Справа №295/4873/25
2-с/295/32/25
10.06.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Перекупка І.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Богунського районного суду м. Житомира від 29.04.2025 у справі №295/4873/25,-
29.04.2025 Богунським районним судом м. Житомира видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 816,30 грн за період з 01.07.2024 по 31.03.2025, інфляційні втрати у розмірі 84,03 грн, три проценти річних у розмірі 21,14 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 302,80 грн.
06.06.2025 до Богунського районного суду м. Житомира надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати судовий наказ Богунського районного суду м. Житомира від 29.04.2025 у справі №295/4873/25, а також стягнути суму сплаченого судового збору за подання заяви про скасування судового наказу. В обґрунтування заяви зазначено, що про існування судового наказу боржник дізнався із за стосунку «Дія», де відобразилася інформація стосовно виконавчого провадження про стягнення з нього заборгованості та блокування банківської картки. Вказує, що у заяві відсутні докази на підтвердження того, що боржник підписав договір про постачання природного газу.
Протоколом передачі судової справи раніше визначенгому складу суду від 09.05.2025, матеріали справи передано на розгляд судді Перекупці І.Г.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Як встановлено ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Аналіз норм ЦПК України, які регламентують наказне провадження, дає підстави для висновку про те, що наказне провадження - це самостійний вид провадження цивільного судочинства, що існує поряд із позовним і окремим провадженням, якому притаманна певна процесуальна форма, що має певні особливості, пов'язані з тим, що ця форма забезпечує захист прав та інтересів стягувача, що має документи проти боржника, який не виконує свої зобов'язання. Метою наказного провадження є спрощення, скорочення та здешевлення судової процедури у тих випадках, коли це можливо та виправдано, та є ефективним засобом захисту прав боржника у безспірних справах. При вирішенні питання про видачу судового наказу суд не перевіряє обґрунтованість заявлених стягувачем вимог, оскільки на час видачі судового наказу суду невідомо про наявність спору між сторонами, через що в разі незгоди із таким наказом боржник може подати заяву про його скасування чи перегляд за нововиявленими обставинами, наслідком чого є скасування судом такого судового наказу, виданого в порядку наказного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Таким чином, після надходження заяви про скасування наказу суд за результатами її розгляду наділений повноваженнями лише на скасування судового наказу, оскільки подання такої заяви свідчить про наявність спору між сторонами.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судового наказу.
Щодо вимог про стягнення судових витрат, а саме сплаченого заявником судового збору, суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до розділу ІІ "Наказне провадження" ЦПК України наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Суть наказного провадження полягає у безспірності заявлених вимог та спрощеній процедурі судового провадження, спрямованої на ефективність судового розгляду.
В межах наказного провадження боржнику надано право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу (за вимогами про стягнення аліментів), у відповідності до статті 170 ЦПК України.
Статтею 171 ЦПК України визначені повноваження суду за наслідками розгляду заяви про скасування судового наказу, за змістом якої у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплачена за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Як вбачається, положення ст. 164 ЦПК України не передбачають порядку розподілу судових витрат, а саме судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу. Частина 2 вказаної статті передбачає лише можливість врахування суми судового збору, сплаченої за видачу судового наказу, до суми судового збору, яка має бути сплачена стягувачем при зверненні до суду в порядку позовного провадження.
Норми ст. 171 ЦПК України також не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в тому числі за рахунок стягувача.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що у стягненні судових витрат боржника, понесених при подачі заяви про скасування судового наказу слід відмовити, оскільки відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, передбачено лише на користь заявника, який звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред'явлення ним позову до боржника. Водночас чинним процесуальним законодавством не передбачено відшкодування боржнику судових витрат у виді судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу.
При цьому слід зауважити, що скасування судового наказу за заявою боржника не виключає виникнення між сторонами спору про право, який вирішується в позовному провадженні, за результатами розгляду якого суд ухвалює рішення та здійснює розподіл судових витрат. Скасуванням судового наказу спір по суті не вирішується, тому підстав для розподілу судових витрат у справі не має.
На підставі наведеного, керуючись ст. 170, 171, 260, 261 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Богунського районного суду м. Житомира від 29.04.2025 у справі №295/4873/25, задовольнити частково.
Скасувати судовий наказ, виданий 29.04.2025 Богунським районним судом м. Житомира у справі № 295/4873/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 816,30 грн за період з 01.07.2024 по 31.03.2025, інфляційні втрати у розмірі 84,03 грн, три проценти річних у розмірі 21,14 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 302,80 грн.
У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, відмовити.
Роз'яснити стягувачу, що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті в порядку позовного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.Г. Перекупка