Іменем України
Справа № 285/5832/24
провадження у справі № 2/0285/548/25
29 травня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Васильчук Л. Й.,
за участю секретаря судового засідання Буши О. В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_3
про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні права вільного користування, володіння та розпорядження належним йому нерухомим майном шляхом демонтажу пристроїв відеоспостереження, ліхтаря та налаштування інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів на земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є власником житлового будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1 . Власником сусідньої земельної ділянки та житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Відповідачка та її чоловік не дотримуються правил добросусідства, чинять протиправні дії, не бажають врегульовувати спір у позасудовому порядку. Зазначає, що покрівля житлового будинку відповідача має водовідвідну систему атмосферних дощових вод. В місці зливної системи з покрівлі житлового будинку на тротуарній плитці встановлено жолоб для відводу води, який виведено в сторону земельної ділянки позивача, внаслідок чого відбувається підтоплення земельної його ділянки дощовими, атмосферними водами. Окрім того, сусіди встановили ліхтар та камеру відеоспостереження, які направлені у бік будинку позивача, котрі фактично, розташовані навпроти вікна його спальної кімнати. Зазначає, що на підставі звернень до Звягельської міської ради, інспектором благоустрою було складено акти від 07.07.2023 та від 04.07.2024 щодо виявлених порушень та надано термін для їх усунення, однак відповідачкою зазначені правопорушення не було усунуто. З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав викладених в позові. Крім того, позивач, вказував на те, що після облаштування відповідачем огорожі, атмосферні опади, продовжують потрапляти на його земельну ділянку.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечили щодо обставин викладених в позовній заяві та просили відмовити в задоволенні позову. Представник відповідача пояснив, що між суміжними земельними ділянками, відповідачем було зроблено високий фундамент під огорожу, а тому атмосферні опади не перетікають через фундамент на земельну ділянку позивача. Встановлена відеокамера виключно знімає власну територію домоволодіння. Камера не здійснює відеознімку домоволодіння позивача.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він працював в інспекції благоустрою УЖКГЕ Звягельської міської ради. 07.07.2023 року за його участю обстежувались суміжні ділянки позивача та відповідача та в подальшому складався акт в якому зазначено факти наявності порушень, а саме розміщення компостної ями, висадження кущів смородини, розміщення водовідвідної системи з покрівлі будинку атмосферних дощових вод в сторону сусідньої земельної ділянки що підлягали усуненню та надано відповідачу місячний термін на усунення виявлених порушень. В грудні 2024 року він звільнився з посади інспектора благоустрою.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він працює в інспекції благоустрою УЖКГЕ Звягельської міської ради. В лютому 2025 було проведено обстеження суміжних земельних ділянок позивача та відповідача та відповідно було встановлено про усунення відповідачем порушень зазначених в актах від 07.07.2023 та 04.07.2024. Крім того пояснив, що стікання атмосферних опадів на земельну ділянку позивача можливе також через те, що земельна ділянка позивача знаходиться на нижчому рівні відносно земельної ділянки відповідача.
Вислухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод та інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач проживають по сусідству та є власниками суміжних земельних ділянок.
ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка та житловий будинок по АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку та свідоцтвом про право власності на житловий будинок.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка та житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Позивач неодноразово звертався до Звягельської міської ради щодо порушень “Правил благоустрою території Звягельської міської територіальної громади» та добросусідства.
На підставі заяв ОСОБА_1 до Звягельської міської ради інспектором благоустрою при УЖКГЕ міської ради складено акт №190 від 07.07.2023, з висновку якого слідує, що виявлено факти порушень: розміщення компостної ями, висадження кущів смородини, розміщення водовідвідної системи з покрівлі будинку атмосферних дощових вод в сторону сусідньої земельної ділянки, являється порушенням Правил благоустрою Звягельської міської територіальної громади, такі, що підлягають усуненню та надано термін власнику домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_7 термін на усунення виявлених порушень в місячний строк до 08.08.2023.
Актом проведення комісійного обстеження домоволодіння щодо порушення правил благоустрою на АДРЕСА_2 від 04.07.2024 встановлено, що ОСОБА_8 облаштував водовідведення стічних дощових вод з покрівлі житлового будинку в напрямку земельної ділянки ОСОБА_1 . На думку ОСОБА_1 атмосферні дощові опади створюють неприпустимий вплив внаслідок підтоплення земельної ділянки №23. Рекомендовано власнику житлового будинку АДРЕСА_2 ( ОСОБА_7 ) провести додаткові інженерно-технічні заходи щодо запобіганню підтоплення земельної ділянки ОСОБА_1 . Роз'яснено ОСОБА_1 , що він має право звернутися до суду за захистом своїх прав чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 зазначеного Кодексу).
Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно п. п. «г, е» ч.1 ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
За загальними правилами добросусідства, закріпленими у статтях 103-109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов'язком для власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається щонайменше незручностей.
Частинами 1-3 статті 158 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Відповідно до ст. 77 ч.2 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок встановленої відповідачем водовідвідної системи атмосферних дощових вод, які виведено в сторону його земельної ділянки, відбувається підтоплення будівлі та садових насаджень.
На підтвердження зазначених позовних вимог ОСОБА_1 надав фотокартки, на яких зафіксовано водовідвідну систему, встановлену відповідачем з покрівлі будинку та жолоб, який направлено до клумби відповідача, які свідчать лише про дійсне існування такої системи на земельній ділянці належній ОСОБА_3 .
Як слідує з повідомлення, наданого ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , інспекцією благоустрою міста Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради від 03.03.2025 проведено обстеження щодо усунення порушень. Зазначено, що відповідно до актів обстеження земельних ділянок від 07.07.2023 та 04.07.2024 всі вказані порушення у сфері благоустрою на вказаній земельній ділянці усунені.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, судом не встановлено належними та допустимими доказами (висновками експертиз, актами обстеження земельних ділянок), що саме в наслідок дій відповідачки створено негативні наслідки для господарства позивача.
Усі інші докази надані позивачем під час судового розгляду, зокрема копії фотознімків та відеофайл (досліджений в судовому засіданні від 29.05.2025) не встановлюють наявність порушень правил добросусідства зі сторони відповідачки.
Таким чином, позивачем не доведено обставин, на які він посилався на обґрунтування своєї позовної вимоги в частині зобов'язання відповідачки вжити інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів на його земельну ділянку, а від так позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання демонтажу пристроїв відеоспостереження та ліхтаря.
На підтвердження позовних вимог в цій частині, позивач надав фотознімки на яких зображено будинок відповідача, на фасаді якого, над вхідним дверима, розміщена відеокамера зовнішнього відеоспостереження, яка оснащена ліхтарем.
На час розгляду справи в суді чинним законодавством не передбачено жодного порядку щодо встановлення камер відеоспостереження на фасадах житлових будинках, як і не передбачено видачу дозволів на їх встановлення та необхідність для цього згоди сусідів. Тобто, встановлення камер відеоспостереження є правом власника об'єкта приватної власності.
Разом з тим, оцінюючи фотокартки надані позивачем, суд відзначає, що на таких зображено одну відеокамеру встановлену на житловому будинку, що розташований поруч з домоволодінням позивача (ріг фасаду будинку і стіни будинку, яка іде паралельно до межі домоволодінь сторін), позивач здійснив фотофіксацію місця розташування камери із своєї земельної ділянки. Відповідачка визнала, що це її будинок, на якому вона встановила камеру відеоспостереження, а також заперечила, здійснення відеофіксації території домоволодіння позивача або членів його сім'ї.
Окрім цього, стосовно наведеного відповідачка та її представник в судовому засіданні надала фото з камери відеоспостереження, з якого слідує, що вказана камера здійснює відеофіксацію лише її подвір'я і жодним чином не вбачається охоплення території земельної ділянки позивача ОСОБА_1 чи його домоволодіння.
Тому, аналізом наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що відеонагляд встановлено відповідачкою виключно з метою створення безпечних умов проживання і цим права сусідів не порушуються, у приватне життя громадян вона не втручається.
Відповідно до ст. 32 Конституції України, ст. 301 Цивільного кодексу України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За змістом ст. 307 Цивільного кодексу України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку лише за її згодою. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
При цьому суд зазначає, що ч. 1 ст. 307 Цивільного кодексу України поширюється на всі суспільні відносини, в тому числі і на правовідносини, що стосуються використання житла приватними власниками.
Згідно статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Із урахуванням вимог наведених норм власник не має права знімати своїх сусідів на фото-, кіно- чи відеоплівки без їх згоди, але використовувати технічні засоби, в тому числі й телекамери (відео реєстратор) для контролю та спостереження, що встановлюється з метою охорони будинку (квартири) біля входу до них має право, без фіксації на фото-, кіно-, теле- відео плівку (тобто без зберігання інформації для її використання).
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Зважаючи на такі обставини як місце розташування камери, напрямок у якому вона спрямована по горизонталі, її нахил по вертикалі, суд приходить до висновку, що позивачем в цілому не доведено, що встановлена відповідачем відеокамера здійснює відеозйомку території його домоволодіння, - і таким чином це посягає на його право на приватне життя чи членів його сім'ї. Будь-яких доказів того, що відеоспостереження здійснюється персонально за позивачем чи членами його родини матеріали справи не містять.
Тому враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідачки демонтувати пристрій відеоспостереження та ліхтаря за недоведеністю.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Дата виготовлення повного тексту рішення - 08.06.2025.
Головуюча суддя Л. Й. Васильчук