10 червня 2025 року м. Дніпросправа № 340/7161/24
(суддя Казанчук Г.П., м. Кропивницький)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №340/7161/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 06 листопада 2024 року звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, згідно з яким, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 27.09.2024 року № 00145560704.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача щодо проведення позивачем розрахункових операцій через ППРО та невидачі розрахункових документів встановленої форми не підтверджується належними доказами.
Фактична перевірка проведена податковим органом довільно; в наказі на перевірку відсутні будь-які посилання на фактичні обставини призначення перевірки щодо змісту інформації, яка підтверджує порушення платником податкового законодавства, відсутні конкретні підстави її призначення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області №00145560704 від 27.09.2024 року в частині визначення суми штрафних (фінансових санкцій) в розмірі 8566,75 гривень.
У задоволені позову в іншій частині відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем оскаржене рішення в частині задоволених вимог прийнято не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі в якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції зазначає обставини які було встановлення під час перевірки та зазначає законність рішень контролюючого органу.
В чому полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права не зазначає.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що наказом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 14.08.2024 № 572-п «Про проведення фактичних перевірок» на підставі пп.80.2.2., пп.80.2.3, пп.80.2.7 п.80.2 ст. 80 ПК України зобов'язано провести протягом серпня 2024 року фактичні перевірки суб'єктів господарювання з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операції, ведення касових операцій. У Додатку 49 до наказу вказаний суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_2 , дата початку перевірки 30.08.2024 (надалі - наказ, а.с.60).
30.08.2024 року на підставі направлень на перевірку посадовими особами Головного управління ДПС у Кіровоградській області проведено фактичну перевірку в магазині позивача розташованому по вул. Верхнє Пермська,44, м. Кропивницький.
За результатом проведеної перевірки ГУ ДПС в Кіровоградській області складено акт від 06.09.2024 року № 12603/11/28/РРО/ НОМЕР_1 фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв (надалі - акт перевірки, а.с.55-57).
Згідно з висновком перевірки встановлено порушення приписів п.1, 2 ст.3 Закону України ''Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'' (надалі Закон №265/95-ВР); ст.24 Кодексу законів про працю в Україні; ч.2 р.2 ''Положення про форму та зміст розрахункових документів…'', затвердженого наказом МФУ від 21.01.18 №13; постанови КМУ від 17.06.5 №413 ''Про порядок повідомлення державної податкової служби та її територіальних органам…''
Заперечення на акт перевірки не надавались.
На підставі акта перевірки, ГУ ДПС у Кіровоградській області складено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2024 року за № 00145560704, яким застосовано до ОСОБА_2 штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 8804,75 грн (а.с.63).
Згідно з розрахунком штрафних санкцій до спірного рішення, сума штрафної санкції визначена з огляду на два види порушення:
- за видачу розрахункового документ не встановленого зразка на суму 4185 грн до позивача застосовано штраф 1046,25 грн;
-за непроведення розрахункової операції через ППРО та не видача розрахункового документа встановленої форми та змісту на загальну суму 15517 грн до позивача застосовано штраф 7758,50 грн (а.с.66).
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частин 1,2,3 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги;
суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права;
суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з визначеннями зазначеними у статті 2 Закону № 265/95-ВР:
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України N 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за N 220/28350 (надалі Положення №13).
Пунктом 3 розділу І Положення №13 визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Фіскальний касовий чек на товари (послуги)" Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема:
- найменування суб'єкта господарювання (рядок 1);
- адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3);
- для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта /номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5).
Обов'язок, передбачений цим пунктом, полягає в тому, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати особі в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Відповідно до статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положенням №13 визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Згідно з пунктом 3 розділу І Положення №13 установлені у ньому вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Отже, враховуючи викладене суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов'язку суб'єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).
У постанові від 02 лютого 2024 року у справі №500/6845/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, що за змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Отже, відсутність найменування суб'єкта господарювання, його адреси та реквізитів позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Відповідно до пунктів 1,2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
У відповідності до пункту 15 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у період з 1 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, до фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів фінансова відповідальність за:
- проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових
книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);
- непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;
- невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання застосовується у таких розмірах: 25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Отже враховуючи наведені норми права, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що пункт 15 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 15 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
При цьому, судом першої інстанції з'ясовано наступні обставини, так під час проведення перевірки встановлено, що у фіскальному чеці №2708032194 від 19.08.2024 року взагалі відсутня назва суб'єкта господарювання, адреса господарської одиниці, податковий номер або серія та номер паспорта/номер ID картки. Тобто, відсутні реквізити, за якими можливо ототожнити продавця. Вказане є самостійним видом порушення податкового законодавства, як то невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Зміст вказано податкового порушення визначений пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Натомість, згідно з розрахунком штрафних санкцій за актом перевірки (а.с.66), позивача притягнуто до відповідальності за порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Пункт 1 статті 3 Закону №265/95-ВР визначає зміст податкового порушення такого як непроведення розрахункової операції через РРО або проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки, а пункт 2 статті 3 Закону №265/95-ВР визначає зміст податкового порушення - невидача відповідного розрахункового документа.
Враховуючи викладене колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не допускав податкового порушення згідно з пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, тому і застосування до нього штрафу саме за порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР є протиправним. Оскільки до позивача застосовану штрафну санкцію в розмірі 1046,25 (4185 грн х 25%) за інше порушення податкового законодавства, ніж ним було допущено, тому спірне податкове повідомлення рішення в частині визначення штрафної санкції в розмірі 1046,25 підлягає скасуванню як протиправне.
Водночас, судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи наступне.
Так, відповідач у розрахунку штрафних санкцій зазначає про порушення п.1, п.2 ст.3 Закону №265-95 та застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 7758,50 грн за непроведення розрахункової операції через ППРО та не видача розрахункового документа встановленої форми та змісту на загальну суму 15517 грн.
В акті перевірки вказано, що в магазині облік проданого товару та розрахункових операцій в т.ч. проведених через ПРРО здійснюються за допомогою програми « 1С Бухгалтрія» в розділі «Отчет по продажам». 28.08.2024 загальний обсяг продажу (згідно програми 1с Бухгалтерія) склав 11535 грн. Обсяг продажу згідно з аналітичної системи СОД РРО склав 2616,00 грн, таким чином через ПРРО не проведено розрахункових операцій на суму 8919,00 грн. 29.08.2024р. загальний обсяг продажу склав 7727,00 грн, обсяг продажу згідно з аналітичною системою СОД РРО склав 2081,00 грн, таким чином через ПРРО не проведено розрахункових операцій на суму на суму 5646,00 грн. 30.08.2024 року, на момент перевірки, обсяг продажу, згідно з описом готівкових коштів, складеного особисто ОСОБА_3 склав 4141 грн. При цьому обсяг продажу згідно з аналітичною системою СОД РРО склав 1251,00 грн. Таким чином через ПРРО на момент перевірки не проведено розрахункових операцій на суму 2890,00 грн. Загальна сума не проведених через ПРРО за період з 28.08.2024р. по 30.08.2024 року склала 17455,00 грн.
Отже, саме за непроведення розрахункових операцій через ППРО за 28.08.2024 та 29.08.2024 року на суму 14565 грн і за 30.08.2024 року на суму 952 грн, до позивача застосовано штрафні санкцій в розмірі 7758,50 грн х 50% 15517 (14565 + 952).
На підтвердження факту непроведення розрахункової операції через ППРО за 28.08.2024 та 29.08.2024 відповідачем надана фотографія з комп'ютера позивача програми «1С Бухгалтерія» в розділі «Звіт по продажам».
Згідно зі статтею 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У статті 75 КАС України вказано, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Отже враховуючи зазначені обставини, а також те, що позивач заперечує дійсність та відповідність, наданих відповідачем фотографій, пояснення представника відповідача щодо того, що ці фото зроблено телефоном перевіряючого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність належного та допустимого доказу, який би беззаперечно свідчив про проведення позивачем господарських операцій за 28.08.2024 та 29.08.2024 року на суму 14565 грн без проведення через ПРРО, а відтак, застосування штрафу в розмірі 7282,50 (14565 х 50%) є протиправним.
Також суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що в матеріалах справи наявний фіскальний чек на суму 952 грн (843 + 109) за 30.08.2024 (контрольна закупка, а.с.60). Проте, вказані розрахункові документи не відповідають змісту Положення №13, а відтак, наявний склад податкового порушення згідно з пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Водночас, за вказане порушення до позивача застосовано штраф в розмірі 50%.
Проте, оскільки суд визнав протиправним застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 1046 грн (як за перше порушення), суд зробив правильний висновок, що за порушення пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР на суму 952 грн до позивача слід застосувати штраф саме як за вчинення порушення вперше, 25% в розмірі 238 грн. Тобто, застосування штрафних санкцій до позивача за суму 7520,50 (7282,50 + 238,00) є протиправним, натомість застосовування штрафних санкцій до позивача в розмірі 238 грн є таким, що відповідає змісту встановленого порушення.
Отже, враховуючи положення статті 308 КАС України слід зазначити, що колегією судів під час апеляційного розгляду справи не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення № 00145560704 від 27.09.2024 року в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8533,75 гривень та його скасування у зазначений частині.
Щодо зазначення позивачем в апеляційній скарзі фактичних обставин справи, положень норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини, позиції відповідача по цій справі з посиланням на прийняття судом першої інстанції неправильного рішення колегія суддів зазначає наступне.
Так, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, із цими висновками суд апеляційної інстанції погоджується, опис відповідачем в апеляційній скарзі обставин справи не спростовує висновки суду викладені в оскарженому рішенні.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №340/7161/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 10 червня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва