушення, а саме ОСОБА_1 не з'явився по повістці №1215908 28.11.2024 о 09:00, надіслана рекомендованим поштовим відправленням №0610207916687 АТ «УКРПОШТА» без поважних причин, чим порушив вимоги ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу. Відповідальність за вчинене, передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП». Позивач зазначив, що як Протокол №261 від 28.04.2025, так і Постанова №376 від 02.05.2025 не містить ідентифікаційних даних повістки, а саме: дату, ким видана, мета виклику (уточнення облікових даних, проходження ВЛК тощо); ІНФОРМАЦІЯ_4 при накладенні адміністративного стягнення в сумі 17 000 грн. не враховано матеріальний стан Позивача, те що він є особою з інвалідністю, тимчасово не працює через стан здоров'я. Позивач не був допущений до розгляду справи, чим відповідач грубо порушив право Позивача на захист та правову допомогу. Також Відповідач грубо порушив права Позивача, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Разом з тим, в протоколі №261 від 28.04.2025 не вказано, які саме відомості (персональні дані) не могли бути одержані самостійно Відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії. Відповідачем до вказаного протоколу не долучено докази вжиття заходів щодо отримання персональних відомостей Позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося. За таких обставин просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 376 від 02.05.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 12.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрите провадження в наданій справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ст. 257 КАС України, без виклику сторін, за наявними матеріалами справи, з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України.
26.05.2025 року відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець м. Первомайська Миколаївської області, перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 з 08.05.2013 року. Вперше громадянин України ОСОБА_1 прибув 28.04.2025 року, лише після внесення змін до законодавства, що регулюють правовідносини у сфері обліку військовозобов'язаних, які вступили в дію з 18.05.2024 року, яким посилено засоби контролю щодо обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, уточнення облікових даних та отримання військово-облікового документу. Таким чином посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 28.04.2025 року, під час звірки облікових даних, у бездіяльності військовозобов'язаного ОСОБА_1 виявлено склад триваючого (в період з 08.05.2013 року по 28.04.2025 року) правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та складено відповідний протокол № 261 про порушення позивачем вимог ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14.год. 00 хв. 02.05.2024 року в ІНФОРМАЦІЯ_6 в кабінеті № 2 ОСОБА_1 повідомлено при складанні протоколу. 02.05.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглянувши матеріали справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , який в особливий період, введений на території України у відповідності до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», порушив правила військового обліку передбачені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» постановив притягнути позивача до адміністративної відповідальності та накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 376 від 02.05.2025 року винесена з додержанням вимог ст.ст. 7, 9, 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст. 19 Конституції України, а рішення прийнято в точній відповідності із законом на підставі всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
30.05.2025 року ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив, в якій позов підтримав, просив задовольнити, мотивуючи тим, що він не погоджується з твердженням відповідача про те, що у нього, начебто, існує триваюче правопорушення з в період з 08.05.2013 року по 28.04.2025 року, яке було виявлено 28.04.2025. На підтвердження цих обставин Відповідач надає витяг з системи АІТС «Оберіг» з якого вбачається, що Позивач «Порушник військового обліку з 08.12.2024». Відповідно до наданої Відповідачем інформації Позивач не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП. В графі «Порушення ВО від» зазначена дата 08.12.2024 та направлено Відповідачем звернення Е709766 від 08.12.2024 до Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області з інформацією про порушення Відповідачем правил військового обліку. З огляду на вищевказане вбачається, що дата виявлення правопорушення 08.12.2024 року, а не як зазначив Відповідач - 28.04.2025 року. Постанова, що оскаржується, винесена Відповідачем 02.05.2025 року - поза межами строку визначеного ст. 38 КУпАП. Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Сторони, їх представники належним чином повідомлені про розгляд справи.
Інші заяви по суті справи від сторін та їх представників до суду не надходили.
Вирішуючи справу у письмовому провадженні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, з врахуванням позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, на основі наданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року № 2232-ХІ1 «Про військовий обов'язок і військову службу».
Приписами ст. 65 Конституції України та ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно положень ч.9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Нормативними положеннями ст. 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України" , "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку', проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно положень ч.1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» терміни «особливий період» та «воєнний стан» вживаються у наступному значенні.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Законом України № 1126-VII від 17.03.2014 року затверджено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. дію якого продовжено.
Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022 року затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 р. № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», дію якого продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку' з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно положень ч.3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: взяття громадян на військовий облік, виконання військового обов'язку в запасі, дотримання правил військового обліку.
Положеннями ч.9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено наступне: щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники, призовники, військовослужбовці, військовозобов'язані, резервісти. Військовозобов'язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України. Міністерством внутрішніх справ України. Службою безпеки України, розвідувальними органами України. Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець м. Первомайська Миколаївської області, перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 08.05.2013 року.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно вимог ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а також прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
З наданої суду позивачем копії оскаржуваної постанови № 376 від 02.05.2025 року вбачається, що 28.04.2025 року о 14 год. 35 хв. під час дій особливого періоду до ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся громадянин ОСОБА_1 1988 р.н., під час проведення звірки облікових даних виявлено вчинене адміністративне ним правопорушення, а саме ОСОБА_1 не з'явився по повістці №1215908 28.11.2024 о 09:00, надіслана рекомендованим поштовим відправленням №0610207916687 АТ «УКРПОШТА» без поважних причин, чим порушив вимоги ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу, вчинив правопорушення, передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Постановлено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн.
Згідно ст. 279 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, досліджуються докази.
Однак в наданому протоколі № 261 від 28.04.2025 року та оскаржуваній постанові № 376 від 02.05.2025 року не вказано дату та ким було видано повістку, якою викликався ОСОБА_1 до РТЦК, не вказано, що ця повістка досліджувалася при винесенні оскаржуваної постанови.
Відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до п.п.2 п.1 Правил військового обліку та абз.3 ч.10. ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року.
Порядок №560 визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних зміну військово-облікові документи
Відповідно до п.п.21, 24 цього Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
У відповідності до п.28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Пунктом 41 Порядку передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Вищевказані нормативні акти передбачають можливість надіслання РТЦК військовозобов'язаному громадянину повістки засобами поштового зв'язку. Однак таке надсилання має здійснюватися рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно п.16 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 р. № 1071, далі - Правила №1071) повістка або у випадках, передбачених законодавством, інший документ про виклик або оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначками "Повістка ТЦК", "Вручити особисто".
Рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/ або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Згідно п.101 Правил №107 у разі невручення рекомендованого листа з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК" або реєстрованого поштового відправлення з позначкою "Адміністративна послуга" такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в п.п.81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Отже в разі, якщо Позивачу направлялася поштою повістка про виклик до РТЦК і така повістка не була вручена, Відповідач повинен надати належні, допустимі, достатні та достовірні докази такого направлення, а саме: повістку, поштовий конверт з позначкою "Повістка ТЦК" з штемпелем Укрпошти про направлення повістки Позивачу; опис вкладення до рекомендованого листа з поштовим штемпелем відділення Укрпошти, підписом працівника Укрпошти та фіскальним чеком про приймання до пересилання такого листа; повідомлення про вручення з відміткою про причини неможливості вручення рекомендованого листа з повісткою позивачу; довідку Укрпошти про причини неможливості вручення повістки Позивачу.
Однак зазначені докази, зокрема, й повістка та дані про її вручення позивачу стороною відповідача суду надані не були. Викладені позивачем у позовній заяві обставини жодним чином не спростовані відповідачем.
В порушення ст. 256 КУпАП протокол № 261 від 28.04.2025 не містить по-батькові особи, яка склала протокол; місце, дату, час вчинення адміністративного правопорушення; до Протоколу № 261 від 28.04.2025 не додано повідомлення про вручення з відміткою про причини неможливості вручення рекомендованого листа з повісткою позивачу.
Крім того, суд звертає увагу. Що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності саме за те, що не з'явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не за те, що не звірив облікові дані, як зазначено у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що надане правопорушення є триваючим з 08.05.2013 року по 28.04.2025 року, яке було виявлено 28.04.2025, з огляду на наступне. На підтвердження своєї позиції Відповідач надає витяг з системи АІТС «Оберіг» з якого вбачається, що Позивач «Порушник військового обліку з 08.12.2024».
Відповідно до наданої Відповідачем інформації Позивач не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП. В графі «Порушення ВО від» зазначена дата 08.12.2024 та направлено Відповідачем звернення Е709766 від 08.12.2024 до Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області з інформацією про порушення Відповідачем правил військового обліку.
З огляду на вищевказане вбачається, що дата виявлення правопорушення 08.12.2024 року, а не - 28.04.2025 року. Постанова, що оскаржується, винесена Відповідачем 02.05.2025 року - поза межами строку визначеного ст. 38 КУпАП, оскільки відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За принципами змагальності сторін і диспозитивності, закріпленими у статті 9 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладені положення чинного законодавства суд вважає посилання позивача на відсутність доказів у цій справі обґрунтованим. Оспорювана у справі постанова не відповідає визначеним у ст. 283 КУпАП вимогам. Відповідачем доводи позивача жодними доказами не спростовані.
Враховуючи вищевикладене, факт вчинення правопорушення позивачем не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, а тому постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, на підставі п.3 ч.3 ст. 286 КАС України.
Позивачем про відшкодування судових витрат не заявлено.
Керуючись ст.ст. 2, 159, 241, 242, 244-246, 250, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 376 від 02.05.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.4 ст. 286 КАС України).
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення виготовлено 10 червня 2025 року.