09 червня 2025 рокусправа № 640/18651/20
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 11.08.2020 звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач), в якому просить:
- «визнати дії посадової особи ОСОБА_2 , начальника штабу - заступник керівника Антитерористичного центру при СБ України, щодо ненадання повної відповіді на звернення від 22.05.2020, надання відповіді не по суті звернення з порушенням строку розгляду звернень - протиправними;
- зобов'язати керівництво Служби безпеки України повторно розглянути звернення від 22.05.2020 та забезпечити контроль за додержанням законності посадовою особою ОСОБА_2 , який перебуває на посаді начальника штабу - заступника керівника Антитерористичного центру при СБ України».
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченка І.М. від 13.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (в редакції Закону України від 16.07.2024 №3863-ІХ «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, за результатами якого справу №640/18651/20 передано на розгляд та вирішення Львівському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського окружного адміністративного суду таку передано для розгляду судді Кравціву О.Р.
Ухвалою суду від 10.02.2025 справу №640/18651/20 прийнято до провадження та вирішено здійснити розгляд заяви за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач надав відповідь на звернення позивача із порушенням встановленого строку, не в повному обсязі та не по суті питань звернення.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що звернення ОСОБА_1 від 22.05.2020 адресоване начальнику Штабу - заступнику керівника Антитерористичного центру (далі - АТЦ) при Службі безпеки України ОСОБА_2 , однак подано неповноважній особі за фактичним місцем знаходження Об?єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганських областях (далі - Об'єднаний центр). Згідно з статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зв'язку із чим звернення із Об?єднаного центру передано до Штабу АТЦ, яке отримано 08.07.2020 та зареєстроване за №K-678. Відповідь на звернення позивача надана Штабом АТЦ 17.07.2020.
Щодо ненадання позивачу відповіді по суті відповідач вказав, що до звернення позивач не долучив довіреність в порядку передоручення, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси та інтересів захисту прав та визволення, пошуку ОСОБА_4 , також така довіреність не вказана в додатках до звернення. Окрім цього, відсутня основна довіреність від Засипка В.В. на ОСОБА_3 представляти його інтереси. Таким чином, за відсутності у ОСОБА_1 правових підстав для отриманні інформації щодо ОСОБА_4 відповідь на звернення позивача надана по суті і в повному обсязі згідно з діючим законодавством України.
Окрім цього, відповідач вказав, що Служба безпеки України є неналежним відповідачем у справі, оскільки Антитерористичний центр при Службі Безпеки України є самостійною юридичною особою.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 подав в інтересах ОСОБА_3 до Об?єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганських областях звернення від 22.05.2020 адресоване начальнику Штабу - заступнику керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України ОСОБА_2 , що не заперечується сторонами.
З метою розгляду звернення позивача належною посадовою особою звернення ОСОБА_1 надіслано до Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України. Звернення позивача отримане Штабом 08.07.2020 та зареєстроване за №K-678 /арк.спр.42/.
Листом від 17.07.2020 №33/8-К-952/138 Штаб, за підписом начальника Штабу - заступнику керівника АТЦ при СБ України Геннадія Кузнєцова, повідомив позивача, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб. Відповідно до статті 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин який звернуся із заявою чи скаргою має право користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку.
Згідно з статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит розглядається у разі надання до нього посвідчених адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Позивач вважає, що відповідач надав відповідь на звернення із порушенням встановленого строку, не в повному обсязі та не по суті питань звернення, тому звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України передбачено, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Предметом розгляду у справі є оцінка дій відповідача щодо дотримання ним вимог Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду звернення позивача.
Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96, в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Також, забзпечено громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до статті 1 Закону №393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону №393/96 передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до статті 5 Закону №393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Звернення може бути усним чи письмовим.
Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону.
Згідно з статтею 7 Закону №393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Статтею 15 Закону №393/96 встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно з статтею 19 Закону №393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Статтею 20 Закону №393/96 встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно з вимогами частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З доказів у справі суд встановив, що Кудінов О.Г. в інтересах ОСОБА_3 подав до Об?єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганських областях (далі - Об'єднаний центр) звернення від 22.05.2020 адресоване начальнику Штабу - заступнику керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України ОСОБА_2 .
Відповідач вказує, що оскільки звернення подане неповноважній особі за фактичним місцем знаходження Об?єднаного центру, з метою розгляду звернення позивача належною посадовою особою (особою, якій таке звернення адресоване) таке надіслано до Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України. Звернення позивача отримане Штабом 08.07.2020 та зареєстроване за №K-678 /арк.спр.42/.
Листом від 17.07.2020 №33/8-К-952/138 Штаб, за підписом начальника Штабу - заступнику керівника АТЦ при СБ України Геннадія Кузнєцова, повідомив позивача, що розпорядник інформації, який володіє інформацією про особу, зобов'язаний вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб. Також, вказано про можливість звернення громадян через представників та необхідність подання документів, що підтверджують право на представництво таких громадян.
Щодо покликань позивача про не надання відповіді по суті запитуваних питань, суд зазначає таке.
Із змісту звернення від 22.05.2020 /арк.спр. 5, 42/ суд встановив, що Кудінов О.Г. звернувся в інтересах ОСОБА_3 щодо отриманні інформації та роз'яснення попередньої відповіді про її брата ОСОБА_4 .
При цьому, у зверненні позивач вказав, що «діє на підставі нотаріальної довіреності НОІ 699345 в інтересах ОСОБА_3 з питань захисту прав її брата ОСОБА_4 ».
Згідно з статтею 18 Закону №393/96 громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина 1 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частина 3 статті 237 ЦК України).
Згідно з приписами статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (частина 1).
Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи (частина 2).
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (частина 3).
Частиною 1 статті 245 ЦК України встановлено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Згідно з частиною 2 статті 245 ЦК України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 22.02.2012 №282/20595, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (пункт 1.1. глави 4).
Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї особи або кількох осіб за усним зверненням довірителя (пункт 1.2. глави 4).
Статтею 75 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування та посадові особи консульських установ України, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у випадках, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальником установи виконання покарань.
З викладеного слід виснувати, що повноваження представника фізичної особи, можуть підтверджуватись нотаріально посвідченою довіреністю або її копією, засвідченою у порядку, встановленому Законом України «Про нотаріат».
Також, згідно з статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (частина 1).
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом (частина 3).
Статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Отже, одним із документів, що підтверджує повноваження адвоката представляти інтереси фізичної особи, є, зокрема, довіреність. При цьому, у разі подання адвокатського запиту до конкретного органу адвокат зобов'язаний долучити документи, що підтверджують його повноваження.
Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 під час подання звернення від 22.05.2020 в інтересах ОСОБА_3 не надав документи, які підтверджують, що ОСОБА_3 уповноважила Кудінова О.Г. представляти її інтереси та інтересів захисту прав та визволення, пошуку ОСОБА_4 .
На противагу вказаному позивач будь-яких доказів того, що вказана довіреність була долучена до звернення від 22.05.2020, до суду не надано.
Таким чином, ОСОБА_1 при поданні до Об?єднаного центру звернення (адресованого Штабу Антитерористичного центру при Службі Безпеки України) від 22.05.2020 не додав документи на підтвердження своїх повноважень діяти від імені ОСОБА_3 та інтересів захисту прав та визволення, пошуку ОСОБА_4 .
При цьому, посилання у зверненні на наявність відповідних документів (довіреність «НОІ 699345») суд не визнає належним підтвердженням повноважень представника та звертає увагу, що приписи Закону України «Про звернення громадян» не містять норми, яка б звільняла представників осіб, в інтересах яких подається звернення, від обов'язку надавати документи на підтвердження своїх повноважень.
Також, у відповіді Штаб Антитерористичного центру при Службі Безпеки України вказав, що розпорядник інформації, який володіє інформацією про особу, зобов'язаний вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб.
Згідно з приписами статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Положеннями статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено види інформації, до якої може бути застосовано обмеження в доступі: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов'язковим для такого обмеження. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право, зокрема, на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів.
Згідно з статтею 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Також, згідно з статтею 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
З викладеного слід виснувати, що інформація про фізичну особу належить до інформації до якої може бути застосовано обмеження в доступі. Поширення такої інформації може здійснюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов.
Однак повертаючись до обставин справи суд зазначає, що ОСОБА_1 подав звернення в інтересах ОСОБА_3 з метою отримання інформації про її брата ОСОБА_4 , проте не надав документи, які підтверджують, що ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси та інтересів захисту прав та визволення, пошуку ОСОБА_4 .
З огляду на встановлені обставини справи та викладені норми права суд висновує, що за умови відсутності документів, які підтверджували право представництва інтересів ОСОБА_3 та інтересів захисту прав та визволення, пошуку ОСОБА_4 , у Штабу Антитерористичного центру при Службі Безпеки України були відсутні правові підстави для надання ОСОБА_5 запитуваної у зверненні інформації про ОСОБА_4 .
Щодо покликань позивача про надання відповіді поза межами встановленого строку, встановленого законом №393/96, суд зазначає таке.
Статтею 20 Закону №393/96 встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Згідно з статтею 5 Закону №393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
За загальним правилом звернення громадян підлягають розгляду тим суб'єктом, якому вони адресовані. Якщо вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідного органу, він повинен переслати його за належністю і повідомити про це громадянина, який подав звернення, для чого встановлено п'ятиденний строк.
Відповідач вказав, що звернення позивача адресоване начальнику Штабу - заступнику керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України ОСОБА_2 . Проте таке звернення подане неповноважній особі за фактичним місцем знаходження Об?єднаного центру.
З метою розгляду звернення позивача належною посадовою особою (особою, якій звернення адресоване) таке надіслано до Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України. Звернення позивача отримане Штабом 08.07.2020 та зареєстроване за №K-678 /арк.спр.42/. Відповідь Штабу датована 17.07.2020, тобто, в межах строків встановлених статтею 20 Закону №393/96.
Отже, аргументи позивача про вчинення посадовою особою Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України протиправних дій щодо ненадання відповіді по суті його звернення в установлений законом строк, є безпідставними і спростовані наявними в матеріалах справи доказами.
З огляду на викладене суд висновує, що Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України під час розгляду звернення Кудінова Г.О. в інтересах ОСОБА_3 діяв в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.
Щодо покликань відповідача про неналежного відповідача у справі, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про Службу безпеки України» для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій, при Службі безпеки України функціонує Антитерористичний центр. Положення про Антитерористичний центр при Службі безпеки України затверджується Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.
Положення про Антитерористичний центр та його координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України затверджене Указом Президента України від 14.04.1999 №379/99 (далі - Положення).
Згідно з пунктом 1 Положення Антитерористичний центр (далі - Центр) є постійно діючим органом при Службі безпеки України, який здійснює координацію діяльності суб'єктів боротьби з тероризмом у запобіганні терористичним актам щодо державних діячів, критичних об'єктів життєзабезпечення населення, об'єктів підвищеної небезпеки, актам, що загрожують життю і здоров'ю значної кількості людей, та їх припиненні.
Штаб є виконавчим робочим органом Центру, формується за рахунок штатної чисельності Служби безпеки України і підпорядковується керівникові Центру (пункт 12 Положення).
Згідно з пункту 21 Положення Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, бланки, печатки і штампи зі своїм найменуванням, а також печатку із зображенням Державного Герба України.
Отже, при Службі безпеки України діє Антитерористичний центр, який є самостійною юридичною особою, а штаб є його виконавчим робочим органом.
Розгляд звернення позивача здійснено виконавчим робочим органом (штабом) Антитерористичного центру. Водночас доказів подання Службі безпеки України звернення Кудінова Г.О. в інтересах ОСОБА_3 до суду на надано.
Отже, у справі відсутні докази, що можуть свідчити про порушення Службою безпеки України вимог законодавства під час розгляду звернення Кудінова Г.О. в інтересах ОСОБА_3 , однак позивач просить, зокрема, зобов'язати Службу безпеку України розглянути повторно звернення від 22.05.2020.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 4 статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
З викладених процесуальних норм висновується, що належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного права. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред'явленому позову при наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Позивач зобов'язаний довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У постанові Верховного Суду у справі №640/19240/21 від 21.03.2023 зазначено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, проте це не позбавляє позивача права на звернення до суду з тим самим позовом вже до належного відповідача.
Враховуючи ту обставину, що Служба безпеки України є неналежним відповідачем у справі, суд висновує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що частиною 1 статті 5 КАС України визначено способи захисту порушеного права позивача, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Однак позовні вимоги про зобов'язання «керівництва Служби безпеки України забезпечити контроль за додержанням законності посадовою особою ОСОБА_2 , який перебуває на посаді начальника штабу - заступника керівника Антитерористичного центру при СБ України» не забезпечать відновлення порушеного права позивача, а спрямовані на втручання в діяльність відповідача, зокрема, щодо здійснення контролю за діяльність посадових осіб.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, відсутність порушених прав позивача визначеним у справі відповідачем. Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами розподіляти не слід.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір зі сторін не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (зі змінами та доповненнями) подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кравців Олег Романович