05 червня 2025 року справа № 340/427/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 340/427/24 (суддя Черниш О.А., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Кіровоградській області (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення до місцевого бюджету з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький (далі - відповідач) суми податкового боргу 3227593,95 грн..
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року адміністративний позов було задоволено у повному обсязі.
З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. В скарзі відповідач стверджує, що висновки суду про наявність підстав для стягнення з нього вказаної суми боргу є помилковими, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач наполягає, що позивачем не було дотримано встановленого статтею 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, виконання вимог якого є безумовним обов'язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.
Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає оскаржене рішення суду законним і обґрунтованим.
Звертає увагу, що регламентований статтею 96 ПК України особливий порядок погашення податкового боргу комунальних/державних підприємств не змінює послідовності реалізації стадій погашення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу. Норми статті 96 ПК України стосуються лише тих випадків, коли контролюючий орган не зміг стягнути податковий борг безпосередньо з комунального/державного підприємства у порядку статті 95 ПК України та звертається до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків. Особливий порядок погашення заборгованості державних та комунальних підприємств перед бюджетами визначає перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутися до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сторони повідомлялися.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький зареєстрований як юридична особа, перебуває на обліку платників податків в ГУ ДПС у Кіровоградській області.
Відповідачу на праві постійного користування належать три земельні ділянки, розташовані у с. Богданівка Кропивницького району Кіровоградської області.
Відповідач, як користувач цих земельних ділянок, 14.02.2023 року подав до ГУ ДПС у Кіровоградській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) за 2023 рік, у якій самостійно обчислив річну суму податкового зобов'язання в сумі 12 906 669, 08 грн. з розбивкою її рівними частками за місяцями.
Згодом 13.03.2023 року відповідач подав до ГУ ДПС у Кіровоградській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) за 2023 рік (уточнюючу), у якій нарахував до збільшення річну суму податкового зобов'язання в сумі 3706, 72 грн. з розбивкою її рівними частками за місяцями.
У встановлені статтею 287 ПК України строки (щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця) відповідач не сплатив суми податку за серпень, вересень, жовтень 2023 року, що призвело до виникнення податкового боргу, в сумі 3 227 593, 95 грн. (1 075 864, 65 грн. + 1 075 864, 65 грн. + 1 075 864, 65 грн.).
ГУ ДПС у Кіровоградській області у 2019 році зв'язку з виникненням у відповідача податкового боргу сформувало та направило йому податкову вимогу форми "Ю" №168002-53 від 22.11.2019 року про обов'язок погасити податковий борг з земельного податку, який на той момент складав 198 356, 47 грн.. Відтоді податкова вимога не відкликана і не скасована.
Суми узгоджених грошових зобов'язань заявлені позивачем до стягнення у цій справі як податковий борг.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що визначена сума є узгодженою, та набула статусу податкового боргу. Будь-які докази оскарження податкової вимоги в судовому порядку до матеріалів справи не надано, борг відповідачем не сплачено в установленому законом порядку, отже наявні підстави для стягнення такого боргу з відповідача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення податкового боргу.
Порядок визначення суми податкових зобов'язань та погашення податкового боргу платників податків регулюється Податковим кодексом України (надалі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно з пунктами 287.1, 287.3 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
За визначеннями, наданими у статті 14 ПК України:
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
- погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Пунктами 87.1, 87.9 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктами 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Підпунктами 20.1.18, 20.1.34 пункту 20 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковий борг відповідача з земельного податку складає 3 227 593, 95 грн. - несплачені у встановлений строк місячні платежі за серпень, вересень, жовтень 2023 року. Доказів погашення цього податкового боргу у ході судового розгляду суду не надано. Кошти в сумі 5 969 413 грн., які були сплачені відповідачем у грудні 2023 року, відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України зараховані контролюючим органом в рахунок погашення минулого податкового боргу з земельного податку, згідно з черговістю його виникнення, який станом на 30.09.2023 року складав 6562727, 33 грн..
Щодо доводів сторін стосовно застосування у межах спірних правовідносин статей 95 та 96 Податкового кодексу України, колегія суддів зауважує про таке.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).
Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
У свою чергу, у пункті 96.1 статті 96 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;
- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;
- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;
- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
Пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України передбачено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пункті 96.1 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Отже, статтею 95 Податкового кодексу України встановлено загальний порядок погашення заборгованості платників податків, який застосовується для всіх без винятку платників податку (у тому числі, державних чи комунальних підприємств) перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: стягнення коштів, які перебувають у власності боржника, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна боржника, яке перебуває у податковій заставі.
А регламентований статтею 96 Податкового кодексу України особливий порядок погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств не змінює послідовності реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.
Норми статті 96 Податкового кодексу України стосуються лише тих випадків, коли контролюючий орган не зміг стягнути податковий борг безпосередньо з державного (комунального) підприємства у порядку статті 95 Податкового кодексу України та звертається до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків.
Положеннями статті 96 Податкового кодексу України встановлено особливий порядок погашення заборгованості державних та комунальних підприємств перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутися до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу державного підприємства, то контролюючий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 Податкового кодексу України, для залучення коштів (майна) органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, для погашення податкового боргу останнього.
Отже, визначена статтею 96 Податкового кодексу України процедура застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності самого платника, передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, не призвела до погашення податкового боргу.
Надавати оцінку дотриманню процедури при зверненні до суду у порядку статті 96 Податкового кодексу України (в тому числі, щодо наявності усіх передумова для звернення з позовною заявою у такому порядку), необхідно лише в тому випадку, коли позов пред'явлено до органу, у віданні якого перебуває підприємство, тоді як позовна заява у межах спірних правовідносин пред'явлена безпосередньо до платника податків.
Наведене вище відповідає правовій позиції, що висловив Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 року у справі № 440/8656/22.
Відповідно, поданий Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області позов у цій справі про стягнення коштів безпосередньо з платника податків і є тією необхідною передумовою для подальшої реалізації права на звернення до суду у порядку статті 96 Податкового кодексу України з позовом до органу державної влади, у віданні якого перебуває відповідач.
З урахуванням наведеного доводи відповідача з посиланням на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.07.2023 року у справі №140/890/21, колегія суддів відхиляє.
Враховуючи викладене, є вірними висновки суду про наявність підстав для задоволення позову та стягнення податкового боргу з відповідача.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено без порушень норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави як для задоволення скарги, так і для скасування рішення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 340/427/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак