П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/11879/25
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Федусик А.Г., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 р. у справі № 420/11879/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 р. у задоволенні позову відмовлено.
На зазначене судове рішення позивачем подано апеляційну скаргу.
Подана апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме по справі не сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги. Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду повинно бути перераховано або внесено на рахунок: банк Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)" відомча ознака "81" (Апеляційні адміністративні суди): рахунок UA678999980313101206081015758, отримувач - ГУК в Одеській області /Приморський р-н/22030101, код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526, в сумі 1453,44 грн., а тому апеляційна скарга, відповідно до вимог ч.1 ст.169 КАС України має бути залишена без руху, з наданням строку для усунення зазначених недоліків.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю доходів.
В обґрунтування заяви апелянт зазначає, що спір виник у зв'язку із нездійсненням пенсійних виплат в повному розмірі, що призвело до скрутного матеріального стану.
На підтвердження зазначених обставин апелянт надав копію Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період 1 кварталу 2021 року по 4 квартал 2024 року.
За правилами частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Так, відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Надаючи оцінку документам які додані до апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України “Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року складає 3 028,00 грн.
Судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функцію. Компенсаційна функція полягає у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії. Превентивна функція полягає в попередженні необґрунтованих звернень до судів, у забезпеченні виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов'язків. Соціальна функція проявляється в тому, що судові витрати покликані забезпечити фактичну доступність до правосуддя.
Якщо компенсаційна функція судового збору лежить за межами судового процесу, то від виконання превентивної та соціальної функції судового збору безпосередньо залежить виникнення та розвиток судового процесу.
Європейський суд з прав людини у рішенні по "Справа "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)" від 19.06.2001 року окремо наголосив, що “характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду».
"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом.
Проте Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979 року).
Конституційний Суд України у рішенні "У справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права"" № 12-рп/2013 від 28.11.2013 року, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Таким чином, "право на суд" не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення помірного судового збору. Вимога про помірність судового збору означає, перш за все, те, що майнове становище не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, закон має встановлювати можливості щодо скорочення або скасування судових витрат.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Згідно частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
В контексті відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору слід зазначити, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Вказані обставини є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала "розгляд судом".
Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу. Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Для звільнення від сплати судового збору заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Так, апелянтом до апеляційного суду надано відомість Державного реєстру фізичних осіб-платників доходу про відсутність доходу за період 1 кварталу 2021 року по 4 квартал 2024 року.
Натомість, Верховний Суд в ухвалі від 09 вересня 2019 (справа №215/5482/17) вказав, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 р. у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).
Аналіз цих норм дає підстави вважати, що сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище та подати суду відповідні докази.
Доказами, на підставі яких суд може вирішити питання щодо звільнення (відстрочення або розстрочення) від сплати судового збору, є: довідка про склад сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, а також інші документи, що підтверджують майновий стан сторони.
Апелянт документальних чи інших таких доказів не пред'явив, а документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з І кварталу 2021 року по 4 квартал 2024 року, відображає лише інформацію про доходи скаржника, однак, повністю не ілюструє незадовільне (скрутне) майнове становище апелянта.
Без пред'явлення документа, з якого можна буде визначити сукупний розмір річного доходу і розглянути заявлене клопотання, або без сплати судового збору, розгляд апеляційної скарги неможливий.
Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження в ухвалі Верховного Суду від 05.02.2025 по справі № 990/33/25.
Зокрема, факт відсутності доходів не є апріорі підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки скаржник може отримувати дохід із інших джерел, окрім заробітної плати, бути працевлаштованим станом на дату подання клопотання про звільнення від сплати судового збору, отримувати виплати із центру зайнятості, тощо.
Аналогічна правова позиція з даного питання висловлена у Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.04.2022 у справі № 9901/377/21.
Таким чином, належними доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, тощо.
Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, сплата судового збору є обов'язком позивача, а тому зловживання правом на звільнення від сплати судового збору є неприпустимим.
Без пред'явлення документа, з якого можна буде визначити сукупний розмір річного доходу, розглянути заявлене клопотання неможливо. Для його вирішення скаржник має додати відповідні документи або сплатити судовий збір. До подання цих документів подальший розгляд апеляційної скарги неможливий.
Із врахуванням викладеного, у задоволенні клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Тому, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга має бути залишена без руху, з наданням строку для сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.296, 298 КАС України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати апелянту час для усунення недоліків поданої апеляційної скарги строком 5 (п'ять) днів з дня вручення копії даної ухвали, шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або зазначення інших підстав для поновлення строку та сплати судового збору.
Суддя А.Г. Федусик