10 червня 2025 р. Справа № 520/38160/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Альянс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 (головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М.) по справі № 520/38160/23
за позовом Фермерського господарства "Альянс"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Фермерське господарство "Альянс" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області:
- № 0239250413 від 07.08.2023;
- № 0381290413 від 30.11.2023.
В обґрунтування позову зазначило, що контролюючим органом протиправно застосовано штраф за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період, який охоплює дію карантинних обмежень, що діяли на території України до 30.06.2023.
Також, зауважило, що з прийняттям Закону України від 12 травня 2022 року № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", який набрав чинності 27.05.2022 платникам податків не надали перехідного періоду для реєстрації податкових накладних, що не були своєчасно зареєстровані у зв'язку з карантином та на які поширювалась дія мораторію. Як наслідок застосування до позивача штрафних санкцій є порушенням принципу стабільності, передбаченого пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України.
Крім того, податковий орган під час обрахунку штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних не врахував пункти 89, 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якими на період дії воєнного стану передбачено менший розмір штрафу, ніж встановлено п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що розмір штрафних санкцій мав визначатись податковим органом згідно із нормами, чинними станом на день прийняття податкових повідомлень-рішень, а не на час реєстрації спірних податкових накладних. На момент прийняття спірних рішень (07.08.2023 та 20.11.2023) розмір штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних визначався п. 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, проте відповідач безпідставно застосував більший розмір штрафу, встановлений п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України.
Також, суд першої інстанції неправильно тлумачив абз. 2 пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. На переконання апелянта, зазначена норма права не скасовувала та не припиняла дію мораторію, передбаченого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а лише вказувала про його не застосування. Отже, на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень положення Податкового кодексу України містили дві правові норми, які суперечили одна одній, а саме положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які встановлюють мораторій на застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, та підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який вказує на те, що такий мораторій не застосовується. У такому випадку суд першої інстанції мав застосувати положення пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 ПК України, які у випадку множинного тлумачення норм законодавства передбачають надання переваги найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та прийняття рішення на користь платника податків.
Посилається на постанови Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 420/10367/20 та від 07.02.2024 у справі № 420/10441/23.
Зауважує про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що оскільки позивач не звертався до податкового органу із заявою про неможливість своєчасно виконувати податкові зобов'язання під час воєнного стану, тому в розумінні Порядку № 225 мав можливість своєчасно виконати податкові обов'язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.
Зазначає, що чинним законодавством станом на час реєстрації спірних податкових накладних, не було врегульовано питання щодо можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків. Порядок підтвердження можливості/ неможливості виконання платником податків обов'язків набрав чинності лише 06.09.2022. Проте, суд першої інстанції не скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення принаймні в частині податкових накладних, складання яких датується до 06.09.2022.
Також, суд першої інстанції не встановлював час подання на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних, а саме: чи мало місце подання їх на реєстрацію після 18:00 до 20:00, чи не порушувались відповідачем строки реєстрації податкових накладних, поданих позивачем.
Крім того, суд першої інстанції не надав оцінки процедурним порушенням під час проведення перевірки та складання податкових повідомлень-рішень, зокрема, в частині відсутності у податковому повідомленні-рішенні № 0239250413 від 07.08.2023 інформації про наявність або відсутність заперечень платника податків стосовно акту перевірки.
ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Присяжнюк О.В.
У зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Присяжнюк О.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Калиновський В.А.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що у липні 2023 р. ГУ ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ФГ «Альянс», за результатами якої складено акт від 07.07.2023 № 21008/20-40-04-13-03/31374476.
Актом встановлено порушення ФГ «Альянс» граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено абз. 14 п. 201.10 ст. 201 розділу V, п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (а.с. 43-49).
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2023 № 0239250413, яким до ФГ «Альянс» застосовано штраф у сумі 410 223,61 грн (а.с. 14).
За наслідками адміністративного оскарження позивачем вищенаведеного податкового повідомлення - рішення, ДПС України прийнято рішення від 31.10.2023, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення податкового органу - без змін (а.с. 17-23).
Також, у листопаді 2023 р. ГУ ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ФГ «Альянс», за результатами якої складено акт від 08.11.2023 №33719/20-40-04-13-03/31374476.
Актом встановлено порушення ФГ «Альянс» граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено абз. 14 п. 201.10 ст. 201 розділу V, п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (а.с. 52-56).
30.11.2023 податковим органом на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0381290413, яким до ФГ «Альянс» застосовано штраф у сумі 83 710,68 грн (а.с. 12).
Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не своєчасно зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, визначені ПК України, не звертався до контролюючого органу із заявою про відсутність можливості виконання податкового зобов'язання відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 255, а отже податковим органом правомірно застосовано штрафні санкції .
Відтак, під час прийняття спірних рішень податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно абз. 4 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У відповідності до абз. 14 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Таким чином, продавець товарів/послуг зобов'язаний зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування з урахуванням граничних строків для виконання платником податків свого податкового обов'язку. У разі ж порушення строків реєстрації до платника податків застосовуються штрафні санкції.
Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної. Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України.
Згідно п. 120-1.1 ст. 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.
Отже, на платника податків покладено обов'язок щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк встановлений податковим законодавством, а саме для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Судом встановлено, що ФГ «Альянс» складено та зареєстровано податкові накладні в період з січня 2020 р. до квітня 2023 р.:
- №500 від 15.01.2020 поза межами граничного строку реєстрації в 11 днів, а саме 11.02.2020;
- № 58022 від 16.06.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 3 дні, а саме 18.07.2022;
- № 57392 від 18.07.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 3 дні, а саме 18.08.2022;
- № 8 від 31.07.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 4 дні, а саме 19.08.2022;
- № 6 від 09.08.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 2 дні, а саме 02.09.2022;
- № 35 від 02.09.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 7 днів, а саме 07.10.2022;
- № 21 від 23.09.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 12 днів, а саме 27.10.2022;
- № 19 від 30.09.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 5 днів, а саме 20.10.2022;
- № 13 від 15.09.2022, № 14 від 15.09.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 14 днів, а саме 14.10.2022;
- № 20 від 22.09.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 11 днів, а саме 26.10.2022;
- № 10 від 05.09.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 56 днів, а саме 25.11.2022;
- № 2 від 13.10.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 29 днів, а саме 29.11.2022;
- № 5 від 21.10.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 240 днів, а саме 13.07.2023;
- № 6 від 25.10.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 15 днів, а саме 30.11.2022;
- № 1 від 02.11.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 1 день, а саме 01.12.2022;
- № 6 від 15.11.2022, №10 від 01.11.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 14 днів, а саме 14.12.2022;
- № 5 від 14.11.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 12 днів, а саме 12.12.2022;
- № 7 від 11.12.2022, № 3 від 01.12.2022, №4 від 01.12.2022, №2 від 01.12.2022, №5 від 03.12.2022, №6 від 09.12.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 12 днів, а саме 12.01.2023;
- № 26 від 30.12.2022, № 25 від 31.12.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 15 днів, а саме 30.01.2023;
- № 7 від 31.10.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 133 дні, а саме 28.03.2023;
- № 3 від 21.10.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 183 дні, а саме 17.05.2023;
- № 17 від 05.11.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 190 днів, а саме 08.06.2023;
- № 3 від 06.01.2023 поза межами граничного строку реєстрації в 14 днів, а саме 14.02.2023;
- № 4 від 11.01.2023 поза межами граничного строку реєстрації в 15 днів, а саме 15.02.2023;
- № 14 від 09.02.2023, № 13 від 08.02.2023, № 16 від 11.02.2023, №15 від 10.02.2023 поза межами граничного строку реєстрації в 10 днів, а саме 15.03.2023;
- № 22 від 28.02.2023 поза межами граничного строку реєстрації в 2 дні, а саме 20.03.2023;
- № 20 від 24.03.2023, № 19 від 31.03.2023 поза межами граничного строку реєстрації в 2 дні, а саме 20.04.2023;
- № 12 від 13.03.2023, № 11 від 10.03.2023, №10 від 09.03.2023 поза межами граничного строку реєстрації в 9 днів, а саме 14.04.2023,
- № 18 від 30.06.2023 поза межами граничного строку реєстрації в 1 день, а саме 19.07.2023; що підтверджується актами перевірки та розрахунками штрафу до податкових повідомлень - рішень (а.с. 13, 15-16).
Отже, факт порушення граничних строків реєстрації податкових накладних є доведеним.
Доводи апеляційної скарги про помилкове не застосування судом першої інстанції положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ, ПК України колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
Пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Колегія суддів зазначає, що перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунку коригування до таких податкових накладних у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Отже, штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та/або розрахунку коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються.
Правове значення у контексті застосування п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України має саме факт вчинення відповідного порушення, складом, якого, в даному випадку, є порушення строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних та/або розрахунку коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахованих штрафних санкцій, а не у цілях встановлення застосовності вказаної норми закону у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого.
Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідний період.
Так, карантин діяв в Україні в період з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023, згідно постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (з урахуванням змін), та від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» .
Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
03.03.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» №2118-IX, який набрав чинності 07 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX)
Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
12.05.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27 травня 2022.
Отже, з 27 травня 2022 року підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:
«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.
Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
З огляду на наведене вище правове регулювання спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.
Оскільки податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної в ЄРПН, то у випадку коли податкова накладна/розрахунок коригування складена (ий) в період дії мораторію, а зареєстрована(ий) в ЄРПН після скасування дії мораторію (тобто після 26 травня 2022 року), відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних застосовується за період у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.
В той же час, як зазначено вище, пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки зокрема щодо дотримання термінів реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX (набрав чинності 03 січня 2023 року) підпункт 69.1 викладено в новій редакції, зокрема відповідно до абзаців третього - п'ятого цього пункту платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов'язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків щодо: реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року.
Отже, до 03.01.2023 платники податків звільнялись від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов'язків, зокрема в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадку подання на реєстрацію таких накладних в період з 24.02.2022 до 26.05.2022 (до дня набрання чинності Законом № 2260-IX), а з 03.01.2023 - в період з 01.02.2022 до 31.05.2022 та за умови їх реєстрації до 15.07.2022.
Судом встановлено, що спірні податкові накладні були складені позивачем 15.01.2022 та в період з 16.06.2022 до 30.06.2023, а зареєстровані в ЄРПН 11.02.2022 та в період з 18.07.2022 до 19.07.2023, тобто до внесення змін до ПК України, шляхом доповнення його п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та під час дії Закону № 2260-IX, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Доводи скаржника про те, що оскільки на момент складення та подання на реєстрацію спірних податкових накладних у законодавстві діяли одночасно дві норми, що по різному регулювали питання можливості притягнення до відповідальності платника податків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, тому суд мав застосувати норму, більш сприятливу для такого платника , колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Так, механізм «ковідного» мораторію, закріплений у пункті 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, дійсно мав діяти до завершення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Водночас із запровадженням воєнного стану законодавцем було ухвалено особливості оподаткування, насамперед шляхом доповнення підрозділу 10 розділу XX ПК України підпунктом 69.2 (у редакції Закону № 2260-ІХ), який із 27 травня 2022 року чітко установив, що вимоги законодавства щодо «ковідного» мораторію під час воєнного стану не застосовуються.
Норма підпункту 69.2 сприймається однозначно та не викликає множинного трактування. Зміст цього підпункту прямо передбачає припинення дії пункту 52-1 під час воєнного стану, тому платник податків не міг мати жодних правомірних очікувань щодо подальшого поширення «ковідного» мораторію в цей період. Відтак у платників податків відсутній простір для ухвалення рішень із різним правовим змістом, що характерно у ситуаціях колізії або неоднозначності норм.
При цьому пункт 52-1 не був формально виключений із тексту ПК України, оскільки на момент ухвалення відповідних змін паралельно мали місце як карантин, так і воєнний стан, і є очевидним, що було невідомо, яка з указаних обставин завершиться раніше. Отже, попри те що пункт 52-1 формально залишався в цьому Кодексі, дія цього положення на період воєнного стану фактично була припинена і не могла бути застосована.
Саме такі правові висновки висловлені Верхoвним Судом у складі судoвoї палати з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв'язкoвих платежів Касаційнoгo адміністративнoгo суду у постанові від 26.02.2025 у справі № 200/4768/23.
Доводи скаржника про те, що податковим органом невірно розраховано суму штрафу за порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних колегія суддів відхиляє зважаючи на наступне.
За твердженням апелянта контролюючий орган мав керуватись п. 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, який був чинним на момент прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, а не п. 120-1.1 статті 120-1 ПК України, яким передбачено більший розмір штрафних санкцій.
Так, Законом України від 12 січня 2023 року № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (набрав чинності 08 лютого 2023 року) підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.
Відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відповідно до пункту 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, встановлюється у розмірі:
2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Закон № 2876-IX не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності. Крім того, відповідальність, встановлена пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, застосовується за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу, тобто прямо пов'язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних цього періоду.
Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.
А тому розповсюджувати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.1 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-IX) є неможливим.
Відтак зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом № 2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року).
Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 06.02.2024 у справі № 160/10740/23, від 11.04.2024 у справі № 380/14133/23 та Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.02.2025 у справі № 200/4768/23.
Колегія суддів зазначає, що межах спірних правовідносин частину податкових накладних ФГ «Альянс» склало 15.01.2022 та в період з червня 2022 р. по січень 2023 р., а зареєструвало в ЄРПН 11.02.2022 та в період з липня 2022 р. по липень 2023 р. з порушенням строку, визначеного пунктом 201.1 статті 201 ПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну реєстрацію вищенаведених податкових накладних на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
В свою чергу, щодо несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних, складених з лютого 2023 р. та зареєстрованих з березня 2023 р. відповідачем розраховано штрафні санкції на підставі п. 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України.
Що стосується правозастосування п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Так, колегія суддів зазначає, що після введення воєнного стану в Україні (24 лютого 2022 року) законодавець не вносив змін до загальних норм, що регулювали як строки реєстрації податкових накладних, так і умови притягнення до відповідальності за їх порушення. Дія цих норм (зокрема, статей 120-1 і 201 ПК України) не зупинялася, особливості їх застосування не встановлювалися. Єдиним виключенням був період з 07 березня 2022 року до 26 травня 2022 року, коли ПК України передбачав безумовне зупинення усіх строків, зокрема, встановлених цим Кодексом (підпункт 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, пункт 102.9 статті 102 ПК України).
Варто зауважити, що станом на день прийняття оспорюваних у цій справі податкових повідомлень-рішень чинними були як пункт 120-1.1 статті 120-1 ПК України, так і пункт 89 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
Разом з тим, відсутні підстави вважати, що станом на час виникнення спірних правовідносин існувала колізія між загальними нормами (статті 120-1 і 201 ПК України) і тимчасовими (пункти 89 і 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України), з огляду на таке.
Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 зазначав, що під юридичною колізією потрібно розуміти певний конфлікт, суперечку в правовій сфері, в основі яких суперечності між правовими актами й нормами, прийнятими з одного й того ж питання. Ці норми й акти можуть бути прийняті одним або різними суб'єктами правотворчості, але спрямовані на регулювання одних суспільних правовідносин, і їх застосування дає різний, зокрема можливий протилежний результат.
Податковий кодекс України в пункті 56.21 статті 56 установлює шляхи подолання колізій у податкових правовідносинах таким чином: у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Тобто виключно у випадку, якщо одне і те саме питання є предметом регулювання різними нормами чи нормативно-правовими актами, це вважається юридичною колізією, яка підлягає вирішенню відповідно до наявних у правовій сфері способів.
Системний аналіз загальних норм (статті 120-1 і 201 ПК України) і тимчасових (пункти 89 і 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) дає підстави для висновку, що станом на час прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.11.2023 ПК України, фактично, розділив розмір фінансової відповідальності за податкове правопорушення щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних на дві категорії в залежності від норми, якою такий строк був встановлений, а саме:
1) у випадку, якщо до конкретної податкової накладної застосовним є строк її граничної реєстрації, встановлений статтею 201 ПК України, реєстрація податкової накладної поза таким строком утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України;
2) у випадку, якщо до конкретної податкової накладної застосовним є строк її граничної реєстрації, встановлений пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, реєстрація податкової накладної поза таким строком утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Отже, розмір штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних залежить від складу правопорушення, допущеного платником податків. Це свідчить про відсутність підстав вважати, що одне і те саме питання станом на час виникнення спірних правовідносин врегульовувалося різними нормами права по-різному.
Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.02.2025 у справі № 200/4768/23 зазначив, що п. 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачає застосування розміру штрафних (фінансових) санкцій, передбаченого законом, чинним на день прийняття рішення щодо їх застосування.
Водночас у спірному випадку, що є подібним до правовідносин, що розглядались Верховним Судом у справі № 200/4768/23 йдеться про різний склад податкового правопорушення, а не про однакові правопорушення з різними розмірами штрафів. Закон № 2876-ІХ не вносив змін до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, у зв'язку з чим розміри штрафів замінюються на нові.
Отже, п. 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України сам по собі не змінює темпоральних меж дії нових норм, а лише вказує на те, що у разі, коли штраф визначається за тим самим порушенням, але на момент ухвалення рішення змінився його розмір у межах однієї й тієї ж правової норми, слід брати до уваги новий (зменшений) розмір. У випадку ж із пунктами 89 і 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України йдеться про інше правопорушення (порушення нових «воєнних» строків реєстрації), тож вони не можуть поширюватися відповідальність, що передбачена іншими нормами.
Оскільки у цій справі податкове правопорушення виникло внаслідок порушення позивачем строку, встановленого, зокрема, статтею 201 ПК України і відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах п. 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, правомірним є притягнення його до відповідальності на підставі і в розмірах, встановлених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, який був чинним на час прийняття податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів повторно акцентує увагу, що в межах цієї справи частина податкових накладних складена до січня 2023 р., тобто граничний строк їх реєстрації визначала саме стаття 201 ПК України. Встановлений граничний строк реєстрації цих податкових накладних закінчився до набрання чинності пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, що, відповідно, унеможливлює вважати вже закінчені строки продовженими або такими, що розпочалися знову.
Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 420/10367/20 та від 07.02.2024 у справі № 420/10441/23 колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, застосовані судом апеляційної інстанції.
Щодо доводів скаржника про неврахування судом першої інстанції, що до вересня 2022 р. (станом на час реєстрації частини спірних податкових накладних) законодавчо не було врегульовано питання щодо можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків колегія суддів вважає такими, що не є підставами для скасування податкових повідомлень-рішень.
В свою чергу, суд першої інстанції вірно зазначив, що платник податку підлягає звільненню від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у випадку неможливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок на підставі пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за умови надання відповідних доказів.
Разом з тим, таких доказів навіть після вересня 2022 р. позивач не надав ні податковому органу, ні судам першої та апеляційної інстанції.
Доводи апелянта про не дослідження судом першої інстанції обставин часу реєстрації спірних податкових накладних колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини не були підставами позову, а тому суд правомірно не вдавався до дослідження зазначеного питання.
В свою чергу, апелянт в апеляційній скарзі посилаючись на можливу несвоєчасну реєстрацію податкових накладних саме податковим органом, ФГ "Альянс" не вказало які саме податкові накладні зареєстровані ГУ ДПС поза межами строку, встановленого ПК України не з вини позивача.
Колегія суддів зауважує, що гарантованому у ч.2 ст. 77 КАС України обов'язку доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності кореспондують вимоги ч.1 ст. 77 КАС України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доводи апелянта про процедурні порушення відповідачем в частині прийняття податкових повідомлень-рішень, а саме відсутність у податковому повідомленні-рішенні № 0239250413 від 07.08.2023 інформації про наявність або відсутність заперечень платника податків стосовно акту перевірки колегія суддів вважає такими, що не впливають на їх протиправність з огляду на наступне.
Верховний Суд у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 22 травня 2020 року у справі № №825/2328/16, від 10 травня 2024 року у справі № 160/9951/21, від 30 серпня 2024 року у справі №460/9154/21, від 06 грудня 2024 року у справі № 500/9889/21 зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Верховний Суд також наголосив, що, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
У цій справі колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 20 травня 2020 року у справі № 809/1031/16, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20, від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17, від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21 та від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.
Поняття «пуризм» (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ.
Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
Отже, «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.
Як зазначає апелянт, податкове повідомлення-рішення № 0239250413 від 07.08.2023 не містить інформації про наявність або відсутність заперечень платника податків стосовно акту перевірки. При цьому, скаржник не зазначає, що його позбавлено права надати заперечення на акт перевірки.
Отже, допущені відповідачем процедурні порушення під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не є істотними та не мають наслідком їх нікчемність.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства та підстави для їх скасування відсутні.
Інші доводи та заперечення сторін на правильність висновків суду першої інстанції не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Альянс" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 по справі № 520/38160/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц В.А. Калиновський