05 червня 2025 року справа № 160/19598/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 160/19598/24 (суддя Конєва С.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2024р. №000/654/32-00-07-04-19 на загальну суму 1 756 178,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що висновки відповідача побудовані на тому, що відсутнє підтвердження походження товару, який за певним ланцюгом в кінцевому результаті був придбаний позивачем, згідно податкової інформації, наявної у контролюючого органу. Однак, за відсутності інформації від ГУ ДПС, розташованих за основним місцем обліку контрагентів позивача про проведення їх перевірок, такі висновки позивач вважає лише припущеннями контролюючого органу; фактично податковий орган встановив порушення позивачем норм податкового законодавства виходячи виключно з факту порушення норм податкового законодавства саме контрагентами-постачальниками позивача, а не безпосередньо позивачем, і такі висновки зроблені відповідачем всупереч ст.61 Конституції України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено, судом визнано протиправним та скасоване оскаржене позивачем рішення відповідача.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неналежну оцінку судом доказів, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що процедуру проведення перевірки, розгляду заперечень на акт перевірки контролюючим органом дотримано. Наполягає, що під час перевірки виявлено ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства, що відображено в акті перевірки.
Так, перевіркою було встановлено, що контрагенти-постачальники позивача, наведені у акті перевірки, не є виробниками реалізованого товару, оскільки у них відсутні фізичні та технічні можливості для власного виробництва, відсутні виробничі потужності, обладнання, також і постачальники контрагентів не мали можливостей виробництва товару. Ні позивач, ні його контрагенти не є безпосередніми імпортерами реалізованого товару, оскільки відсутні показники у декларації з ПДВ у графі “ввезені на митну територію України товари, необоротні активи», а відповідно, у задекларованому ланцюгу придбання та постачання товару неможливо дослідити походження, придбання та подальшу реалізацію товару внаслідок відсутності в ланцюгах задекларованого легального виробництва. На переконання відповідача, вказані факти свідчать про те, що підприємства-постачальники позивача фактично не здійснювали діяльність щодо постачання товарів, а зазначене у сукупності свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками, які наведені у акті перевірки; мало місце маніпулювання податковою звітністю з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції, що призвело до завищення суми податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ.
Відповідач вважає, що позивач не спростував висновки контролюючого органу стосовно допущених порушень, а отже податкове повідомлення-рішення є правомірним і підстави для його скасування відсутні.
Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу. У відзиві стверджує, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, вважає, що підстави для скасування рішення суду відсутні. Просить скаргу відповідача залишити без задоволення як необґрунтовану, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржене відповідачем рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що Приватне акціонерне товариство “Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі - ПАТ “ДТРЗ») 04.05.2001р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, будинок 7, основний вид діяльності підприємства - ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів - 33.17, є платником ПДВ, перебуває на обліку як платник податків до бюджету у Східному МУ ДПС по роботі з великими платниками податків, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ станом на 18.09.2024р. та даними акту перевірки від 18.06.2024р. (а.с. 10-11 том 1, а.с.149 том 3).
У період з 29.05.2024р. по 18.06.2024р. контролюючим органом на підставі наказу від 17.05.2024р. №123-п, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 п.79 ПК України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання правомірності декларування в податковій звітності з ПДВ по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками товарів, робіт та послуг, а саме: ТОВ“ПВК ПРОТЕХМАШ», ТОВ “ПРОМСЕРВІС-ТОРГ», ТОВ “БОРЕН ГРУП», ТОВ “НВП ЯНТРА», ТОВ “АГРО-СОЛІТА», ТОВ “ЮНІВЕРСТРАНС» за період з вересня 2017р. по грудень 2020р..
За результатами перевірки складено акт №618/32-00-07-06-14/00659101 від 18.06.2024р., за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, 198.3, п. 198.6 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст.44 ПК України (безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з підприємствами-постачальниками ТМЦ та робіт/послуг, що фактично не здійснювались - не виявлено/не підтверджено ланцюг постачання товару, який у подальшому реалізовувався на адресу ПАТ “ДТРЗ»), що призвело до завищення сум податкового кредиту по деклараціях з ПДВ та відповідно, заниження податкових зобов'язань всього на суму 1 404 943 грн. за період - вересень, листопад 2017р., липень, вересень, жовтень 2018р., листопад 2019р. та листопад 2020р.(а.с.10-24 том 1).
На підставі акту перевірки, контролюючим органом 02.07.2024р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №000/654/32-00-07-04-19 форми “Р», яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1756178,75 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 1 404943 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 351 235,75 грн. (а.с.51-52 том 1).
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з позовом про його скасування.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги вказав, що ним встановлено порушення контролюючим органом вимог законодавства в частині проведення перевірки позивача. Також за висновками суду, позивачем спростовано належними та допустимими доказами висновки контролюючого органу про порушення ним вимог ПК України. Суд вказав, що відповідача були відсутні будь-які правові підстави для висновків про нереальність господарських операцій позивача із його контрагентами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Щодо процедури перевірки.
Процедура, порядок та строки оформлення результатів перевірок визначена, зокрема, у статті 86 ПК України.
Згідно до вимог п.86.4 ст.86 ПК України встановлено, що акт документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України встановлено, якщо акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За правилами підпункту 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.
Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки (підпункт 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України).
У підпункті 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України деталізовано питання, які підлягають вирішенню під час розгляду матеріалів перевірки комісією з питань розгляду заперечень, та передбачено, що за результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Про можливість надання податковому органу додаткових документів після закінчення перевірки вказують і положення пунктів 44.6, 44.7 статті 44 ПК України.
Отже, зміст пункту 86.7 статті 86 ПК України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід'ємної частини. У випадку, якщо платник податків не згоден з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки йому надано право протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки) подати свої заперечення, які є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки та результатами розгляду яких мають бути враховані під час прийняття податкового повідомлення - рішення.
Суд встановив, що акт перевірки від 18.06.2024р. позивачем був отриманий 18.06.2024р..
Заперечення на акт перевірки позивачем були направлені на адресу контролюючого органу 26.06.2024р. та отримані ним 28.06.2024р..
Проте, до дати отримання відповідачем заперечень на акт перевірки від позивача (до 28.06.2024р.) контролюючим органом було складено та надіслано позивачеві повідомлення про розгляд заперечень на акт перевірки на 02.07.2024р. об 11.00 год., яке датовано 27.06.2024р. за №3172/6/32-00-07-04-04 (а.с.56 том 1).
Вказаний лист-повідомлення від 27.06.2024р. був отриманий позивачем лише 04.07.2024р., що підтверджується трекінгом 4910112278266 та вхідним №2917 від 04.07.2024р. (а.с. 2, 56 том 1).
Тобто, контролюючим органом було допущено порушення процедури прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, встановленої п.п.86.7.2, п.п.86.7.3, п.п.86.7.5 ст.86 ПК України.
Щодо висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентами позивача: ТОВ “ПВК ПРОТЕХМАШ», ТОВ “ПРОМСЕРВІС-ТОРГ», ТОВ “БОРЕН ГРУП», ТОВ “НВП ЯНТРА», ТОВ “АГРО-СОЛІТА», ТОВ “ЮНІВЕРСТРАНС», які наведені у акті перевірки від 18.06.2024р..
З акту перевірки від 18.06.2024р. вбачається, що висновки щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами грунтуються на наступних обставинах:
- у ході перевірки було встановлено відсутність фізичних та технічних можливостей для власного виробництва та відсутність належних видів діяльності у контрагентів-постачальників позивача, що унеможливлює підтвердити факт виробництва цими контрагентами продукції, реалізованої на ПАТ “ДТРЗ» за ланцюгами постачання;
- надані до перевірки позивачем паперові носії не дозволяють встановити фактичного виробника чи імпортера придбаного товару, та не доводять причетність контрагентів-постачальників позивача до фактичного виробництва товарів;
- за наданими до перевірки документами не можливо встановити походження, виробника/постачальника сировини/товару, відсутній власний імпорт реалізованого товару або за ланцюгом постачання виробник/імпортер;
- у задекларованому ланцюгу придбання та постачання товару не можливо дослідити придбання та подальшу реалізацію товару внаслідок відсутності в ланцюгу задекларованого легального виробництва;
- вказані факти свідчать про те, що контрагенти-постачальники позивача фактично не здійснюють діяльність щодо постачання товарів;
- зазначене у своїй сукупності свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ “ПВК ПРОТЕХМАШ», ТОВ “ПРОМСЕРВІС-ТОРГ», ТОВ “БОРЕН ГРУП», ТОВ “НВП ЯНТРА», ТОВ “АГРО-СОЛІТА», ТОВ “ЮНІВЕРСТРАНС» та позивачем - ПАТ “ДТРЗ», оскільки законне джерело походження придбаного позивачем товару, реалізованого вказаними контрагентами позивача, не встановлено;
- мало місце маніпулювання податковою звітністю з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарських операцій, що призвело до завищення сум податкового кредиту за період, що перевірявся.
Отже, перевіркою встановлено, що позивачем здійснено безпідставне оформлення нереальних операцій з підприємствами-постачальниками ТМЦ, робіт/послуг, що фактично не здійснювались, тобто, встановлено обрив ланцюга постачання реалізованого на адресу ПАТ “ДТРЗ» (позивача) товару (а.с.12-23 том 1).
Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Згідно ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу - п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПК України.
Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Також і за приписами п.201.10 ст.201 ПКУ, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, при цьому, передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.
Судом встановлено факт складання податкових накладних та реєстрації їх у ЄРПН продавцями товарів (наведеними вище контрагентами -постачальниками), реалізованих ПАТ “ДТРЗ», та надання їх позивачеві як покупцеві товару підтверджується і змістом наданих самим відповідачем Витягами з ЄРПН по взаємовідносинах позивача із наведеними контрагентами-постачальниками позивача, які відповідають даним Додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за спірний період (а.с.185-248 том 1).
Отже, отримання позивачем від своїх контрагентів: ТОВ “ПВК ПРОТЕХМАШ», ТОВ “ПРОМСЕРВІС-ТОРГ», ТОВ “БОРЕН ГРУП», ТОВ “НВП ЯНТРА», ТОВ “АГРО-СОЛІТА», ТОВ “ЮНІВЕРСТРАНС» податкових накладних, які були зареєстровані контролюючим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних, є обов'язковими підставами для включення їх до податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем протягом звітного періоду згідно до вимог ст.ст.198,201 ПК України.
Також позивачем як до перевірки, так і суду були надані копії укладених між позивачем та його контрагентами наступних договорів.
1. По взаємовідносинах позивача, як Замовника з ТОВ “ПРОМСЕРВІС-ТОРГ» як Постачальника, були укладені три договори поставки товару, а саме: договір №18071т, №18072т та №18073т від 21.06.2018р. за умовами яких постачальник брав на себе зобов'язання поставити і передати у власність замовника, товар, вказаний у Специфікаціях (Додаток №1, №2), що є невід'ємними частинами цих договорів, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах договорів; найменування товару: комплектуючі електрообладнання до тепловозів ЧМЕЗ; умови поставки: на умовам СРТ “Інкомермс-2010» на склад замовника транспортом та за рахунок постачальника - п.1.1 - п.1.3 договорів поставки про що свідчить зміст наведених договорів, копії яких наявні у справі.
Фактично реальність здійснення господарських операцій за наведеними договорами поставки підтверджено також і копіями Специфікацій, приходними актами на матеріали, які надійшли, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а також копіями платіжних інструкцій, проведених банком, зі змісту яких вбачається, що позивачем було здійснено оплату за придбані товари на користь ТОВ “ПРОМСЕРВІС-ТОРГ», де у складі вартості товару позивачем як покупцем були сплачені і 20% ПДВ за вищезазначеними договорами, копії яких містяться у матеріалах даної справи.
2. По взаємовідносинах позивача, як Замовника з ТОВ “ПВК ПРОТЕХМАШ» як Постачальника, були укладені вісім договорів поставки товару, а саме: №17048т від 10.05.2017р., №17050 від 07.02.2017р., №17054т від 29.05.2017р., №17064т від 11.07.2017р.., №17080т від 27.07.2017р., №17082т від 09.08.2017р., №17090т від 18.09.2017р. та №17249 від 25.09.2017р. за умовами яких постачальник брав на себе зобов'язання поставити і передати у власність замовника, товар, вказаний у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цих договорів, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах договорів; найменування товару: поршні до тепловозу 2ТЕ116; умови поставки: на умовах СРТ на склад замовника транспортом за рахунок постачальника - п.1.1 - п.1.3 договорів поставки (а.с.72-84, 88-109 том 1).
Фактично реальність здійснення господарських операцій за наведеними договорами поставки підтверджено також і копіями Специфікацій, приходними актами на матеріали, які надійшли, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а також копіями платіжних інструкцій, проведених банком, зі змісту яких вбачається, що позивачем було здійснено оплату за придбані товари на користь ТОВ “ПВК ПРОТЕХМАШ», де у складі вартості товару позивачем як покупцем були сплачені і 20% ПДВ за вищезазначеними договорами, копії яких наявні у справі.
3. По взаємовідносинах позивача, як Замовника з ТОВ “НВП “ЯНТРА» як Постачальника, були укладені два договори про закупівлю згідно відкритих торгів та поставки товару, а саме: №19067т (про закупівлю) від 30.10.2019р., №19012т (поставки) від 20.03.2019р. за умовами яких постачальник брав на себе зобов'язання поставити і передати у власність замовника, товар, вказаний у Специфікаціях (Додаток №1); найменування товару: бронза ливарна ОЦС 5-6-5, кольорові метали для ливарного виробництва, припої; умови поставки: на умовах DDP за рахунок та транспортом за рахунок постачальника - п.1.1, п.5.5 (договору про закупівлю), на умовах СРТ за рахунок та транспортом постачальника - п.5.3 договору поставки (а.с.110-112, 153-157 том 1).
Фактично реальність здійснення господарських операцій за наведеними договорами поставки підтверджено також і копіями Специфікацій, приходними актами на матеріали, які надійшли, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а також копіями платіжних інструкцій, проведених банком, зі змісту яких вбачається, що позивачем було здійснено оплату за придбані товари на користь ТОВ “НВП “ЯНТРА», де у складі вартості товару позивачем як покупцем були сплачені і 20% ПДВ за вищезазначеними договорами про що свідчать копії наведених документів, наявних у справі.
4. По взаємовідносинах позивача, як Замовника, з ТОВ “АГРО-СОЛІТА» як Постачальника, були укладені два договори про закупівлю згідно відкритих торгів, а саме: №20174 від 02.11.2020р., №20186 від 10.11.2020р. за умовами яких постачальник брав на себе зобов'язання поставити і передати у власність замовника, товар, вказаний у Специфікаціях (Додаток №1); найменування товару: металопрокат листовий та профільний, металопрокат круглий; умови поставки: на умовах EXW Інкотермс-2010 за рахунок замовника, транспортом замовника - п.1.1, п.5.5 договору (а.с.161-167,192-198 том 1).
Фактично реальність здійснення господарських операцій за наведеними договорами поставки підтверджено також і копіями Специфікацій, приходними актами на матеріали, які надійшли, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а також копіями платіжних інструкцій, проведених банком, зі змісту яких вбачається, що позивачем було здійснено оплату за придбані товари на користь ТОВ “АГРО-СОЛІТА», де у складі вартості товару позивачем як покупцем були сплачені і 20% ПДВ за вищезазначеними договорами, про що свідчать копії документів, наявних у справі.
5. По взаємовідносинах позивача, як Замовника з ТОВ “ЮНІВЕРСТРАНС» як Постачальника, був укладений один договір поставки, а саме: №20230 від 23.12.2020р. за умовами яких постачальник брав на себе зобов'язання поставити і передати у власність замовника, товар, вказаний у Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору; найменування товару: запчастини до ходової частини тепловозів 2ТЕ10,2ТЕ116; умови поставки: на умовах СРТ на склад замовника транспортом за рахунок постачальника - п.1.1 - п.1.2, п.5.5 договору поставки (а.с.181-186 том 1).
Фактично реальність здійснення господарської операції за наведеним договором поставки підтверджено також і копіями Специфікації, приходними актами на матеріали, які надійшли, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а також копіями платіжних інструкцій, проведених банком, зі змісту яких вбачається, що позивачем було здійснено оплату за придбані товари на користь ТОВ “ЮНІВЕРСТРАНС», де у складі вартості товару позивачем як покупцем були сплачені і 20% ПДВ за вищезазначеним договором про що свідчать вищенаведені копії документів, які наявні у справі.
6. По взаємовідносинах позивача, як Замовника з ТОВ “БОРЕН ГРУП» як Постачальника, був укладений один договір поставки, а саме: №18065т від 08.06.2018р. за умовами яких постачальник брав на себе зобов'язання поставити і передати у власність замовника, товар, вказаний у Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору; найменування товару: акумуляторні батареї до тепловозів ЧМЕ-3; умови поставки: на умовах СРТ на склад замовника транспортом за рахунок постачальника - п.1.1 - п.1.3 договору поставки (а.с.96-98 том 1).
Фактично реальність здійснення господарської операції за наведеним договором поставки підтверджено також і копіями Специфікації, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної, а також копією платіжної інструкції, проведеної банком, зі змісту яких вбачається, що позивачем було здійснено оплату за придбані товари на користь ТОВ “БОРЕН ГРУП», де у складі вартості товару позивачем як покупцем були сплачені і 20% ПДВ за вищезазначеним договором, про що свідчать вищенаведені копії документів, які наявні у справі.
Також і зі змісту частини копій платіжних інструкцій по взаємовідносинах з ТОВ “ПВК “ПРОТЕХМАШ» та ТОВ “БОРЕН ГРУП» встановлено, що частина сум заборгованості за наведеними договорами поставки була стягнута з позивача у рамках примусового виконання судових рішень господарського суду Дніпропетровської області у справах №904/1013/19, №904/1014//19 та №904/760/19, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинні документи позивача спростовують висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки від 18.06.2024р., щодо неможливості підтвердити реальність господарських операцій із наведеними вище контрагентами, у тому числі, і щодо руху активів позивача (сплати позивачем суми ПДВ в складі оплати вартості придбаних товарів), що було обов'язковою умовою (не правом платника податку, а обов'язком) для віднесення позивачем сум такого податку до податкового кредиту згідно до вимог податкового законодавства.
Висновки посадових осіб контролюючого органу про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах позивача із вищенаведеними контрагентами за перевіряємий спірний період, є необґрунтованими, такими, що суперечать нормам наведеного вище податкового законодавства, оскільки зроблені на припущеннях, що не передбачено нормами податкового законодавства, спростовуються дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами, у тому числі, фактом наявності у позивача як покупця товару податкових накладних, виписаних продавцями таких товарів (ТОВ “ПВК ПРОТЕХМАШ», ТОВ “ПРОМСЕРВІС-ТОРГ», ТОВ “БОРЕН ГРУП», ТОВ “НВП ЯНТРА», ТОВ “АГРО-СОЛІТА», ТОВ “ЮНІВЕРСТРАНС»), що підтверджено копіями Витягів з ЄРПН, що були додані самим відповідачем, які були зареєстровані у ЄРПН, що свідчить про дотримання вимог податкового законодавства, як згаданими вище контрагентами-постачальниками, так і позивачем.
Факт реєстрації податкових накладних у ЄРПН, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування податкового кредиту за такими податковими накладними.
Наведений правовий висновок було викладено Верховним Судом у постанові від 18.02.2021р. у справі №816/1006/17.
В спірному випадку відсутні порушення саме позивачем, як покупцем товару, вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10. ст.201 ПК України, виходячи із того, що відбувся у відповідний спірний період рух активів позивача по сплаті за придбані позивачем товари на користь вище наведених контрагентів, де у складі вартості придбаних товарів позивачем були і сплачені відповідні суми ПДВ, що підтверджено копіями платіжних інструкцій з відмітками банку, та не спростовано відповідачем жодними належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на те, що рух активів платника податків (позивача) фактично відбувся, позивач придбав товари (датчики, запобіжники, клапани, котушки, манометри, резистори, клапани та інше) та прийняв його за прибутковими актами матеріалів, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, висновки посадових осіб контролюючого органу щодо безпідставного оформлення господарських операцій позивачем по нереальних господарських операціях із вищенаведеними контрагентами, викладені в акті перевірки від 18.06.2024р., є лише припущеннями таких посадових осіб та спростовуються оформленими у встановленому законодавством порядку первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам ст.ст.1,2,9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Доводи відповідача про те, що ТОВ “ПВК ПРОТЕХМАШ», ТОВ “ПРОМСЕРВІС-ТОРГ», ТОВ “БОРЕН ГРУП», ТОВ “НВП ЯНТРА», ТОВ “АГРО-СОЛІТА», ТОВ “ЮНІВЕРСТРАНС» не є ні виробниками реалізованого позивачеві товару, ні імпортерами, а, відповідно, неможливо дослідити походження товару від виробника таких послуг через “обрив ланцюга», колегія суддів відхиляє, оскільки такі обставини не можуть бути підставами для позбавлення саме позивача, як покупця таких товарів, права на формування податкового кредиту за умови наявності у позивача всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарської операції у відповідності до норм ст.ст. 2, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.44 ПК України, з урахуванням зміни майнового стану позивача, зокрема, руху його активів, що не спростовано відповідачем. Суд вірно вказав, що позивач, як кінцевий споживач придбаних товарів, не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.
Щодо аналізу електронних баз даних контролюючих органів, інформаційно-аналітичних баз відносно контрагентів позивача (суб'єктів господарювання) по ланцюгах постачання, то така інформація може бути підставою для ініціювання перевірок або зустрічних звірок суб'єктів господарювання та не є безумовними доказами нереальності господарських операцій без дослідження первинних бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, що також передбачено і нормами податкового законодавства.
Посилання відповідача на відсутність у третіх осіб (ПП фірма “ОЛБІ», ТОВ “ТКМ МЕТИЗ» та інших підприємств, які не були сторонами договорів) факту придбання товару, необхідного для ведення господарської діяльності, який було реалізовані контрагентам-постачальникам позивача не може вважатися достатньою підставою для визнання господарських операцій між позивачем та його контрагентами нереальними.
Позивач не може нести відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства його контрагентами, оскільки юридична відповідальність носить індивідуальних характер згідно ст. 61 Конституції України.
Окрім того, відповідно до норм Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Є вірними висновки суду, що доводи відповідача про неможливість встановити повного ланцюгу постачання того чи іншого товару аж до виробників (обрив (розрив) ланцюга), не може бути покладено в основу притягнення до відповідальності саме позивача як кінцевого споживача товарів, робіт та послуг, за умови дотримання покупцем товару, робіт та послуг вимог податкового законодавства, зокрема, отримання податкової накладної, реєстрації її податковим органом у ЄРПН та проведення оплати за придбаний товар, де у складі вартості товару позивачем сплачено було і суму податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.
Тобто, за умови сплати податку на додану вартість позивачем як покупцем у складі вартості товару (послуг), на нього не може бути покладено тягар відповідальності по сплаті такого податку вдруге, ще й за порушення податкового законодавства продавцем товару (послуг).
Висновки ж контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Суд першої інстанції детально проаналізував надані платником первинні документи, проаналізував висновки контролюючого органу, які спростовано наданими позивачем доказами, та дійшов правильних висновків про безпідставне донарахування позивачу оскарженим податковим повідомленням-рішенням зобов'язань та штрафних санкцій, що є підставою для скасування такого рішення.
Доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 160/19598/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено 05.06.2025р.
Повний текст постанови виготовлено 09.06.2025р.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак