ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" червня 2025 р. справа № 300/418/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Надвірнянської окружної прокуратури до Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, третя особа Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства про визнання бездіяльності протиправною, -
Керівник Надвірнянської окружної прокуратури звернувся до суду з адміністративним позовом до Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, за змістом якого просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Ланчинської селищної ради, що полягає у не розгляді на сесії селищної ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.04.2024 № 09/592-24 щодо віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 10 га до самозалісених;
- зобов'язати Ланчинську селищну раду розглянути на сесії селищної ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.04.2024 № 09/592-24 щодо віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 10 га до самозалісених.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 05.04.2024 звернулося до Ланчинської територіальної громади з поданням № 09/592-24 про віднесення залісених земельних ділянок, в тому числі орієнтовною площею 10 га до самозалісених земель. В подальшому, Надвірнянською окружною прокуратурою в ході опрацювання Google maps та Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами встановлено, що земельний масив із координатами 48.677865, 24.794026 повністю покритий лісом. 02.10.2024 позивач звернувся до Ланчинської селищної ради з листом про надання інформації та належним чином засвідчених копій документів щодо розгляду подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, які заходи вжито та які вживаються щодо віднесення вказаних у поданні земельних ділянок до самозалісених. Однак, за результатами розгляду зазначеного листа Ланчинська селищна рада надала Надвірнянській окружній прокуратурі тільки копії відповіді від 10.05.2024 Західному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства наданої за результатами розгляду подання. Однак жодних обставин, які унеможливлють віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 10 га до самозалісених земель Ланчинською селищною радою не наведено. В порушення статті 57-1 Земельного кодексу України на сесію Ланчинської селищної ради не виносилось питання про віднесення вищевказаних земельних ділянок до самозалісених та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісені ділянки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 відкрито провадження у даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.59).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.02.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що в поданні Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.04.2024 № 09/592-24 не було додано будь-яких графічних матеріалів, що унеможливлювало ідентифікацію земельних ділянок. Такий обсяг даних дасть можливість ідентифікації земельної ділянки на місцевості та її прив'язати до відповідного населеного пункту. Зазначив про неможливість точного визначення розташування та площ земельних ділянок, про які йдеться у клопотанні, що має важливе значення для прийняття радою відповідного рішення. Зауважив, що в проекті рішення слід зазначити орієнтовне місцезнаходження земельних ділянок та орієнтовної площі, а також результати обстеження цих ділянок на встановлення факту залісення та чи не перебувають вказані ділянки у постійному користуванні державних чи комунальних підприємств. Після цього проект рішення із доданими документами подається на розгляд постійної комісії, яка за результатами розгляду питань готує висновки і рекомендації, які розглядаються і враховуються при прийнятті остаточного рішення на сесії ради (а.с.64-66).
Третя особа не скористалася правом подання пояснень щодо даного позову.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства на адресу Ланчинської територіальної громади підготовлено подання від 05.04.2024 № 09/592-24 щодо віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 10 га до самозалісених та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісену ділянку, з подальшим її закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу України (а.с.39-40).
На отримане подання відповідач листом № 384-02.2-09 від 10.05.2025 повідомив, що ділянка орієнтовною площею 10 га, координати 48.6777865, 24.794026, яка знаходиться в урочищі Лази села Глинки Середньомайданського старостинського округу не може бути самозалісненою в зв'язку із тим, що вона знаходиться в користуванні жителів с. Глинки (а.с.38).
Надвірнянською окружною прокуратурою на адресу Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства направлено лист від 02.10.2024 № 09.55-62-1925ВИХ-24 про надання інформації, зокрема: про вжиті органами місцевого самоврядування заходи у відповідь на вищевказані подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, а також у разі їх бездіяльності про вжиття Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства заходів представницького характеру шляхом пред'явлення позовів зобов'язального характеру про визнання протиправною бездіяльності органів місцевого самоврядування та зобов'язання їх розглянути вказані подання і прийняти рішення про віднесення земель до самозалісених (з наданням копій підтверджуючих документів) (а.с.29-31).
Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства листом від 21.10.2024 № 09/2500-24 повідомило Надвірнянську окружну прокуратуру, що зверталося до об'єднаних територіальних громад Івано-Франківської області з приводу віднесення ідентифікованих земельних ділянок до самозалісених з подальшим закріпленням їх за постійними лісокористувачами. Зазначено, що органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень самостійно приймають рішення щодо передачі земель у постійне користування. У разі виявлених достатніх підстав Надвірнянською окружною прокуратурою Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства не заперечуватиме щодо звернення Надвірнянською окружної прокуратури з позовною заявою до суду в інтересах управління (а.с.32-34).
Керівник Надвірнянської окружної прокуратури звернувся до Ланчинської селищної ради з листом від 02.10.2024 № 09.55-62-1925ВИХ-24 про надання інформації про розгляд подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.04.2024 № 09/592-24 щодо віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 10 га до самозалісених, а також повідомити про вжиті Ланчинською селищною радою заходи у відповідь на вищевказані подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (а.с.35-36).
На вказаний запит відповідач листом від 16.10.2024 № 819/02.2.09-10 повідомив про отримання подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.04.2024 № 09/592-24 (а.с.37).
Керівник Надвірнянської окружної прокуратури, в інтересах держави, з метою зобов'язання Ланчинську селищну раду розглянути на сесії селищної ради подання 05.04.2024 № 09/592-24 щодо віднесення земельної ділянки площею 10 га до самозалісених, звернувся до суду з цією позовною заявою.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами статті 131-1 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.
Питання представництва прокурором інтересів громадянина або держави врегульоване статтею 23 зазначеного Закону.
Зокрема, таке представництво полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (частина 4 статті 23 Закону № 1697-VII).
В частині 6 статті 23 Закону № 1697-VII зазначено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:
1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);
2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;
3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;
4) брати участь у розгляді справи;
5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;
6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;
7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (частина 1 статті 24 Закону № 1697-VII).
Верховний суд у постанові від 19 травня 2022 року по справі № 300/863/21 сформував висновок про те, що процесуальне представництво держави в суді прокурором:
- по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах;
- по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону № 1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.
Суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства регулює Лісовий кодекс України.
Частиною 2 і 3 статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
За приписами частини 12 статті 1 Лісового кодексу України самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс).
Відповідно до пунктів «а» і «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Указами Президента України від 07.06.2021 № 228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», від 29.09.2022 № 675/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022 «Про охорону, захист, використання та відновлення лісів України в особливий період», екологічної ініціативи Президента України «Зелена країна», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20.06.2022 № 2321-IX, передбачено проведення ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності.
Законом України від 20.06.2022 № 2321-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» внесені зміни до Земельного кодексу України, а саме главу 11 доповнено статтею 57-1 «Самозалісені землі», якою визначено порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Так, частинами 1-3 статті 57-1 Земельного кодексу визначено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.
Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.
Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Згідно з частинами 1-2 статті 122 Земельного кодексу, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
З системного аналізу наведених норм слідує, що за наслідками розгляду подання щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної обов'язковим є прийняття відповідним органом місцевого самоврядування вмотивованого рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки або про відмову у такому віднесенні.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Статтею 25 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Частиною 1 статті 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (частина 5 статті 46 Закону № 280/97-ВР).
Відповідно до частин 1-3 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
За приписами частини 11 статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Виходячи із наведених вище положень законодавства, віднесення земельної ділянки до самозалісеної, яка є комунальною власністю територіальної громади, здійснюється сільськими, селищними та міськими радами виключно на підставі відповідного подання, прийнятого в пленарному засіданні.
Як вже встановлено судом вище, Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства підготовлено подання від 05.04.2024 № 09/592-24 про віднесення Лачинською селищною радою ділянки орієнтовною площею самозалісення 10 га до самозалісених та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісену ділянку, з подальшим її закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу України.
На отримане подання відповідач листом № 384-02.2-09 від 10.05.2025 повідомив, що ділянка орієнтовною площею 10 га, координати 48.6777865, 24.794026, яка знаходиться в урочищі Лази села Глинки Середньомайданського старостинського округу не може бути самозалісненою в зв'язку із тим, що вона знаходиться в користуванні жителів с. Глинки.
Водночас, відповідачем жодних доказів, що вказане подання було розглянуто у встановленому законодавством порядку, та внаслідок чого, прийнялося відповідне рішення за наслідками його розгляду, чи інших дій спрямованих на виконання вимог статті 57-1 Земельного кодексу України після отримання подання від Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, не надано.
Відповідач, всупереч вимог Закону № 280/97-ВР, з моменту отримання подань від Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, не виконано обов'язку щодо винесення на розгляд сесії міської ради питання віднесення земельних ділянок, площею 10 га до самозалісених та прийняття відповідного рішення.
Твердження Ланчинською селищною радою про ділянки не може бути самозалісненою жодними належними та допустимими доказами не підтверджується і не спростовує факту не включення подань Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства на розгляд сесії міської ради для їх вирішення.
Викладене в сукупності зумовлює висновок суду про те, що відповідачем як органом місцевого самоврядування, до віддання якого відносяться земельні ділянки, всупереч вимог Закону№ 280/97-ВР, не винесено на розгляд сесії міської ради подання про віднесення таких ділянок до самозалісених і не прийнято з цього питання відповідного рішення, що свідчить про бездіяльність відповідача, яку слід визнати протиправною, та зобов'язати Ланчинською селищною радою розглянути на сесії подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.04.2024 № 09/592-24.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів у повному об'ємі правомірність своїх дій.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Надвірнянської окружної прокуратури - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Ланчинської селищної ради, яка полягає у не розгляді на сесії селищної ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.04.2024 № 09/592-24 щодо віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 10 га до самозалісених.
Зобов'язати Ланчинську селищну раду Надвірнянського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04354545, вул. Шкільна, 3, с. Ланчин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78455) розглянути на сесії міської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.04.2024 №09/592-24 щодо віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 10 га до самозалісених.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
Надвірнянська окружна прокуратура (код ЄДРПОУ 0353048324, майдан Шевченка, 39, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78400).
Відповідач:
Ланчинська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04354545, вул. Шкільна, 3, с. Ланчин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78455).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:
Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПУО - 44921644, вул. Яворницького, 8б, м. Львів).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.