10 червня 2025 року Чернігів Справа № 620/6317/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубіної М.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову, поданої у межах справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
30.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 02.06.2025), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлене протоколом від 07.01.2025 № 5, про відмову у наданні відстрочки на підставі статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за результатами розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» повторно розглянути його заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суд.
08.06.2025 представник позивача подав заяву про забезпечення позову (зареєстрована у суді 10.06.2025), у якій просить суд:
вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією та призовом його на військову службу під час мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №620/6317/25 за його адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування відмови в наданні відстрочки.
На обґрунтування заяви позивач зазначає, що існує реальна загроза призову його на військову службу, що унеможливить реалізацію його права на судовий захист і виконання рішення суду у разі задоволення позову. У разі, якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації, то він набуде статусу військовослужбовця та вирішення питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, оскільки його правовідносини з військовою частиною будуть регулюватись Законом України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок та військову службу», яким передбачено перелік підстав вже для звільнення з військової служби.
Дослідивши заяву представника позивача про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд зазначає таке.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача
Підстави забезпечення позову, визначені у статті 150 КАС України, за правилами частин першої та другої якої, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Види забезпечення позову визначені у статті 151 КАС України, частиною першою якої передбачено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
Суд враховує те, що Верховним Судом сформовано усталену правозастосовчу практику застосування норм КАС України, якими регламентовано інститут забезпечення адміністративного позову шляхом вжиття судом заходів забезпечення позову.
Так, у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №640/9167/19 окрім іншого зазначено, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
При цьому, згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Наявність інституту забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду у разі задоволення позовних вимог і спрямована на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Тобто, створює можливість реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі №826/10936/18.
Окрім цього Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі №705/4587/17 сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
У постанові Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №160/8226/20 колегія суддів зауважувала, що вказані заявником ознаки протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідача та порушення ними своїх прав обґрунтовані посиланням на конкретні обставини справи та докази, а отже, за позицією Суду, вони підлягають доведенню у встановленому законом порядку на підставі належних та допустимих доказів і не є очевидними.
За змістом наведених вище норм права та правових висновків Верховного Суду, для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб'єкта владних, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.
Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи представника позивача не підтверджують існування обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, за яких може бути застосовано забезпечення позову.
Представник позивача зазначає, що у разі проведення мобілізаційних заходів він буде призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що ускладнить відновлення його порушених прав.
Тобто посилання представника позивача по суті обґрунтовані можливістю настання негативних наслідків чи порушення прав позивача у майбутньому, що не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд наголошує, що сама лише незгода позивача із рішенням відповідача та намір звернення до суду з позовом про визнання його протиправним, ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову, а також додані до неї докази не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.
Варто відмітити, що зупинення дії чи заборона вчиняти будь-які дії відповідно Закону України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» та будь-яких інших законів України не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано в рамках розгляду заяви про забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається представник позивача у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
У разі забезпечення позову суд фактично надасть правову оцінку спірним правовідносинам, до розгляду справи по суті, що у свою чергу, не відповідає завданням адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову.
На переконання суду, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
До того ж забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Таким чином заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, які не підтверджені доказами.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, згідно частини першої статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доводи представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, а отже, ним не доведено наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно до статті 151 КАС України.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, поданої у межах справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА