09.06.2025
Справа №487/7137/23
Провадження №2/489/274/25
09 червня 2025 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Ставратій Я.С.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1 , представниці відповідача - Нофенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави України, яка бере участь у справі як сторона через відповідні органи, наділені повноваженнями у спірних правовідносин: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, Головного управління державної казначейської служби у Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного проведення в ході кримінального провадження
встановив.
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з Головного управління Державної казначейської служби у Миколаївській області на його користь в порядку відшкодування моральної шкоди в сумі, що складає 268 400 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що з початку повномасштабного вторгнення, він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ознайомившись з його медичними документами, його направлено для проходження ВЛК, в ході якого у нього були виявленні захворювання, за якими у військовий час він повинен бути обмежено придатним до військової служби. Проте, медичним закладом не діагностовано його хворобу гіпертонію, після якої він почав частково втрачати зір. 23.04.2023 він звернувся до Відділення поліції №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області з заявою в порядку ч.1 ст.214 КПКУ про вчинення кримінальних правопорушень організованими групами службових і посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, при зверненні його з заявою, працівниками поліції не надано йому талон-повідомлення про прийняття і реєстрацію заяви про вчинені злочини в день її надходження до ВП №1 і протягом 24 годин, не передали заяву керівнику органу досудового розслідування СВ ВП №1, не визначили слідчого для здійснення досудового розслідування і не здійснили його. Ним було подано скаргу до Центрального районного суду м. Миколаєва на бездіяльність слідчих органів Відділення поліції №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.03.2023 зобов'язано посадових осіб ВП №1 МРУП ГУНП області внести до ЄРДР відомості про вчинені злочини, зазначені в його заяві від 24.04.2023р. з вихідним № 4/ЗКД-18. Однак, ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва не виконана, досудове розслідування не проводилося протягом 4 місяців. В його заяві були зазначені ознаки і склад злочинів, передбачених ч. 1, 2 ст. 364, ст..ст. 366, 367, ч.ч. 1-3, 5 ст. 403 КК України, а згідно витягу з ЄРДР № 12023152020000794, слідчі незаконно, з порушенням норм чинного законодавства, провели в ході цього кримінального провадження інші процесуальні дії, ніж передбачені Законом України, що обмежило до повної втрати його прав, визначені Конституцією України, а саме, до ЄРДР не були внесені відомості про злочини, передбачені ч. 1, 2 ст. 364, ст..ст. 366, 367, ч.ч. 1-3, 5 ст. 403 КК України, а відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України, не були здійсненні доказування, збирання доказів і їх оцінка, повідомлення про підозру, складання, підписання і подання в суд обвинувального акту. У зв'язку з чим, йому завдано моральну шкоду, яка виникла внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Від представника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що як на підставу позову, позивач посилається на ст.ст.3, 8, 9, 19, 21, 22, 55, 56,59, 64 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 8, 9, 40, 55, 56 Кримінального кодексу України, ст.ст. 6, 13, 17 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 25, п. 23 ст. 2 п/п1 п. 9 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданих громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 1167, 1172, 1173, 1174, 1176, 1191 Цивільного кодексу України. Однак, до викладених позивачем обставин, вказані нормативні акти не застосовуються. Позивач у позові зазначає, що йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, а саме не внесенні посадовими особами ВП № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області відомостей до ЄРДР зазначених у заяві позивача від 24.04.2023 за вих. № 4/ЗКД-18. Проте, позивачем не надано жодного доказу психічного чи фізичного впливу з боку відповідачів, а також жодного доказу, які свідчили про протиправність їхніх дій чи бездіяльності. 03.05.2023 слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва було зобов'язано посадових осіб ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області внести відомості про вчиненні злочину з заяви від 24.04.2023. При цьому, визначення правової кваліфікації є виключно прерогативою слідчого, та КПК не містить норм, які б надавали право слідчому судді зобов'язувати уповноважену особу органу досудового розслідування вносити відомості до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень за конкретними статтями Кримінального кодексу України. Зазначені у позовній заяві порушення свідчить про порушення процесуальних прав заявника, потерпілого в рамках кримінально-процесуального законодавства, що не може бути предметом дослідження у рамках цивільно-процесуального судочинства. Позивач під час проведення досудового розслідування не був та не являється в якості підозрюваного, його не затримували, не арештовували та навіть не визнано потерпілим у кримінальному провадженні, а тому він не має права на відшкодування моральної і матеріальної шкоди. Позивач не надав документів до позову, які б доводили, що під час провадження досудового слідства було незаконно його затримано, відносно нього проведено незаконно заходи, які обмежували його свободу та дії з яким закон пов'язує виникнення права на відшкодування шкоди, завданої органами досудового розслідування. Окрім того, позивач не зазначив, в чому саме полягає ця моральна шкода, не надав жодних доказів і не обґрунтував її розмір. Доказів існування заподіяння фізичного чи психічного впливу на позивача державними органами, що проводили дізнання та досудове розслідування до позову позивачем не надано. За таких обставин, оскільки позивач посилається на інші обставини, ніж передбачені Законом, то саме по собі твердження позивача про вину відповідачів у незабезпеченні йому ефективного захисту за його заявами не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового слідства, бо позивач є потерпілим, а не обвинувачем чи підозрюваним та до нього не застосовувалися примусові заходи кримінального провадження, з якими закон пов'язує можливість виникнення деліктної відповідальності.
Від Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що державна казначейська служба України відповідно до чинного законодавства України, є органом, який здійснює лише списання коштів з державного бюджету. Позивач у позові взагалі не зазначає про правове обґрунтування залучення Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області до справи у якості відповідача, а вказує лише Держава України, яка бере участь у справі як сторона через відповідні її органи, наділенні повноваженнями саме у спірних правовідносинах в особі Головного управління Державної казначейської служби у Миколаївській області та зазначає в прохальній частині позову стягнути з ГУ ДКС у Миколаївській області на користь позивача в порядку відшкодування моральної шкоди у сумі, що складає 268400,00 грн. До повноважень Головного управління не належить представництво Держави України в судах. Головне управління не завдало позивачу жодної моральної шкоди, а тому Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області є неналежним відповідачем у справі. Крім того, позивач під час проведення досудового слідства не був та не являється підозрюваним, його не затримували, не арештовували та навіть не визнано потерпілим у кримінальному провадженні, а тому не має права на відшкодування моральної шкоди. В позовній заяві позивач, в якості мотивування своїх позовних вимог, посилається на уповноважених службових і посадових осіб Відділення поліції № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області, які не надали позивачу талону - повідомлення про прийняття і реєстрацію заяви про вчиненні злочини в день її надходження до Відділення поліції № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області протягом 24 годин, не передача його заяви керівнику органу досудового розслідування, СВ ВП № 1, не визначення слідчого для здійснення досудового розслідування і не здійснили його, що спричинило, на думку позивача, тяжкі наслідки, обмеження його конституційних прав та захист судом прав і свобод від протиправних посягань на них, незаконного проведення в ході кримінального провадження інших процесуальних дій та вказує на завдання йому моральної шкоди, не зазначаючи, в чому саме вона полягає. Позивачем не надано належних доказів у підтвердження спричиненої йому моральної шкоди, відсутній причинно-наслідкових зв'язок (факт невиконання ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва) між діями відповідачів та на думку позивача, завданою шкодою, а також не доведена вина відповідачів. Позивачем жодним чином не обґрунтовано розмір моральної шкоди.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.10.2023, позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 20.11.2023, у відкритті провадження в частині позовних вимог відмовлено, позовну заяву прийнято до розгляду, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 26.06.2024, направлено справу за підсудністю до Ленінського районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.09.2024, позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 25.09.2024, цивільну справу прийнято до провадження, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.11.2024, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановленні наступні факти та відповідно правовідносини.
Позивач у своєму позові зазначає, що при зверненні його з заявою до відділення поліції, працівниками поліції не надано йому талон-повідомлення про прийняття і реєстрацію заяви про вчинені злочини в день її надходження до ВП №1 і протягом 24 годин, не передали заяву керівнику органу досудового розслідування СВ ВП №1, не визначили слідчого для здійснення досудового розслідування і не здійснили його. У зв'язку з чим йому завдано моральну шкоду.
Посилаючись на не внесення органами прокуратури відомостей до ЄРДС про вчиненні кримінальні правопорушення за статтями 364, 366, 367, 403 КК України, що не забезпечило належного здійснення захисту його порушених та обмежених конституційних прав, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у порушенні його нормальних життєвих зв'язків, а також вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.
Норми права та мотиви їх застосування.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 в справі № 216/3521/16-ц зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 в справі № 920/715/17 зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174 ЦК України).
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 в справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, яка розглядається, позивач пов'язує завдання йому моральних страждань із неналежним, на його думку, розглядом посадовими особами органу поліції Національної поліції у Миколаївській області його заяв/повідомлень про вчинення кримінального правопорушення та невнесенням відомостей до ЄРДР, не надання йому талон-повідомлення про прийняття і реєстрацію заяви про вчинені злочини в день її надходження до ВП №1 і протягом 24 годин, не передано заяву керівнику органу досудового розслідування СВ ВП №1, не визначено слідчого для здійснення досудового розслідування і не здійснення його.
Таким чином на спірні правовідносини не поширюються спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України, вичерпний перелік яких наведено в частині першій цієї статті, згідно якої шкода, завдана фізичній підлягає відшкодуванню державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Частинами другою, сьомою статті 1176 ЦК України врегульовано, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (таким законом є Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокурори і суду»).
У даному випадку, спірні правовідносини підлягають врегулюванню на підставі частини шостої статті 1176 ЦК України, де зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Вказане відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 в справі № 920/715/17, який наведено вище.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права зроблений, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16.09.2020 в справі № 243/5118/19 (провадження № 61-213св20), від 12.04.2019 в справі № 686/10651/18 (провадження № 61-305св19).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
23 квітня 2023 ОСОБА_2 звернувся до Відділення поліції № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області з заявою в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України про вчинення кримінальних правопорушень організованими групами службових і посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 .
відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 06.09.2023 за вих. № З-23/50-2023, працівниками поліції здійснено перевірку, де встановлено, що 07.06.2023 ВП № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області до інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал НПУ" (журнал єдиного обліку) за № 6641 зареєстровано ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва щодо зобов'язання посадових осіб вказаного підрозділу поліції внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_2 про можливі неправомірні дії з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконання ухвали, СВ ВП № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області внесено відомості до ЄРДР за № 12023152040000704 від 08.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 403 КК України.
Крім того, 08.06.2023 ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області до інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал НПУ" (журнал єдиного обліку) за № 8812 зареєстровано ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва щодо зобов'язання посадових осіб вказаного підрозділу поліції внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_2 про можливі неправомірні дії з боку працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 . На виконання ухвали, СВ ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області внесено відомості до ЄРДР за № 12023152020000794 від 09.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 403 КК України.
Згідно з відомостями ЄРДР кримінальне провадження № 12023152020000794 об'єднано з кримінальним провадженням № 12023152040000704, та на теперішній час досудове розслідування здійснюється слідчими першого відділу Територіального управління ДБР розташованого у м. Миколаєві.
Як вбачається з листа Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 06.02.2024 за вих. № 3776/50-2024, ОСОБА_4 , обіймає посаду старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області. ОСОБА_3 , який обіймав посаду начальника Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області на теперішній час звільнений із Національної поліції України у зв'язку з виходом на пенсію.
З огляду на встановлені обставини та наявні у справі докази, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту завдання йому моральної шкоди, а також причинного зв'язок між діями посадових осіб органу прокуратури, який є відповідачем у справі, та настанням шкоди, тобто наявності усіх складових елементів цивільного правопорушення для покладання на винну особу відповідальності, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є процесуальним обов'язком позивача.
При цьому суд звертає увагу, що сама по собі констатація факту неналежного розгляду заяв/повідомлення ОСОБА_2 про кримінальні правопорушення не може слугувати підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки за обставин справи у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством його права поновлено ухвалами слідчих суддів про зобов'язання внести відомості до ЄРДР; внесенням відомості до ЄРДР за № 12023152040000704 від 08.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 403 КК України та за № 12023152020000794 від 09.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 403 КК України. По яким на теперішній час досудове розслідування триває.
Отже, факт задоволення слідчими суддями скарги позивача на бездіяльність службових осіб та зобов'язання службових осіб виконати вимоги частини першої статті 214 КПК України щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 про злочин не свідчить про безумовний доказ неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності органів поліції та завдання йому моральної шкоди.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.01.2020 у справі № 227/2572/19 (провадження № 61-20488св18), від 17.01.2020 у справі № 638/11414/18 (провадження № 61-2685св19), від 04.03.2020 у справі № 639/1803/19 (провадження № 61-18842св19), від 01.04.2020 у справі № 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 13.05.2020 у справі № 638/8636/17 (провадження № 61-40480св18), від 20.05.2020 у справі № 337/3375/17 (провадження № 61-11586св19), від 20.05.2020 у справі № 639/6736/18 (провадження № 61-12512св19), від 23.06.2020 у справі № 554/108/18 (провадження № 61-41514св18), від 24.06.2020 у справі № 520/14/19 (провадження № 61-23199св19), від 30.06.2020 у справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18), від 03.07.2020 у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20), від 25.01.2021 у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 25.03.2021 у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19).
Такого висновку дотримується Верховний Суд і у постанові від 06.06.2024 у справі № 454/4858/23 (провадження № 5817 св24).
Суд звертає увагу позивача, що однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з пунктом 1, підпунктом 3 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністрафінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Верховний Суд зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19, вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов'язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.
Аналогічний правовий висновок викладений і у постановах Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 07.10.2020 у справі № 569/12383/17 (провадження № 61-12864св19), від 29.06. 2022 року у справі № 201/9398/20 (провадження № 61-11520св21).
У постанові від 22.06.2022 у справі № 201/9398/20 (провадження № 61-11520св21) Верховний Суд дійшов висновку, що: «…суд першої інстанції уваги не звернув та зробив помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державного бюджету України, оскільки кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України.».
Такого висновку дотримується Верховний Суд і в постанові від 27.03.2024 у справі № 593/207/22 (провадження № 61-1109св23).
Отже, окрім недоведеності підстав для відшкодування моральної шкоди, позивачем обрано неналежний спосіб стягнення моральної шкоди, в якості поновлення порушеного на його думку права, поклавши тягар відшкодування моральної шкоди на орган Казначейства, який відповідно до закону не несе відповідальності за дії інших державних органів.
За такого враховуючи наведене та оцінивши в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем позовних вимог, у зв'язку із чим позов не підлягає задоволенню в цілому.
Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведене, а тому суд не вбачає необхідності у надані на них своєї детальної відповіді, що відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Так як відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» позивачем судовий збір не сплачується, а в позові відмовлено тому відсутні підстави для стягнення судового збору на користь держави.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
у задоволенні позову ОСОБА_2 до Держави України, яка бере участь у справі як сторона через відповідні органи, наділені повноваженнями у спірних правовідносин: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, Головного управління державної казначейської служби у Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного проведення в ході кримінального провадження - відмовити.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1
Відповідачі:
Головне управління Національної поліції у Миколаївській області, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, 5;
Головне управління Державної казначейської служби у Миколаївській області, юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Центральний, 141-В;
Держава України, яка бере участь у справі як сторона через відповідні органи, наділені повноваженнями у спірних правовідносин: ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено «09» червня 2025.
Суддя Н.О. Рум'янцева