09 червня 2025 року справа №320/59930/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №89075240203 від 06.08.2024, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 473 507,76 грн (в т.ч. за податковим зобов'язанням 378 806,21 грн, за штрафними санкціями 94 701,55 грн);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №89072240203 від 06.08.2024, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 39 458,98 грн (в т.ч. за податковим зобов'язанням 31567,18 грн, за штрафними санкціями 7 891,80 грн) ;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «ПС») №89077240203 від 06.08.2024, згідно якого ОСОБА_1 нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 1020,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «ПС») №89077240203 від 06.08.2024, згідно якого ОСОБА_1 нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 340,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що надані до перевірки договори купівлі-продажу часток, акти приймання-передачі часток, угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог щодо розрахунків за придбані позивачем частки у статутному капіталі TOB «ІК «МІЙ ДІМ» в повній мірі відповідають положенням законодавства та документально підтверджують понесені позивачем витрати на придбання ним корпоративних прав.
Зважаючи, що загальна сума документально підтверджених витрат понесених/сплачених позивачем на придбання корпоративних прав у ТОВ «ІК «МІЙ ДІМ» становить 7 305 000,00 грн, а сума отриманого ним доходу від продажу - 2 104 478,94 грн, то позивач інвестиційного прибутку, на який вказує відповідач, не отримував, а поніс інвестиційний збиток.
Як наслідок, на думку позивача, за результатом проведення зазначених операцій у нього не виникло податкового обов'язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Таким чином, похідні нарахування податковим органом сум штрафних санкцій в розмірі 340,00 грн за неподання і податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік та в розмірі 1020,00 грн за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книги обліку доходів витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу є безпідставними та протиправними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28 січня 2025 року о 10:00 год.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що ОСОБА_1 до перевірки не надані документи, які підтверджують фактично понесені витрати на придбання інвестиційного активу та пов'язані з отриманням інвестиційного доходу в 2020 році, що свідчить про відсутність понесених витрат на придбання таких активів.
Щодо аргументів позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог зауважив, що надані угоди не є належними доказами підтвердження витрат інвестиційного капіталу, оскільки позивачем не підтверджено відповідність такого зарахуванням умовам, зазначеним у статтях 601, 602 Цивільного кодексу України.
У відзиві відповідач просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання відзиву на позов та поновити такий строк.
Суд, зважаючи на наявність об'єктивної необхідності долучення до справи відзиву на позовну заяву для забезпечення права на змагальність сторін, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу строку для надання відзиву на позовну заяву, з урахуванням того, що зазначені відповідачем причини пропуску встановлені судом поважними, та підтверджені належними та допустимими доказами.
У відповіді на відзив позивачем наголошено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача прийнято протиправно, а доводи у відзиві не спростовують мотиви позову. Додатково надано пояснення щодо угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, де наголошено про відповідність таких угод вимогам законодавства.
В підготовчому засіданні 28 січня 2025 року судом продовжено строк підготовчого засідання на тридцять календарних днів, оголошено перерву до 11 березня 2025 року о 10:00 год.
Судове засідання 11.03.2025 року відкладено у зв'язку з технічними проблемами підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи. Судове засідання призначено на 15.04.2025 року о 12 год. 00 хв.
У судовому засіданні протокольною ухвалою суду від 15.04.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні 15.04.2025 року, враховуючи те, що представники позивача та відповідача не заперечували.
У судовому засіданні 15.04.2025 року протокольною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 20, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями та відповідно до наказу Головного Управління ДПС у м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 19.04.2024 №2644-п останнім проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримали вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доход фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав платника податків - фізичної особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.
За результатами перевірки складено акт від 01.07.2024 за № 78592/Ж5/26-15-24-02 03/2561419835, у висновках якого зазначено про встановлення наступних порушень:
- п. 179.1 ст. 179 розділу IV ПК України з урахуванням вимог п.п. 49.18.4 п.49.18 ст. 49 Кодексу, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві;
- вимог п.п. «а» п.176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
-п.п. 168.2.1 п. 168.2, п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168 Кодексу з урахуванням вимог пп. 164.2.9 п.164.2 ст.164, п.п.170.2.6 п.170.2 ст.170 Кодексу, не задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 2 104 478,94 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2020 рік в сумі 378 806,21 грн з отриманого доходу;
- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних Положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 31 567,18 гривень.
Вищезазначені висновки контролюючим органом мотивовано наступними обставинами, встановленими в акті перевірки.
Так, згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДПС України в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримав дохід у сумі 2 104 478,94 грн інвестиційний дохід від продажу корпоративних прав (за ознакою доходу « 112») від АТ «Закритий недиверсифікований Венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЮГ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ЄДРПОУ 42712922), (далі - АТ ЗНВКІ Фонд «ЮГ- ДЕВЕЛОПМЕНТ»).
Зазначена інформація відображена АТ ЗНВКІ Фонд «ЮГ- ДЕВЕЛОПМЕНТ» в податковому розрахунку за формою 1 - ДФ за І квартал 2020 року.
Листом від 08.06.2021 №0806/1-21 (вх. №69056/6 від 18.06.2021) АТ ЗНВКІ Фонд «ЮГ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» надано копію договору від 12.02.2020 №б/н купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Інвестиційна Компанія «МІЙ ДІМ» відповідно до якого фізичною особою ОСОБА_1 здійснено продаж частки (95%) в статутному капіталі ТОВ «Інвестиційна Компанія «МІЙ ДІМ» вартістю 2 104 478,94 грн за ціною 2 104 478,94 грн АТ ЗНВКІ Фонд «ЮГ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Покупець).
Також, АТ ЗНВКІ Фонд «ЮГ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» надано копію платіжного доручення від 17.02.2020 №8 про перерахунок коштів у сумі 2 104 478,94 грн фізичній особі ОСОБА_1 , згідно з договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Інвестиційна Компанія «МІЙ ДІМ» від 12.02.2020.
Таким чином, перевіркою встановлено отримання в 2020 році фізичною особою ОСОБА_1 інвестиційного доходу від продажу корпоративних прав в сумі 2 104 478,94 гривень, який не включено до складу загального оподатковуваного доходу за 2020 рік та підлягає відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи.
Відповідачем в акті перевірки вказано, що на підтвердження понесених інвестиційних витрат фізичною особою ОСОБА_1 не надано первинних документів: договорів, протоколів, платіжний документів (прибуткових та видаткових квитанцій, платіжних доручень, меморіальнихордерів, тощо) по операціях з придбання інвестиційного активу, від продажу яких в 2020 році отримано інвестиційний дохід.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 06.08.2024 №89075240203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 473 507,76 грн, в т.ч. за основним платежем в розмірі 378 806,21 грн, за штрафними санкціями в розмірі 94 701,55 грн;
- від 06.08.2024 №89072240203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 39 458,98 грн, в т.ч. за основним платежем розмірі 31567,18 грн, штрафними санкціями в розмірі 7 891,80 грн;
- від 06.08.2024 №89077240203, відповідно до якого позивачу нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 1020,00 грн за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу;
- від 06.08.2024 №89080240203, відповідно до якого позивачу нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 340,00 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік.
Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся до ДПС України шляхом направлення скарги про їх скасування, за результатом розгляду якої податковим органом прийнято рішення від 31.10.2024 № 32797/6/99-00-06-01-03-06 про залишення податкових повідомлень-рішень від 06.08.2024 № 89075240203, № 890722402903, № 89077240203, № 89080240203 без змін, а скаргу - без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Підпунктами 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6, 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Для цілей цього пункту термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.
У підпункті 14.1.81-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що інвестиційний прибуток для цілей розділу IV цього Кодексу - дохід у вигляді позитивної різниці між доходом, отриманим платником податку від проведення операцій з цінними паперами з урахуванням курсової різниці, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, та витратами на придбання таких інвестиційних активів.
У підпункті 168.2.1 пункту 168.2, підпункті 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Відповідно до підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Разом з тим, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Отже, системний аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що інвестиційним прибутком, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і на який нараховується військовий збір, є позитивна різниця між витратами особи на придбання інвестиційного активу і доходом, отриманим від його реалізації (тобто позитивний фінансовий результат).
Матеріалами справи підтверджено, що висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем отримано інвестиційний прибуток, оскільки вважає, що позивач не підтвердив факт придбання корпоративних прав за ціною більш ніж ним продано у 2020 році. Зокрема, податковий орган уважає, що надані позивачем угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, за наслідком яких він набуде частки у статутному капіталі за грошовий еквівалент, на думку відповідача, прямо заборонено чинним законодавством, а тому не можуть бути взяті до уваги.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених інвестиційних витрат в якості доказів надано:
угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (за договором позики від 24.07.2017 та договором купівлі-продажу від 30.07.2018), укладеної між позивачем та ОСОБА_2 від 01.08.2018.
угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (за договором позики від 26.07.2018 та договором купівлі-продажу від 30.07.2018), укладеної між позивачем та ОСОБА_3 від 01.08.2018;
угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (за договором позики від 10.01.2019 та договором купівлі-продажу від 16.09.2019), укладеної між позивачем та ОСОБА_3 від 17.09.2019.
Згідно зі статтею 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом частини першої статті 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
У розумінні статті 601 ЦК України, спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
У свою чергу характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
За правилами частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).
Судом установлено, що згідно з договором купівлі-продажу частки від 30.07.2018, а саме п. 1.1. Продавець гр. ОСОБА_2 продала, а Покупець ОСОБА_1 купив за грошові кошти частку у розмірі 48% статутного капіталу ТОВ «ІК «МІЙ ДІМ», яка належить Продавцю. Згідно з п. 2.1. Договору продаж частки здійснюється за 3 120 000,00 грн. Вказану суму ОСОБА_1 зобов'язується сплатити у повному розмірі гр. ОСОБА_2 до 31.07.2018 включно.
24.07.2017 між позивачем та гр. ОСОБА_2 було укладено договір позики. Відповідно до договору та акту приймання-передачі грошових коштів в позику від 24.07.2017 позивач передав безвідсоткову поворотну позику у вигляді грошових коштів в сумі 3 120 000,00 грн, а гр. ОСОБА_2 отримала вказані кошти (п. 1.1. договору позики та п. 1 акту). Сторони визначили строк повернення гр. ОСОБА_2 позики в повному обсязі ОСОБА_1 не пізніше 31.07.2018 (п. 1.2., 3.2. Договору).
Відповідно, 01.08.2018 між сторонами була підписана угода про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором позики від 24.07.2017 та договором купівлі-продажу від 30.07.2018. Відповідно до п.5 цієї угоди сторони прийшли до згоди, що заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики в сумі 3120 000,00 грн. погашається шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оплату вартості частики у розмірі 48 % статутного капіталу Товариства на суму 3 120 000,00 грн.
Згідно з п. 6 угоди станом на 01.08.2018 заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 на суму 3 120 000,00 грн і заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 на суму 3 120 000,00 грн є погашеними, зустрічні грошові зобов'язання перед друг другом є припиненими, в тому числі: вартість частки в розмірі 48% статутного капіталу Товариства є сплаченою в повному обсязі, сума позики є поверненою в повному обсязі. Сторони претензій один до одного у зв'язку з виконанням вищевказаних договорів не мають.
Також установлено, що згідно з договором купівлі-продажу частки від 30.07.2018, а саме п. 1.1., Продавець ОСОБА_3 продала, а Покупець ОСОБА_1 купив за грошові кошти частку у розмірі 29% статутного капіталу ТОВ «ІК «МІЙ ДІМ», яка належить Продавцю. Згідно з п. 2.1. Договору продаж частки здійснюється за 1 885 000,00 грн. Вказану суму ОСОБА_1 зобов'язується сплатити у повному розмірі ОСОБА_3 до 31.07.2018 включно.
26.07.2018 між Позивачем та гр. ОСОБА_3 було укладено договір позики. Відповідно до договору Позивач передав безвідсоткову поворотну позику у вигляді грошових коштів в сумі 1 885 000,00 грн., а гр. ОСОБА_3 отримала вказані кошти (п. 1.1. договору позики). Сторони визначили строк повернення гр. ОСОБА_3 позики в повному обсязі ОСОБА_1 не пізніше 31.07.2018 (п. 1.2., 2.3. Договору).
Відповідно, 01.08.2018 між позивачем та гр. ОСОБА_3 була підписана угода про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором позики від 26.07.2018 та договором купівлі-продажу від 30.07.2018. Відповідно до п.5 цієї Угоди сторони прийшли згоди, що заборгованість ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 за договором позики в сумі 1 885 000,00 грн. погашається шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про оплату вартості частики у розмірі 29 % статутного капіталу Товариства на суму 1 885 000,00 грн. Згідно п. 6 Угоди станом на 01.08.2018р. заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 на суму 1 885 000,00 грн. і заборгованість ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 на суму 1 885 000,00 грн. є погашеними, зустрічні грошові зобов'язання перед друг другом є припиненими, в тому числі вартість частки в розмірі 29% статутного капіталу Товариства є сплаченою в повному обсязі, сума позики є поверненою в повному обсязі. Сторони претензій один до одного у зв'язку з виконанням вищевказаних договорів не мають.
Також установлено, що згідно договору купівлі-продажу частки від 16.09.2019, а саме п. 1.1. Продавець гр. ОСОБА_3 продала, а Покупець ОСОБА_1 купив за грошові кошти частку у розмірі 20% статутного капіталу TOB «ІК «МІЙ ДІМ», яка належить Продавцю. Згідно п. 2.1. Договору продаж частки здійснюється за 2300000,00 грн. Вказану суму ОСОБА_1 зобов'язується сплатити у повному розмірі ОСОБА_3 до 17.09.2019 включно.
10.01.2019 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір позики. Відповідно до договору Позивач передав безвітсоткову поворотну позику у вигляді грошових коштів в сумі 2300000,00 грн, а гр. ОСОБА_3 отримала вказані кошти (п. 1.1. договору позики та п.1 акту приймання-передачі грошових коштів у позику).. Сторони визначили строк повернення гр. ОСОБА_3 позики в повному обсязі ОСОБА_1 не пізніше 01.09.2019 (п. 1.2., 2.2. Договору).
Відповідно, 17.09.2019 між Позивачем та гр. ОСОБА_3 була підписана угода про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором позики від 10.01.2019 та договором купівлі-продажу від 16.09.2019. Відповідно до п.5 цієї Угоди - «сторони прийшли до угоди, що заборгованість ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 за договором позики в сумі 2300000,00 грн погашається шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про оплату вартості частики у розмірі 20 % статутного капіталу Товариства на суму 2300 000,00 грн. Згідно з п. 6 Угоди - «таким чином, станом на 17.09.2019 заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 на суму 2300000,00 грн і заборгованість ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 на суму 2300000,00 грн є погашеними, зустрічні грошові зобов'язання перед друг другом є припиненими, в тому числі: вартість частки в розмірі 20% статутного капіталу Товариства є сплаченою в повному обсязі, сума позики є поверненою в повному обсязі. Сторони претензій один до одного у зв'язку з виконанням вищевказаних договорів не мають.»
Більш того, ОСОБА_3 у своїй заяві від 29.11.2024, справжність підпису на якій посвідчено Носенко О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №1738, вказала, що позивач провів з нею повний розрахунки за продані нею частки у 2018 та 2019 роки в загальному розмірі 49% (29% та 20%) по компанії ТОВ «ІК «Мій Дім» (код ЄДРПОУ 39957328) на загальну суму 4 185 000,00 грн, і що в неї немає майнових претензій по розрахунках за продані частки позивачу.
Суд резюмує, що вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Отже, якщо зобов'язання, які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.
Ураховуючи наведене, висновки податкового органу щодо неможливості взаємозаліку зобов'язань за вищенаведеними угодами є помилковими, оскільки у даному випадку вбачається наявність таких умов, як зустрічність та однорідність вимог, так і їх матеріальний зміст.
Слід також наголосити на помилковості доводів відповідача щодо зарахування зобов'язань з передачі часток та грошові кошти, оскільки позивач набув право власності на частки з моменту підписання відповідних договорів (всі акти приймання-передачі часток були підписані сторонами та нотаріально засвідчені в день підписання договорів купівлі-продажу часток, зокрема 30.07.2018 та 16.09.2019), а тому на підставі укладання угод про зарахування зустрічних однорідних вимог здійснювалось саме щодо грошових коштів.
Також, ураховуючи умови договорів, строк виконання таких вимог за вказаними вище договорами купівлі-продажу часток та договорами позики настав.
Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Як убачається з матеріалів справи, згідно з укладених договорів купівлі-продажу частки та актів прийому передачі позивач став власником 97% статутного капіталу TOB «ІК «МІЙ ДІМ», про що були внесені відповідні записи до ЄДР.
На підставі вказаного позивач 12.02.2000 здійснив подальше відчуження належної йому частки в розмірі 97% покупцю Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований «Венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЮГ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 42712922) за ціною 2 104 478,94 грн.
Дані обставина відповідачем не спростовано, а отже доводи про фіктивність укладених договорів не підтверджуються жодними належними доказами.
Окрім цього, ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
При цьому, відповідачем до суду не надано доказів, що договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі, укладених між позивачем та гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 від 30.07.2018 та 16.09.2019, визнані судом недійсними (нікчемними), а отже презумпція їх правомірності не спростована.
Також, жодна угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладена між Позивачем та гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 від 01.08.2018 та 17.09.2019 не визнані судом недійсними (нікчемними).
Вказані висновки узгоджуються з позицією ВП ВС у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, де зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, на змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення виконанню.
Таким чином, надані угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, є дійсними та повністю документально підтверджують понесені позивачем витрати на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав) у ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ «МІЙ ДІМ» (код ЄДРПОУ 39957328). Дані витрати перевищують розмір доходу, та в кінцевому випадку не створюють інвестиційного прибутку, що підпадає під оподаткування ПДФО та військовим збором.
При цьому, аргументи відповідача про відсутність підстав для оцінки наданої позивачем первинної бухгалтерської документації на підтвердження інвестиційних витрат, оскільки останнім не надавались такі документів під час перевірки, суд вважає неприйнятними з огляду на наступне.
Пунктом 85.2 статті 85 ПКУ визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України - у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
При цьому, як установлено судом, копію наказу від 19.04.2024 про проведення позапланової перевірки, повідомлення від 19.04.2024 про дату перевірки з 20.06.2024 тривалістю 5 роб. днів, місце її проведення та необхідність надання документів, було отримано лише у жовтні 2024 року представником позивача як відповідь на його адвокатський запит. Із поштового відправлення за №010114122888 та довідки про причини повернення вбачається, що ні наказ про проведення перевірки, ні повідомлення про перевірку не були отримані Позивачем, а лист був повернутий Відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Таким чином, фактично позивач не був обізнаний про проведення перевірки, а також, що йому не було вручено запити щодо надання відповідних первинних документів до перевірки.
Отже, суд погоджується з позивачем, що він об'єктивно не зміг подати відповідачу під час перевірки наявні в нього документи, докази на підтвердження понесених ним інвестиційних витрат на придбання корпоративних прав.
Поряд з цим, вказані доводи позивача контролюючим органом не спростовано та не надано будь-яких належних та допустимих доказів на доведення протилежного.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення №89075240203 від 06.08.2024 є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
В свою чергу, податковим органом саме з підстав розрахованої ним суми заниження ПДФО прийнято податкові повідомлення-рішення №89072240203 від 06.08.2024, №89077240203 від 06.08.2024, №89077240203 від 06.08.2024 про нарахування військового збору, про застосування штрафних санкцій за неподання книги обліку і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу та за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи, що також підлягає скасуванню як протиправні внаслідок їх похідного характеру від порушень, визнаних судом недоведеними контролюючим органом.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи платіжної інструкції від 11.12.2024, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 5 143,27 грн. Відтак, враховуючи розмір та характер задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 5 143,27 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №89075240203 від 06.08.2024, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 473 507,76 грн (в т.ч. за податковим зобов'язанням 378 806,21 грн, за штрафними санкціями 94 701,55 грн).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №89072240203 від 06.08.2024, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 39 458,98 грн (в т.ч. за податковим зобов'язанням 31567,18 грн, за штрафними санкціями 7 891,80 грн).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «ПС») №89077240203 від 06.08.2024, згідно якого ОСОБА_1 нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 1020,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «ПС») №89077240203 від 06.08.2024, згідно якого ОСОБА_1 нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 340,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 5 143,27 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Повний текст судового рішення складено та підписано 9 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.