09 червня 2025 року м. Київ справа №320/23941/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,
2) Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області
про скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 31.05.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 у відповідності до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та заяви про призначення пенсії від 20.10.2021 та проведенні відповідних виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 у відповідності до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та заяви про призначення пенсії від 20.10.2021 та провести відповідні виплати.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач неодноразово безпідставно відмовляє позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах. При первісному розгляді заяви про призначення пенсії підставою для відмови була недостатність пільгового стажу. На виконання судового рішення, яким зобов'язано повторно розглянути заяву та врахувати періоди роботи до пільгового стажу, відповідач повторно відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на те, що позивач не досягла пенсійного віку.
При цьому відповідач застосовує норму, яка встановлює пенсійний вік, у нерелевантній редакції. Позивач стверджує, що на момент подання заяви про призначення пенсії була чинна норма, яка визначала, що жінки мають право на пенсію після досягнення 50 років, тоді як відповідач безпідставно застосовує норму у редакції, де пенсійний вік для жінок становить 55 років.
Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що у рішенні суду не міститься зобов'язань щодо призначення пенсії, а тому під час повторного розгляду заяви відповідач зобов'язаний перевірити відповідність особи, яка подала заяву про призначення пенсії, усім необхідним умовам, зокрема досягнення пенсійного віку.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
20.02.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
20.02.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р. В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 справу прийнято до провадження та залучено до участі співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.
06.12.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві копію рішення від 31.05.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
29.05.2025 від відповідача до суду надійшло рішення на вимогу ухвали суду від 31.01.2025.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.
20.10.2021 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначену заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке ухвалило рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, у якому відповідач зазначив, що до пільгового стажу не було зараховано періоди з 07.08.1992 по 31.01.2001, з 01.01.2005 по 26.07.2005, 01.08.2005 по 19.09.2005, з 19.09.2005 по 11.12.2005, з 01.01.2006 по 31.01.2007, з 01.02.2007 по 31.10.2016, оскільки відсутні уточнюючі особливий характер роботи довідки, накази про проведення атестації робочого місця за умовами праці. Також відсутня інформація про перереєстрацію підприємства на підконтрольній території та місцезнаходження первинних документів підприємства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 25.08.2022 у справі № 640/37820/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити повторний розгляд заяв ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
На виконання зазначеного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та ухвалило рішення від 31.05.2023 №222550009868 про відмову у призначенні пенсії.
Так, до пільгового стажу позивача було зараховано періоди з 07.08.1992 по 31.01.2001, з 01.01.2005 по 26.07.2005, з 01.08.2005 по 11.12.2005, з 01.01.2006 по 31.07.2015, з 01.09.2015 по 30.09.2016, у зв'язку з чим тривалість пільгового стажу за списком № 2 склала 20 років 1 місяць 2 дні, а страховий стаж становить 31 рік 1 день.
Проте у призначенні пенсії було відмовлено у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернулася до суду із цим позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Частиною 1 статті 114 Закону України № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Водночас згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 5 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, статтю 13 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції, зокрема, пунктом "б" зазначеної статті передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
При цьому наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, а також загального страхового стажу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.
Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що умовами для призначення жінці пільгової пенсії за віком за Списком 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, є: 1) досягнення 50-річного віку; 2) зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці 3) наявність страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; 4) проведення атестації робочих місць.
При цьому, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
З рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 31.05.2023, яке є предметом спору у справі, слідує, що підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу послугувало те, що позивач на дату подання заяви не досягла пенсійного віку (55 років), передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ураховуючи наведені судом висновки стосовно релевантного у цих правовідносинах законодавства, суд зазначає, що обґрунтування пенсійним органом рішення положеннями статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 звернула увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.
Отже, суд відхиляє доводи відповідача, що з 11.10.2017 положення Закону № 1788 в частині призначення пенсії за віком на пільгових умовах не застосовуються
Суд зазначає, що позивачці на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії виповнилося 50 років, а відтак в силу вимог пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» остання досягла віку, необхідного для призначення пільгової пенсії.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії не ґрунтується на вимогах законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині задоволенню.
Суд бере до уваги, що у рішенні від 31.05.2023 № 222550009868 встановлено, що страховий стаж заявниці 31 рік 1 день, пільговий стаж - 20 років 1 місяць 2 дні, тому зважаючи на досягнення позивачем пенсійного віку 50 років, суд дійшов висновку, що позивач набула право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
В силу вимог абзацу 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, з огляду на те, що для прийняття рішення про призначення пенсії позивачу виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу з 20.10.2021 пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому суд звертає увагу, що звернення позивача за пенсію відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, а тому пенсія призначається безпосередньо з дня звернення.
Проте у задоволенні вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії слід відмовити, оскільки задоволення такої вимоги є недоцільним у зв'язку зі скасуванням рішення про відмову у призначенні пенсії.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 2147,20 грн.
Зважаючи на часткове задоволення вимог, судовий збір, сплачений позивачем, за одну вимогу немайнового характеру стягується на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 31.05.2023 № 222550009868.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити з 20.10.2021 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 у відповідності до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.