Постанова від 10.06.2025 по справі 440/7618/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2025 р. Справа № 440/7618/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, повний текст складено 03.04.25 по справі № 440/7618/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України, відповідно до якої просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.03.2024 № 10798795/36313601 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес»;

-зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» датою його первинного подання на реєстрацію.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу , вважає , що під час ухвалення рішення судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, відповідно, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.72- 76, ст.242 КАС України, Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення. В обґрунтування посилається на те , що зупиняючи реєстрацію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, контролюючим органом не визначено, які конкретно документи позивачу слід подати для усунення сумнівів щодо реальності задекларованої позивачем операції. Графа “Додаткова інформація» оскаржуваного рішення не містить відомостей про конкретні документи, ненадання яких унеможливило реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної, внаслідок чого рішення від 28.03.2024 №10798795/36313601 не є належним чином мотивованим. Також, вказує , що позивачем було направлено контролюючому органу письмові пояснення до повідомлення вих. №384 від 07.03.2024, за змістом яких 18.07.2022 ТОВ "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" (покупець) укладено договір №94/SІ з ТОВ "ХЕЙРІ ДЕЛАЙТ" (постачальник), на виконання якого видатковою накладною №13247 від 10.10.2023 був поставлений товар та складено податкову накладну №316/6 від 10.10.2023. 05.02.2024 покупцем здійснено повернення товару накладною №0000009 від 05.02.2024, у зв'язку з чим постачальником подано розрахунок корегування №917 від 05.02.2024 до податкової накладної №316/6 від 10.10.2023. Також, підприємством надано до податкового органу всі необхідні документи , на підставі яких складений та направлений на реєстрацію спірний розрахунку коригування кількісних і вартісних показників. Зазначення контролюючим органом про ненадання платником податку копій договорів, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, транспортування, є безпідставним. Позивачем надано контролюючому органу копію видаткової накладної (повернення) №ВП-0000009 від 05.02.2024, виписаної ТОВ "ХЕЙРІ ДЕЛАЙТ" одержувачу ТОВ "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" на товар, поставлений видатковою накладною №13247 від 10.10.2023 (порядкові номера 50-54), яка є первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 05.02.2024 № 917/6 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6 був складений позивачем за датою відвантаження товарів у зв'язку з їх поверненням. Вимоги чинного законодавства при складенні видаткової накладної (повернення) № ВП-0000009 від 05.02.2024 р. були дотримані, що свідчить про безпідставність висновків суду про порушення вимог закону під час складання видаткової накладної на повернення. Також, посилаючись на постанови Верховного суду, звертає увагу , що в даній справі суд не може надавати оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ХЕЙРІ ДЕЛАЙТ" та/або іншими контрагентами позивача, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Зважаючи на те, що підстави для відмови у реєстрації розрахунку коригування розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної № 316/6 від 10.10.2023 відсутні, вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі № 440/7618/24 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню. Також, зазначає , що вилучення доказів з матеріалів справи протирічить нормам процесуального права. В силу приписів статті 44 КАС України, учасники справи мають право подавати докази, частиною 1 статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, а відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі № 440/7618/24 скасувати повністю і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС".

Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що оскаржуване рішення першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийняте на підставі всебічного дослідження доказів у справі. Вказує , що доводи позивача, що відповідачем порушено право платника в частині визначення конкретного переліку документів, які необхідний податковому органу для прийняття позитивного рішення, спростовуються надсиланням на адресу платника повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів від 15.03.2024 року із зазначенням вичерпного переліку документів. Вважає , що видаткова накладна на повернення товару №0000009 від 05.02.2024 року складена з порушенням діючого законодавства , оскільки містить в собі інформацію про обсяг операції без ПДВ. Крім того , надані позивачем документи до контролюючого органу не підтверджують місце повернення товару за видатковою накладною №0000009 від 05.02.2024 року на склад ТОВ «Пирятинський делікатес» за адресою: вул. Євгена Харченка, 55, м. Київ, що відображено в ТТН №0000009 від 05.02.2024 року. Крім того , розрахунок коригування складений в сумі, що відрізняється від суми повернення в видатковій накладній. Згідно видаткової накладної (повернення) №ВП-0000009 від 05.02.2024 року та ТТН №0000009 від 05.02.2024 року вартість продукції, що повертається від ТОВ «Хейрі Делайт» становить 1 016 370,36 грн., в той час спірний розрахунок коригування №917/6 від 05.02.2024 року складений на вартість поверненої продукції в сумі 41 641,80 грн. ТОВ «Пирятинський делікатес» не надано документів щодо розрахунків за реалізований товар по договору №94/SI від 18.07.2022 р., ТТН та договорів з перевізником, та не надано пояснень, яким чином відбувалась доставка товару покупцю, сертифікатів якості, актів звірки або регістрів бухгалтерського обліку. В копіях актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від ТОВ «Нова пошта» не вказано конкретного отримувача товару, тобто немає можливості відстежити, на яку адресу і на якого контрагента відправляв товар ТОВ «Пирятинський делікатес». Враховуючи наведене , на момент винесення оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, позивач не виконав вимоги Податкового кодексу України та Порядку №520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, і саме з цих підстав контролюючий орган відмовив в реєстрації податкової накладної. Отже, саме за результатами розгляду додаткових документів, Комісією Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято рішення №10798795/36313601 від 28.03.2024 року про відмову в реєстрації розрахунку коригування №917/6 від 05.02.2024 року в ЄРПН. Просить суд Залишити без задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» у поданій апеляційній скарзі, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 року у справі №440/7618/24 залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" (ідентифікаційний код 36313601) зареєстроване як юридична особа 29.09.2009, основний вид економічної діяльності - 10.13. Виробництво м'ясних продуктів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 21-27, т.1/.

18 липня 2022 року між ТОВ “Пирятинський делікатес» (Постачальник) та ТОВ “Хейрі Делайт» (Покупець) укладено договір постачання № 94/81 (далі - Договір), відповідно до якого п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставляти і передавати на умовах даного Договору продовольчу та непродовольчу продукцію (надалі - Товар) у власність Покупця з метою його подальшої реалізації третім особам (надалі - Споживачі), а Покупець зобов'язується приймати Товар у власність, реалізовувати Споживачам і оплачувати вартість Товару Постачальнику на умовах даного Договору /а.с. 28-29, т.1/.

На виконання умов цього Договору ТОВ “Пирятинський делікатес» поставлено товар, зокрема одноразові електронні сигарети в кількості 142 шт на підставі видаткової накладної № 13247 від 10 жовтня 2023 року, за фактом чого виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 10.10.2023 р. № 316/6 на суму ПДВ 7432,40грн, що підтверджується квитанцією № 1 про її прийняття /а.с. 30-32, т1/.

Згідно з п. 6.4 Договору сторони погодили, що в разі нереалізації Покупцем Товару Постачальника третім особам (споживачам) протягом 3 місяців з моменту його отримання, Покупець мас право вимагати його повернення Постачальнику; шляхом направлення відповідної вимоги. В такому разі Постачальник зобов'язаний власними силами та за свій рахунок забрати нереалізований Покупцем такий Товар протягом 10 (десяти) днів з дати направлення відповідної вимоги. Покупець в такому разі не платить Постачальнику за такий товар кошти, незалежно від того забрав Постачальник вказаний Товар чи ні.

Згідно з п. 7.3 Договору сторони домовились, що Покупець не сплачує кошти за нереалізований Товар Постачальника, визначений в п. 6.4. цього Договору, незалежно від того забрав Постачальник вказаний Товар чи ні.

Відповідно до листа ТОВ “Хейрі Делайт» № вих. 180/1 від 30.01.2024 та лист ТОВ “Пирятинський делікатес» № вих. 30/1 від 01.02.2024 у зв'язку з низьким попитом на електронні сигарети Покупцем було ініційовано питання щодо повернення частини Товару, який був поставлений Позивачем в межах цього Договору.

На вирішення питання повернення частини Товару сторонами була складена та підписана представниками сторін угоди видаткова накладна (повернення) № ВП-0000009 від 05 лютого 2024 року на загальну суму 1016370,36грн у тому числі ПДВ - 0 грн /а.с. 33-34, т.1/, відповідно до графи “№ та дата накладної» видаткової накладної на повернення № ВП-0000009 від 05 лютого 2024 р. за порядковими номерами №№50-54 вказано видаткову накладну №13247 від 10.10.2023, на підставі якої був поставлений товар покупцю.

За даними видаткової накладної на повернення Покупцем було повернуто Позивачу частину поставленого товару - одноразові електронні сигарети в кількості 132 шт., що становить суму повернутого товару в розмірі 34981,56 грн.

За фактом відвантаження товару, що підтверджується наявністю видаткової накладної (повернення) № ВП-0000009 від 05.02.2024, Позивач здійснив коригування в бік зменшення вартісних показників поставленого Товару, про що складено розрахунок коригування № 917/6 від 05.02.2024 р. до податкової накладної від 10.10.2023 № 316/6, який надіслано покупцю - ТОВ “Хейрі Делайт» для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних /а.с. 38, т.1/.

З огляду на абз. 5 п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України розрахунок коригування хоча і складається продавцем, проте подається на реєстрацію покупцем.

Водночас, як вбачається зі змісту квитанції від 27.02.2024, реєстрацію розрахунку коригування було зупинене з зазначенням наступної причини:

“Відповідно до п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі-Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами), реєстрація розрахунку коригування від 05.02.2024 № 917/6/ в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. РК подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток № 1 Порядку). Додатково повідомляємо: показник “D» =2.0029 % “Рпоточ=6857396.66». Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» .

Позивач надав комісії регіонального рівня пояснення №1 від 28.02.2024 разом з копіями документів щодо реєстрації розрахунку коригування у Реєстрі та з поясненнями від 07.03.2024 за вих.№384 копії наступних документів:копія договору постачання № 94/81 від 18.07.2022, укладеного між ТОВ “Пирятинський делікатес» (Постачальник) та ТОВ “Хейрі Делайт» (Покупець);копія податкової накладної № 316 від 10.10.2023;копія розрахунку коригування №917 від 05.02.2024;копія видаткової накладної № 13247 від 10.10.2023;копія рішення ТОВ “Хейрі Делайт» (Покупець) № 5/2022 від 19.07.2022;копія видаткової накладної (повернення) № ВП - 0000009 від 05.02.2024;копія товарно-транспортної накладної № 0000009 від 05.02.2024 форми № 1 -ТН.

15.03.2024 комісією регіонального рівня прийнято рішення про направлення ТОВ "Пирятинський делікатес" повідомлення №10730518/36313601 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних /а.с. 139-141, 142-143/. У повідомленні запропоновано позивачу надати комісії регіонального рівня документи щодо розрахунків за договором від 18.07.2022 №94/SI, товарно-транспортні накладні та договори з перевізником, сертифікати якості, первинних документів щодо придбання товару, акти звірки або регістри бухгалтерського обліку.

21.03.2024 позивач надав комісії регіонального рівня додаткові пояснення разом з копіями документів щодо розрахунку коригування .

Комісія Північного МУ ДПС по роботі з ВПП з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ухвалила рішення від 28.03.2024 №10798795/36313601, яким відмовила у реєстрації в Реєстрі розрахунку коригування від 05.02.2024 №917/6 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6 з підстав: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку .

Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того , що позивачем після зупинення реєстрації розрахунку коригування №917/6 від 05.02.2024 подано контролюючому органу пояснення та документи, які не дозволяли встановити підставу для складення такого розрахунку коригування, контролюючий орган обґрунтовано відмовив у реєстрації розрахунку коригування № 917/6 від 05.02.2024 з підстав неподання первинних документів, які б підтверджували повернення товару 05.02.2024 року. Рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.03.2024 № 10798795/36313601 прийнято у відповідності до вимог законодавства, є обґрунтованим, а тому позовні вимоги про визнання його протиправним і скасування задоволенню не підлягають. Відповідно не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №917/6 від 05.02.2024.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом пункту 201.16 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначено Порядком № 1165 (тут і далі - в редакції, чинній станом на дату зупинення реєстрації спірних податкових накладних).

Відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку №1165 податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пункт 7 Порядку № 1165 передбачає, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування (крім податкової накладної/розрахунку коригування, у яких відображена операція з вивезення за межі митної території України товарів, до яких застосовується режим експортного забезпечення відповідно до вимог статті 19-2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність") встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет (пункт 8 Порядку № 1165).

Пункт 10 Порядку №1165 передбачає, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

За правилами, встановленими пунктом 11 Порядку №1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 року № 520.

Абзац другий пункту 25 Порядку № 1165 встановлює, що комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном (пункт 26 Порядку № 1165).

Механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року № 520.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 520 рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Пункт 4 Порядку № 520 встановлює, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно із пунктом 5 Порядку №520 платник податку, який склав податкову накладну / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

Відповідно до п. 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання податкової накладної / розрахунку коригування.

Пунктом 9 Порядку № 520 передбачено , що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги.

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.»

Пунктом 10 Порядку №520 встановлено , що Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства».

Відповідно до пункту 12 Порядку № 520 рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Верховний Суд вже аналізував застосування положень Порядку № 520 з урахуванням змін, що набрали чинності з 08 березня 2023 року відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 12 січня 2023 року № 19, і у постанові від 24 березня 2025 року у справі № 140/32696/23 дійшов наступних висновків. З метою вирішення питання про наявність / відсутність підстав для реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з 08 березня 2023 року було встановлено наступний алгоритм взаємодії платника податків та контролюючого органу.

За наслідками отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН пункт 4 Порядку №520 надає право платнику податків подати на розгляд комісії регіонального рівня письмові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у такій податковій накладній / розрахунку коригування. Загальний перелік таких документів визначений пунктом 5 Порядку № 520.

Якщо платник податків скористався правом подання письмових пояснень та копій документів, то за результатами розгляду останніх комісія регіонального рівня приймає одне із трьох наступних рішень:

1) рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН - якщо надані платником податків документи та письмові пояснення підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування;

2) про направлення Повідомлення - якщо наданих платником податків документів та письмових пояснень недостатньо для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування. При цьому зміст форми указаного Повідомлення (Додаток 2 до Порядку № 520) свідчить, що у ньому мають бути вказані конкретні документи, які пропонується надати платнику податків;

3) рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН - якщо платник податків надав письмові пояснення та достатній обсяг документів, передбачених пунктом 5 Порядку № 520, але вони не відповідають вимогам законодавства, внаслідок чого не можуть вважатися такими, що підтверджують інформацію, зазначену в податковій накладній / розрахунку коригування.

У випадку направлення платнику податків Повідомлення, такий платник має право подати контролюючому органу додаткові пояснення та копії документів, зазначені у Повідомленні, за результатами розгляду яких комісія регіонального рівня приймає одне з рішень: 1) про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН; 2) про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН. Реалізація такого права має бути здійснена протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення. Неподання платником податків додаткових пояснень та копій документів, зазначених у Повідомленні, або їх неповне подання протягом означеного строку має наслідком прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН.

При цьому із змісту пункту 10 Порядку № 520 та форми Рішення (Додаток 1 до Порядку №520) слідує, що комісія регіонального рівня у випадку, якщо подані платником податків пояснення / додаткові пояснення та копії документів не підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/ розрахунку коригування, проставляє відмітку у графі «надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства».

У випадку ж ненадання платником податків у встановлені строки додаткових пояснень і копій документів, встановлених абзацом шостим пункту 9 Порядку №520, комісія регіонального рівня проставляє відмітку у графі «ненадання / часткове надання додаткових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку».

У постанові від 24 березня 2025 року у справі № 140/32696/23 Верховний Суд виснував, що якщо за результатами розгляду письмових пояснень та копій документів, наданих платником податків внаслідок отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН, комісія регіонального рівня дійде висновку, що таких пояснень і документів недостатньо для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, вона направляє платнику податків Повідомлення, в якому зазначає конкретний перелік документів та інформації, які слід надати. Протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення, платник податків може скористатися правом на подання додаткових пояснень та копій документів згідно із змістом Повідомлення. Якщо платник податків не скористався таким правом, то комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН.

Верховний суд в постанові від 23 квітня 2025 року у справі №620/4035/24 сформував висновок , що до предмета доказування у справі належать обставини того, чи була обґрунтованою вимога контролюючого органу про надання додаткових документів для цілей підтвердження права на реєстрацію спірної податкової накладної в ЄРПН в розрізі встановлених у справі обставин; чи проявив позивач належну сумлінність у користуванні наданими йому податковим законодавством правами; чи є належним чином обґрунтованим і вмотивованим оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН в контексті взаємозв'язку підстави для прийняття такого рішення із поведінкою позивача та змістом наданих ним документів та пояснень, а також в контексті узгодженості підстав прийняття спірного рішення (змісту заповнених граф) між собою.

Судом апеляційної інстанції встановлено , що 18.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хейрі Делайт" (Покупець) укладено договір постачання № 94/SI, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати на умовах даного договору продовольчу та непродовольчу продукцію (надалі - Товар) у власність Покупця з метою його подальшої реалізації третім особам (надалі - Споживачі), а Покупець зобов'язується приймати Товар у власність, реалізовувати його Споживачам і оплачувати вартість Товару Постачальнику на умовах даного договору (підпункт 1.1. пункту 1);

асортимент та кількість Товару у кожній конкретній партії погоджується сторонами у замовленні згідно із розділом 4 цього договору (підпункт 2.1 пункту 2);

у випадку, якщо при прийманні товару буде виявлено неналежність товару по якісних або кількісних показниках Покупець має право відмовитися від прийняття партії цілком або частково. При цьому, Постачальник вносить відповідні зміни до накладної на Товар (підпункт 2.3 пункту 2);

вартість конкретної партії Товару визначається виходячи із замовлення Покупця, накладних на Товар, які підтверджують кількість фактично прийнятого Покупцем Товару та поставленого Постачальником згідно даного договору (підпункт 3.3 пункту 3);

Постачальник доставляє Товар в межах м. Києва за адресами вказаними Покупцем в замовленнях на Товар (підпункт 4.1 пункту 4);

розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Постачальника, що вказані в даному договорі, або шляхом внесення грошових коштів до каси Постачальника. Валюта розрахунків - гривня (підпункт 7.1 пункту 7);

цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (підпункт 11.1 пункту 11);

у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору в строк не менший ніж 30 (тридцять) днів до закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на тих самих умовах, які передбачені даним договором до кінця наступного календарного року.

На виконання умов цього Договору ТОВ “Пирятинський делікатес» було поставлено товар - одноразові електронні сигарети в кількості 142 шт. на підставі видаткової накладної №13247 від 10.10. 2023 року на загальну суму 37461,98 грн, сума ПДВ 7432,40 грн.

За фактом постачання товару було виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 10.10.2023 №316/6.

Згідно п.6.4. Договору сторони погодили, що в разі нереалізації Покупцем товару Постачальника третім особам (споживачам) протягом 3 місяців з моменту його отримання, Покупець має право вимагати його повернення Постачальнику, шляхом направлення відповідної вимоги. В такому разі Постачальник зобов'язаний власними силами та за свій рахунок забрати нереалізований товар протягом 1 днів з дати направлення відповідної вимоги. Покупець в такому разі не платить Постачальнику за такий товар кошти, незалежно від того забрав Постачальник вказаний товар чи ні.

Згідно п.7.3 Договору сторони домовились, що Покупець не сплачує кошти за нереалізований товар Постачальника, визначений в п. 6.4. цього Договору, незалежно від того забрав Постачальник вказаний товар чи ні.

У зв'язку з низьким попитом на електронні сигарети Покупцем було ініційовано питання щодо повернення частини товару, який був поставлений Позивачем в межах договору №94/SI від 18.07.2022, відповідно до листування між суб'єктами господарювання (лист ТОВ "Хейлі Делайт" №вих.180/1 від 30.01.2024 та лист ТОВ “Пирятинський делікатес» № вих30/1 від 01.02.2024).

У зв'язку з поверненням частини товару сторонами була складена та підписана видаткова накладна (повернення) №ВП-0000009 від 05 лютого 2024 року.

Так, в графі «№ та дата накладної» видаткової накладної на повернення № ВII0000009 від 05 лютого 2024 р. за порядковими номерами №№50-54 вказано, крім інших, видаткову накладну №13247 від 10.10.2023р., на підставі якої був поставлений товар покупцю.

За даними видаткової накладної на повернення Покупцем повернуто Позивачу частину поставленого товару - одноразові електронні сигарети в кількості 132шт. HOD Melo Манго в кількості 10 шт. за ціною 248,04 грн. за 1 шт., HOD Hit 51 4,80мл в кількості 10 шт. за ціною 304,02 грн. за 1 шт., HOD Melo Eнергія адреналіну в кількості 80 шт. за ціною 248,04 грн. за 1 шт., HOD King24 6,50мл в кількості 12 шт. за ціною 388,08 грн. за 1 шт., HOD Melo Освіжаюча м'ята в кількості 20 шт. за ціною 248,04 грн. за 1 шт., що становить суму повернутого товару в розмірі 34981,56 грн.

За фактом відвантаження товару, що підтверджується наявністю видаткової накладної (повернення) №ВП-0000009 від 05.02.2024, позивач здійснив коригування в бік зменшення вартісних показників поставленого товару, про що було складено розрахунок коригування №917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6.

Зазначений розрахунок коригування кількісних і вартісних показників подано для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від зазначено, що реєстрація ПН/РК від 05.02.2024 №316/6 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена відповідно до п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі-Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (зі змінами). РК подано платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток № 1 Порядку). Додатково повідомлено: показник «D» =2.0029 % «Рпоточ=6857396.66». Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, реєстрація поданого позивачем спірного розрахунку коригування зупинено через встановлення ризиковості здійснення операцій з посиланням на п. 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії ризиковості платника податку на додану вартість визначені у Додатку № 1 до Порядку № 1165.

Відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Довідник кодів податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті ДПС.

Колегія суддів вказує, що у квитанції про зупинення реєстрації спірного розрахунку коригування відсутня інформація про те, чому позивач визначений ризиковим або які саме його операції стали причиною для визнання його ризиковим. Нечітке формулювання п.8 Критеріям ризиковості платника податку унеможливлює встановлення конкретних ознак ризиковості платника.

Також , у квитанції відсутнє посилання на відповідне рішення щодо віднесення позивача до ризикових платників.

Вживання податковим органом загального посилання на пункт 8 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Верховний Суд у справах № 640/11321/20, № 320/3484/21 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 Критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов'язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 22 травня 2024 року у справі № 640/26298/21.

Колегія суддів зазначає , що квитанція не містить розрахунків щодо обсягів постачання товарів/послуг, обсяг яких дорівнює або перевищує величину придбання такого товару/послуги, що саме і стало підставою зупинення спірного розрахунку коригування.

З наявної в матеріалах справи квитанції про зупинення реєстрації спірного розрахунку коригування вбачається, що така містять лише загальне посилання на наявність у позивача права подати пояснення та копії документів без зазначення їх конкретного переліку ( певного переліку документів , визначених Порядком № 520).

Позивачем направлено контролюючому органу письмові пояснення до повідомлення вих. №384 від 07.03.2024, за змістом яких 18.07.2022 ТОВ "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" (покупець) укладено договір №94/SІ з ТОВ "ХЕЙРІ ДЕЛАЙТ" (постачальник), на виконання якого видатковою накладною №13247 від 10.10.2023 був поставлений товар та складено податкову накладну №316/6 від 10.10.2023. 05.02.2024 покупцем здійснено повернення товару накладною №0000009 від 05.02.2024, у зв'язку з чим постачальником подано розрахунок коригування №917 від 05.02.2024 до податкової накладної №316/6 від 10.10.2023.

ТОВ "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" надано до контролюючого органу копії таких документів: копія договору постачання № 94/SI від 18.07.2022 р., укладеного між ТОВ «Пирятинський делікатес» (Постачальник) та ТОВ «Хейрі Делайт» (Покупець); копія податкової накладної № 316 від 10.10.2023 р.; копія розрахунку коригування № 917 від 05.02.2024 р.; копія видаткової накладної № 13247 від 10.10.2023 р.; копія рішення ТОВ «Хейрі Делайт» (Покупець) № 5/2022 від 19.07.2022 р.; копія видаткової накладної (повернення) № ВП - 0000009 від 05.02.2024 р.; копія товарно - транспортної накладної №0000009 від 05.02.2024 р. форми № 1 -ТН.

За результатами розгляду наданих підприємством пояснень та копій документів комісією прийнято рішення про направлення на ТОВ «Пирятинський делікатес» повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10730048/36313601 від 15.03.2024 року, в якому запропоновано надати документи щодо розрахунків по договору №94/SI від 18.07.2022 року, ТТН та договори з перевізником(ами), сертифікати якості, первинні документи щодо придбання товару, акти звірки або регістри бухгалтерського облік.

ТОВ "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" надано до контролюючого органу надані додаткові документи: копії Договору оренди приміщення 34/2021 від 01.08.2021р., додаткової угоди від 31.07.2023 р. , Контракту №127 від 23.11.2021р. , вантажно - митної декларацій в кількості BMT 224410011012965400, UA100110/2021/718249, 23UA100110520228U7; Актів здачі-прийняття робіт від ТОВ «Нова пошта» , декларацій про відповідність товару з висновками акредитованого органу з оцінки відповідності від 14.02.2022-5 шт., 06.08.2021-1шт.

В позовній заяві позивачем зазначено, що до контролюючого органу надано всі первинні документи , які слугували підставою для складання та реєстрації спірного розрахунку коригування.

Наданий позивачем на виконання вимог Порядку № 520 обсяг документів був достатній для цілей реєстрації відповідної податкової накладної.

Приймаючи оскаржуване рішення від 28.03.2024 № 10798795/36313601 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6 комісія ГУ ДПС у Полтавській області як підставу для відмови в реєстрації зазначила про ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових документів та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В графі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» - будь-яка інформація відсутня.

Колегія суддів зауважує, що контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

В даному випадку, відповідачем обґрунтованих недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не зазначено у рішенні про відмову у реєстрації спірної податкової накладної.

Колегія суддів зазначає , що відповідачем встановлено ненадання ТОВ "Пирятинський делікатес" копій документів, що підтверджують проведення розрахунків по договору № 94-SІ від 18.07.2022, ТТН та договори з перевізником(ами), сертифікати якості, первинні документів щодо придбання товару, акти звірки або регістри бухгалтерського обліку, про що вказано в повідомленні про необхідність надання додаткових пояснень , однак ці документи не стосуються тієї господарської операції, на оформлення якої ТОВ "Пирятинський делікатес" складений та направлений на реєстрацію розрахунок коригування № 917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 № 316/6.

Запитувані документи стосуються господарської операції, за якою оформлена податкова накладна від 10.10.2023 № 316/6, зареєстрована в ЄРПН без будь-яких зауважень чи зупинень.

Щодо посилань податкового органу та суду першої інстанції стосовно невідповідностей в оформленні наданих позивачем первинних документів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач зазначає, що адреса доставки відповідно до видаткової накладної №13247 від 10.10.2023 року - м. Київ, вул. Віскозна, 17 та пункт навантаження, який вказаний в ТТН на повернення товару - м. Київ, вул. Віскозна 12, відрізняються номером будинку та відсутні в переліку об'єктів оподаткування відповідно до даних звіту №20-ОПП. Крім того, відповідач звертав увагу, що видаткова накладна (повернення) № ВП-0000009 від 05.02.2024 та ТТН № 0000009 від 05.02.2024 не містять суму податку на додану вартість на товар.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що за загальним правилом відсутність або неточності у оформленні певних первинних документів не є безумовною підставою для висновків щодо нереальності господарських операцій.

Дослідивши вказані документи слід дійти висновку, що неточності, на які посилається відповідач, за своєю суттю є технічними помилками, зокрема, в частині зазначення номера будинку пункту навантаження, яка жодним чином не впливає на суть проведених операцій позивачем з його контрагентами.

Крім того, податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні чи методологічні помилки, а лише ті, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, а саме до невірного формування податкових зобов'язань, податкового кредиту та завищення суми від'ємного значення ПДВ.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження контролюючого органу про ненадання позивачем документів щодо оренди приміщень за адресою вул. Євгена Харченка, 55, м. Київ ТОВ “Пирятинський делікатес», оскільки, по-перше, вказані документи первинно контролюючим органом не вимагались, а по-друге, в силу позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 7 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20, контролюючий орган, приймаючи рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

До того ж, у пункті 4.3 вказаного Договору, сторони узгодили можливість пролонгації терміну дії такого Договору, що протиправно не досліджувалось контролюючим органом.

Щодо тверджень про надання копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від ТОВ “Нова пошта», в яких не вказано конкретного отримувача товару, тобто немає можливості відстежити, на яку адресу і на якого контрагента відправляв товар ТОВ “Пирятинський делікатес», колегія суддів зазначає наступне.

Дослідивши наявні в матеріалах справи акти № НП-010356068 здачі-прийняття робіт (надання послуг), № НП-010420395 та № НП-010483176, колегією суддів встановлено, що дійсно, в них не вказано конкретного отримувача товару.

Однак, у вказаних актах зазначено конкретні договори, на підставі яких вони видані, загальну вартість наданих послуг, що у сукупності дає змогу встановити за результатами якої саме господарської операції складені такі документи.

Крім того, з наявних матеріалів справи чітко прослідковується рух активів позивача, який є основною умовою для виникнення права на бюджетне відшкодування.

До того ж, колегія суддів зауважує, формальні недоліки у складенні первинних документів, за умови реального здійснення господарської операції, не можуть бути безумовною підставою для позбавлення такого документу сили звітного податкового та одночасно розрахункового документу, а відтак і позбавляти платника податку права на податковий кредит.

Колегія суддів звертає увагу , що вищенаведені податковим органом аргументи не були висвітлені в квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування № 917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 № 316/6, не вказувались в повідомленні про необхідність надання додаткових пояснень та документів і, відповідно, не можуть бути оцінені судом як такі, що стали підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування за обставин ненадання платником документів на пропозицію відповідача.

В даному випадку, відповідачем обґрунтованих недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не зазначено у рішенні про відмову у реєстрації спірного розрахунку коригування.

Колегія суддів зазначає , що з настанням першої події, визначеної пунктом 187.1 статті 187 ПК України, зокрема, з повернення частини товару покупцем на підставі видаткової накладної (повернення)№ ВП-0000009 від 05.02.2024 р.,, і було пов'язано складання позивачем розрахунку коригування №917/6 від 05.02.2024 та подання його на реєстрацію.

Відтак, твердження контролюючого органу про ненадання позивачем первинних документів, які стали підставою виписки розрахунку коригування №917/6 від 05.02.2024 є безпідставним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Крім того, суд зауважує, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.06.2022 року у справі № 803/1130/13-а та у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №804/7470/16.

У постанові від 21 лютого 2023 року по справі №2240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов'язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.

Такий же підхід продемонстровано Верховним Судом і у постанові від 27 квітня 2023 року по справі №460/8040/20, у якій суд висловився про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

Відповідно до викладеного та враховуючи встановлені обставини цієї справи колегія суддів висновку про те, що подані позивачем документи для реєстрації спірного розрахунку коригування №917/6 від 05.02.2024 є достатніми для прийняття рішення про його реєстрацію в ЄРПН.

Отже, оскаржуване рішення не є обґрунтованими та вмотивованими, та не містить переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття, оскільки не встановлює, які саме документи не подані і що вони мали б підтвердити або спростувати.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 160/18840/22.

Тобто, оскаржуване рішення від 28.03.2024 № 10798795/36313601 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6 не є належним чином обґрунтованим і вмотивованим в контексті взаємозв'язку підстав для прийняття такого рішення із поведінкою позивача та змістом наданих ним документів та пояснень, а також в контексті узгодженості підстав прийняття спірного рішення (змісту заповнених граф) між собою.

Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20 вказав, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Щодо необхідності при розгляді справ цієї категорії оцінювати реальність здійснення господарських операцій між господарюючими суб'єктами колегія суддів зазначає, що це питання не є предметом даного судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних відповідно до виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством.

Вказане питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного суду від 23 травня 2024 року у справі № 200/4317/22.

Колегія суддів також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі №240/12029/21, де Верховний Суд не відступав від указаних вище висновків, але зазначив, що у разі якщо первинні документи, подані платником податків після зупинення реєстрації податкової накладної, суперечать змісту спірної господарської операції, такі обставини є підставою для відмови у реєстрації податкової накладної. У зазначеній справі судами було встановлено, що згідно з наданих первинних документів позивачем виконувались роботи з вирощування врожаю кукурудзи та соняшнику, а відповідно до податкової накладної - виконувались роботи з вирощування врожаю сої. На думку судів у зазначеній справі, виявлені помилки і неточності у поданих документах, що свідчать про те, що платник податку не має право реєструвати податкову накладну за фактом виконання робіт, які взагалі не зазначені у первинних документах.

З урахуванням зазначеного, можна зробити висновок, що контролюючий орган, виконуючи повноваження щодо моніторингу податкових накладних, має аналізувати первинні документи у взаємозв'язку з відомостями податкової накладної та іншими джерелами (державними реєстрами, електронними документами) лише за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями.

При цьому , колегія суддів не відходить від усталеної позиції, що податковий орган під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної чи відмову у її реєстрації не має права здійснювати аналіз господарської операцій платника податків на предмет її реальності (нереальності).

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що контролюючий орган, надаючи оцінку 1) неможливості здійснення платником податку певних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; 2) нездійснення певним суб'єктом підприємницької діяльності; 3) відсутності у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, виробничих активів, транспортних засобів, фактично досліджує зміст господарських правовідносин на предмет їх нереальності та відсутності фактичного характеру, що є неприпустимим у цьому випадку, оскільки такі повноваження відсутні у контролюючого органу під час моніторингу податкових накладних.

Таким чином, досліджуючи у цьому випадку спірну господарську операцію позивача на предмет її реальності, контролюючий орган вийшов за межі власних повноважень, які йому надані саме у межах процедури вирішення питання про реєстрацію податкової накладної, оскільки податковий орган має перевірити відомості податкової накладної та первинних документів на правильність та відсутність суперечностей лише за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 16 травня 2024 року по справі № 400/11727/23.

При цьому, колегія суддів проаналізовано надані позивачем документи, якими оформлено здійснення господарських операцій, та зроблено висновок, що такі відповідають вимогам діючого законодавства до первинних документів.

Колегія суддів вважає, що позивачем надано достатньо документів для спростування сумнівів про ризиковість платника податку та ризиковість здійснених операцій, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, відповідач не мав правових підстав для відмови у реєстрації спірного розрахунку коригування, а отже суд не приймає посилання податкового органу стосовно неповноти надання первинних документів платником.

Суд вважає за доцільне наголосити, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.

Про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акту індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації ПН/РК, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини можуть бути підтверджені, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Суд також звертає увагу на те, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 03.06.2021 р. у справі № 2040/7098/18, від 01.02.2023 р. у справі № 2240/2900/18, від 23.05.2023 р. у справі № 500/770/21.

Зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів, дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18.

Вживання податковим органом загального посилання на необхідність подання «первинних документів» є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Зазначений висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 13 грудня 2001 у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, зважаючи на наявність у позивача передбачених чинним законодавством документів, необхідних для складання спірного розрахунку коригування №917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6 та беручи до уваги, що реальність господарської операції може бути перевірена контролюючим органом під час проведення перевірки платника податків, колегія суддів дійшла висновку, що у податкового органу були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних спірного розрахунку коригування №917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6 , а тому рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН від 28.03.2024 № 10798795/36313601 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6 прийнято відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, тобто необґрунтовано, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи.

За приписами пункту 19 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

У контексті наведеного колегією суддів ураховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки.

Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення, з урахуванням оцінки суду.

Отже критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження у більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Така позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 6 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Разом з тим спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 у справі № 2340/3933/18, від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15 та від 02 лютого 2016 у справі № 804/14800/14.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Водночас Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Зважаючи на те, що підставою для відмови в реєстрації спірного розрахунку коригування №917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6 були обставини, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду у суді апеляційної інстанцій , колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6 датою його подання.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду № 360/2460/20 від 03.11.2021 р., № 140/14282/20 від 17.05.2023 р., від 18 квітня 2024 року у справі № 160/18840/22.

Наведене не враховано судом першої інстанції, що призвело до невірного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги приймаються колегією суддів у якості належних.

Щодо посилання податкового органу на необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 02.07.2024 по справі №440/5004/23, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки в межах даної справи платником податків не було надано до податкового органу жодного первинного документу.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Зважаючи на вказані у даній постанові судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн та апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн .

Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши солідарно з Головного управління ДПС у Полтавській області та з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень 3028,0 грн за подання позовної заяви та 4542,0 грн за подання апеляційної скарги на користь позивача.

Щодо стягненням витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,0грн, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги, Додаткові угоди до Договору про надання правової допомоги та Акт надання послуг .

Відповідно до п. 4.2 Договору про надання правової допомоги б/н від 17.09.2021 (далі - Договір) розмір гонорару договірний та визначається сторонами окремими угодами за результатами наданої правової допомоги.

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Додаткової угоди №01/04-24 від 18.04.2024 до Договору оплата послуг з представництва інтересів Клієнта в Полтавському окружному адміністративному суді здійснюється протягом 30 (тридцяти) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили.

У п.п. 3.1. п. 3 Додаткової угоди до Договору встановлено, що правнича допомога вважається наданою після підписання Акту надання послуг, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

На виконання умов Договору та Додаткової угоди сторонами підписано Акт прийняття-прийняття робіт (надання послуг) від 13.08.2024, яким визначено перелік послуг (професійну правничу допомогу), які Виконавець надав та зобов'язується надати Клієнту до моменту завершення слухання у справі у судді першої інстанції та узгоджено вартість послуг.

Відповідно до п.2 Акту надання послуг від 31.07.2024 загальна вартість наданих Виконавцем послуг становить 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.).

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі №540/707/20.

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18, у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, суд зазначає, що такі послуги як ознайомлення з матеріалами , наданими клієнтом, аналіз судової практики за своїм змістом є складовою єдиного процесу щодо підготовки та складання адміністративного позову.

При цьому, подача позовної заяви є технічною допомогою, а не правничою, позаяк не потребує спеціальних знань та освіти, які впливають на якість та результат вирішення спору.

Колегія суддів зазначає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, оскільки дана справа є справою незначної складності та підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

З урахуванням того, що предмет спору у цій справі не є складним, спірні правовідносини не потребують складних правових досліджень, вивчення обсягу фактичних даних, складність складених процесуальних документів не є значним, тому колегія суддів, виходячи з принципу пропорційності, вважає, що сума, яка заявлена до стягнення на оплату витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5000,0 грн, є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 3000,0 грн. є співмірними із складністю справи.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 16 березня 2023 року у cправі № 927/153/22 щодо того, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням установлених обставин справи.

Колегія суддів звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, особливо, якщо мова йде про суб'єкта владних повноважень, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 у справі № 826/13270/16, №826/841/17 від 05.09.2019).

Колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Колегією суддів також взято до уваги, що податковим органом в запереченнях не вказано розміру витрат на правничу допомогу, який вона вважає обґрунтованим, а також не наведено конкретних доводів, а не загальних посилань, які б дійсно свідчили про неспівмірність суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Отже, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, колегія суддів вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 5000,00 грн завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на розмір витрат на оплату адвоката та його співмірність зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, необхідним адвокату на їх виконання (надання), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів доходить висновку, що доведеним та співмірним розміром витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується належними доказами, а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 по справі № 440/7618/24 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПИРЯТИНСЬКИЙ ДЕЛІКАТЕС" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.03.2024 № 10798795/36313601 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6.

Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №917/6 від 05.02.2024 до податкової накладної від 10.10.2023 №316/6, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» датою його подання на реєстрацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП 44057192) на користь ТОВ «Пирятинський делікатес» ( 36313601, вул. Наглого Марка, 46, с. Дейманівка, Лубенський р-н, Полтавська область, 37100) сплачений судовий збір в сумі 3785,0 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,0 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) на користь ТОВ «Пирятинський делікатес» ( 36313601, вул. Наглого Марка, 46, с. Дейманівка, Лубенський р-н, Полтавська область, 37100) сплачений судовий збір в сумі 3785,0 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,0 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий

Попередній документ

128006517

Наступний документ

128006519

Інформація про рішення:

№ рішення:	128006518
№ справи:	440/7618/24
Дата рішення:	10.06.2025
Дата публікації:	12.06.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (02.07.2025)
Дата надходження:	27.06.2025
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії