Справа №700/799/24
Провадження №1-кп/700/34/25
10 червня 2025 року селище Лисянка
Лисянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду в селищі Лисянка обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024250000000067, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 лютого 2024 року, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ужгород, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, інвалідом не являється, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 209 КК України,
Прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 до суду надісланий обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 209 КК України.
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2024 року було призначено справу до підготовчого судового засідання.
21.01.2025 захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_5 подане письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.
14.04.2025 року прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 направлено письмове заперечення на клопотання про повернення обвинувального акту, в якому зазначив, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки не містить фактичних даних, які б вказували на порушення вимог КПК України під час виконання вимоги ст.ст. 290-293 КПК України, та направлене лише на затягування судового розгляду.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, оскільки кримінальне провадження підсудне Лисянському районному суду Черкаської бласті, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає. Обвинувальний акт затверджений прокурором і відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Підстави для повернення обвинувального акту відсутні. Клопотань про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту та витребування певних речей та документів не заявляв. Вважав недоцільним надавати доручення органу пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого.
В підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_5 було оголошено подане письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, в якому зазначив, у зв'язку із його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, посилаючись на те, що з урахуванням положень статтей 348, 374, 291, 91 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію, які будуть чітким і зрозумілими і недвоєзнавчими. Однак у обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_4 вказані вимоги кримінального процесуального закону, а зокрема ст. 291 КПК України не виконані, виходячи із наступного:
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується за ч.1 ст.209 КК України. Для обвинувачення особи за ст.209 КК України повинні мати місце одна із двох підстав:
1) особа одночасно в одному провадженні обвинувачується у злочині з одержання майна злочинним шляхом та у злочині за ст.209 КК України (легалізація такого майна);
2) особа була попереньо засуджена за інший злочин, де встановлено отримання майна здлочинним шляхом, або якщо за одержання майна злочинним шляхом засуджено іншу особу, та наявні докази, що в цьому випадку злочинні діяння вчинила особа, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом. В іншому випадку в діях особи не має обєкту злочину за ст. 209 КК України.
Для обвинувачення за ст.209 КК України повинен бути предикат, яким може бути:
1) обвинувальний вирок суду, де особа засуджена за злочин, в якому вона отримала майно злочинним шляхом;
2) обвинувальний вирок суду, де інша особа засуджена за злочин, в якому вона отримала майно злочинним шляхом, та наявні докази, що цьому випадку злочинні діяння вчині особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом;
3) особа обвинувачується у злочині з одержання майна злочинним шляхом та у злочині за ст.209 КК України (легалізація такого майна).
В той час, даний обвинувальний акт не містить відомостей щодо наявності предикату, наявності фкакту встановлення одержання майна злочинним шляхом.
Також обвинувальний акт містить посилання на висновок судової інженерно-екологічної експертизи від 24.11.2023 №186/23-23 та інші докази сторони обвинувачення з розшифровкою їх змісту, що є неприпустимим, оскільки це є посилання на докази та суперечать положенням ч. 2 ст. 291 КПК України. Посилання на докази в обвинувальному акті утворює дисбаланс між правами обвинувачення та захисту. Зазначені обставини, а саме розкриття сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, фактично ставить вже на цій стадії провадження сторону захисту у нерівноправне у зрівнянні зі строною обвинувачення ситановище, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, підлягає обов'язковому застосуванню. У зв'язку з невідповідністю обвинувального акту вимогам діючого КПК України, а саме п. 2, 3, 5 ст. 291 КПК України, беручи до уваги що без усунення вказаних виявлених недоліків кримінального провадження не може бути призначене до судового розгляду просить обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024250000000067, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 лютого 2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 209 КК України повернути прокурору.
Щодо питань, які підлягають вирішенню в підготовчому провадженні зазначив, що в разі, якщо суд дійде висновку про відмову в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, да даний час у нього відсутні клопотання про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту та витребування певних речей та документів. Вважав недоцільним надавати доручення органу пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечив проти повернення обвинувального акту та просить суд відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки суд має право повернути обвинувальний акт з додатками лише у тому випадку, коли сам обвинувальний акт не буде відповідати вимогам ст. 291 КПК України, так як такі вимоги до обвинувального акту визначено виключно в ст. 291 КПК України. Таким чином, вважає, що клопотання захисту про повернення обвинувального акту заявлено з формальних підстав, що не відповідає вимогам ст. 2 КПК України, а обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Позиція суду щодо повернення обвинувального акту
Вирішуючи по суті подання клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, дослідивши зміст останнього на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, суд доходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого провадження суд має право прийняти рішення щодо повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є у тому числі забезпечення повного розслідування.
Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17 зазначив, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
В постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № 686/18210/15-к зазначено, що для забезпечення права на ефективний захист в формулюванні обвинувачення мають бути зазначені ті обставини і з такою деталізацією, які необхідні й достатні для того, аби дозволити обвинуваченому ефективно захищатися від нього. Це не означає, що при формулюванні кожного обвинувачення мають бути зазначені всі без виключення обставини, наведені у переліку статті 91 КПК.
В ухвалі апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25.10.2021 р. у справі №633/69/21, колегія суддів зазначила, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК) стосуються не змісту обвинувального акта, а його форми (реквізитів). На підготовчому засіданні суд першої інстанції не вправі перевіряти правильність обраної кваліфікації, наявність усіх елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується особі (їх повноту), оскільки законодавець не наділяє суд на цьому етапі повноваженнями оцінювати процесуальне рішення прокурора про закінчення досудового розслідування в частині достатності доказів та повноти формулювання офіційної версії обвинувачення. Здійснення у ході підготовчого судового засідання перевірки відповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає формальне з'ясування наявності в такому рішенні прокурора обов'язкових реквізитів, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Це підтверджено і практикою Європейського суду з прав людини, на яку посилається захисник, а саме у рішенні Маточча проти Італії зазначено, що хоча «обвинуваченому мають повідомити «в деталях» підставу обвинувачення проти нього, тобто суттєві факти, які свідчать проти нього і є підставою для обвинувачення і характер обвинувачення, а саме правову кваліфікацію цих суттєвих фактів» [1 ], однак «обсяг «детальної» інформації, на який посилається [пункт (а) параграфу 3 статті 6 Конвенції], змінюється в залежності від особливих обставин кожної справи»[2].
Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд приймає у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду.
З урахуванням такої стадії судового розгляду, як підготовче судове засідання, будь-яка оцінка пред'явленого обвинувачення щодо його фактичного змісту є втручанням в оцінку доказів, що є процесуально неприпустимим.
До того ж, процесуальна оцінка зазначених вище обставин, згідно вимог чинного КПК, можлива лише при ухваленні остаточного судового рішення, передбаченого ст.373 КПК, тобто за наслідками лише судового розгляду кримінального провадження з дотриманням вимог, передбачених ст. 318-380 КПК України.
Якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини, то питання зміни обвинувачення можливо вирішити шляхом застосування вимог ст. 337-339 КПК України.
Слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України). За наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість обвинувального акта, відсутність доказової бази щодо вчинення обвинуваченим дій, які містять ознаки злочинів, в принципі, не можуть бути підставами для повернення обвинувального акта, адже на підготовчому засіданні суд не вправі надавати оцінку відсутності чи наявності доказів - така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті. Висновки про неповноту, необґрунтованість обвинувального акта, невідповідність формулювання обвинувачення правовій кваліфікації на цьому етапі суперечать засаді змагальності сторін (ст. 22 КПК України). У свою чергу, встановлення судом бездоказовості пред'явленого обвинувачення в результаті дослідження і оцінки доказів, на яких воно базується, передбачає цілком прогнозовані наслідки у вигляді виправдувального вироку або зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення у бік покращення становища особи.
Виходячи з положень кримінального процесуального законодавства та релевантної судової практики, визначення форми, послідовності, ступеню деталізації та обсягу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, що зазначаються в обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора.
На даній стадії судового провадження суд позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку по суті повноті досудового розслідування, оскільки об'єктивне з'ясування всіх обставин справи здійснюється судом на стадії судового розгляду кримінального провадження.
В обвинувальному акті прокурором змістовно та послідовно викладено обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення, що в повному обсязі дозволяє стороні захисту зрозуміти суть пред'явленого обвинувачення.
Таким чином, виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення є достатніми для правильного розуміння обставин та реалізації права на захист. Наведені в обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Посилання сторони захисту на суперечність, неконкретність та некоректність формулювання обвинувачення суд вважає безпідставним, оскільки зазначення в обвинувальному акті конкретних обставин кримінального правопорушення відноситься до дискреційних повноважень прокурора, у зв'язку з чим останній зазначає ті обставини, які вважає встановленими.
В приписах ст.ст.109, 291 КПК України викладено вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків. Повернення обвинувального акта прокурору зі стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.
Дослідивши поданий у межах даного кримінального провадження обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що вказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення були дотримані і він відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
В обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Також у ньому міститься перелік діянь обвинуваченого, які, на думку сторони обвинувачення, утворюють склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Окрім того, посилання в обвинувальному акті на будь-які докази з метою доведеності встановлення певних обставин, викладених в обвинувальному акті, на думку суду не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки такі докази не надані суду, не досліджені в судовому засіданні та їх оцінка надається судом в нарадчій кімнаті з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З огляду на це, суд приходить до висновку про відповідність даного обвинувального акта з додатками вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, оскільки судом не встановлено невідповідності обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України, яка б перешкоджала призначенню його до судового розгляду, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону; підстав для повернення провадження прокурору для продовження досудового розслідування немає; підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Лисянському районному суду Черкаської області, у зв'язку з чим суд вважає можливим призначити судовий розгляд даного кримінального провадження.
Позиція суду щодо призначення судового розгляду
Кримінальне провадження підсудне Лисянському районному суду Черкаської області, підстави для закриття кримінального провадження або його зупинення - відсутні, обвинувальний акт складений у відповідності до вимог КПК.
Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.
Відповідно до статті 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.
Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 314 та ч. 2 ст. 314-1 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 209 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років, та відповідно до вимог частини 5 статті 12 КК України, є тяжким злочином.
Отже, суд вважає за необхідне доручити представнику органу пробації скласти досудову доповідь щодо ОСОБА_4 , яку слід підготувати до 18 червня 2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
У зв'язку з вирішенням усіх передбачених законом питань, пов'язаних з підготовкою провадження до судового розгляду, суд вважає завершеною підготовку до судового розгляду та вбачає можливим призначити судовий розгляд даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 314- 316, 369-372 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору- відмовити.
Призначити кримінальне провадження № 12024250000000067, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 лютого 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 209 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисянського районного суду Черкаської області на 12 годину 00 хвилин 19 червня 2025 року.
У судове засіданні викликати сторони кримінального провадження.
Доручити ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ в строк до 18 червня 2025 року скласти досудову доповідь щодо: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ужгород, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України.
Копію ухвали направити ФІЛІЯ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ» В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ, код ЄДРПОУ 42267380, адреса: 89200, Україна, Ужгородський районн, Закарпатська область, місто Перечин, вулиця Ужгородська, будинок, 76.
Роз'яснити обвинуваченому, що він може брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає і набирає законної сили в моменту ухвалення.
Копію ухвали вручити (надіслати) до відома учасникам кримінального провадження.
Повний текст ухвали проголошено в приміщенні Лисянського районного суду Черкаської області 10 червня 2025 року о 15 годині 08 хвилин.
Суддя ОСОБА_7