ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" червня 2025 р. справа № 300/1592/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо врахування з 22.06.2023 заробітної плати відображеної у довідках від 10.05.2021 №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245, №246, №247 при обрахунку пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача здійснити з 22.06.2023 перерахунок пенсії позивача з врахуванням заробітної плати відображеної у довідках від 10.05.2021 №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245, №246, №247 за періоди роботи вересень-жовтень 2010 року, березень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року січень-квітень 2020 року відповідно та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 по справі №300/5317/23, яке набрало законної сили 15.05.2024, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності від 19.07.2023 № 092850020782 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 10.09.2010 по 10.11.2010, та з 03.03.2011 по 20.04.2020 відповідно до записів трудової книжки та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 1058-IV з 22.06.2023.
Так, позивачу на виконання вказаного судового рішення призначено пенсію по інвалідності. В той же час, відповідачем протиправно, на думку позивача, не зараховано заробітну плату відображену у довідках від 10.05.2021 №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245, №246, №247 247 за періоди роботи вересень жовтень 2010 року, березень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року січень-квітень 2020 року. Позивач зазначив, що у відповідача наявні необхідні документи, які підтверджують розмір заробітної плати у спірний період, а такі суми підлягали врахуванню при визначенні розміру пенсії на підставі статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає бездіяльність щодо врахування заробітної плати за вказані періоди протиправною та такою, що порушує його права на отримання пенсії в належному розмірі, тому просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у в Івано-Франківській області здійснити з 22.06.2023 перерахунок та виплату пенсії в Івано-Франківській області із врахуванням заробітної плати отриманої за вищевказані періоди відповідно до довідок про заробітну плату 10.05.2021 №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245, №246, №247.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.22-23).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.03.2025. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Зазначила, що в довідках про заробітну плату, долучених позивачем до матеріалів справи, вказується, що із сум нарахованої зарплати проведені відрахування в Пенсійний фонд російської федерації. Також, у цих довідках містяться відомості про фактичну суму заробітної плати позивача за відповідні періоди, при цьому відсутні відомості про суми відрахувань до Пенсійного фонду російської федерації. Крім того, зазначила, що рішенням суду у справі №300/5317/23 не було зобов'язано зарахувати заробітну плату. Просила суд в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив такі обставини.
12.07.2023 ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою щодо призначення пенсії по інвалідності на підставі статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Заява позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області була скерована в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області по принципу екстериторіальності для опрацювання.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.07.2023 № 092850020782 відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, встановленого статтею 32 Закону № 1058-IV, відповідно до якої, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп: від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років. В результаті розгляду документів, доданих до заяви встановлено, що за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи в РФ з 10.09.2010 по 10.11.2010 та з 03.03.2011 по 20.04.2020 згідно записів в трудовій книжці та згідно довідок від 10.05.2021 №№237, 238, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246 та 247, виданих ТзОВ "РусІнтеграл-Піонер", оскільки з 01 січня 2023 року РФ припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які працювали на території РФ призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Вказаним рішенням встановлено, що вік заявника 32 роки 05 місяців., страховий стаж обчислений згідно даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування складає 01 рік 05 місяців 00 днів. Працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Вказані обставини встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 по справі №300/5317/23, яке набрало законної сили 15.05.2024.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 по справі №300/5317/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності від 19.07.2023 № 092850020782 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 10.09.2010 по 10.11.2010, та з 03.03.2011 по 20.04.2020 відповідно до записів трудової книжки та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 1058-IV з 22.06.2023.
На виконання вказаного судового рішення, Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області призначено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, враховуючи зазначені періоди роботи.
При цьому, при розрахунку заробітку для обчислення пенсії заробітна плата за періоди роботи з 10.09.2010 по 10.11.2010, з 03.03.2021 по 20.04.2020, враховані у нульовому еквіваленті.
Не погодившись із розрахунком розміру пенсії, позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку пенсії на підставі довідок про заробітну плату. Листом від 12.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вказало, зокрема, що при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 не взято довідки про заробітну плату за періоди з 10.09.2010 по 10.11.2010, з 03.03.2011 по 20.04.2020 враховано у нульовому еквіваленті. Довідки про заробітну плату від 10.05.2021 №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245, №246, №247, видані ТзОВ «РусІнтеграл-Пионер», не були предметом позовних вимог судової справи 300/5317/23 то відповідно відсутні зобов'язальні вимоги в рішенні суду про врахування їх при розрахунку його пенсії. (а.с.20 тат зворотна сторона).
Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо врахування заробітної плати протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з метою захисту своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Суд зазначає, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 по справі №300/5317/23, яке набрало законної сили 15.05.2024, ОСОБА_1 зараховано до страховою стажу спірні періоди його роботи в підприємствах, що знаходяться на території російської федерації та призначено з 22.06.2023 пенсію по інвалідності відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, обставини, встановлені згаданим рішенням суду доказуванню в даній адміністративній справі не підлягають та додаткового судового захисту не потребують у відповідності до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV).
Частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок від 25.11.2005 №22-1).
Згідно абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку від 25.11.2005 №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 вищевказаного Порядку від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Водночас, згідно пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Окрім того, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
З аналізу вищевказаних норм слідує, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період.
Отже, при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, а також поданні особою документів, що підтверджують відомості про трудовий стаж та заробітну плату, пенсійний орган у першу чергу має здійснити дії відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, а у разі виникнення сумніву щодо обґрунтованості та достовірності поданих документів перевірити їх у визначеному законом порядку.
В ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що 16.01.2025 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати відповідно до довідок від 10.05.2021 №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245, №246, №247 (а.с. 18-19).
До вказаної заяви позивачем долучено скан-копії довідок від 10.05.2021 №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245, №246, №247, виданих ТзОВ "РусІнтеграл-Піонер" про нараховану заробітну плату за періоди роботи вересень-жовтень 2010 року, березень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року січень-квітень 2020 року (а.с. 12-17).
Судом встановлено, що довідки про заробітну плату від 10.05.2021 №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245, №246, №247, видані ТзОВ "РусІнтеграл-Піонер" на підставі первинних документів: розрахунково-платіжних відомостей по заробітній платі за періоди вересень-жовтень 2010 року, березень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року січень-квітень 2020 року та містить помісячні суми, з яких нараховувались страхові внески до пенсійного органу (а.с. 12-17).
Окрім того, зазначена довідка засвідчена печаткою підприємства, підписана уповноваженими особами, містить дані про фактичні суми заробітної плати позивача, а також містить інформацію щодо місцезнаходження і адресу підприємства, яким видано таку довідку.
При цьому, відповідачем не доведено те, що відомості про розмір заробітної плати, які відображені у спірній довідці, не підтверджуються первинними документами.
Вищенаведене дає підстави зробити висновок, що відмова відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням відомостей згаданої довідки при зарахуванні до стажу періоду роботи, охоплений періодом, зазначеного у вказаній довідці, є протиправною.
Відповідач у спірному рішенні та у відзиві на позовну заяву стосовно зарахування даних заробітної плати, отриманої на території російської федерації, послався на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Однак, суд визнає такі доводи пенсійного органу неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з частини 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992, обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Отже, наведені положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Більше того, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і набрання чинності Законом №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», не є підставою для відмови в обчисленні пенсії позивача з урахуванням даних заробітної плати отриманої на території рф, адже така отримана ним до ухвалення відповідних рішень.
Окрім того, суд зауважує, що питанню припинення участі російської федерації в Угоді від 13.03.1992 стосовно позивача вже надавався висновок у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 у справі №300/5317/23, в якій суд також констатував, що виникнення правовідносин, зокрема здобуття спірного загального страхового трудового стажу позивачем, мало місце до виходу Держави Україна та російської федерації з Угоди, вчиненої 13.03.1992, тому її положення підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обставини, встановлені згаданим рішенням суду доказуванню в даній адміністративній справі не підлягають та додаткового судового захисту не потребують у відповідності до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи, зокрема довідки від 10.05.2021 №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245, №246, №247 не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на отримання пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Внаслідок чого, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Окрім того, згідно із частиною 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як визначено статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Суд зазначає, що у довідках про заробітну плату від 10.05.2021 №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245, №246, №247, яка видані ТзОВ "РусІнтеграл-Піонер", вказано, що із всіх сум заробітної плати, включених у довідку, здійсненні відрахування до Пенсійного фонду російської федерації у відповідності до встановлених тарифів.
Суд зазначає, що подібні правові висновки були відображені Верховним Судом у правовідносинах щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії довідок, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території (справи №583/392/17, №234/3038/17, №360/1628/17).
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення відповідача, яким останній відмовив здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати (доходу) за період роботи в російській федерації за період вересень-жовтень 2010 року, березень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року січень-квітень 2020 року.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
У даному випадку, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача здійснити з 22.06.2023 перерахунок пенсії позивача з врахуванням заробітної плати відображеної у довідках від 10.05.2021 №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245, №246, №247 за періоди роботи вересень-жовтень 2010 року, березень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року січень-квітень 2020 року відповідно та здійснити виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладені висновки, суд вважає, що позовна заява підлягає до задоволення.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень згідно із квитанцією про сплату судового збору від 08.03.2025 за №0.0.4234936303.1.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо врахування з 22.06.2023 заробітної плати відображеної у довідках від 10.05.2021 №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245, №246, №247 при обрахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити з 22.06.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з врахуванням заробітної плати відображеної у довідках від 10.05.2021 №237, №238, №239, №240, №241, №242, №243, №244, №245, №246, №247 за періоди роботи вересень-жовтень 2010 року, березень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року січень-квітень 2020 року відповідно та здійснити виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему “Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ “Мої справи».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /пвдпис/ Микитюк Р.В.