10 червня 2025 р. Справа № 520/31837/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Північно-східного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2025, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 520/31837/24
за позовом Харківського окружного адміністративного суду
до Північно-східного офісу Держаудитслужби , Державної аудиторської служби України
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Харківський окружний адміністративний суд, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної аудиторської служби України № 108 від 24.05.2024 в частині включення до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року перевірку фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024;
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 13.11.2024 № 202008-14/4983-2024 "Про усунення виявлених порушень", складену на підставі висновків розділу 1.5 Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 від 10.10.2024 № 202008-38/08.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до підпункту 30 пункту 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України № 12 від 22.10.2010, Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань, здійснює внутрішній контроль за використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів у судах, територіальних управліннях, на підприємствах, що належать до сфери управління ДСА України, аналізує ефективність використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами на основі поданих ними звітів в установленому законодавством порядку. Таким чином, перевірка фінансово-господарської діяльності органів судової влади регіональними органами Державної фінансової інспекції не передбачена ні вищезазначеним законом, ні іншими нормативно-правовими актами. За змістом рішення Ради суддів України від 21.01.2011 №1 щодо недопущення вчинення органами виконавчої влади дій, які можуть поставити під сумнів незалежність судів є протиправним здійснення перевірки судів органами виконавчої влади, оскільки такі органи є учасниками судових спорів, що в свою чергу може спричинити конфлікт інтересів і між судом як органом, який здійснює правосуддя, та органом, щодо якого здійснюється і перевірка. Також в рішенні Ради суддів України від 01.08.2024 № 24 щодо проведення в судах перевірок органами Державної аудиторської служби України, зазначено, що розглянувши наказ Державної аудиторської служби України № 108 від 24.05.2024, Рада суддів констатує, що рішенням РСУ від 09.06.2016 № 44 вже визначалося, що проведення відповідних ревізій/перевірок органами державної фінансової інспекції України загрожує незалежності судів та суддів. З часу ухвалення зазначеного рішення РСУ невідомо про випадки здійснення державного фінансового контролю, який забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю щодо судів. Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 804/902/16 за адміністративним позовом Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якій судами визнано протиправними дії ДФІ в Дніпропетровській області щодо проведення з 02.11.2015 до 14.12.2015 перевірки фінансово-господарської діяльності Дніпропетровського апеляційного господарського суду за період з 01.07.2012 до 31.10.2015, Верховний Суд дійшов висновків, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції, Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-ХІІ, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ, Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011, та Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою КМУ від 20.04.2006 № 550. Законом № 1402-VIII не врегульовано питання порядку виплати суддівської винагороди та доплат до неї судді, якого відсторонено від здійснення правосуддя, але не відсторонено від адміністративної посади в суді, отже, будучи відстороненою від здійснення правосуддя, але не відстороненою від адміністративної посади голови суду, ОСОБА_1 здійснювала управлінські функції голови суду, зокрема і ті, які визначені статтею 24 Закону № 1402-VIII, що надавало суду обов'язок нараховувати ці надбавки.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 адміністративну справу за позовом Харківського окружного адміністративного суду до Північно-Східного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування наказу та вимоги - передано до Другого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності даної справи.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 адміністративну справу № 520/31837/24 за позовом Харківського окружного адміністративного суду до Північно-східного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України визнання протиправними та скасування наказу та вимоги передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Справа №520/31837/24 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 10.12.2024, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена судді Удовіченку С.О.
09.01.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Північно-східного офісу Держаудитслужби на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на його безпідставність. Зазначив, що під час виходу 27.08.2024 на об'єкт контролю, керівництвом Харківського окружного адміністративного суду допущено до проведення ревізії та підписано направлення на проведення ревізії. Пояснював, що під час ревізії встановлено, що судді Панченко О.В., яка була тимчасово відсторонена від здійснення правосуддя, у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності в порушення частини восьмої статті 49 та в порушення частини десятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зайво нараховано та виплачено доплата за науковий ступінь (15% посадового окладу), за період з 01.01.2022 по 21.03.2023 в сумі 113 654,72 грн та доплата за вислугу років (50% посадового окладу) за період з 17.02.2023 по 21.03.2023 в сумі 31 804,17 грн та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 32000,95 грн. Внаслідок допущеного порушення ХОАС завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 177459,84 грн (т.1 а.с. 145-149).
14.02.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Державної аудиторської служби України на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на їх безпідставність та правомірність призначення та проведення перевірки. Зазначив, що посадові особи органу державного фінансового контролю станом на день звернення до суду із позовною заявою (19.11.2024) вже були допущені позивачем до проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду та відповідно наказ Держаудитслужби від 24.05.2024 № 108 в частині включення Харківського окружного адміністративного суду до Переліку підконтрольних установ, як акт індивідуальної дії, реалізовано його застосуванням (у період часу з 27.08.2024 по 07.10.2024), а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, відповідно такі вимоги не підлягають задоволенню. Невідповідність обраного позивачем способу захисту є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові (т.2 а.с. 1-21).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 адміністративний позов Харківського окружного адміністративного суду задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної аудиторської служби України № 108 від 24.05.2024 в частині включення до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року перевірку фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Північно-східного офісу Держаудитслужби від 13.11.2024 № 202008-14/4983-2024 "Про усунення виявлених порушень", складену на підставі висновків розділу 1.5 Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 від 10.10.2024 № 202008-38/08.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України на користь Харківського окружного адміністративного суду витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північно-східного офісу Держаудитслужби на користь Харківського окружного адміністративного суду витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги, в яких вони просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідачі посилають на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційних скаргах.
Так, Північно-східний офіс Держаудитслужби в поданій ним апеляційній скарзі зауважив, що судова влада - незалежна і самостійна гілка державної влади, яка здійснюється судами, фінансове забезпечення діяльності яких забезпечується Державною судовою адміністрацією України (далі - ДСА України), тобто остання фінансово забезпечує належні умови для здійснення правосуддя. Забезпечення - це створення надійних умов для здійснення чого-небудь, гарантування чогось. Контроль - одна з основних функцій системи управління, тобто система спостереження і перевірки процесу функціонування і фактичного стану керованого об'єкта,
Скаржник звернув увагу суду, що частина третя статті 148 Закону № 1402 містить саме поняття «забезпечення (фінансове) діяльності судів». Водночас ця норма Закону № 1402 не визначає повноваження ДСА України в частині контролю за використанням бюджетних коштів розпорядниками нижчого рівня, якими, у даному випадку, є суди (які є самостійними у статусі замовника у публічних закупівлях). Зазначене підтверджується безпосередньо повноваженням ДСА України, що визначені у Положенні про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19 (далі - Положення про ДСА).
Тож, Державна судова адміністрація України не наділена повноваженнями щодо проведення перевірок фінансово-господарської діяльності судів, позаяк такі повноваження не визначені Законом № 1402 та Положенням про ДСА.
Водночас, відповідно до частини восьмої статті 148 Закону № 1402, контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом.
З огляду на приписи статей 146, 148 Закону № 1402 щодо фінансування усіх судів України за рахунок коштів Державного бюджету України та з урахуванням змісту пункту 12 частини першої статті 2 БКУ, можна дійти висновку, що суди відповідають визначенню “бюджетні установи», та з огляду на те, що держава здійснює контроль за використанням бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу, абсолютно логічно, що бюджетні кошти з Державного бюджету України, які держава виділяє на фінансування судів, також підлягають державному контролю в особі певного органу державної влади, що наділений повноваженнями щодо здійснення такого контролю, позаяк держава - це не абстрактне поняття, а державний інститут, що здійснює управління суспільством через органи державної влади.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
З огляду на норми Закону № 576 та Закону № 2939 випливає, що законодавець визначив і за рахунковою палатою, і за органом державного фінансового контролю - Держаудитслужбою, право та повноваження щодо здійснення державного фінансового контролю у бюджетних установах, зокрема, щодо здійснення контролю за використанням коштів державного бюджету України, однак, при цьому розмежував між Рахунковою палатою та Держаудитслужбою види заходів державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, зокрема, і коштів з Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України (далі - Положення № 43), у свою чергу наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби (далі - Положення № 23).
Згідно із пунктом 1 Положення № 43 Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно із пунктом 1 Положення № 23 Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.
Основними завданнями Держаудитслужби є, зокрема, реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 3 Положення № 43).
Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Луганської, Полтавської, Сумської, Харківської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників (пункт 3 Положення № 23).
Переліком підконтрольних установ, на яких планується проведення ревізій, який є додатком 4 до Плану на III квартал 2024 року (за зазначеною вище темою), передбачено проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року.
Включення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року здійснено на підставі власної ініціативи.
Отже, з урахуванням у сукупності зазначеного та на підставі повноважень, визначених Законом № 2939, приписів Положення № 43, Порядку № 955, Держаудитслужба правомірно віднесла Харківський окружний адміністративний суд до переліку підконтрольних Держаудитслужбі установ та правомірно видала Наказ № 108, яким визначила проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду.
З урахуванням викладено скаржник вважає, що наказ Державної аудиторської служби України № 108 від 24.05.2024 та вимога Північно-східного офісу Держаудитслужби від 13.11.2024 року № 202008-14/4983-2024 винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Державна аудиторська служба України в поданій нею апеляційній скарзі зауважила, що з урахуванням приписів статті 130 Конституції України, частини другої статті 26, статті 113 ККУ, статей 146, 148 - 149 Закону України від 02.06.2016 № 1402-УПІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402), статті 2 Закону № 2939, суди є підконтрольними установами, у відношенні яких орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями щодо проведення заходів державного фінансового контролю, зокрема, інспектування.
З огляду на норми Закону № 576 (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) та Закону № 2939 випливає, що законодавець визначив і за Рахунковою палатою, і за органом державного фінансового контролю - Держаудитслужбою, право та повноваження щодо здійснення державного фінансового контролю бюджетних установах, зокрема, щодо здійснення контролю за використанням коштів Державного бюджету України, однак, при цьому, розмежував між Рахунковою палатою та Держаудитслужбою види заходів державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, окрема, і коштів з Державного бюджету України.
Скаржник звернув увагу, що законодавець відповідно до приписів Закону - № 576 (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) визначив за Рахунковою палатою лише таку форму державного фінансового контролю як аудит (стаття 4 цього Закону), тоді як Закон № 2939 визначає для органу державного фінансового контролю, зокрема, і такий захід державного фінансового контролю як інспектування (ревізія).
Отже, Держаудитслужба не може погодитися з висновками суду першої інстанції з приводу того, що проведення перевірки фінансово-господарської діяльності судів в частині використання бюджетних коштів може здійснювати Рахункова Палата та щодо відсутності у органів державного фінансового контролю повноважень щодо проведення ревізії фінансово-господарської діяльності судів, позаяк законодавець не встановив для органу державного фінансового контролю заборони щодо здійснення заходів державного фінансового контролю шляхом проведення інспектування фінансово-господарської діяльності судів.
Також, скаржник звернув увагу, що частина третя статті 148 Закону № 1402 містить саме поняття «забезпечення (фінансове) діяльності судів». Поряд із цим ця норма Закону № 1402 не визначає повноваження ДСА України в частині контролю за використанням бюджетних коштів розпорядниками нижчого рівня, якими у цьому випадку є суди, (які самостійно виступають у статусі замовника у публічних закупівлях).
Крім того, жоден з 56-ти пунктів Положення про ДСА не визначає для ДСА України повноваження в частині контролю за використанням судами бюджетних коштів.
ДСА України організовує лише внутрішній контроль щодо об'єктів, що належать до сфери управління ДСА України (https://dsa.court.gov.ua/dsa/about_dsa/456/ - підприємства, що належать до сфери управління ДСА України (1. Державне підприємство «Інформаційні судові системи»; 2. Державне підприємство «Судовий будівельно-експертний центр»; 3. Державне підприємство «ЦЕНТР СУДОВИХ СЕРВІСІВ»; 4. Санаторно-курортний лікувальний центр «Феміда»; 5. Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло»).
Поряд із цим відповідно до частини восьмої статті 148 Закону № 1402 КОНТРОЛЬ за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом.
З огляду на зазначене, Держаудитслужба вважає висновки суду першої інстанції такими, що не засновані на законі.
Крім того, скаржник зауважив, що посадові особи органу державного фінансового контролю станом на день звернення до суду із позовною заявою (19.11.2024) вже були допущені Позивачем до проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду та відповідно наказ Держаудитслужби від 24.05.2024 № 108 в частині включення Харківського окружного адміністративного суду до Переліку підконтрольних установ, як акт індивідуальної дії, реалізовано його застосуванням (у період часу з 27.08.2024 по 07.10.2024), а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права Позивача, відповідно такі вимоги не підлягають задоволенню.
Невідповідність обраного позивачем способу захисту є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.
Відзив на апеляційні скарги поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційні скарги не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до Плану України на 2024-2027 роки, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 № 244-р, та положень Рамкової Угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility, яка була ратифікована Законом України від 06.06.2024 № 3786-IX, на Держаудитслужбу покладено повноваження з контролю за використанням коштів, які будуть надходити через механізм підтримки Ukraine Facility в рамках Компоненту 1, зокрема щодо реформи судової системи та забезпечення судової діяльності, яка спрямована в тому числі на наближення України до членства в ЄС.
Відповідно до пункту 9 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43, Порядку планування заходів фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою КМУ від 08.08.2001 №955, наказом Державної аудиторської служби України № 108 від 24.05.2024 затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року (т.1 а.с. 17-28, т. 2 а.с. 34-44).
Додатком 4 до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року йде Перелік підконтрольних установ (об'єктів контролю), на яких планується проведення інспектування за темою, визначеною у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на III квартал 2024 року, згідно якого на апарат Північно-східного офісу Держаудитслужби покладено обов'язок з проведення заходів державного фінансового контролю, зокрема, в Харківському окружному адміністративному суді за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 (т. 1 а.с. 36-44, т. 2 а.с. 45-51).
У період з 27.08.2024 по 07.10.2024, відповідно до пункту 1.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року, ревізійною групою, яку очолював головний державний аудитор відділу контролю в галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади Північно-східного офісу Держаудитслужби Котенко А.О., проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.
За результатами проведеної ревізії Північно-східним офісом Держаудитслужби 10.10.2024 складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 року № 202008-38/08 (т.1 а.с. 57-108).
За висновками розділу 1.5 "Штатна дисципліна. Видатки на заробітну плату працівників та суддівську винагороду, нарахування на оплату праці" Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 року № 202008-38/08: "протягом 2022-2023 років та січня-липня 2024 року без урахування частини десятої статті 135 Закону України № 1402 нараховано та виплачено доплату за вислугу років судді, ( ОСОБА_2 ) яка не здійснювала правосуддя, так як призначена на посаду строком на п'ять років і повноваження якої припинилися у зв'язку із закінченням цього строку на загальну суму 665 494,94 грн, а також здійснено нарахувань ЄСВ на суми доплат - 146 408,88 грн, чим завдано матеріальної шкоди ХОАС, яка заподіяна зайвими грошовими виплатами на загальну суму 811 903,84 гривень.
По судді (Ізовітовій-Вакім) Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про визнання її як такою, що не відповідає займаній посаді, та внести Вищій раді правосуддя подання про звільнення судді із займаної посади. Остаточного рішення Вищою радою правосуддя щодо відносно судді Ізовітової-Вакім станом на час ревізії не прийнято.
Наказом голови Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 , від 29.04.2024 № 04-07/21 скасовано надбавка за вислугу років судді ОСОБА_2 з 25.04.2024.
По судді ОСОБА_1 , яка була тимчасово відсторонення від здійснення правосуддя, у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності в порушення частини 8 статті 49 та в порушення частини 10 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зайво нараховано та виплачено доплата за науковий ступінь (15% посадового окладу), за період з 01.01.2022 по 21.03.2023 в сумі 113 654,72 грн та доплата за вислугу років (50% посадового окладу) за період з 17.02.2023 по 21.03.2023 в сумі 31 804,17 грн та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 32 000,95 гривень.
Внаслідок допущеного порушення ХОАС завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 177 459,84 гривень".
13.11.2024 Північно-східним офісом Держаудитслужби складено вимогу №202008-14/4983-2024, зі змісту якої слідує, що в ході ревізії встановлено ряд порушень, що відображені в акті ревізії від 10.10.2024 №202008-38/08, який підписано посадовими особами ХОАС 15.10.2024 із запереченнями, наданими 21.10.2024, висновки на які надіслано 11.11.2024. Під час ревізії встановлено порушення законодавства, які наразі не усунуті:
"Судді ОСОБА_1 , яка була тимчасово відсторонена від здійснення правосуддя, у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності в порушення частини восьмої статті 49 та в порушення частини десятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зайво нараховано та виплачено доплата за науковий ступінь (15% посадового окладу), за період з 01.01.2022 по 21.03.2023 в сумі 113654,72 грн та доплата за вислугу років (50% посадового окладу) за період з 17.02.2023 по 21.03.2023 в сумі 31804,17 грн та, як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 32000,95 грн.
Внаслідок допущеного порушення ХОАС завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 177459,84 грн.
На підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-XII, пункту 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 №550, Північно-східний офіс Держаудитслужби вимагає: вжити заходів щодо усунення фінансових порушень, заподіяних внаслідок зайвого нарахування доплати за науковий ступінь та доплати за вислугу років в загальній сумі 145458,89 грн, та як наслідок, зайво перераховано ЄСВ в загальній сумі 32000,95 грн" (т.1 а.с. 109).
Не погоджуючись із наказом Державної аудиторської служби України № 108 від 24.05.2024 в частині включення до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року перевірку фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 та вимогою від 13.11.2024 № 202008-14/4983-2024 "Про усунення виявлених порушень", складеною на підставі висновків розділу 1.5 Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 від 10.10.2024 № 202008-38/08, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у Державної аудиторської служби України та її територіальних органів відсутні повноваження на здійснення контрольних функцій відносно Харківського окружного адміністративного суду, так як останній не є підконтрольним об'єктом органів державної контрольно-ревізійної служби України, а тому є протиправною та такою, що підлягає скасуванню вимога від 13.11.2024 № 202008-14/4983-2024 "Про усунення виявлених порушень", складена на підставі висновків розділу 1.5 Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 від 10.10.2024 № 202008-38/08.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційних скаргах, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2016 року №43 "Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України".
Відповідно до статей 6, 126, 129 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Її органи реалізують свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, що означає самостійне виконання кожним органом державної влади своїх функцій і повноважень.
Органи судової влади та професійні судді, як носії цієї влади, є незалежними. Конституцією України встановлюються гарантії такої незалежності, а особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, закріпленої у статті 126 Конституції України.
Суди не є підприємствами чи установами, які входять до сфери управління Державної судової адміністрації України, а є юридичними особами публічного права.
Приписами статті 1 Закону № 1402-VIII передбачено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
Частиною третьою статті 17 Закону № 1402-VIII встановлено, що систему судоустрою складають: місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд.
Єдність системи судоустрою забезпечується: фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.
Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина перша статті 18 вказаного закону)
Відповідно до статті 146 Закону № 1402-VIII держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.
Видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Статтею 148 цього ж Закону передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють зокрема Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27.10.2020 № 13-р/2020 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про запобігання корупції", Кримінального кодексу України виснував про те, що реалізація принципу незалежності судової гілки влади полягає насамперед у відособленості її від інших гілок державної влади, а це означає формування самостійної, автономної й самоуправлінської судової системи поза структурами законодавчої та виконавчої гілок влади.
За позицією Конституційного Суду України будь-які форми та методи контролю у виді перевірок, моніторингу тощо функціонування та діяльності судів повинні реалізовуватись лише органами судової влади та виключати створення таких органів у системі як виконавчої, так і законодавчої влади.
На законодавчому рівні повинні бути створені такі взаємовідносини, які виключали б невиправданий тиск, вплив чи контроль з боку виконавчої або законодавчої влади на судову владу та запобігали б виникненню нормативного регулювання, яке дасть змогу на законодавчому рівні контролювати органи судової влади, а також суддів при здійсненні ними функцій і повноважень, що призведе до втручання у діяльність судової влади та посягання на її незалежність, закріплену в Основному Законі України.
У підсумку Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.2020 № 13-р/2020 наголосив на тому, що створюючи відповідні органи, запроваджуючи відповідальність (санкції), окремі види контролю, законодавець повинен виходити з принципів незалежності судової влади, невтручання у діяльність судів та суддів.
Повноваженнях Державної аудиторської служби України для здійснення державного фінансового нагляду з питань фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ визначаються Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон № 2939-XII).
Статтею 2 Закону № 2939-XII передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Зі змісту зазначеного положення Закону № 2939-ХІІ слідує, що в останньому закріплено вичерпний перелік підконтрольних контрольно-ревізійній службі установ. Серед вказаного переліку судові органи відсутні.
За приписами пункту 3 Положення про Державну аудиторську службу України від 13.02.2016 року №43 основними завданнями Держаудитслужби є: реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; надання в передбачених законом випадках адміністративних послуг.
У розумінні підпункту 2 пункту 4 цього ж Положення Держаудитслужба здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, установах, організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують державне чи комунальне майно; суб'єктах господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим в кримінальному провадженні.
Законом України № 2939-ХІІ та вказаним Положенням визначений вичерпний перелік підконтрольних відповідачу установ, серед яких суди відсутні.
З вищенаведених норм можна зробити висновок, що чинне законодавство надає право Держаудитслужбі виконувати свої повноваження відносно органів виконавчої влади, яка є окремою гілкою влади згідно із Конституцією України.
Стосовно діяльності судової гілки влади в Україні діє спеціальне законодавство.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 911/782/21 зазначив, що за наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex spicialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального та спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogate generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальними.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Рішенням Ради суддів України від 09.06.2016 № 44, які є рішеннями органів судової влади і обов'язковими для неї, вже визначалося, що проведення відповідних ревізій/перевірок органами державної фінансової інспекції України загрожує незалежності судів та суддів.
Повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів у судах, ефективністю використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами наділена Державна судова адміністрація України.
Перевірка фінансово-господарської діяльності органів судової влади регіональними органами Держаудитслужби не передбачена ні вищезазначеним законом, ні іншими нормативно-правовими актами. Згідно з діючим законодавством, перевірки фінансово-господарської діяльності в судах здійснюються ДСАУ, через яку фінансуються органи судової влади, а також органами Рахункової палати.
Суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.
Організація, повноваження та порядок діяльності Рахункової палати регламентовані Законом України "Про рахункову палату" від 02.07.2015 року № 576 (надалі Закон №576).
За приписами пункту 1 частини першої 7 Закону №576-VIII Рахункова палата здійснює фінансовий аудит, аудит ефективності та аудит відповідності, зокрема, щодо проведення витрат державного бюджету, включаючи використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради правосуддя, Офісу Генерального прокурора та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією України; використання коштів державного бюджету, наданих місцевим бюджетам та фондам загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування; здійснення таємних видатків державного бюджету.
З аналізу наведеної норми слідує, що виключно Законом №576-VIII передбачений механізм здійснення контрольних функцій використання коштів Державного бюджету щодо установ та органів системи правосудця. Як наслідок, інструментом такого механізму є виключно Рахункова палата.
Статтею 130 Конституції визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У державному бюджеті окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій ВРП.
За змістом статей 113, 115, 116 Конституції, закону "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Жодною нормою Конституції чи нормою закону "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів та органи виконавчої влади (в тому числі і Держаудитслужбу) не наділено повноваженнями здійснення будь-якого контролю за діяльністю органів судової влади.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" на останній покладено виключно обов'язок забезпечити фінансування видатків на утримання судів у межах, визначених законом про державний бюджет, та створити належні умови для функціонування судів та діяльності суддів.
До контрольних функцій Кабінету Міністрів України віднесено питання здійснення контролю за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади та забезпечення координації і контролю за діяльністю органів виконавчої влади щодо запобігання і протидії корупції.
Якщо Кабінет Міністрів України не наділений жодними контрольними функціями щодо судової влади, то і Держаудитслужба, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю тим більше не може перебирати на себе такі функції.
Статтею 98 Конституції України визначено, що контроль від імені Верховної Ради за надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням здійснює Рахункова палата.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що суди як суб'єкти публічного права не підпадають під суб'єктний склад Закону №2939-XII, що свідчить про відсутність правових підстав для здійснення ревізій фінансово-господарської діяльності в судах України органами контрольно-ревізійної служби України.
Отже, у відповідача, як центрального органу влади, відсутні повноваження на проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача як органу державної влади, оскільки діяльність останнього урегульована спеціальним законом.
Тож, вчинивши дії щодо включення Харківського окружного адміністративного суду до Переліку підконтрольних установ (об'єкта контролю), на яких планується проведення інспектувань за темою, визначено у Плані, затвердженому Наказом Державної аудиторської служби України від 24.05.2024 № 108, відповідач фактично порушив принцип незалежності судової гілки влади взагалі та позивача зокрема від виконавчої гілки влади.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачами не надано суду доказів, що Рахункова палата не виконала за спірний період своїх функцій щодо проведення ревізії позивача, який утримується за коштом бюджетної програми KПKBK 0501020.
При цьому, у разі виконання Рахунковою палатою за спірний період своїх функцій щодо проведення ревізії позивача, який утримується за коштом бюджетної програми KПKBK 0501020, фактично предметом фінансового контролю обох суб'єктів державного фінансового контролю (Рахункової палати та Держаудитслужби) буде однаковий період реалізації бюджетної програми KПKBK 0501020 відносно позивача, що, по суті, є дублюванням функцій, що призведе до зайвих бюджетних витрат як на проведення самої перевірки, так і до нераціонального використання робочого часу працівників ДАСУ i працівників апарату суду, що в свою чергу ускладнить організацію роботи суду зі здійснення правосуддя у військовий час.
Колегія суддів зазначає, що у частині першій статті 148 Закону України № 1402-VIII встановлено, що Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
В свою чергу, Харківський окружний адміністративний суд є місцевим адміністративним судом, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, тобто є бюджетною установою, фінансове забезпечення, якої організовує Державна судова адміністрація України.
Відтак, повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів у судах, ефективністю використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами наділена Державна судова адміністрація України.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що перевірка фінансово-господарської діяльності органів судової влади регіональними органами Державної фінансової інспекції не передбачена ні вищезазначеним законом, ні іншими нормативно-правовими актами. Згідно з діючим законодавством, перевірки фінансово-господарської діяльності в окружних адміністративних судах здійснюються Державною судовою адміністрацією України, через яку фінансуються органи судової влади, а також органами Рахункової палати України.
Таким чином, у Державної аудиторської служби України та її територіальних органів відсутні повноваження на здійснення контрольних функцій відносно Харківського окружного адміністративного суду, оскільки останній не є підконтрольним об'єктом органів державної контрольно-ревізійної служби України.
Доводи скаржників про те, що оскаржуваний наказ вичерпав свою дію фактом свого виконання є неспроможними, оскільки в ході розгляду справи суд дійшов висновку, що перевірка фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду регіональними органами Державної фінансової інспекції не передбачена чинним законодавством України.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність визнати протиправним та скасувати наказ Державної аудиторської служби України № 108 від 24.05.2024 в частині включення до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року перевірку фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.
Враховуючи, що в ході розгляду справи суд дійшов висновків про відсутність повноважень Державної аудиторської служби України та її територіальних органів на здійснення контрольних функцій відносно Харківського окружного адміністративного суду, так як останній не є підконтрольним об'єктом органів державної контрольно-ревізійної служби України, суд першої інстанції правомірно визнав протиправною та скасувати вимогу від 13.11.2024 № 202008-14/4983-2024 "Про усунення виявлених порушень", складену на підставі висновків розділу 1.5 Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Харківського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 від 10.10.2024 № 202008-38/08.
Відповідно до частини першої 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційних скарг жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 року по справі № 520/31837/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Північно-східного офісу Держаудитслужби, Державної аудиторської служби України залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 по справі № 520/31837/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова