02 червня 2025 року м. Дніпросправа № 210/1156/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 24.03.2025( суддя Вікторович Н.Ю.) в адміністративній справі №210/1156/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про накладення адміністративне правопорушення,-
Представник ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в інтересах позивач ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про накладення адміністративне правопорушення та просив суд визнати протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень - постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 від 17 лютого 2025 року, якою про притягнення ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. та стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що в описовій частині оскаржуваної постанови зазначено, що 12.10.2024 з Міністерства оборони України на адресу позивача, яка вказана в облікових даних військовозобов'язаного ( АДРЕСА_1 ) засобами поштового зв'язку, листом з рекомендованим повідомленням №0600294800392, направлено повістку №477426, відповідно до якого ОСОБА_1 мав з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, у зв'язку з відсутністю позивача за місцем проживання 01.12.2024 уповноваженою особою відділення поштового зв'язку постановлено відмітку про відсутність позивача за адресою. Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, передчасною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України та є протиправною. Так зокрема, позивач своєчасно уточнив данні та повідомив місце свого проживання. За вказаною адресою позивач проживає постійно, разом з дружиною та двома неповнолітніми дітьми, вдома постійно хтось знаходиться, однак, поштових відправлень ні він ні члени його сім'ї не отримували. Позивач постійно відвідує відділення зв'язку НОМЕР_1 для отримання посилок та іншої кореспонденції. В разі надходження кореспонденції він завжди отримує текстові повідомлення від АТ «Укрпошта» через месенджер «Вайбер», однак з приводу повістки №477426 позивач ніяких текстових повідомлень не отримував , а тому позивач не був належним чином оповіщений про вилки до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а отже не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, передбаченою ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім того представник позивача зазначив, що позивач не вчиняв дій які б свідчили про ухилення від мобілізації та взяття на військовий облік, так позивач перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач раніше оформлював відстрочку в зв'язку з тим, що його рідний брат ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув під час антитерористичної операції.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 24.03.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю. Вказує, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення без належного повного і всебічного з'ясування обставин в даній адміністративній справі, не надано належної оцінки доводам та наданих на їх підвердження доказам, якими позивач обґрунтовує позов.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з протоколу про адміністративне правопорушення №81 від 25.01.2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вбачається, що 29 січня 2025 року о 13 год. 07 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено факт порушення Закону України «Про оборону України» та абзацу 2 частини 1 та 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадянин зобов'язаний з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Військовозобов'язаному було надіслано засобами потового зв'язку «Укрпошта» за адресою зазначеною в облікових даних військовозобов'язаного Представниками відділення пошти здійснювались заходи з вручення рекомендованого повідомлення з повісткою на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних. 01.12.2024 року було проставлено відмітку на поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою. Чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Згідно з постановою №уп/1573 від 17.02.2025, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн. В даній постанові зазначено, що 29.01.2025 року о 13 годині 07 хвилин посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено факт перебування військовозобов'язаного в розшуку в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» за порушення вимог чинного законодавства. Військовозобов'язаному 12.10.2024 року Міноборони було надіслано повістку поштовим зв'язком «Укрпошта» за адресою: АДРЕСА_2 (адреса вказана в облікових даних військовозобов'язаного). Представниками відділення пошти №50074 м. Кривий Ріг з 14.10.2024 року по 01.12.2024 року здійснювались заходи з вручення повістки №477426 на прибуття 22.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних.
01.12.2024 року було проставлено відмітку про відсутність особи за адресою. Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Повідомлень про зміну задекларованого/зареєстрованого місця проживання до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило.
Будучи належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 , останній про поважні причини не повідомив, у встановленому законодавством термін не прибув.
Під час розгляду адміністративної справи було встановлено порушення вимог абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Громадяни зобов'язані з'являтись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Однак останній не прибув по повістці про наявність поважних причин не повідомив. Доказів відсутності складу правопорушення не надав. В діях військовозобов'язаного наявний склад адміністративного правопорушення, який підтверджений належними доказами (повістка №477426 та накладна №0600294800392). Чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
З копії конверта з довідкою про причини повернення вбачається, що такий було скеровано за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 . В довідці Ф.20 наявні відмітки в графах Повертається, адресат відсутній за вказаною адресою.
Колегія суддів не погоджується з наведеним судом обґрунтуванням та висновками покладеними в основу оскарженого рішення та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Щодо суті виявленого правопорушення.
Згідно з постановою по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП від 12.02.2025 року, прийнятої начальником Металургійно - ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
З матеріалів справи слідує, що 29 січня 2025 року о 13 год. 07 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено факт порушення Закону України «Про оборону України» та абзацу 2 частини 1 та 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадянин зобов'язаний з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивачу було надіслано засобами поштового зв'язку «Укрпошта» за адресою зазначеною в облікових даних військовозобов'язаного.
01.12.2024 року було проставлено відмітку на поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою. Чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Вважаючи, що позивач своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги абзацу 1 частини 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як наслідок, складено протокол про адміністративне правопорушення від 25.01.2025 року (ас25,26).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає.
Згідно до аб.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Отже, не явка за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці що відмова від проходження військово-лікарської комісії, вчинена в особливий період, є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що підлягає кваліфікації за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Проте, як слідує з долученого до справи витягу з реєстру "Резерв+" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідно до військово-облікового документу перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 , як військовозобов'язаний у якого значиться відстрочка згідно абз.4,5 ч.2 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (ас13 зворот).
У зв'язку з встановленими обставинами, позивачу видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 25.10.2022 року (ас13).
Відповідно до пункту 59 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Згідно з пунктом 69 Порядку №560 особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
В матеріалах справи відсутні дані щодо порушення вимог Закону щодо обов'язку проходження медичного огляду, оскільки повторне медичне переосвідчення позивачу передбачене 24.10.2027 року (ас13).
Отже, відповідачем не доведено факт відмови позивача від проходження ВЛК.
Крім того, відповідачем не доведено факт перебування позивача в розшуку, про що зазначається у Постанові від 17.02.2025 року (ас7,8), навпаки, відомості зазначені у реєстрі «Резерв +» доводять зворотне, оскільки містять вказівку, що дані уточнено вчасно (ас11).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зміст обов'язку належного оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних не вичерпується надсиланням відповідачем тексту відповідного повідомлення (повістки), оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи-позивача про наявність у нього обов'язку прибути у зазначені у повістці місце і час.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень.
В свою чергу, відповідно до п. 15-1 Порядку затвердженого Постановою КМ України № 1487 в редакції станом на дату складення адміністративного протоколу відносно позивача та оскаржуваної постанови, до запровадження електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" призовники, військовозобов'язані та резервісти (за наявності у них дійсних військово-облікових документів) можуть надавати інформацію про зміну своїх облікових даних шляхом подання заяв та відповідних підтвердних документів через центри надання адміністративних послуг, на підставі яких районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, орган СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів вносять зміни до відповідних облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів (п. 20).
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (п. 22).
Згідно п. 23 Порядку Призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. N 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад", через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Крім того, відповідно до пункту 82 “Правил надання послуг поштового зв'язку» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1071 від 10.10.2023, рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК».
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
За відсутності витягу про рух поштового відправлення, встановити дотримання порядку вручення повістки направленої поштовим відправлення, а саме дотримано процедури інформування одержувача про надходження рекомендованого листа, неможливо.
Судом першої інстанції зазначеним обставинам не була надана належна правова оцінка.
Колегія суддів також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанову від 17 лютого 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Поряд з тим, частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241, 243, 286, 308, 311, 317, 321, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 24.03.2025 в адміністративній справі №210/1156/25 скасувати та позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № уп/1593 від 17 лютого 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штраф у розмірі 17000,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 726,72 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова