10.06.2025 Справа № 363/1110/25
10 червня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Ходасевич Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
представник позивачки звернулася до суду з даним позовом у зв'язку з розпадом сім'ї сторін, що є підставою для розірвання шлюбу.
В позовній заяві зазначила, що сторони мають різні погляди на життя та сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, разом не проживають, а тому подальше збереження їх сім'ї є неможливим і суперечить інтересам позивачки.
Суд призначав справу до розгляду тричі, зокрема 14 квітня, 20 травня та 10 червня 2025 року.
В судові засідання 14 квітня та 20 травня 2025 року представник позивача просила розглянути справу за відсутності сторони позивача.
Відповідач в судових засіданнях 14 квітня та 20 травня 2025 року наполягав на відкладенні розгляду справи, просив надати час для примирення подружжя, вважав можливим збереження сім'ї та налагодження стосунків, коли від шлюбу вони мають трьох дітей, а їхні фактичні шлюбні відносини та спільне проживання не припинилися.
Втім, відповідач, будучи належим чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання 10 червня 2025 року не прибув, причини неявки не повідомив.
У той же час, позивачка в судовому засіданні 10 червня 2025 року особисто подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій ствердила, що з 05 червня 2025 року разом з відповідачем однією сім'єю не проживає, спільного господарства не веде та з того часу проживає окремо разом із дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Ствердила, що з часу подачі позову до суду вона з відповідачем не примирилася, відносини з яким навпаки погіршилися. Оскільки збереження сім'ї з відповідачем вважала неможливим, наполягала на розірванні шлюбу й неможливості збереженні сім'ї, просила розгляд справи не відкладати та ухвалити рішення про розірвання шлюбу в даному судовому засіданні у відсутність відповідача, який затягує розгляд справи.
За таких обставин, суд позбавлений можливості повторно відкласти розгляд справи в межах строку визначеного ст. 210 ЦПК України, а тому вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача в загальному порядку.
Дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 03 жовтня 2003 року, від якого мають трьох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зі справи встановлено, що сторони проживають живають окремо та спільного господарства не ведуть.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Як передбачено ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу та не вбачає жодної можливості для збереження сім'ї і примирення з відповідачем, а також враховуючи, що розгляд справи судом відкладався двічі й надавався час для примирення подружжя, суд переконався в неможливості і нездійсненності такого примирення.
Відтак, судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя й збереження сім'ї є неможливим та інтересам позивачки не відповідає, що згідно ч. 2 ст. 112 СК України є підставою для розірвання шлюбу.
Отже, позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону й підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03 жовтня 2003 року виконкомом Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області, актовий запис №15 - розірвати.
При реєстрації розірвання шлюбу позивачці відновити дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Позивачка: ОСОБА_1 ,РНОКПП - НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя