Справа № 278/6041/24
10 червня 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, -
Позивач звернувся до суду з вище вказаною позовною, у якій просить стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на його користь - ОСОБА_1 :
- відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 52798,80 грн;
- понесені судові витрати (судовий збір, витрати на правову допомогу).
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 17.05.2024 року о 20 год. 18 хв. за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Зарічани, майдан Бердичівський, 3 сталась ДТП за участі автомобіля Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортним засобом (мопедом) Suzuki Lets 2, без реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_2 . У результаті ДТП транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень. Вартість ремонту тз Hyundai Sonata складає 52798,80 грн. Зазначене стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.
Провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 38).
Поштове відправлення з копією ухвали про відкриття провадження було відправлене відповідачу, проте повернулося до суду не врученим (а.с. 41-42).
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.05.2024 року о 20 год. 18 хв. за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Зарічани, майдан Бердичівський, 3 ОСОБА_2 , в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу, керуючи мопедом марки Suzuki Lets 2, без реєстраційного номеру, зіткнувся з автомобілем марки Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався у попутному напрямку.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Крім цього, в зазначений час та у зазначеному місці ОСОБА_2 керував вищевказаним мопедом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Вищевказані обставини встановлені Житомирським районним судом Житомирської області (постанова від 25.06.2024 року по справі № 278/2943/24 (а.с. 21-22). Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, як передбачено вимогами ст. 1188 ЦК України. Відповідно до вимог п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами та доповненнями, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого, - відшкодовується винним.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 (а.с. 14-15).
Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов'язковим. Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України.
У свою чергу, згідно п. 1.7. статті 1 вищевказаного закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
В даному випадку відповідно до відповіді з МТСБУ від 03.06.2024 року (а.с. 16), зазначена шкода не підлягає відшкодуванню на умовах, передбачених Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) з огляду на наступне.
Закон регулює відносини у сфері обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров?ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з пунктом 1.5 статті 1 Закону термін «наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби)» вживається у такому значення - «це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідні підрозділи МВС України) та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Як зазначено у ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Позивачем ОСОБА_1 не надано жодних доказів на заподіяння шкоди його майну як позивача, оскільки, як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 14-15), в ДТП за участю ОСОБА_2 отримано пошкодження автотранспортним засобом Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , а не безпосереднього позивачем. Тобто наслідки настали у вигляді спричинення шкоди саме для володільця майна, а не для його довірителя, який діє на підставі довіреності (а.с. 12), на що суд звертає особливу увагу позивача.
Вказаний висновок суду також базується і на вимогах ст. 237 та ст. 239 ЦК України, де наведено визначення інституту представництва та регламентовано правові наслідки вчинення правочину представником, а саме:
- представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє;
- правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме - довідки ТОВ «ІД ФІНАНС» заборгованість ОСОБА_1 по виконаних роботах з ремонту автомобіля по наряд-замовленню №1637010 від 30.07.2024 року, автомобіль Хюндай Соната 2013 р.в., державний номер НОМЕР_1 , станом на 21.08.2024 року складає 52798,80 грн (а.с. 17). Суд критично ставиться до вказаного доказу, оскільки останній достаменно не підтверджує факт понесених витрат на ремонт зазначеного вище автотранспортного засобу.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо стягнення судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача судові витрати у разі задоволення позову. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, суд відмовляє у присудженні позивачу судового збору та витрат на провову допомогу
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77, 78, 80, 81, 82, 133, 137, 139, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, суд,
У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої ДТП, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Дубовік