10 червня 2025 року м. Рівне №460/2628/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за змістом якого просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.01.2025 №172650009861 «Про відмову у призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено призначенні пенсії відповідно до пп. 7 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах починаючи з 21.01.2025 відповідно до пп. 7 п. 2 ст. 114 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, народивши і виховавши п'ятеро дітей до 14 річного віку, працюючи на постійній основі у сільськогосподарському виробництві (у ФГ «Агро Старт 2020») набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 21.01.2025 вона подала відповідачу заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, 29.01.2025 ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення №172650009861 «Про відмову у призначенні пенсії», яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пп. 7 п. 2 статті 114 Закону України "Пpo загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови в призначенні пенсії, звернулася до суду із позовною заявою.
Ухвалою суду від 17.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема зазначив, що позивач 21.01.2025 звернулася до територіального відділу Пенсійного фонду України з заявою та документами щодо призначення пенсії за віком відповідно до п.7 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон 1058). Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяви Позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для опрацювання. За результатами розгляду звернення було винесено рішення від 29.01.2025 року № 172650009861 про відмову у призначенні пенсії. За результатами розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.10.2024 року по 31.12.2024 року, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків. Також відповідач зазначає, що заявницею при зверненні за призначенням пенсії за віком долучена довідка № 4 від 17.01.2025 року про роботу у фермерському господарстві "Агро Старт", яка потребує перевірки факту роботи на посаді, яка дає право на пільгову пенсію. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до п.7 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з не підтвердженням, що на момент звернення за призначенням пенсії за віком Позивач працює у сільськогосподарському виробництві. Отже підстав для задоволення позову немає .
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.01.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення їй пенсії відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як особа, яка народила та виховала понад п'ятеро дітей до 14 річного віку та станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії працювала на постійній основі у сільськогосподарському виробництві.
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та 29.01.2025 прийнято рішення №172650009861 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні вказано, що страховий стаж особи становить 20 років 2 місяці 20 днів. За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.10.2024 року по 31.12.2024 року, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків. Заявницею при зверненні за призначенням пенсії за віком долучена довідка № 4 від 17.01.2025 року про роботу у фермерському господарстві "Агро Старт", яка потребує перевірки факту роботи на посаді, яка дає право на пільгову пенсію. Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п.7 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з не підтвердженням, що на момент звернення за призначенням пенсії за віком заявниця працює у сільськогосподарському виробництві.
Вважаючи протиправним спірне рішення відповідача, позивач звернулася до суду із позовом про його скасування.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятьох і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 №244 затверджено Порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей (далі - Порядок №244), відповідно до п. 1 якого установлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.
Право на пенсію на вказаних у пункті І цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання (п. 2 Порядку №244).
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що для отримання вказаного виду пільгової пенсії за віком необхідно дотримання двох умов: факт роботи в сільськогосподарському виробництві; факт виховання п'ятеро і більше дітей до 14 річного віку.
За змістом наявних матеріалів справи суд встановив, що не є спірним та не заперечується відповідачем факт народження та виховання позивачем своїх 5 дітей до досягнення ними 14 річного віку.
Єдиною підставою, яка на думку органу Пенсійного фонду перешкоджає позивачу в отриманні призначеної раніше пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 7 пункту 2 ст. 114 Закону №1058-IV є не підтвердження факту постійної роботи станом на дату подання заяви про призначення пенсії на сільськогосподарському виробництві у зв'язку з тим, що заявниця ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтверджували, що вона працює по теперішній час у с/г виробництві, довідка №4 від 17.01.2025 потребує перевірки факту роботи на посаді, яка дає право на пільгову пенсію.
Водночас, суд не погоджується із вказаними висновками Пенсійного органу, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі ст. 62 Закону №1788-XII, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 1.1. Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Таким чином, саме трудова книжка є документом, який підтверджує трудову діяльність працівника, зокрема й перебування його у трудових відносинах з суб'єктом господарювання (роботодавцем).
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 . Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 03.09.2012: 1. Запис №21 від 04.07.2024 - прийнята на роботу на посаду «підсобний працівник» фермерського господарства «Агро Старт 2020» (наказ від 03.07.2024 №01- Д, копія якого відповідачу надавалась).
Із наданих позивачем копій трудової книжки вбачається, що станом на дату подання до органу Пенсійного фонду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 21.01.2025 позивач продовжувала працювати на займаній посаді в ФГ «Агро Старт 2020».
Надані відповідачу документи Фермерського господарства «Агро Старт 2020» (код ЄДРПОУ 43953675) підтверджують, що основний вид діяльності підприємства за КВЕД 01.11 є - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), а інші:
за КВЕД 01.13 - Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів;
за КВЕД 01.19 - Вирощування інших однорічних і дворічних культур;
за КВЕД 01.29 - Вирощування інших багаторічних культур.
Розділ 01 КВЕД (класифікатора ведення економічної діяльності) передбачає усі без винятку види діяльності в сфері сільського господарства, мисливства та надання пов'язаних із ними послуг.
Відтак, належними доказами підтверджується діяльність ФГ «Агро Старт 2020» саме в сфері сільського господарства.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом третім Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, як встановлено судом, законодавцем чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.
Довідкою Фермерського господарства «Агро Старт 2020» від 17.01.2025 №4 підтверджується характер роботи ОСОБА_1 на сільськогосподарському виробництві (постійна зайнятість) - підсобного працівника, зокрема: в літній період сапають та збирають ягоди полуниці та малини, а в осінній та зимовий періоди перечищають зернові, а саме пшеницю та сою, здійснюють підготовку посівного матеріалу (чистка та протравлення зерна пшениці та сою), а також обрізають та збирають з поля кущі малини.
Водночас, у зазначеній довідці є посилання на підпункту 7 пункту 2 ст. 114 Закону №1058-IV на підтвердження права позивача на призначення пенсії як особі, що постійно працює в сільськогосподарському виробництві.
Аналогічний характер роботи позивача у ФГ «Агро Старт 2020» підтверджується посадовою інструкцією, яка відповідачу також надавалась із заявою про призначення пенсії.
Наданими позивачем та наявними в розпорядженні Пенсійних органів індивідуальними відомостями застрахованої особи форми ОК-5 щодо ОСОБА_1 підтверджується її постійна робота у ФГ «Агро Старт 2020»в період з липня 2024 року по грудень 2024 року.
Як вважає відповідач, вказані докази не можуть братися до уваги, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків. Вказано, що довідка від 17.01.2025 №4 потребує перевірки факту роботи на посаді, яка дає право на пільгову пенсію.
Оцінюючи правомірність рішення органу Пенсійного фонду в цій частині, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У силу приписів ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.
Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина дванадцята статті 20 Закону №1058-IV).
Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Отже, обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника.
Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 23.07.2019 у справі №617/927/17.
Таким чином, усі місяці роботи, в тому числі ті, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.
Відтак, на переконання суду, факт відсутності у відомостях застрахованої особи доказів сплати страхувальником за ОСОБА_1 страхових внесків не був достатнім для позбавлення особи права на зарахування такого періоду роботи до загального страхового стажу.
Крім того, із довідки форми ОК-5, наданої суду та сформованої в лютому 2025 року чітко вбачається, що по грудень 2024 року за ОСОБА_1 були наявними докази сплати внесків.
Тому суд дійшов висновку, що орган Пенсійного фонду зобов'язаний був зарахувати спірний період роботи з 01.10.2024 по 31.12.2024 до загального страхового стажу незалежно від факту сплати внесків.
Відповідно до абз. 2 п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого у довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Суд зауважує, що інформацію, вказану у довідці ФГ «Агро Старт 2020» від 17.01.2025 №4 слід вважати дійсною, позаяк в ній містяться всі необхідні вищесказані відомості, які підтверджують постійний характер роботи позивача в сільськогосподарському виробництві.
Відтак, суд дійшов висновку, що усіма поданими до пенсійного органу доказами в сукупності, зокрема довідкою фермерського господарства «Агро Старт 2020» від 17.01.2025 №4, зазначеними в ЄДРПОУ КВЕД, підтверджується, що ОСОБА_1 , на момент звернення до ПФУ, була зайнята на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві, а тому набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пп. 7 п. 2 ст. 114 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1.8 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Таким чином, після 21.02.2025 у позивача був в розпорядженні трьохмісячний строк для подання додаткових документів, зокрема і виконання обов'язків підтвердження факту зайнятості на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві на вимогу Пенсійного органу.
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Водночас, Пенсійним органом не реалізовано свого права на перевірку правомірності наданих позивачем документів для призначення пенсії на пільгових умовах, факту роботи у вказаних умовах не спростовано.
В сукупності встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.01.2025 №172650009861 «Про відмову у призначенні пенсії» відповідно до пп. 7 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності його поведінки у спірних правовідносинах.
За наведених обставин, для відновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду слід зобов'язати відповідача призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах починаючи з 21.01.2025 відповідно до пп. 7 п. 2 ст. 114 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 01.10.2024 по 31.12.2024 в Фермерському господарстві "Агро Старт 2020".
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.01.2025 №172650009861 «Про відмову у призначенні пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено призначенні пенсії відповідно до пп. 7 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах починаючи з 21.01.2025 відповідно до пп. 7 п. 2 ст. 114 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 01.10.2024 по 31.12.2024 в Фермерському господарстві "Агро Старт 2020".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10 червня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд.22,м. Вінниця,Вінницька обл.,21005, ЄДРПОУ/РНОКПП 13322403)
Суддя С.М. Дуляницька