09 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/21915/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд»
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023, (суддя суду першої Захарчук-Борисенко Н.В.), прийняте в прядку спрощеного провадження у м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/21915/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
29.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах, яка оформлена Рішенням про відмову у призначенні пенсії №047250017969 від 23.06.2023 року;
- визнати протиправним і незаконним Рішення №5 про результати розгляду заяви ОСОБА_2 , прийнятого 09.06.2023 року Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;
- визнати право ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах згідно “Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», на підставі пункту “б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» в діючої редакції від 09.12.2012 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити і виплачувати ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно “Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», на підставі пункту “б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» в діючої редакції від 09.12.2012 року, з 08.04.2023 року та виплатити заборгованість, що утворилася з 08.04.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії в якості стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно “Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», на підставі пункту “б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» в діючої редакції від 09.12.2012 року, періоди з 28.03.1989 року по 21.05.1990 року; 28.08.1995 року по 31.08.1998 року; з 23.01.2001 року по 23.07.2001 року; з 06.08.2001 року по 13.12.2001 року; з 23.12.2003 року по 05.08.2008 року; з 15.08.2008 року по 20.10.2008 року; з 22.10.2010 року по 01.04.2011 року; з 01.05.2011 року по 01.10.2012 року; з 04.06.2013 року по 16.06.2015 року; з 17.04.2018 року по 08.04.2023 року та зарахувати до страхового стажу період з 01.12.1992 року по 31.08.1993 року.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних рішень, оскільки вони винесені з порушенням норм законодавства та порушують права позивача на пенсійне забезпечення. Позивачем наголошено, що відповідачами не оскаржується факт того, що професія “Монтажник сталевих та залізобетонних конструкцій» (“слюсар-ремонтник») є пільговою, але безпідставно вважають, що для зарахування спірного періоду до пільгового стажу за Списком №2 у трудовій книжці має бути зазначено про те, що позивач працював на роботах, передбачених Списками повний робочий день. Зарахування лише частини періоду роботи до пільгового стажу позивача на одній посаді на тому ж підприємстві свідчить про формальний підхід пенсійного органу у такому зарахуванні.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 06.11.2023 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 .
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047250017969 від 23.06.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Визнав протиправним та скасував рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №5 від 09.06.2023 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1 в частині непідтвердження стажу роботи з 04.06.2013 року по 16.06.2015 року ОСОБА_1 монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій на ДП “Будівельне управління “Стальмонтаж-109», який відноситься до Списку №2.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 на підставі пункту “б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» періоди 28.08.1995 року по 31.08.1998 року; з 23.01.2001 року по 23.07.2001 року; з 06.08.2001 року по 13.12.2001 року; з 23.12.2003 року по 05.08.2008 року; з 15.08.2008 року по 20.10.2008 року; з 22.10.2010 року по 01.04.2011 року; з 01.05.2011 року по 01.10.2012 року; з 04.06.2013 року по 16.06.2015 року; з 17.04.2018 року по 08.04.2023 року та зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.12.1992 року по 31.08.1993 року, з 15.08.2008 року по 26.08.2008 року включно, з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року включно, з 01.10.2011 року по 31.05.2012 року включно.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 15.06.2023 року, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати в частині та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов'язання зарахувати рнріод роботи позивача з 17.04.2018 по 08.04.2023 до пільгового стажу за Списком №2.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку відповідача позивач не має права на призначення пенсії за списком №2, а відповідний стаж роботи, набутий за період з 17.04.2018 по 08.04.2023 на ТОВ "Нікопрогресбуд", йому зараховано судом безпідставно.
Позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на неправильність доводів відповідача, просить суд закрити апелційне провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку. що апеляційне провадження у справі слід закрити з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2010 № 18-рп/2010).
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено в КАС України, у частині першій статті 5 якого зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Одним із процесуальних засобів, установлених нормами КАС України, які забезпечують право на звернення до адміністративного суду (право на судовий захист у сфері публічно-правових відносин), є право на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Право на оскарження судових рішень особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, передбачено також положеннями статей 13, 14 КАС України.
Щодо учасників справи, то їх коло визначено частинами першою та другою статті 42 КАС, якими передбачено, що учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Норма частини першої статті 293 КАС України розширює коло осіб, які мають право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, але не є учасниками справи, оскільки особи, про яких ідеться в цій нормі, є суб'єктами матеріально-правових відносин, яких стосується спір, що отримав вирішення в судовому рішенні. Та обставина, що вони не брали участі у справі, була зумовлена застосуванням щодо них незаконних процесуальних обмежень.
Судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Особа, яка не була учасником справи, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки. Такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Аналогічного по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26.09.2024 у справі № 440/14216/23.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов'язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов'язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 826/3508/17.
Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на касаційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
Охоронюваний законом інтерес (відповідно до того, як це поняття розкрито в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004) - зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.
Отже, під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов'язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з'ясувати, чи буде в зв'язку із прийняттям судового рішення в цій справі таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов'язків у майбутньому.
Отже, КАС України передбачено право особи подати апеляційну/касаційну скаргу на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду спору у правовідносинах, учасником яких є заявник, або у якому містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Відповідно до змісту ухваленого у цій справі рішення суду ні мотивувальна, ні резолютивна його частини не містять будь-яких питань про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ТОВ "Нікопрогресбуд".
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 не містить вимог зобов'язального характеру стосовно апелянта, а предметом спору у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення пенсійного органу (відповідача) про відмову позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, а також наявність підстав для призначення позивачем відповідної пенсії, де оцінка надавалась виключно питанню обґрунтованості прийнятого ГУ ПФУ рішення.
Колегія суддів зазначає, що у цьому випадку рішення суду першої інстанції стосується виключно сторін у справі, повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, зарахування пільгового стажу для умов призначення пенсії позивачеві.
При цьому суд бере до уваги, що ані мотивувальна, ані резолютивна частини рішення суду першої інстанції у цій справі не містять жодних висновків щодо прав та обов'язків апелянта.
Заявник апеляційної скарги вказує, що через безпідставне зарахування періодів роботи до пільгового стажу позивача, у роботодавця виникає обов'язок покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсії. В цьому завник вбачає порушення своїх законних прав та інтересів.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
Механізм відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, полягає у тому, що відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства зобов'язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", до досягнення працівниками загальновстановленого пенсійного віку.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульований Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1).
Відповідно до положень пункту 1.3 цієї Інструкції під страхувальниками слід розуміти роботодавців та інших осіб, які відповідно до Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За приписами пункту 6.2 Інструкції № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пункт 6.7 Інструкції).
Зміст наведених норм свідчить, що фінансування пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється за рахунок страхувальників, а тому обов'язок підприємств - вчасно розрахуватися з Пенсійним фондом України.
Водночас обов'язок покриття витрат на виплату та доставку пільгової пенсії не може впливати на право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за пільговими умовами.
Крім того Суд зазначає, що ТОВ "Нікпрогресбуд" може захистити свої права та інтереси при оскарженні розрахунків на відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які сформовані та надіслані йому відповідачем в судовому порядку або при розгляді справи про стягнення цієї заборгованості.
Водночас обов'язок підприємства щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виникає внаслідок специфіки діяльності підприємства, здійснення якої неможливе без виконання робіт, які віднесені до Списку № 1 чи № 2 та дають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Також у пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Колегія суддів звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо соціальних прав в постанові від 13.05.2025 в адміністративній справі №420/16041/23 відступила від правового висновку, сформованого у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі № 160/7289/22 та інших, де його застосовано, щодо реалізації права на апеляційне оскарження, передбаченого частиною першою статті 293 КАС України, та вважає за необхідне, у відповідності до частини другої статті 356 КАС України та сформувала такий висновок: у справах, де позивачем є фізична особа, відповідачем - орган Пенсійного фонду України, а предмет спору стосується визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії особі на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" роботодавці, де працювала особа, та у яких відповідно виникає обов'язок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, не мають права на апеляційне оскарження таких судових рішень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України, суд закриває апеляційне провадження у справі в разі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст. 305 КАС України, суд,
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопрогресбуд» на ршення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 в адміністративній справі № 160/21915/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш