Справа № 481/1378/21
Провадж.№ 2-др/481/2/25
іменем України
09.06.2025 Новобузький районний суд Миколаївської області
в складі головуючого - судді Вжещ С.І.,
при секретарі судового засідання Юхименко Т.М.,
за участю:
представника позивача Лопатюк Ю.Л.,
представника відповідача Солода Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Новий Буг заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Солода Романа Геннадійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності,
У провадженні Новобузького районного суду Миколаївської області перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності.
18.04.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Солода Романа Геннадійовича до суду надійшла заява, в якій останній просив ухвалити додаткове рішення у справі № 481/1378/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, понесених на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в сумі 16000 гривень.
20.05.2025 року від представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Лопатюк Юлії Леонідівни на електронну адресу суду надійшла заява про зменшення розміру витрат на правову допомогу, у якій остання просила відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення в повному обсязі, у зв'язку з порушенням порядку його заявлення; у разі задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам та принципу співмірності та розумності до 2000,00 гривень, мотивуючи тим, що заявлений розмір витрат є не співмірним розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову. Крім того, порушено процесуальні норми цивільного законодавства щодо заявлення такого клопотання під час розгляду справи, а саме, до судових дебатів. Відповідачем не дотримано вимоги, щодо вчасного заявлення клопотання про стягнення витрат на правову допомогу. Крім того, відсутні інші реквізити відзиву, що об'єктивно впливає на співмірність заявлення вартості складення відзиву, яку надає представник відповідача. Вважає, що не дотримання процесуального законодавства значно впливає на можливість прийняття його до провадження, а тому його вартість підлягає зменшенню, так як не мав би братися судом до уваги. Розмір витрат на правову допомогу не співмірний зі складністю справи, витраченим часом, ціною позову та обсягом робіт. Як вбачається з матеріалів справи представник відповідача підготував відзив, який не має братися до уваги судом, у зв'язку з порушенням ст. 178 ЦПК України, вартістю 8000 гривень та участь представника відповідача у судовому засіданні - вартістю 6000 гривень (з власних технічних засобів вважає не співмірним, адже потребує значно менше часу , не входить вартість на проїзд до суду та відповідно значно зменшує час, необхідний адвокату для прийняття участі у судовому засіданні). При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п.269). Водночас, обставини справи свідчать про те, що справа є нескладною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, так як самостійною єдиною підставою, на яку звертає увагу відповідач, є вимоги заявлені до неналежного відповідача. Таким чином, дана обставина не потребувала значного часу для вивчення та формування позиції по справі.
Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Солод Р.Г., в судовому засіданні підтримав заяву та просив її задовольнити, посилаючись на обставини зазначені у ній.
Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Лопатюк Ю.Л. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу, посилаючись на обставини, зазначені у заяві, яку вона подала до суду 20.05.2025 року.
Суд, вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що 11.04.2025 року Новобузьким районним судом Миколаївської області ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності, відмовлено.
30.08.2024 року між адвокатом Солодом Р.Г. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги, 11.04.2025 року укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 30.08.2024 року.
Згідно п.2 Додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 30.08.2024 року вартість послуг адвоката за цією додатковою угодою та на виконання договору про надання правової (правничої) допомоги від 30.08.2024 року, за домовленістю сторін, складає винагороду (гонорар), яка обчислюється та оплачується наступним чином: вартість юридичних консультацій, вивчення матеріалів справи, узгодження правової позиції, підготовка та складання Відзиву на позовну заяву та Заперечення (за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , Новобузька ДНК Миколаївської області) та направлення їх сторонам та до Новобузького районного суду Миколаївської області адвокатом, складає 8000 грн., участь в судовому засіданні - 2000 грн., незалежно від його тривалості, оплачуються додатково, про що складається акт прийому-здачі виконаних робіт, подання клопотань в залежності від складності від 2000 грн. до 4000 грн.
З ордеру на надання правничої (правової) допомоги вбачається, що інтереси ОСОБА_1 представляє адвокат Солод Р.Г. на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.08.2024 року.
Згідно акту прийому-здачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 30.08.2024 року, складеного 11.04.2025 року, вартість наданих Виконавцем (адвокатом) та отриманих Замовником (клієнтом), на користь якого було укладено договір, послуг згідно акту прийому-здачі робіт склала 16000 гривень. Сторони не мають один до одного претензій (п.3 Акту).
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою - третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво у суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України). У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Положення частин першої та другої статті 137 ЦПК України кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема, пунктом чотирнадцятим Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна у принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає у забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта у цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення. Видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (стаття 19).
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом.
Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов'язує надати докази щодо надання правової допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18; провадження № 12-171гс19). Також у цій постанові вказано, що «гонорар успіху» є сумою, обумовленою сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, і тому належить до судових витрат.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Як вбачається з матеріалів справи, дана справа за складність не є складною, та обємноюа тому в ній міститься небагато документів, які необхідно було опрацювати адвокату Солоду Р.Г. для написання відзиву на позовну заяву.
Представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Солодом Р.Г. в ході розгляду справи були подані заява про закриття провадження у справі, відзив на позовну заяву, заперечення, клопотання про залишення заяви без розгляду, зміст цих документів не можна вважати таким, який необхідно окремо оцінювати, як проведену роботу, оскільки, їхній зміст частково повторюється. Нових обставин, обґрунтувань адвокатом не наводилось.
Крім того, як вбачається з протоколів судових засідань, представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Солод Р.Г. брав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з власних технічних засобів, що відповідно значно зменшує час, необхідний адвокату для прийняття участі у судовому засіданні.
За результатами розподілу судових витрат у цій справі витрати ОСОБА_1 у формі «гонорару успіху» не можуть бути стягнуті з відповідача у розмірі, який значно перевищує вартість фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі витрати вочевидь не відповідають критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, а також принципам справедливості й пропорційності.
Відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог, а саме підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Солода Романа Геннадійовича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності, задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі № 481/1378/21 за позовом ОСОБА_2 до Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації права власності.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи у розмірі 5000 (п'яти тисяч) гривень.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини додаткового рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Новобузька державна нотаріальна контора Миколаївської області, адреса місцезнаходження: 55601, Миколаївська область, Баштанський район, м. Новий Буг, вул. Площа Свободи, 34, код ЄДРПОУ 02892801.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення виготовлено 10.06.2025 року.
Суддя Вжещ С.І.