Справа № 161/18268/24
Провадження № 1-кп/161/250/25
м. Луцьк 10 червня 2025 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030580002669 від 03.08.2024, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня спеціальна, не працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину, несудимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Обвинуваченому ОСОБА_3 , який визнаний 29.07.2024 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 придатним до проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони та таким, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації, 30.07.2024 начальником відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 вручалась персональна повістка про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оголошений Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та затвердженого Законом України від 24.02.2022 за №2102-ХІ, продовженого Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 06.02.2024 № 3564 IX, для подальшої явки о 06 год. 30 хв. 31.07.2024 до пункту збору, розташованого у АДРЕСА_2 , та проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 за №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 за 2105-IX та продовженого Указом Президента від 06 травня 2024 року № 271/2024, затвердженого Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-IX.
Проте, ОСОБА_3 , 30.07.2024 року відмовився від отримання повістки, для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, про що начальником відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , у присутності офіцера ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 та начальника відділення рекруту та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 складено відповідний акт.
Таким чином, ОСОБА_3 , всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином повідомленим про необхідність прибуття, придатний за станом здоров'я для проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ухилився від призову за мобілізацією, на особливий період та без поважних причин не прибув о 06 год 30 хв 31.07.2024 на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для подальшої відправки із зарахуванням для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період.
ОСОБА_3 інкримінується ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто вчинення злочину, передбаченого ст.336 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому злочині не визнав та показав, що 29.07.2024 дійсно пройшов ВЛК, однак наступного дня відмовився їхати, не хотів отримувати повістку і її підписувати, написав заяву про відмову від проходження військової служби, через стан здоров'я. Повторно ВЛК не проходив, висновок ВЛК не оскаржував. Хотів пролікуватися і після цього прийти знову у ТЦК.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість в інкримінованому йому злочині повністю доводиться зібраними та дослідженими в ході судового розгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 - (лікар - психіатр) показав, що він був членом ВЛК. Військовозобов'язаний ОСОБА_3 29.07.2024 в обласному ТЦК проходив комісію, скарг від нього не надходило, а тому прийнято рішення про відсутність психічних розладів. Щодо звернення обвинуваченого ОСОБА_3 до психіатра, то в індивідувальному порядку необхідно з'ясовувати про необхідність лікування.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 - (голова ВЛК) показав, що 29.07.2024 проведено огляд обвинуваченого ОСОБА_3 . За результатами оглядів лікарів приймається рішення, яке видається у трьох екземплярах. Також показав, що при наявності гіпертонії особа раніше вважалася обмежено придатною.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_3 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 на військову службу та направлений на ВЛК, після проходження якого був призначений для направлення в навчальний центр. Після цього останній відмовився прибувати, оскільки не бажав захищати державу, про що добровільно написав заяву про відмову у проходженні військової служби. ОСОБА_11 роз'яснював ОСОБА_3 про відповідальність, яка може настати. ОСОБА_3 не повідомив про причини небажання проходити військову службу.
Показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити всі обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об'єктивних причин, а їх показання повністю узгоджуються між собою та відповідають й іншим доказам у справі.
Так, на підставі повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 та рапорту начальника відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 03.08.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про те, що ОСОБА_3 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 вручалась персональна повістка про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період для подальшої явки 31.07.2024 до пункту збору, розташованого у АДРЕСА_2 , та проходження військової служби під час мобілізації, однак ОСОБА_3 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно поіменного списку резервістів (військовозобов'язаних), які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_6 встановлено, що 31.07.2024 ОСОБА_3 не прибув до пункту призначення ППЗ в/ч НОМЕР_1 .
Згідно запису у військовому квитку ОСОБА_3 встановлено, що 31.07.2024 останній призваний до Збройних Сил України на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».
Карткою обстеження та медичного огляду встановлено, що ОСОБА_3 29.07.2024 пройшов медичні дослідження та обстеження спеціалістами.
Згідно довідки позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії від 29.07.2024 встановлено, що солдату ОСОБА_3 проведено огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 (Волинському обласному мобілізаційному пункті), яким встановлено наявність гіпертонічної хвороби 2 стадії, ступінь 2, ССР-2, СН «0», люмбалгія, правобічний сколіоз ІІ ступеня. На підставі ст.ст. 39Б, 23В, 64В графи ІІ Розкладу хвороб визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Відповідно до повістки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.07.2024 встановлено, що ОСОБА_3 відмовився від отримання повістки, для подальшої явки о 06 год. 30 хв. 31.07.2024 до пункту збору, розташованого у АДРЕСА_2 та проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, про що начальником відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , у присутності офіцера ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 та начальника відділення рекруту та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 складено акт.
Згідно заяви ОСОБА_3 від 31.07.2024 встановлено, що останній відмовився призиватися на військову службу по мобілізації, зі ст.336 КК України ознайомлений, готовий нести встановлену законодавством відповідальність.
Згідно відповідей медичного директора ОСОБА_14 на запити слідчого встановлено, що ОСОБА_3 в період часу з 29.07.2024 по 23.09.2024 на стаціонарному лікуванні не перебував, амбулаторно не звертався до КП «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади» КП «МО ЛМТГ», з 23.04.2024 по 08.08.2024, з 30.07.2024 по 12.08.2024 до травмпункту, консультативно-діагностичного центру та за наданням амбулаторної допомоги не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував.
Посилання обвинуваченого на незадовільний стан здоров'я як на підставу для неможливості проходження ним військової служби є неспроможними, зважаючи на те, що згідно довідки ВЛК від 29.07.2024 ОСОБА_3 є придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ та ін. Зазначена Довідка ВЛК не оскаржувалась обвинуваченим у встановленому законом порядку, підстав ставити під сумнів її достовірність у суду немає. Про наявність умислу у ОСОБА_3 саме на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вказує на те, що останній із 29.07.2024 по даний час, будучи придатним до військової служби, не прибув для проходження військової служби ні за повісткою, ані у інший час, будь-яких активних дій, які б вказували на його бажання пройти військову службу не вчиняв.
У зазначеному кримінальному провадженні дотримано вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог закону.
Учасники судового розгляду не ставили питання про проведення повторного, одночасного допитів, вказаних вище осіб (свідків), в порядку ч.ч. 14, 15 ст.352 КПК України, чи проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження в порядку ст.333 КПК України, при цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, як це передбачено ч.6 ст.22 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема і будь-яких порушень прав та свобод людини, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.
Згідно з ст.94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Сукупність досліджених доказів дала суду можливість поза розумним сумнівом спростовувати версію сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_3 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких обставин, суд, оцінивши кожний доказ та сукупність зібраних доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вчинив злочин, передбачений ст.336 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В силу положень ч.2 ст.66 КК України, суд визнає незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, як обставину, що пом'якшує його покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_3 несудимий, має постійне місце проживання, одружений, на його утриманні перебуває малолітня дитина, інформація про негативну характеристику відсутня, на обліку в лікарів нарколога не перебуває, звертався до лікаря психіатра.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк покарання, передбачений санкцією закону, за якою визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк.
Зважаючи на те, що вчинений військовозобов'язаним злочин, передбачений ст.336 КК України, являє значну суспільну небезпечність, оскільки ОСОБА_3 умисно проігнорував конституційний обов'язок по захисту Батьківщини, а тому звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства вцілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування положень ст.75 КК України.
На глибоке переконання суду, призначене покарання, яке відповідно необхідно відбувати реально, є виваженим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід в обвинуваченого відсутній, а тому суд, на підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов'язує ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з дня приведення вироку до виконання.
На підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов'язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий