П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32153/24
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Скрипченка В.О.,
Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025р. по справі за адміністративним позовом Телерадіокомпанії «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ТВ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У жовтні 2024р. Телерадіокомпанія «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство ТОВ «АЛЬФА ТВ» звернулося до суду із позовом до ГУ ДПС в Одеській області, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення ГУ ДПС в Одеській області №ГУ №215/15-32-04-06-16 від 30.09.2024р., у зв'язку із чим поновити з 30.06.2024р. реєстрацію у якості платника єдиного податку Телерадіокомпанію «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство ТОВ «АЛЬФА ТВ»;
- стягнути з ГУ ДПС в Одеській області на користь Телерадіокомпанія «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство ТОВ «АЛЬФА ТВ» судові витрати у сумі 3 028грн. судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.09.2024р. ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення за №215/15-32-04-06-16 про анулювання з 30.06.2024р. реєстрації Телерадіокомпанії «Альфа ТВ Плюс» в якості платника єдиного податку 3 групи зі ставкою 5 відсотків без сплати ПДВ. Підставою для анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку, стало здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідності вимогам організаційно - правових форм господарювання (абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПКУ), а згідно до акту перевірки у якості порушення згаданого у оскаржуваному рішенні зазначено застосування підприємством спрощеної системи оподаткування при наявності КВЕД 61.90. «Інша діяльність у сфері електрозв'язку». Наявність декларації підприємством діяльності за кодом КВЕД 61.90 не може бути критерієм визначення заборонених для застосування на єдиному податку видів господарської діяльності, оскільки крім зазначених у абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПКУ видів господарської діяльності, кодом КВЕД 61.90 визначені види діяльності, які не заборонені для застосування на єдиному податку.
Позивач звернув увагу на те, що в акті перевірки не зазначено вид перевірки (документальна (планова, позапланова), камеральна, фактична). Перевірка позивача, результатом якої став акт від 8.07.2024о., хоча і може відповідати виключно ознакам камеральної перевірки, проте проводилася щодо питання (правомірності застосування підприємством спрощеної системи оподаткування), яке не віднесено до виключного переліку питань, що можуть бути встановлені камеральною перевіркою згідно до ст. 75.1.1 ПКУ.
Посилаючись на вказане просила позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС в Одеській області №215/15-32-04-06-16 від 30.09.2024р..
Стягнуто на користь Телерадіокомпанії «Альфа ТВ Плюс» дочірнє підприємство ТОВ «АльфаТВ» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 514грн..
В решті позову відмовлено.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржуване рішення діяв протиправно та з порушенням норм податкового законодавства.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що Телерадіокомпанія «Альфа ТВ Плюс» зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 31545208. Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є: 42.22. будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, 43.21. Електромонтажні роботи, 33.12. Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, 61.90. Інша діяльність у сфері електрозв'язку, та інші.
Головним державним інспектором Південного відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС в Одеській області Тіуновою Л.В. з посиланням на п.299.11 ст.299 ПК України проведено перевірку щодо порушення умов перебування платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків Телерадіокомпанією «Альфа ТВ Плюс», за результатом якої складено акт «Про результати перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку звітності» №37903/15-32-04-06/31545208 від 3.09.2024р., у висновках якого встановлено, що позивачем як платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: - підприємство здійснювало види діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання (абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ПКУ, КВЕД 61.90. Інша діяльність у сфері електрозв'язку). У самому ж акті зазначено, що при перевірці використано інформацію, яка зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
17.07.2024р. телерадіокомпанія подала до ГУ ДПС в Одеській області заперечення на акт перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування №37903/15-32-04-06/31545208 від 3.09.2024р., але за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі акту перевірки №37903/15-32-04-06/31545208 від 3.09.2024р. та висновку комісії за результатами розгляду заперечень №332/15-32-04-06 від 26.09.2024р. ГУ ДПС в Одеській області винесено рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи - юридичної особи №215/15-32-04-06-16 від 30.09.2024р..
Згідно рішення реєстрація телерадіокомпанії в якості платника єдиного податку 3 групи із ставкою 5 відсотків без сплати ПДВ анулюється з 30.06.2024р. Підставою для анулювання реєстрації як платника єдиного податку є: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідності вимогам організаційно - правових форм господарювання (абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України).
Позивач вважає рішення ГУ ДПС в Одеській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи-юридичної особи протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Положеннями ст.291.3. ПК України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до ст.291.4. ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на 4 групи платників єдиного податку. До третьої групи відносяться, зокрема, юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп визначені п.291.5 ст.291 ПК України.
Положеннями абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Відповідно до пп.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Приписами п.299.11 ст.299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Положеннями пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпунктом 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути:
1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);
2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;
3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;
4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";
5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;
6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;
7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;
8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;
9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;
10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;
11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст.86 цього Кодексу (п.76.2 ст.76 ПК України).
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.86.2 ст.86 ПК України).
Як вбачається матеріалів справи, що спірне рішення прийнято на підставі акту перевірки, а ні в акті, а ні в рішенні не вказано, що перевірка є камеральною, в той же час предметом камеральної перевірки не може бути правомірність застосування підприємством єдиного податку.
Камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.
Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із акту перевірки №37903/15-32-04-06/31545208 від 3.09.2024р., що контролюючим органом під час проведення перевірки позивача надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку першої-третьої груп на спрощеній системі. Наведена обставина дає підстави вважати, що перевірку мала характер камеральної, але її проведено з підстав, не передбачених ст.75 ПК України, а саме, щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування. Отже, контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки з'ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.
Аналізуючи вищенаведене, судова колегія зазначає, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що рішення №215/15-32-04-06-16 від 30.09.2024р. про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи ТК «АЛЬФА ТВ ПЛЮС» ДП ТОВ «АЛЬФА ТВ» прийнято на підставі акту перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування, в ході якої використано інформацію, яка зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував такі висновки: «реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування» (постанови від 26.02.2019р. у справі №805/1396/17-а, від 5.02.2019р. у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019р. у справі №813/1346/18, від 5.06.2018р. у справі №813/4266/17).
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Отже, інформація, яка зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що податковим органом протиправно прийнято оскаржуване рішення за результатами перевірки, яка була проведена 8.07.2024р. фахівцем ДПС.
Відповідно до пп.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Отже, обмеження перебування на єдиному податку згідно до абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності прямо зазначені у ПК України: поштовий зв'язок, телефонний зв'язок, або діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Єдиним органом виконавчої влади, який має повноваження встановлювати види та опис електронних комунікаційних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (НКЕК).
Відповідно до ст.16 ЗУ "Про електронні комунікації", суб'єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій (далі - повідомлення). Подальше здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій без подання повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій забороняється (надалі - Закон №1089-IX).
Згідно п.8 ч.3 ст.16 Закону №1089-IX у повідомленні зазначається вид та опис електронних комунікаційних послуг. Інформація вноситься до повідомлення шляхом проставляння суб'єктом господарювання відмітки навпроти найменування відповідного виду послуг чи доступу. У разі відсутності в орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, затвердженому регуляторним органом, послуги, яку надає суб'єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються в довільній формі.
На виконання зазначених вимог ст.16 Закону №1089-IX прийнято постанову НКЕК від 20.04.2022р. №30 "Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 07.05.2022 р. за № 502/37838, якою затверджено Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг (у редакції постанови НКЕК від 21.09.2022 р. № 168) (далі - Орієнтовний перелік). Орієнтовний перелік містить 18 видів електронних комунікаційних послуг.
Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що при поданні повідомлення суб'єкт господарювання самостійно визначає необхідний перелік видів електронних комунікаційних послуг згідно з Орієнтовним переліком, а в разі відсутності в Орієнтовному переліку послуги, яку надає суб'єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються ним в довільній формі.
На підставі поданих суб'єктами господарювання Повідомлень, НКЕК веде в електронному вигляді Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, за встановленими нею порядком та формою. Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг розміщений у відкритому доступі на офіційному веб-сайті НКЕК.
Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг у встановленому порядку отримують витяги з Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, які зокрема містять інформацію про код, вид та опис електронних комунікаційних послуг та код юридичних осіб за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) - для фізичних осіб - підприємців.
Документом, який може підтвердити право суб'єкта господарювання на надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Витяг з Реєстру, наданий уповноваженими посадовими особами НКЕК.
ЗУ "Про електронні комунікації" від 16.12.2020р. був прийнятий замість попереднього Закону №1280-ІV "Про телекомунікації" (втратив чинність 1.01.2022р.).
Раніше, Законом України від 18.09.2019р. №102-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню" було припинено ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій, що здійснювалась на виконання Закону України "Про телекомунікації" та передбачала ліцензування наступних видів діяльності у сфері телекомунікацій: діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Закон №1089-IX "Про електронні комунікації" не передбачає згаданих видів діяльності та, відповідно, в Орієнтовному переліку такі види діяльності відсутні.
Водночас, окремі норми актів законодавства України лишаються не приведеними у відповідність до Закону №1089-IX, який прийнято з метою імплементації актів права ЄС, зокрема, Директиви 2018/1972 Європейського парламенту і ради від 11.12.2018р. «Про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій».
Так, зазначені застарілі назви видів діяльності у сфері телекомунікацій, ще містяться у абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про телекомунікації» №1280-ІV, термін оператор телекомунікацій - це суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж; провайдер телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку.
Приписами п.70 ст.2 Закону №1089-IX визначено, що: оператор електронних комунікацій (оператор) - суб'єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов'язаними засобами. У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж.
У свою чергу, згідно з п.87 ст.2 ЗУ "Про електронні комунікації" №1089-IX постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг, та з пунктом 85 цієї статті постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.
Тобто, відповідно до Закону №1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.
Суб'єкт господарювання під час провадження діяльності у сфері телекомунікацій зобов'язаний виконувати передбачені Законом, Правилами здійснення діяльності у сфері телекомунікацій (рішення НКРЗІ № 541 від 19.11.2019 р.) та іншими нормативно-правовими актами у сфері телекомунікацій обов'язки оператора, провайдера телекомунікацій.
Діяльність у сфері телекомунікацій, що передбачає використання обмеженого (радіочастотного та/або номерного) ресурсу, здійснюється після отримання відповідних ліцензії та/або дозволу (ліцензій та/або дозволів), необхідність отримання яких визначена законом.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що діяльність у сфері телекомунікацій, зокрема надання послуг з доступу до Інтернету, може здійснюватися оператором телекомунікацій, який внесений до реєстру операторів телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку.
Згідно до Реєстру постачальників електронних комунікаційних послуг, оприлюдненого на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку, надалі НКЕК, розміщеного на сайті НКЕК, позивач здійснює діяльність провайдера електронних комунікаційних послуг (копія витягу з реєстру додається) за наступними видами діяльності:
IA.S2. Послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет.
Послуга з доступу до мережі Інтернет із швидкістю передачі даних, не меншою, ніж визначена законодавством, та без застосування систем з комутацією каналів. З використанням мережі: фіксованого зв'язку;
Під час реєстрації діяльності у НКЕК у відповідності до вимог ЗУ "Про електронні комунікації" позивач не зазначив у повідомленні якості діяльності такого виду діяльності як OS.S1:
OS.S1. Послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж з таким описом: Послуга з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж.
Позивач стверджує, що не надає послуг технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж , не займається ні поштовим, ані телефонним зв'язком. В підтвердження позивач надав зразок абонентського договору підприємства, згідно до якого позивачем надаються абонентам послуги доступу до мережі Інтернет. Підприємство не укладало із третіми особами послуг технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж чи то послуг телефонного зв'язку (жодного виду), послуг поштового зв'язку, не надавало таких послуг та не отримувало оплати за такі послуги.
Доводи позивача про те, що підприємство не займається жодним з видів діяльності, які згідно до абз. 8 ст. 291.5.1 ПКУ підпадають під обмеження перебування на єдиному податку, відповідачем не спростовані. Позивач не заперечує, що надає послуги доступу до мережі Інтернет, але для 3 групи єдиного податку обмеження надання послуг доступу до мережі Інтернет не існує.
Отже, обмеження перебування на єдиному податку згідно до абз.8 ст.291.5.1 ПК України стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності прямо зазначені у ПКУ: поштовий зв'язок, телефонний зв'язок, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Також судова колегія вважає, що наявна різниця між технічним обслуговуванням власних (чи отриманих у оренду) мереж та наданням послуг з технічного обслуговування мереж.
Так, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (зараз Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій) у своєму листі №01-7119/111 від 29.12.2021р. на запити Народного депутату України ОСОБА_1 та Асоціації правовласників та постачальників контенту, зазначає, що діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж, зазначена у пункті 8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України передбачає діяльність з надання послуг третім особам з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, а не обслуговування власної телекомунікаційної мережі.
Окрім того, НКЕК прийняла рішення від 3.04.2024р. за №170, в якості додатку до якого надане Офіційне узагальнене роз'яснення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг. НКЕК є згідно до ЗУ "Про електронні комунікації" державним органом, уповноваженим на впровадження державної політики у сфері електронних комунікацій, а у зазначеному документі розкривається позиція цього органу у тому числі щодо питань, які є предметом або аргументами сторін по справі.
Враховуючи те, що відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Водночас, згідно з п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Враховуючи вищезазначене, послугою є надання (передача) третім особам певного блага.
За таких обставин, послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж з кодом OS.S1 передбачає надання послуг третім особам (постачальникам електронних комунікаційних мереж чи іншим суб'єктам господарювання) технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, і не включає в себе технічне обслуговування і експлуатацію власних електронних комунікаційних мереж.
Таким чином, навіть у разі наявності у підприємства власної телекомунікаційної мережі та її технічного обслуговування, така діяльність ні у якому разі не може бути наданням послуг із технічної експлуатації телекомунікаційної мережу і відтак не може бути підставою для застосування обмеження, передбаченого у абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України.
Суд зазначає, що діяльність із надання доступу до мережі Інтернет ніяким чином не передбачає надання абоненту послуг із технічного обслуговування та експлуатації електронної комунікаційної мережі абонента, який до того ж і не є постачальником мереж.
Діяльність з технічної експлуатації власних чи орендованих електронних комунікаційних мереж для забезпечення виробничих потреб не є послугою з технічного обслуговування та експлуатації мереж внаслідок збігання у однієї особі позицій замовника та виконавця. Здійснення технічної експлуатації власних мереж для реалізації договору надання доступу до мережі Інтернет (абонентського договору) не надає підстав вважати що за абонентським договором надаються послуги технічного обслуговування, оскільки такі послуги не входять у предмет абонентського договору та абонент не є постачальником мереж, щодо обслуговування яких підприємство могло б надавати послуги з технічного обслуговування.
Що стосується посилань апелянта на КВЕД. Відповідно до положень розділу 1 "Сфера застосування" вступної частини до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації... Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків... Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.
Отже, види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов'язків для суб'єктів господарювання та жодні правові наслідки зазначеного відсутні.
Відповідно класифікації видів економічної діяльності до коду КВЕД: 61.90 інша діяльність у сфері електрозв'язку включає надання спеціалізованих телекомунікаційних додатків таких як супутниковий трекінг, комунікаційна телеметрія, тa експлуатацію радіолокаційних станцій, експлуатацію супутникових терміналів, надання доступу до мережі Інтернет через мережі, встановлені між клієнтами та Інтернет-провайдерами, що не належать або контролюють ISP, надання телефонного зв'язку, надання телекомунікційних послуг за допомогою існуючих телекомунікаційних з'єднань тощо.
Наявність декларації підприємством діяльності за кодом КВЕД 61.90 не може бути критерієм визначення заборонених для застосування на єдиному податку видів господарської діяльності, оскільки крім зазначених у абз.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України видів господарської діяльності, кодом КВЕД 61.90 визначені види діяльності, які не заборонені для застосування на Єдиному податку.
Ця заява підтверджується змістом листа №14.1.3-04/39-20 від 7.02.2020р. направленого Державною службою статистики України до Комітету ВРУ з питань цифрової трансформації та Кабінету міністрів України. У Листі, зокрема, зазначається що код виду економічної діяльності не створює прав чи обов'язків для суб'єктів господарювання.
Також, твердження аналогічного змісту міститься у листі №14.1.3-07/132-20 від 3.04.2020р. направленого Державною службою статистики України до Асоціації правовласників та постачальників контенту. У Листі, зокрема, зазначається що код виду економічної діяльності за КВЕД 2010 не може бути визначальним критерієм для застосування... норм Податкового кодексу України.
Тобто, практика застосування заборони перебування на єдиному податку всіх видів діяльності, що входять до КВЕД 61.90 з тих підстав що до цього класу входять певні види діяльності, конкретно визначені у ст.291.5.1. ПК України, а й протирічить як природі так і призначенню КВЕД 2010, як такого.
Відтак судом встановлено, що контролюючий орган в оскаржуваному рішенні у якості критерію для виявлення обмежень за абз.8 ст.291.5.1 ПК України використав не здійснення конкретних видів діяльності, прямо вказаних у ПК України, а здійснення всього класу 61.90 КВЕД, до якого, крім багатьох інших видів діяльності входять перелічені у абз.8 ст.291.5.1 ПК України види діяльності.
Отже, судова колегія вважає, що податковим органом не доведено, що здійснювана позивачем діяльність віднесена до заборонених видів діяльності, передбачених абз.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України.
Апеляційний суд приходить до висновку, що обмеження перебування на єдиному податку згідно до абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України.
З урахуванням того, що під час розгляду даної справи встановлено, що висновки відповідача про здійснення позивачем заборонених видів діяльності, передбачених абз.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, не знайшли свого об'єктивного підтвердження, а тому судова колегія вважає, що в даному випадку відсутні підстави для анулювання реєстрації платником єдиного податку позивача.
Відтак, рішення ГУ ДПС в Одеській області №215/15-32-04-06-16 від 30.09.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: В.О. Скрипченко
О.А. Шевчук