справа №380/7240/25
09 червня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНДЕКС ПЛЮС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400183/2 від 14.10.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/001067 від 14.10.2024 року.
Посилається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод. Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400183/2 від 14.10.2024 року та похідна від нього картка відмови №UA209140/2024/001067 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказав, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Зважаючи на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400183/2 від 14.10.2024 року та похідна від нього картка відмови №UA209140/2024/001067 є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 21.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАНДЕКС ПЛЮС» (місцезнаходження: вул.Лисеницька, 9/52, м.Львів, 79032; код ЄДРПОУ: 44255885) зареєстроване як юридична особа 08.06.2021 року. Основним видом економічної діяльності вказаного підприємства є неспеціалізована оптова торгівля (46.90).
04.01.2022 року між ТОВ «СПАНДЕКС ПЛЮС», як покупцем, та SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD, як продавцем, укладено контракт №1-22, за умовами якого продавець продає, а покупець купує наступні товари: пряжа, шкарпетки і зразки.
Товар поставляється партіями (п.2.1).
Для кожної партії товару продавець оформляє рахунок - фактуру, який є невід'ємною частиною контракту. У рахунку - фактурі повинні бути вказані: асортимент товару; кількість та вартість товару для кожного пункту асортименту; загальна вартість товару; умови та терміни платежів (п.2.3).
Відповідно до комерційного рахунку-фактури (Invoice) №2024-SF-JUL40 від 19.08.2024 року позивач придбав у SHAOXING SHIFFON TEXTILE CO., LTD наступні товари: 1) комплексна поліестерова текстурована нитка не розфасована для роздрібного продажу, колір чорний, склад: поліестер DTY 75D/36F + спандекс 20D та DTY150D/36F + спандекс 20D. Загальна вартість 23199,08 доларів США; 2) дві поліефірні текстуровані нитки з лінійною щільністю 100D, отримані шляхом з'єднання 36ти монониток з лінійною щільністю 2,78D, змішаною з еластомірною ниткою ізопренового латекса з лінійною щільністю 90D, не розфасована для роздрібного продажу, колір чорний. Склад: поліестер DTY 100D/36F+ізопренів латекс 90D. Загальна вартість 7213,44 доларів США.
14.10.2024 року декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209140028780U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Умови поставки - CIF PL Гданськ (графа 20 декларації).
Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 30412,52 доларів США (графа 22 декларації).
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209140028780U0, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист (Packing list) до інвойсу №2024-SF-JUL40 від 19.08.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 2024-SF-JUL40 від 19.08.2024; коносамент (Bill of lading) №143468623648 від 21.08.2024; автотранспортну накладна (Road consignment note) №5745 від 08.10.2024; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №24PL322080NS71C5U1 від 09.10.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №24С379120058/50026 від 13.09.2024; банківські платіжні документи, що стосуються товар №58JBKLОА від 03.10.2024, №59JBKLОА від 09.10.2024, №57JBKLО9 від 16.09.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №2410121 від 14.10.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2598 від 14.10.2024; страховий поліс №ВС168135012400024400 від 20.08.2024; додаток №1 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.11.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №1-22 від 04.01.2022; договір про надання послуг митного брокера №2348-1 від 21.05.2024; договір (контракт) про перевезення №2207/24/6-авто/Ф від 22.07.2024; договір (контракт) про перевезення №2904/22-03 від 29.04.2022; заявку до договору на перевезення від 07.10.2024; копію митної декларації країни відправлення №310120240516589518 від 19.08.2024.
Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.
На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: прайс-лист підприємства виробника товару; посередницький договір перевезення; податкові накладні.
14.10.2024 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400183/2, в графі 33 якого було вказано:
«…За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:
- згідно наданої до митного контролю CMR від 08.10.2024 року №5745 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється LLC «MV TRANSBUD», разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок про транспортні витрати від 14.10.2024 року №2410121, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ТОВ ФОРМАГ. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб?єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення та, відповідно, числового значення рівня митної вартості товару;
- відповідно до вимог п.3.2 зовнішньоекономічного контракту від 04.01.2022 року №1-22 визначено, що для кожної партії товару в попередньому рахунку-фактурі вказується орієнтировна кількість товару для кожного пункту асортименту. Проте попередній рахунок-фактуру, як визначено контрактом, декларантом не надано митному органу, що є порушення положень даної угоди;
- відповідно до вимог п.3.1 договору транспортного експедирування від 29.04.2024 року №2904/22-03 визначено, що послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі здійснені експедитором в інтересах клієнта, оплачує клієнт на умовах 100% передплати на підставі виставленого експедитором рахунку. Проте, відповідно до умов контракту, декларантом не надано митному органу банківський платіжний документ про факт оплати перевезення, що є порушенням вимог даної угоди.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідно до ч.3-4 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості.
На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: прайс-лист підприємства виробника товару; посередницький договір перевезення; податкові накладні. Решти документів, які спростовують виявлені розбіжності, декларантом, на вимогу митного органу не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно із ст.57 МК України.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України).
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: товар №1 - МД №UA209140/2024/025598 від 11.09.2024 року, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,51 дол.США/кг; товар №2 - МД №UA209140/2024/015104 від 28.05.2024 року, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 4,73 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».
Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/001067. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400183/2 від 14.10.2024 року.
Вважаючи протиправними рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400183/2 від 14.10.2024 року та похідну від нього картка відмови №UA209140/2024/001067, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).
Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5 ст.55 МК України).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі №2024-SF-JUL40 від 19.08.2024 року на суму 30412,52 доларів США.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №24UA209140028780U0 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, зокрема: пакувальний лист (Packing list) до інвойсу №2024-SF-JUL40 від 19.08.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №2024-SF-JUL40 від 19.08.2024; коносамент (Bill of lading) №143468623648 від 21.08.2024; автотранспортну накладна (Road consignment note) №5745 від 08.10.2024; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №24PL322080NS71C5U1 від 09.10.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №24С379120058/50026 від 13.09.2024; банківські платіжні документи, що стосуються товар №58JBKLОА від 03.10.2024, №59JBKLОА від 09.10.2024, №57JBKLО9 від 16.09.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №2410121 від 14.10.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2598 від 14.10.2024; страховий поліс №ВС168135012400024400 від 20.08.2024; додаток №1 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.11.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №1-22 від 04.01.2022; договір про надання послуг митного брокера №2348-1 від 21.05.2024; договір (контракт) про перевезення №2207/24/6-авто/Ф від 22.07.2024; договір (контракт) про перевезення №2904/22-03 від 29.04.2022; заявку до договору на перевезення від 07.10.2024; копію митної декларації країни відправлення №310120240516589518 від 19.08.2024..
Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).
Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.
Стосовно посилань відповідача на те, що згідно наданої до митного контролю CMR від 08.10.2024 року №5745 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється LLC «MV TRANSBUD», разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок про транспортні витрати від 14.10.2024 року №2410121, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ТОВ ФОРМАГ. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб?єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення та, відповідно, числового значення рівня митної вартості товару.
Як видно з матеріалів справи, транспортування (перевезення) товарів здійснювалося відповідно до договору транспортного експедирування №2904/22-03 від 29.04.2022 року, що укладений між ТОВ «Спандекс Плюс», як клієнтом, та ТОВ «Формаг», як експедитором.
Відповідно до п.2.1.1 договору №2904/22-03 від 29.04.2022 року, експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками для виконання своїх обов'язків за договором.
Для перевезення товарів експедитор залучив перевізника - Товариство з обмеженою відповідальністю «МВ-ТРАНСБУД» (код ЄДРПОУ 38949541), що підтверджується договором №2207/24/6-авто/Ф про організацію перевезень автомобільним транспортом від 22.07.2024 року.
Враховуючи, що перевезення товарів здійснювалось із залученням перевізника, тому у графі 16 та 23 CMR №5745 від 08.10.2024 року наявний відбиток (штамп) ТОВ «МВ- ТРАНСБУД», де назва товариства вказана англійською мовою LLC MV-Transbud із зазначенням коду ЄДРПОУ юридичної особи - 38949541.
При цьому, під час митного оформлення позивач надавав відповідачу вищезгаданий договір №2207/24/6-авто/Ф про організацію перевезень автомобільним транспортом від 22.07.2024 року, що підтверджується карткою відмови №UA209140/2024/001067 від 14.10.2024 року.
А тому, суд вважає, що доводи Львівської митниці в частині не надання документів, які визначають договірні відносини з LLC MV-Transbud, необґрунтовані та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Стосовно посилань відповідача на те, що відповідно до вимог п.3.2 зовнішньоекономічного контракту від 04.01.2022 року №1-22 визначено, що для кожної партії товару в попередньому рахунку-фактурі вказується орієнтовна кількість товару для кожного пункту асортименту. Проте попередній рахунок-фактуру, як визначено контрактом, декларантом не надано митному органу, що є порушення положень даної угоди.
Згідно п.п.3.2, 3.3 контракту, для кожної партії товару в попередньому рахунку-фактурі вказується орієнтовна кількість товару для кожного пункту асортименту.
Продавець відправляє покупцю наступні документи: комерційний інвойс (рахунок-фактуру), пакувальний лист (аркуш), сертифікат походження, чистий коносамент, експортну декларацію, страховий поліс.
Відповідно до п.2.3 контракту, асортимент товару, кількість та вартість товару для кожного пункту асортименту, загальна вартість товару, умови та терміни платежів вказуються для кожної партії товару у комерційному рахунку-фактурі - інвойсі.
Виходячи з вищенаведеного, асортимент та остаточна кількість товару визначається саме у комерційному рахунку-фактурі (інвойсі), який був поданий позивачем під час здійснення митного оформлення товару.
Більше того, відповідач не довів яким саме чином відсутність попереднього рахунку-фактури впливає на визначену митну вартість товарів.
Стосовно посилань відповідача на те, що відповідно до вимог п.3.1 договору транспортного експедирування від 29.04.2024 року №2904/22-03 визначено, що послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі здійснені експедитором в інтересах клієнта, оплачує клієнт на умовах 100% передплати на підставі виставленого експедитором рахунку. Проте, відповідно до умов контракту, декларантом не надано митному органу банківський платіжний документ про факт оплати перевезення, що є порушенням вимог даної угоди.
Так, у п.6 ч.2 ст.53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Разом з тим, законодавство не визначає перелік документів, якими має підтверджуватись вартість перевезення товару та не визначає, що таким документом повинен бути документ, який підтверджує оплату послуг перевезення. Вказана правова позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.05.2019 року у справі № 804/16553/14.
У спірному випадку документами, що містять інформацію про вартість перевезення товарів, є рахунок №2410121 від 14.10.2024 року та довідка про транспортні витрати №2598 від 14.10.2024 року, які, в силу вимог МК України, є належними доказами підтвердження розміру витрат на транспортування товарів.
Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Стосовно посилань відповідача на те, що заявлена митна вартість ввезених товарів є нижчою від подібних і аналогічних товарів, суд враховує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію з ЦБД, а саме: МД №UA209140/2024/025598 від 11.09.2024 року та МД №UA209140/2024/015104 від 28.05.2024 року.
Так, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів передбачено ст.59 Митного кодексу України, якою, зокрема передбачено, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Суд вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
В той же час митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митній декларації були зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.
Стосовно інших підстав, викладених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400183/2 від 14.10.2024 року, то такі є необґрунтованими, адже відповідачем не доведено їх вплив на задекларовану позивачем митну вартість товару.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Втім, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; не вказано які саме додаткові документи витребовувались у декларанта для підтвердження митної вартості та які документи не було надано.
Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400183/2 від 14.10.2024 року є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати. Разом з тим, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/001067 є похідною від рішення про коригування митної вартості, а тому також підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу у повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання щодо їх стягнення вирішуватиметься судом протягом п'яти днів після ухвалення цього судового рішення за умови подання відповідних доказів. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява, у відповідності до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягатиме залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400183/2 від 14.10.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/001067.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (місцезнаходження: вул.Костюшки, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНДЕКС ПЛЮС» (місцезнаходження: вул.Лисеницька, 9/52, м.Львів, 79032; код ЄДРПОУ: 44255885) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.