П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17230/24
Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі заяву ТОВ “АСГАРДА ЮГ» про ухвалення додаткового рішення по справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року,-
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АСГАРДА ЮГ» - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 07.05.2024 року №11018494/45355940 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю “АСГАРДА ЮГ» від 24.04.2024 року №41 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю “АСГАРДА ЮГ» від 24.04.2024 року №41 датою її фактичного подання на реєстрацію.
Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСГАРДА ЮГ» сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року залишено без змін.
На адресу суду апеляційної інстанції від ТОВ “АСГАРДА ЮГ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Мотиви даної заяви полягають у тому, що судом не вирішено питання про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
У свою чергу, відповідач як суб'єкт владних повноважень надав клопотання про зменшення розміру таких витрат, вказуючи про їх неспівмірність.
Колегія суддів, розглянувши клопотання про стягнення судових витрат на правову допомогу з урахуванням клопотання про неспівмірність таких витрат, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Так, за визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Дослідивши вищезазначену заяву, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі № 520/7431/19.
Згідно правового висновку викладеного Верховним Судом у постанові від 14.03.2023 у справі № 640/12206/19 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, надаючи оцінку доводам заявника щодо стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та адвокатом Салтан Р. В укладено о договір про надання правничої допомоги №117/А від 22.03.2024 року.
На пвдтвердження витрат на правову допомогу понесених у суді апеляційної інстанції позивачем надано: копію Додаткової угоди від 15.04.2025 р. №8/1, копію Додатку №2 до Додаткової угоди від 15.04.2025 року №8/1, копію Акту виконаних робіт від 23.04.2025 року №8/1, ореєнтовний розрахунок витрат на правову допомогу (додаток 2 до угоди)
Згідно акту про надання правової допомоги від 23.04.2025 року, надано наступні послуги:
- надання клієнту письмових та усних консультацій щодо предмету позову (0,5 години);
- підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу (1,5 години).
Як зазначалось вище, загальна сума правової допомоги склала 5680 грн.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 5680,00 грн. є завищеними та неспівмірними зі складністю справи.
Так відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, при вирішенні питання розподілу витрат, пов'язаних із правовою допомогою адвоката, колегія суддів звертає увагу на те, що справа даної категорії, відповідно до предмету спору, є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження (без виклику сторін) за наявними у ній матеріалами.
При цьому, підготовка та направлення до П'ятого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу не вимагала великого обсягу аналітичної, технічної роботи та витраченого адвокатом часу на складення відзиву, що свідчить про явне завищення розміру правової допомоги за складання такого відзиву на апеляційну скаргу та, як наслідок, необхідність зменшення розміру судових витрат, що заявлені позивачем до стягнення. Складений адвокатом відзив на апеляційну скаргу відповідача не містить нових обґрунтувань та доводів, що б потребували від адвоката докладання додаткових зусиль.
Правова позиція адвоката в інтересах позивача та доводи, якими обґрунтовано відзив на апеляційну скаргу аргументовано подібними доводами що й позов. Крім того, колегія суддів зазначає, що подання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов'язком сторони.
До того ж, у даній адміністративній справі надання правничої допомоги з приводу вирішення питань в апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі (5680 грн.), за аналогічні послуги в суді першої інстанції (з яких 3000 грн. було присуджено судом першої інстанції), а саме відносно звернення юридичної особи до суду із позовом, що є більш складним, об'ємним та, як наслідок, потребує більшого аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.
Колегія суддів не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі (5680 грн.) з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.
Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів зазначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Суд апеляційної інстанції вкотре наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).
В обсязі встановлених обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для їх зменшення та стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у загальному розмірі - 2500 грн., що відповідає вимогам «розумності» та «співмірності».
При цьому, такі витрати підлягають компенсації на користь позивача саме за рахунок Головного управління ДПС в Одеській, оскільки у позивача необхідність у отриманні правничої допомоги у суді апеляційної інстанції виникла у зв'язку із подачею апеляційної скарги саме Головним управлінням ДПС в Одеській області. Державна податкова служба України з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції по цій справі не зверталась.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 252, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -
Заяву ТОВ " АСГАРДА ЮГ " про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити по справі додаткове судове рішення, яким стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСГАРДА ЮГ» (вул. Бугаївська, буд. 21, офіс 703, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 45355940) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 10 червня 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова