10 червня 2025 року м. Дніпросправа № 340/5381/24
(суддя Притула К.М., м. Кропивницький)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №340/5381/24 за позовом ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 15 серпня 2024 року звернувся до суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, згідно з яким просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 054280 від 16.07.2024 року, винесену відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про стягнення з ОСОБА_1 , адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки транспортний засіб використовувався у власних потребах, а тому не було підстав для складання товарно-транспортної накладної або інших визначених законодавством документів на вантаж.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт» і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону є протиправним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна служба України з безпеки на транспорті, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржила його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відсутність у особи статусу суб'єкта господарювання на момент вирішення питання про притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт не може бути обґрунтованою підставою для скасування постанови у разі доведення, що автомобільним перевізником здійснювались вантажні чи пасажирські перевезення з порушенням законодавства про автомобільний транспорт. Необхідність мати та пред'являти товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж чітко передбачена ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 23.05.2024 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Макарчуком О.П. проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки FAW CA 3252, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 . Місце проведення перевірки: Київська область, с.Бородянка, вул. Центральна. Транспортним засобом керував водій ОСОБА_2 .
За результатами перевірки старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Макарчуком О.П. було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 044331 від 23.05.2024 року (а.с.27).
В акті № АР 044331 від 23.05.2024 зазначено, що під час перевірки виявлено, що при перевезенні вантажу (сміття, зі слів водія) перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною, або іншим документом на вантаж, чим порушено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідно до повідомлення про розгляд справи №48777/30/24-24 від 06.06.2024 року, позивача було запрошено прибути на її розгляд 25.06.2024 року, рекомендованим листом, як це і передбачено Порядком №1567.
25.06.2024 року позивач не з'явився на розгляд справи. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення лист було вручено 13.06.2024 року (а.с.31).
Повідомлення про розгляд справи №54258/30/24-24 від 26.06.2024 року позивача було повторно викликано на розгляд справи на 16.07.2024 року.
На розгляд справи 16.07.2024 року позивач не з'явився, про дату, часта місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення листа. За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виконуючою обов'язки начальника відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті Ольгою Хорзеєвою винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 липня 2024 року № ПШ054280. Цією постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф, передбачений абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 17000 грн (а.с.26).
Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон №2344-III) передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
З аналізу положень статті 48 Закону № 2344-III вбачається, що перелік документів визначений зазначеною нормою для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним.
Згідно із статтею 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Зі змісту наведених норм вбачається, що відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Приписами розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі - Правила №363) визначено, що:
- перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;
- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником транспортного засобу марки FAW CA 3252, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.11).
Судом першої інстанції із пояснень позивача з'ясовано, що останній передав свій транспортний засіб з реєстраційним документом на нього своєму знайомому ОСОБА_2 , який вивозив рештки житлового будинку, знищеного взимку 2022 в с. Бородянка Київської області окупаційними військоми рф, тобто здійснював перевезення для власних потреб.
В акті № НОМЕР_3 від 23.05.2024 зазначено, що під час перевірки виявлено, що при перевезенні вантажу (сміття, зі слів водія) перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною, або іншим документом на вантаж, чим порушено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.27).
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення вимог статті 77 КАС України не надано доказів того, що позивачем здійснювалося перевезення вантажу не у власних потребах.
Відповідач, при здійсненні перевірки транспортного засобу марки FAW CA 3252, державний номерний знак НОМЕР_1 , з'ясувавши від водія про те, що здійснюється перевезення сміття, зобов'язаний був з'ясувати у яких потребах (власних чи в рамках господарської операції) він перевозиться.
Натомість, доказів того, що при перевезенні вантажу (сміття, зі слів водія) перевізник здійснював таке перевезення в рамках господарської операції, відповідачем до суду не надано.
Зважаючи на те, що перевезення вантажу транспортом здійснювалося для власних потреб, що з урахуванням наведених норм статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» виключає необхідність оформлення товарно-транспортної накладної, як наслідок постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 054280 від 16.07.2024 року є протиправною та підлягає скасуванню. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №340/5381/24- без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 10 червня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов