П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18412/24
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 18.10.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
судців Шевчук О.А., Яковлева О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
12.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування йому грошового забезпечення в 2020, 2021 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня року; зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період служби з січня 2020 року по липень 2021 року з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 01.01.2020, 01.01.2021 за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів; зобов'язання військової частини НОМЕР_2 провести перерахунок йому матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з січня 2020 року по липень 2021 року відповідно до перерахованих посадових окладів з урахування прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2021 та 01.01.2022;
визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування йому грошового забезпечення в 2021, 2022 та 2023 роках з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період служби з серпня 2021 року по травень 2023 року з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок йому матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за вирахуванням фактично виплачених сум за період служби з серпня 2021 року по травень 2023 року відповідно до перерахованих посадових окладів з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», тобто, з 29.01.2020р. відновлено дію п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, що діяла до 21.02.2018р., однак, відповідачами протиправно не здійснено виплату позивачу грошового забезпечення та інших виплат, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 позов задоволений частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 в 2020 році з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 по 25.08.2021 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 01.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 01.01.2021 по 25.08.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, та за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 в 2021р., 2022р. та з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України Про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 роки станом на 1 січня того року, в якому проводилось нарахування; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 26.08.2021 по 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 01.01.2022 по 31.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з 29.01.2020 у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 стягнуто пропорційно в рівних частках з військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3500грн.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційні скарги, в яких посилається на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права внаслідок чого просить рішення та додаткове рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704 у відповідність до змін, які були внесені в п.4 цієї ж Постанови, що не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). Зазначає, що визначений судом розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката є неспівмірним зі складністю справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що з 22.12.2016 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.08.2021 №171 визначено вважати позивача таким, що посаду здав та вибув до нового місця служби у АДРЕСА_1 . /а.с.19/
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.08.2021 №180 зараховано позивача до особового складу частини з 26.08.2021. /а.с.17/
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2023 №304 виключено позивача з особового складу частини з 16.10.2023. /а.с.18/
10.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою про перерахунок грошового забезпечення як щомісячного так і одноразових додаткових його видів, а також матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з січня 2020 року по липень 2021 року. /а.с.26/
Листом військової частини НОМЕР_2 від 24.04.2024 №71/1354 повідомлено ОСОБА_1 про те, що правові підстави для перерахунку та виплати грошового забезпечення відсутні. /а.с.19/
Також, 10.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про перерахунок грошового забезпечення як щомісячного так і одноразових додаткових його видів, а також матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з липня 2021 року по жовтень 2023 року. /а.с.27/
Листом військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2024 №862/1861 повідомлено ОСОБА_1 про те, що правові підстави для перерахунку та виплати грошового забезпечення відсутні. /а.с.11-14/
Не погоджуючись з бездіяльністю щодо проведення виплати грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч.ч.2,3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (надалі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно Пункту 4 Постанови №704 (в редакції, чинній на момент прийняття постанови), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Як вбачається з примітки 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Відповідно до Постанови №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018р., а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким було внесено зміни до п.4 Постанови №704.
Відповідно до ч.1 ст.325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Відтак, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція п. 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.
Таким чином, саме з 30.01.2020 - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови №704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Разом з тим, відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Оскільки приписи п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 Постанови №704, то в даному випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності бездіяльності відповідачів у проведенні нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, з врахуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» внесені зміни у п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..
Вищезазначена постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 20.05.2023, а тому з цієї дати продовження військовою частиною НОМЕР_1 нараховувати та виплачувати грошове забезпечення позивачу виходячи з розміру 1762грн. є правомірним, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.
Відповідно до розділу XXXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі - Порядок №260), грошова допомога на оздоровлення виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно розділу XXIV Порядку №260 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається у розмірі, що не перевищує місячного розміру грошового забезпечення військовослужбовця.
Відповідно до п.7 розділу XXIV Порядку №260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Варто врахувати, що згідно особових карток військовою частиною НОМЕР_2 не нараховувалась та не виплачувалась позивачу грошова допомога на вирішення соціально-побутових питань в 2021 році, а в 2022 році позивач не проходив військову службу у цій військовій частині.
Згідно особових карток військовою частиною НОМЕР_1 не нараховувалась та не виплачувалась позивачу грошова допомога на вирішення соціально-побутових питань в 2023 році.
Отже, як наслідок, підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати додаткових видів грошового забезпечення, які розраховуються виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення за 2020-2023р.р. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022р.р.
Відповідно до ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.ч.3, 4, 5 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2024 між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Ганна Іщенко та партнери» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №2024-0115. /а.с.30/
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, згідно акту від 10.10.2024 №366, загальна вартість послуг адвоката за представництво інтересів позивача у суді першої інстанції склала 5900грн. /а.с.118-119/
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи- на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, зміст і обсяг наданих матеріалів до суду першої інстанції, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність зменшення розміру таких витрат до 3500грн., з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню у рівних частинах за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 .
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційних скарг покласти на військову частину НОМЕР_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв