Справа №: 147/449/25
Провадження № 2/148/595/25
09 червня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчука О.О
за участі секретаря Носулько К.П.
представника позивача Романової Л.М.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Тульчині цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, Бершадської міської ради, третя особа: КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування» Бершадської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Керівник Гайсинської окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, Бершадської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.
Позов обґрунтовує тим, що ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.05.2024 у справі № 147/666/25, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим.
Згідно обвинувального акту, 25.02.2024 приблизно о 22 год. 10 хв. у темний час доби, ОСОБА_1 керуючи власним технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 211540» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухаючись по асфальтованому сухому дорожньому покриттю проїзної частини автодороги зі сторони смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області в напрямку с. Капустяни Гайсинського району Вінницької області, в'їхавши в населений пункт с. Капустяни Гайсинського району Вінницької області, діючи необережно, в порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, будучи не уважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, маючи об'єктивну можливість запобігти настанню дорожньо-транспортної пригоди, рухаючись по прямій ділянці автодороги, без будь-яких ям та вибоїн, не обрав безпечної швидкості руху, тобто швидкості, за якої мав би змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, а саме темного часу доби, відсутності освітленості дороги, внаслідок чого втратив контроль над керуванням автомобілем, допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини на праве узбіччя, де автомобіль занесло та перекинувся на бік, в результаті чого потерпілому - пасажиру автомобіля ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого вивиху головки лівої стегнової кістки, перелому лівої сідничної кістки, саден обличчя, лівої гомілки, що спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. При цьому, в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди, дії водія ОСОБА_1 регламентувалися вимогами п.12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Належним виконанням вищевказаних вимог Правил дорожнього руху водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти перекиданню автомобіля, а його дії знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування» Бершадської міської ради з 26.02.2024 по 29.02.2024 - 3 ліжко-днів. Згідно з довідкою-калькуляцією відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого та розрахунків вартості 1 ліжко-дня на утримання лікарні, складених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 здійснювалися за рахунок коштів Національної служби здоров'я України (далі - НСЗУ) та коштів місцевого бюджету.
Загальна вартість лікування останнього (3 ліжко-дні) становить 4692 грн. 36 коп. (вартість 1 ліжко-дня - 1564 грн 12 коп.), з них: Національною службою здоров'я України (далі - НСЗУ) затрачено на лікування 4155 грн, кошти місцевого бюджету - 537 грн 36 коп.
Незважаючи на факт завдання шкоди інтересам держави, Національною службою здоров'я України та Бершадською міською радою не вжито будь-яких заходів, спрямованих на захист та поновлення порушених інтересів держави в судовому порядку. Цивільний позов про відшкодування шкоди не заявлено та жодних дій щодо стягнення завданих державі збитків не вжито, що свідчить про неналежне здійснення наданих законом повноважень, що є підставою для представництва інтересів держави в суді органами прокуратури.
На підставі наведеного, просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у загальному розмірі 4692 грн 36 коп., з яких: 4155 грн. на користь держави в особі Національної служби здоров'я України; 537 грн 36 коп. на користь держави в особі Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області, а також судові витрати.
Прокурор Романова Л.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник позивача Національної служби здоров'я України в підготовче судове засідання не з'явився, але надіслав до суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник позивача Бершадської міської ради в підготовче судове засідання не з'явився, але надіслав до суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 надав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі не заперечує проти їх задоволення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування» Бершадської міської ради в підготовче судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином. Клопотань про відкладення слухання справи суду не надав.
Виходячи із положень ч. 3 ст. 200 ЦПК України, яка регламентує, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою, в якій зазначав про визнання позовних вимог, тому суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв'язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.
Заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Ч. 2 ст. 4 ЦПК України вказує, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
За таких обставин, суд вважає, що прокурор належним чином звернувся в інтересах держави до компетентного суду.
Ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до п. 3 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує на те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.05.2024 у справі № 147/666/25 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим.
Згідно з обвинувальним актом, 25.02.2024 приблизно о 22 год. 10 хв. у темний час доби, ОСОБА_1 керуючи власним технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 211540» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухаючись по асфальтованому сухому дорожньому покриттю проїзної частини автодороги зі сторони смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області в напрямку с. Капустяни Гайсинського району Вінницької області, в'їхавши в населений пункт с. Капустяни Гайсинського району Вінницької області, діючи необережно, в порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, будучи не уважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, маючи об'єктивну можливість запобігти настанню дорожньо-транспортної пригоди, рухаючись по прямій ділянці автодороги, без будь-яких ям та вибоїн, не обрав безпечної швидкості руху, тобто швидкості, за якої мав би змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, а саме темного часу доби, відсутності освітленості дороги, внаслідок чого втратив контроль над керуванням автомобілем, допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини на праве узбіччя, де автомобіль занесло та перекинувся на бік, в результаті чого потерпілому - пасажиру автомобіля ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого вивиху головки лівої стегнової кістки, перелому лівої сідничної кістки, саден обличчя, лівої гомілки, що спричинили тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. При цьому, в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди, дії водія ОСОБА_1 регламентувалися вимогами п.12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Належним виконанням вищевказаних вимог Правил дорожнього руху водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти перекиданню автомобіля, а його дії знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1206 ЦК України, особа, що вчинила злочин зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Частиною 3 цієї статті визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до п. 3 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від 07.07.1995року №11«Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Пункт 1 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання (далі - Порядок) вказує, що згідно із статтею 1206 Цивільного кодексу України кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.
Також п.3 Порядку зазначає, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.
Пункт 2 Порядку передбачає, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонарного лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.
У фактичні витрати лікарні входять такі видатки:
-заробітна плата працівників;
-нарахування на оплату праці;
-видатки на придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, медикаментів та перев'язувальних матеріалів, продуктів харчування;
-оплата всіх послуг, в тому числі і комунальних;
-інші поточні витрати лікарні.
Кожен місяць фактичні витрати лікарні - різні, кількість ліжко-днів різна, тому і сума вартості за один ліжко-день кожного місяця змінюється.
Згідно з п. 4 зазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
Потерпілий ОСОБА_2 у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень, внаслідок вищевказаного кримінального правопорушення перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні травматології в КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування» Бершадської міської ради з 26.02.2024 по 29.02.2024 - 3 ліжко-днів.
Згідно з довідкою-калькуляцією відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого та розрахунків вартості 1 ліжко-дня на утримання лікарні, складених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 здійснювалися за рахунок коштів Національної служби здоров'я України та коштів місцевого бюджету.
Загальна вартість лікування останнього (3 ліжко-дні) становить 4692 грн. 36 коп. (вартість 1 ліжко-дня - 1564 грн 12 коп.), з них: Національною службою здоров'я України затрачено на лікування 4155 грн, кошти місцевого бюджету - 537 грн 36 коп.
Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 зобов'язаний у відповідності до вимог ст.1206 ЦК України відшкодувати 4692,36 грн. - витрат, понесених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, які надані з державного бюджету України Національною службою здоров'я України та коштів місцевого бюджету.
Відсутність відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я з вини ОСОБА_1 на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 негативно впливають на фінансування витрат на лікування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій, що і є підставою для звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.
Суд вважає, що прокурор є уповноваженою особою на звернення до суду із цим позовом, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 56 ЦПК України передбачено, що прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 вказано, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку з посиланням на законодавство самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Поняття «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до норм Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Правовідносини, пов'язані із використанням бюджетних коштів та наповнюваністю бюджетів становлять суспільний інтерес, а несвоєчасність і неповнота повернення коштів до бюджету цьому суспільному інтересу не відповідає.
Відповідно до вимог ст. 89 Бюджетного кодексу України витрати, які спрямовуються на заклади охорони здоров'я, які належать відповідним територіальним громадам, здійснюються з місцевого бюджету.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.
Кошти державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм щодо охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.
Ненадходження коштів до відповідного бюджету призводить до порушень діяльності зазначеного лікувального закладу щодо безоплатного надання медичних послуг населенню та порушує інтереси держави.
Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку, у разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться у порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.
Згідно п. 4 Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
В даному випадку встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в невідшкодуванні відповідачем коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, внаслідок чого до бюджету не надійшли кошти в сумі 4692,36 грн.
Згідно Статуту КНП «Бершадська OЛІЛ», затвердженого рішенням 20 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 28.01.2022 № 777, підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Бершадь. Засновником підприємства та власником його майна є Бершадська міська територіальна громада в особі Бершадської міської ради. У своїй діяльності підприємство підконтрольне власнику, підпорядковане та підзвітне управлінню охорони здоров'я виконкому Бершадської міської ради.
Згідно з п. 5.3 Статуту, джерелами формування майна комунального підприємства є, зокрема, кошти державного, місцевого бюджету (бюджетні кошти); кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення (НСЗУ).
Виходячи із вищенаведеного, грошові кошти, які витрачено КНП «Бершадська OЛІЛ» на лікування потерпілого від злочину, є власністю територіальної громади міста Бершадь, в особі Бершадської міської ради, а КНП «Бершадська OЛІЛ» є їх розпорядником відповідно до своєї діяльності.
Таким чином, у даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає також Бершадська міська рада як власник і засновник лікарні, а також поніс відповідні витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
Незважаючи на факт завдання шкоди інтересам держави, НСЗУ та Бершадською міською радою не вжито будь-яких заходів, спрямованих на захист та поновлення порушених інтересів держави в судовому порядку. Цивільний позов про відшкодування шкоди не заявлено та жодних дій щодо стягнення завданих державі збитків не вжито, що свідчить про неналежне здійснення наданих законом повноважень.
Таким чином, порушення інтересів держави (національного, суспільного інтересу) відбулось внаслідок ігнорування відповідачем порядку відшкодування коштів на лікування особи, потерпілого від кримінального правопорушення, яке проведено за рахунок коштів комунального закладу та міського бюджету в цілому. Несвоєчасне надходження коштів ослаблює економічні основи місцевого самоврядування та медичного закладу, позбавляє можливості закладом здійснювати подальше використання коштів міського бюджету на реалізацію програм в сфері охорони здоров'я та надання медичної допомоги іншим хворим тощо, що є підставою для представництва інтересів держави в суді органами прокуратури.
Аналогічної позиції щодо стягнення коштів на користь закладу охорони здоров'я притримується і Європейський суд з прав людини, який, зокрема, у рішенні від 11.02.2003 по справі «Хаммерн (Hammern) проти Норвегії» (скарга №30287/96) встановив, що тягар фінансових збитків, завданих порушенням і розглядом кримінальної справи, що закрита чи закінчилась виправданням обвинуваченого, несе обвинувачений, якщо він не зможе довести, що вірогідна відсутність факту вчинення ним постановленого йому у вину діяння. Положення пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не порушено.
Велика палата Верховного суду зробила свій висновок щодо поняття «нездійснення або неналежного здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» (справа № 912/2385/18 від 26.05.2020), відповідно до якого бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Відповідно до п. 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 визначено, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, про що вказується в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Слід звернути увагу, що згідно із ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 вказано, що прокурор, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає можливість такому органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
Невжиття компетентним органом відповідних заходів протягом розумного строку після того, як такому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватись як бездіяльність такого органу.
З метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Гайсинською окружною прокуратурою направлено лист на адресу Бершадської міської ради та НСЗУ.
Так, згідно відповіді Бершадської міської ради від 11.02.2025 за № 01-26/378 та відповіді НСЗУ від 13.02.2025 за № 6470/2-16-25, останні не зверталася до суду з позовом щодо стягнення з винної особи коштів, що витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_2 та не заперечують, щодо представництва прокурором їх інтересів.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що держава може вступати як в адміністративні (публічні), так і цивільні (господарські) правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками таких правовідносин.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Тому поведінка органів, через які вона діє у цивільних відносинах, розглядається як відповідна поведінка держави в них.
Отже, у суспільних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Метою участі держави в особі відповідних органів у цивільних (господарських) правовідносинах є насамперед задоволення приватного інтересу держави.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у п. п. 82-84 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц дійшла до висновку, що незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (у тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб'єкта процесуальних правовідносин.
Змістом правовідносин за участю держави є права, обов'язки та інтереси самої держави, які вона реалізує через відповідного суб'єкта, а не приватні права, обов'язки та інтереси цього суб'єкта, який бере безпосередню участь у певних правовідносинах від імені держави.
Наведене кореспондується з правовим висновком Верховного Суду у справі № 910/18605/19, викладеним у постанови від 25.08.2022, за яким, визначаючи одним із позивачів суб'єкта, через якого держава бере участь у правовідносинах, прокурор не здійснює захисту його інтересів, а захищає порушені інтереси держави, які тісно пов'язані з діяльністю або повноваженнями такого суб'єкта.
Тож фактичним позивачем у позові, поданому в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор, а отже, судовому захисту підлягає порушений інтерес держави, а не приватний інтерес суб'єкта, через якого держава діє в цивільних правовідносинах.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Таким чином, враховуючи, що затрати лікарні не відшкодовані, що свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави уповноваженими органами, виникає законне право прокурора на звернення із даною позовною заявою до суду на захист державних інтересів, оскільки вказана бездіяльність призводить до ненадходження коштів, які мали б поступити до державного та міського бюджету.
Згідно п. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
У зв'язку з цим, маючи усі необхідні підстави та повноваження, керівник Гайсинської окружної прокуратури звертається із даним позовом до суду в інтересах Національної служби здоров'я України та Бершадської міської ради для захисту інтересів держави.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 206, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, Бершадської міської ради, третя особа: КНП «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування» Бершадської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у загальному розмірі 4692 грн 36 коп. (чотири тисячі шістсот дев'яносто дві гривні 36 коп.), з яких: 4155 грн (чотири тисячі сто п'ятдесят п'ять гривень) на користь держави в особі Національної служби здоров'я України (за реквізитами: отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський район/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку: UA978999980313080115000026011); 537 грн 36 коп. (п'ятсот тридцять сім гривень 36 коп.) на користь держави в особі Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області (за реквізитами: ГУК у Він. обл/м. Бершадь, код класифікації бюджету 24060300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАГТ) р/р UA848999980314030544000002862, код отримувача (ЄДРПОУ) 37979858.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (49044, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р UA568201720343110002000003988 код за ЄДРПОУ 02909909) сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 10 червня 2025 року.
Суддя Дамчук О.О.