справа№380/7966/25
06 червня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання вчинити певні дії.
Обставини справи:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), в якій Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації невикористаної основної відпустки у розмірі 33 діб за 2022, 2023 роки, нарахованої одноразову грошову допомогу при звільненні, індексації за увесь період служби, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023рр, грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023рр., з одночасною компенсацією сум податків доходів фізичних осіб;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 33 дні за 2022, 2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, індексацію, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначає, що проходив військову службу по мобілізації з 25.02.2022 та був звільнений у запас наказом командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 24.03.2023.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.04.2023 №127 його було виключено зі списків особового складу. При остаточному розрахунку, як стверджує Позивач, Відповідач не врахував до складу грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористану відпустку, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги та одноразової допомоги при звільненні додаткову винагороду, яку Позивач отримував у 2022-2023 роках на підставі Постанови КМУ №168.
Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, посилаючись на норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII, Порядок виплати грошового забезпечення, затверджений наказом МОУ №260, та судову практику Верховного Суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Також ухвалою суду від 29 квітня 2025 року було виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Свою позицію обґрунтовує тим, що Позивач проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_6 , де з 21.01.2023 виплата додаткової винагороди була припинена, оскільки особовий склад не брав безпосередньої участі у бойових діях.
Відтак, на день звільнення (21.04.2023) Позивач таку винагороду не отримував, а тому відсутні підстави для її врахування при обчисленні будь-яких виплат при звільненні.
Крім того, Відповідач зазначає, що Порядок №260 та Постанова КМУ №460 прямо виключають «винагороди» з розрахункової бази для обчислення грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Розгляд даної справи здійснюється судом в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації з 25.02.2022. Наказом командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 24.03.2023 №201 звільнений у запас. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.04.2023 №127 виключений зі списків особового складу з 21.04.2023.
При виключенні зі списків особового складу Позивачу проведено нарахування та виплату належних сум грошового забезпечення, в тому числі компенсації за невикористану відпустку за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення.
Протягом 2022 року Позивач отримував додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
При обчисленні розміру зазначених виплат Відповідач не врахував суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу грошового забезпечення Позивача, з якого проводився розрахунок. Ця обставина і є предметом спору у даній справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Пунктом 1 цієї Постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій і поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень щомісячно.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
Аналізуючи зазначені норми, суд доходить висновку, що виплата, встановлена Постановою №168, за своєю правовою природою є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, оскільки виплачується щомісячно, має постійний характер (протягом дії воєнного стану) та є винагородою за особливості проходження служби.
Суд проаналізував кожну з позовних вимог окремо.
Щодо компенсації за невикористану відпустку.
Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, у рік звільнення військовослужбовцям виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічної основної відпустки.
Порядок розрахунку цієї компенсації визначено пунктом 6 розділу XXXI Порядку №260, який передбачає, що розрахунок здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Питання щодо правової природи додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, та її включення до складу грошового забезпечення для розрахунку компенсації за невикористану відпустку було предметом розгляду Верховного Суду.
У постанові від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23 Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова винагорода за Постановою №168 за своєю суттю є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, має постійний характер, а тому повинна враховуватися при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Верховний Суд у цій справі зазначив: «...додаткова винагорода, встановлена на період воєнного стану, має систематичний, щомісячний характер.
Метою її встановлення є додаткове матеріальне стимулювання військовослужбовців у зв'язку з проходженням ними військової служби в особливих умовах.
Таким чином, ця винагорода є складовою грошового забезпечення, з якого розраховуються соціальні гарантії, в тому числі компенсація за невикористану відпустку».
Заперечення Відповідача про те, що на момент звільнення Позивач вже не отримував таку винагороду, є безпідставним, оскільки при розрахунку компенсації за невикористані відпустки за попередні роки (2022 рік) до розрахунку має включатися грошове забезпечення, яке Позивач отримував саме в ті періоди, коли він мав право на відпустку, але не використав її.
Таким чином, бездіяльність Відповідача щодо невключення додаткової винагороди за Постановою №168 до розрахунку компенсації за невикористані 33 доби відпустки за 2022-2023 роки є протиправною.
Щодо грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Щодо цих вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 розділу XXIII Порядку №260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою.
Відповідно до пункту 4 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого Постановою КМУ від 17.09.2014 №460, допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку №260, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, а її конкретний розмір встановлюється за рішенням Міністра оборони України. Як вбачається із відзиву Відповідача, рішенням Міністра оборони України розмір цієї допомоги встановлено в розмірі одного окладу за військовим званням.
Суд зазначає, що Постанова №168 та Порядок №260 класифікують виплату за цією постановою саме як «додаткову винагороду». Нормативні акти, що регулюють порядок розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні, містять пряму вказівку про виключення «винагород» з розрахункової бази.
На відміну від норми про розрахунок компенсації за невикористану відпустку, ці положення є спеціальними і містять чіткі винятки.
У постанові від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23 Верховний Суд вказав, що за правилами підпункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Верховний Суд констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.
Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23.
За такого правового регулювання Верховний Суд У постанові від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23 дійшов висновку, що обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та допомог на оздоровлення за 2022 - 2023 роки, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, відповідач діяв правомірно.
Таким чином, Відповідач, не включивши суми додаткової винагороди до розрахунку цих видів допомог, діяв у відповідності до вимог Порядку №260 та Постанови КМУ №460. Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, обов'язок доказування правомірності своїх дій покладається на відповідача. Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо невключення додаткової винагороди до розрахунку компенсації за невикористану відпустку, проте обґрунтував правомірність своїх дій щодо невключення її до розрахунку інших видів допомоги.
Відповідно до статті 9 КАС України, суд розглядає справу в межах позовних вимог.
Оскільки Позивач просить перерахувати і виплатити низку виплат, а суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог лише в частині компенсації за невикористану відпустку, позов підлягає частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та з урахуванням раніше виплачених сум.
4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 06 червня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.