09 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/757/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 в адміністративній справі №160/757/25 (суддя Калугіна Н.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправним протокол про призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) 06.08.2024 за №0401039649;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) призначити пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з дня подачі заяви з 18 червня 2024 року з виплатою заборгованості з 18.06.2024 по 05.08.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з моменту звернення з відповідною заявою, з 18.06.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у разі втрати годувальника з моменту звернення з відповідною заявою до ПФУ, а саме з 18.06.2024 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просили прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 перебувала на обліку Головного управління з 14.08.2023 та отримувала пенсію за віком відповідно до закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На підставі особистої заяви від 18.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 було оформлено подання від 22.07.2024 за № 9189 та матеріали для призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника за загиблого ОСОБА_2 , які відправлені на адресу Головного управління 06.08.2024. Враховуючи зазначене, позивача переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058 на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262 з 06.08.2024 - з дня відправлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяви з усіма необхідними для вирішення питання призначення пенсії документами, у розмірі 70% від грошового забезпечення годувальника, з якого обчислюється пенсія.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 18.06.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, яку Пенсійним органом було призначено починаючи з 06.08.2024 року.
27.09.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила провести донарахування та виплату пенсії за період з 18.06.2024 по 05.08.2024.
Листом від 03.10.2024 року № 54065-38732/П-01/8-0400/24 відповідач повідомив позивача, що з 14.08.2023 позивач отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). На підставі особистої заяви від 18.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 було оформлено подання від 22.07.2024 за № 9189 та матеріали для призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника за загиблого ОСОБА_2 , які відправлені на адресу пенсійного органу 06.08.2024.
Враховуючи зазначене, позивача переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058 на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262 з 06.08.2024 - з дня відправлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяви з усіма необхідними для вирішення питання призначення пенсії документами, у розмірі 70% від грошового забезпечення годувальника, з якого обчислюється пенсія.
Пенсія обчислена з грошового забезпечення, яке зазначено у грошовому атестаті від 14.06.2022 за № 1122 та довідки про додаткові види грошового забезпечення, надані військовою частиною НОМЕР_2 Міністерства оборони України, з наступних видів грошового забезпечення годувальника: посадового окладу, окладу за військовим званням, середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 1 місяць. Основний розмір пенсії 70% від грошового забезпечення складає 9579,78 грн. До основного розміру пенсії встановлено підвищення як члену сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця в розмірі 25% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у сумі 590,25 грн. Розмір пенсійної виплати з 06.08.2024 склав 10170,03 грн.
Позивач, вважає такі дії відповідача, зокрема щодо призначення їй пенсії по втраті годувальника, саме з 06.08.2024 року, а не з моменту подання нею заяви - 18.06.2024 року, протиправними та такими, що порушують її законні права та інтереси на належне пенсійне забезпечення.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступе.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначаєЗакон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII(далі - Закон № 2262-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзацу третього ст. 1 Закону №2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Вказаний закон передбачає безумовну гарантію особам, які є членами сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, отримати право на пенсію в разі втрати годувальника.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені ст. 29 Закону України № 2262-XII.
Так, пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Матеріалами справи встановлено, позивач є дружиною померлого військовослужбовця, а тому має право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За правилами ст.50 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, пенсії відповідно до цього Закону призначаються з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника - 18.06.2024, тому і призначення їй такої пенсії повинно бути з 18.06.2024.
Таким чином, суд вірно зазначив , що призначення позивачу пенсії по втраті годувальника саме з дня отримання від військової частини пенсійної справи її померлого чоловіка - 06.08.2024, оскільки такі доводи не узгоджуються з положеннями ст.50 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому, колегія суддіа також враховує правову позиція ЄСПЛ, викладену в рішенні по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Stretch - United Kingdom» № 44277/98), в якому Суд, здійснюючи прецедентне тлумачення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Крім того, у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02) ЄСПЛ надав тлумачення поняттю «майно» саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якого таке поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». При цьому, Суд зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
Разом з тим, у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова