про повернення позовної заяви
10 червня 2025 року м. Київ справа № 320/17562/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у відмові нарахувати та виплатити мені разову грошову допомогу до 24 серпня 2024 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначену статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону у країни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року, з урахуванням виплаченої у серпні 2024 року суми разової грошової допомоги в розмірі 2900,00 грн.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , як інваліду 2-ої групи, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , разову грошову допомогу до 24 серпня 2024 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначену статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року, з урахуванням виплаченої у серпні 2024 року суми разової грошової допомоги в розмірі 2900,00 грн.
Ухвалою суду від 08.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
В цій ухвалі зазначено недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення, який у відповідності до ч. 2 ст. 169 КАС України не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду та зазначає, що у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України територія Житомирської області тривалий час була зоною бойових дій, і, за офіційними повідомленнями військового командування держави, дотепер зберігається загроза ракетних та авіаційних ударів, а ворог продовжує здійснювати артилерійські обстріли прикордонних районів. Позивач проживає у смт. Городок Радомишльського району Житомирської області. У військовому містечку Городок відсутнє поштове відділення, а поштовий зв?язок здійснюється 2 рази на тиждень виїздним автомобілем з м. Малин за 50 кілометрів. Лист до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві був відправлений у лютому, а надійшов у березні 2025 року, що спричинило затримання відповіді, на мою заяву, від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а без відповіді неможливо вчасно подати позов. Тому, вказані обставини викликали об'єктивну неможливість своєчасної подачі позовної заяви.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що ніяким законом не встановлені інші, ніж шість місяців, строки звернення до суду з адміністративним позовом у зв'язку із порушенням права особи внаслідок невиплати вказаного підвищення, яке не було нараховане пенсійним органом.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Щодо посилання позивача на воєнний стан, суд зазначає, що у зв'язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час.
Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2022 у справі № 640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.2022 воєнного стану в країні, безумовно, є поважною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий причинний зв'язок.
Верховний Суд в ухвалах від 23.06.2022 у справі № 380/7251/21, у справі № 520/8674/2020 та у справі № 440/2822/20 зазначив, що питання продовження процесуального строку у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.
Суд зазначає, що позивачем не додано до клопотання про поновлення строку звернення до суду доказів на підтвердження неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом через воєнний стан.
Судом встановлено, що предметом позову є вимога про перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, яка виплачується до 24 серпня 2024 року.
Вказана допомога була нарахована до виплати позивачу на серпень 2024 року, що вбачається з листа Головного управління ПФУ в м. Києві від 20.03.2025.
Водночас, до суду з позовною заявою позивач звернувся лише 10.04.2025.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 22.08.2024 по справі № 420/9301/24 зазначив, що у разі, коли позивач вважає, що виплата до Дня Незалежності України за 2023 рік виплачена йому не у повному обсязі, перебіг строку на оскарження таких дій (бездіяльності) розпочинається від дати отримання такої допомоги.
Отже, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою з пропуском шестимісячного строку.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що в селищі, де проживає позивач поштовий зв?язок здійснюється 2 рази на тиждень. Лист до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві був відправлений у лютому, а надійшов у березні 2025 року, що спричинило затримання відповіді, на заяву, від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а без відповіді неможливо вчасно подати позов.
Як вбачається з матеріалів справи, заява (лист) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок та виплату разової грошової допомоги підписана позивачем 06 березня 2025, а не як зазначає позивач у лютому.
Крім цього, суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою більше аніж через шість місяців після виплати позивачу у серпні 2024 року пенсії та грошової допомоги.
Будь-яких доказів, на підтвердження того, що до березня 2025 року позивач не мав змоги та об'єктивної неможливості звернутись до відповідача із вказаною заявою, позивачем не додано.
Разом з тим, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії/грошової допомоги, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Водночас статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення з позовом до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Відтак, зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку звернення до суду позивач не наводить.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Суд, розглянувши доводи поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду, оцінивши надані в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду докази, вважає наведені позивачем причини не поважними.
У зв'язку з ненаданням позивачем доказів про існування поважних причин пропуску строку звернення до суду щодо спірних відносин, підстави, зазначені позивачем у заяві не підтверджується поважність причин пропуску, визнані судом необґрунтованими, а тому суд повертає позивачу позовну заяву з доданими до неї документами.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 8 ст. 169 КАС України, позивач має право повторного звернення до суду в разі надання доказів поважності причин пропуску такого строку в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовною заявою до суду.
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Діска А.Б.