про залишення позовної заяви без руху
09 червня 2025 року м. Київ № 320/28224/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жук Р.В., дослідивши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною першою статті 4 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року - 3028 гривні.
Отже, у даному випадку позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру, сума судового збору за звернення з якою становить 1211,20 грн.
Позивачем до суду надано квитанцію від 20.03.2025 №L9U6-DYE6-AL7E на суму 1211,20 грн.
Суд, перевіряючи зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, який сплачений відповідно до квитанції від 20.03.2025 №L9U6-DYE6-AL7E, встановив, що у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства (Комп'ютерна програма "Діловодство спеціалізованого суду") не знайдено підтверджень платежів із Казначейства сплаченого ОСОБА_1 за подання позовної заяви у адміністративній справі № 320/28224/25.
Водночас суд встановив, що у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства (Комп'ютерна програма "Діловодство спеціалізованого суду") наявне зарахування такого судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, який сплачений ОСОБА_1 при поданні позовної заяви у адміністративній справі № 320/13757/25.
Також з Діловодства спеціалізованого суду, суд встановив, що згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 року, яка постановлена у адміністративній справі № 320/13757/25, позовна заява ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишена без розгляду та вказаною ухвалою суду питання щодо повернення з Державного бюджету сплаченого судового збору за квитанцію від 20.03.2025 №L9U6-DYE6-AL7E не вирішувалось, позивач має скористатись таким право відповідно до положень Закону України "Про судовий збір та враховуючи положення чинного Порядку повернення судового збору затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 "Про затвердження Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", та суд зауважує, що сплачений судовий збір за вказаною квитанцією не може бути зараховано як сплачений судовий збір за подання даної позовної заяви до суду в справі №320/28224/25.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 16.05.2018р. по справі №520/810/504/17, судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом №3674, підлягає сплаті за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо його сплати, а тому судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову в одній справі, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, в тому числі тим самим позивачем до того самого суду.
В разі ж повернення особі поданої ним позовної заяви остання не позбавлена права звернутись до суду з заявою про повернення сплаченої суми судового збору у відповідності до положень пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №3674.
Отже, законодавством встановлено чіткий порядок повернення сплаченої суми судового збору, яка в подальшому на розсуд особи може бути використана для сплати судового збору за подання іншого (нового) позову, в той же час використання сплаченої в одній справі суми судового збору при поданні іншого позову не передбачено законодавством та є порушенням порядку сплати судового збору.
Також у постанові Верховного Суду від 05.08.2021р. по справі №160/5879/20 зазначено, що звертаючись до суду, позивач був зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи. Разом із тим, як встановлено судом, судовий збір за наданим позивачем платіжним дорученням сплачений і зарахований при розгляді іншої адміністративної справи.
Отже, з огляду на викладене, Верховний Суд зазначив, що подане платіжне доручення не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки не підтверджено зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та відсутня інформація про той номер справи, у межах якої подана відповідна скарга.
Відповідно до позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.03.2019 у справі №814/218/14, під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.
Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої позовної заяви розглядалося Верховним Судом також у справі №1540/3297/18.
У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.
Таким чином, у цьому випадку позивач також має право повернути сплачений ним судовий збір відповідно до квитанції від 20.03.2025 №L9U6-DYE6-AL7E на суму 1211,20 грн. Однак така квитанція не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.
Тому, з урахуванням правових висновків, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду, суд зазначає, що повторне використання документу про сплату судового збору не передбачено ані нормами КАС України, ані нормами Закону України "Про судовий збір".
Відповідно у суду відсутні підстави зарахувати надану представником позивача квитанцію від 20.03.2025 №L9U6-DYE6-AL7E.
Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду: докази сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн на рахунок Київського окружного адміністративного суду, який слід сплатити за наступними реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989;
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
код банку отримувача (МФО): 899998;
рахунок отримувача: UA718999980313151206084010001;
код класифікації доходів бюджету: 22030101;
призначення платежу: *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі “Судова влада України» за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2. Встановити позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали на усунення недоліків позовної заяви.
3. Попередити позивача про те, що у разі, якщо недоліки не буде усунуто у встановлений судом строк, позовну заяву буде повернуто відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Жук Р.В.