09 червня 2025 року Справа № 280/2405/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )
про: визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
01.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом № 11 від 20.03.2025 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Стариченком М.П., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1182841 від 01.04.2025.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 . 17.03.2025 позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку було направлено заяву про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм хворим батьком, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
До заяви, за позицією позивача, були додані всі необхідні документи, передбачені додатком 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Однак, листом відповідача від 26.03.2025 № ю/1685 позивача було повідомлено про прийняття рішення, ухваленого протоколом № 11 від 20.03.2025, яким було відмовлено останньому у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв'язку з невідповідністю поданих документів додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Крім цього, відповідач у листі зазначає про необхідність позивачу особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 з документом, що посвідчує особу громадянина України та військово-обліковим документом з відміткою про перебування на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На думку позивача, рішення відповідача, оформлене протоколом № 11 від 20.03.2025, про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в оскаржуваному рішенні відсутня обґрунтована підстава відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідачем не було вказано, які саме документи не були додані до заяви від 17.03.2025 або які документи не відповідали вимогам, що встановлені Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
На противагу позивач стверджує, що ним було подано вичерпний перелік документів, необхідних для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період згідно чинного законодавства, а саме: копію військово-облікового документа позивача; копію паспорта позивача (документ № НОМЕР_3 ); копію РНОКПП НОМЕР_1 позивача; копію витягу з реєстру територіальної громади № 2025/000714185 щодо місця реєстрації позивача; копію свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_4 ; копію паспорта ОСОБА_2 НОМЕР_5 ; копію РНОКПП НОМЕР_6 ОСОБА_2 ; копію витягу з реєстру територіальної громади № 2024/004284565 щодо місця реєстрації ОСОБА_2 ; копію висновку № 3057 про наявність у ОСОБА_2 порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Крім того, позивач акцентує увагу на тому, що копією висновку № 3057 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі підтверджується, що батько позивача, за яким останній здійснює постійний догляд, насправді потребує такої соціальної послуги. Поміж іншого, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи (загальне захворювання), що підтверджується доданою до позовної заяви копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 163935. Отже, на думку позивача, існування потреби ОСОБА_2 у постійному догляді не може викликати будь-яких розумних сумнівів. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
15.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18290 від 15.04.2025), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої додав перелік документів, визначених у додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Зокрема, відповідно до актового запису Вознесенівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя про народження № 366 від 08.05.1993 року у позивача є рідна сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є рідною дочкою громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за яким відповідно до заяви позивача від 17.03.2025 року здійснюється ним постійний догляд. Наявність рідної сестри, яка є невійськовозобов'язаною, а також відсутність доказів того, що сестра не може здійснювати догляд за своїм рідним батьком, за позицією відповідача, виключає право позивача на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відтак, відповідач стверджує, що оскаржуване рішення, оформлене протоколом від 20.03.2025 № 11 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є таким, що відповідає діючому законодавству.
Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що при розгляді заяви на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідач користується дискреційними повноваженнями в частині обрання варіантів рішень, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким, визначати повністю або частково вид і зміст рішення, можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів рішень, кожне з яких є правомірним. З огляду на викладені обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
21.04.2025 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 18961 від 21.04.2025), в якій позивач зауважив, що наявність невійськовозобов'язаної сестри позивача не унеможливлює надання останньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки вищезгаданий пункт не містить такої підстави для відмови в наданні відстрочки військовозобов'язаному у зв'язку із здійсненням постійного догляду за своїм батьком, як наявність інших осіб, які згідно з законодавством зобов'язані та можуть здійснювати догляд за особою, яка потребує стороннього догляду. Дана умова передбачена, у разі здійснення військовозобов'язаним постійного догляду за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), тобто другого із подружжя, а не за власними батьками.
Також позивач у відповіді на відзив зазначив, що сестра позивача фізично не може здійснювати догляд за своїм рідним батьком і не бажає цього робити, оскільки вона останні п'ять років проживає у Люксембурзі, що підтверджується копією довідки-підтвердженням місця проживання з електронним підписом, виданою 29.01.2025 у м. Люксембург (переклад українською мовою нотаріально посвідчений). Згідно з даним документом ОСОБА_4 з 21.09.2020 проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Позивач акцентує увагу на тому, що «постійний догляд» вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки в місці проживання особи, яка потребує такого догляду. Крім того, позивач у відповіді на відзив на позовну заяву виклав про те, що задоволення позовної вимоги позивача про надання йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не може вважатися втручанням суду у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
ІНФОРМАЦІЯ_5 є юридичною особою, органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. У свою чергу, відповідач, відповідно до п. 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», є органом, уповноваженим розглядати питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією військово-облікового документа № 070320241429426600062 (а.с.10).
17.03.2025 позивачем до відповідача засобами поштового зв'язку було направлено заяву про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII) (а.с.9).
В якості додатків позивач долучив до заяви документи, передбачені додатком 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі Порядок № 560), а саме: копію військово-облікового документа позивача (а.с.10); копію паспорта позивача (документ № НОМЕР_3 ) (а.с.11); копію РНОКПП НОМЕР_1 позивача (а.с.12); копію витягу з реєстру територіальної громади № 2025/000714185 щодо місця реєстрації позивача (а.с.13); копію свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_4 (а.с.14); копію паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 (а.с.16-18); копію РНОКПП НОМЕР_6 ОСОБА_2 (а.с.15); копію витягу з реєстру територіальної громади № 2024/004284565 щодо місця реєстрації ОСОБА_2 ; копію висновку № 3057 про наявність порушення у ОСОБА_2 функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с.20).
Рішенням, оформленим протоколом від 20.03.2025 № 11, відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв'язку з невідповідністю поданих документів додатку 5 Порядку № 560. Крім цього, відповідач зазначив про необхідність позивачу особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_3 з документом, що посвідчує особу громадянина України та військово-обліковим документом з відміткою про перебування на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оцінюючи правомірність рішення відповідача, оформленого протоколом № 11 від 20.03.2025, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначається Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За приписами ч. 3 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, термін дії якого зберігається.
Крім того, 24.02.2022 Президентом України був виданий Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі - Указ Президента України від 24.02.2022 № 69/2022), яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII, який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII закріплено вичерпний перелік підстав надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Порядком № 560 врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Згідно з п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII.
Пунктом 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у пп. 16-23 п. 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідно до вимог п. 58-1 Порядку № 560 військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII, зазначають у заяві, зазначеній у п. 58 Порядку № 560 (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка). Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у п. 58 Порядку № 560 (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Згідно з п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Так, судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією військово-облікового документа № 070320241429426600062 (а.с.10).
17.03.2025 позивачем до відповідача засобами поштового зв'язку було направлено заяву про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII (а.с.9).
Рішенням, оформленим протоколом від 20.03.2025 № 11, відповідач відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв'язку з невідповідністю поданих документів додатку 5 Порядку № 560.
З метою встановлення факту спорідненості між позивачем та ОСОБА_2 , судом було досліджено копію свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 , згідно з якої ОСОБА_2 є рідним батьком позивача (а.с.14).
У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що наріжним питанням, яке необхідно дослідити при розв'язанні даного публічно-правового спору, є документальне підтвердження факту потреби батька позивача у постійному догляді за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З цією метою суд дослідив наявну у матеріалах справи копію висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я № 3057 від 17.04.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно з якої батько позивача є особою, яка потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.20).
Належних та достатніх доказів зворотного відповідачем не надано.
Крім того, хоча норми Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII та Порядку № 560 не передбачають обов'язкової умови відсутності у військовозобов'язаного інших членів сім'ї, які можуть здійснювати постійний догляд за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду, суд додатково дослідив надані позивачем докази щодо відсутності таких осіб.
Так судом була досліджена наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 (а.с.60), яка підтверджує факт наявності у ОСОБА_2 рідної дочки ОСОБА_3 .
Також судом досліджено наявну у матеріалах справи копію Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.61), згідно з якою ОСОБА_3 змінила своє прізвище на ОСОБА_5 , а відтак від 08.07.2016 повне ім'я рідної дочки батька позивача становить ОСОБА_6 .
Згідно з наявною у матеріалах справи копією Довідки-підтвердження місця проживання (а.с.62), ОСОБА_6 з 21.09.2020 проживає у АДРЕСА_4 . Отже, оскільки ОСОБА_6 проживає за межами території України, вона фактична не має можливості здійснювати постійний догляд за батьком позивача як особою, яка потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії.
Вказані документи сукупно очевидно засвідчують той факт, що у батька позивача як особи, яка потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії, окрім позивача, відсутні інші особи, які можуть здійснювати за нею постійний догляд.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII, суд виходить із такого.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Отже, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки рішення відповідача щодо відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII.
Стосовно доводів відповідача щодо того, що останній при розгляді заяви на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації користується дискреційними повноваженнями, а саме вибирати варіанти рішень, що прямо або опосередковано закріплені у законі, суд вважає за необхідне зазначити таке.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Дискреція органу державної влади чи місцевого самоврядування можлива лише в тому випадку, коли альтернативне рішення є законним і правомірним. Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідний правозастосовний підхід є усталеним у національній судовій практиці та міститься, зокрема, у Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.05.2025 у справі № 520/9626/24 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12172087).
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи із змісту п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду. Тобто дана вимога є імперативною.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано протиправність рішення відповідача, оформленого протоколом № 11 від 20.03.2025 про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII, а також вмотивовано наявність правових підстав для зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII.
У свою чергу, відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Таким чином, адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7 000,00 грн., суд виходить із такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Суд з'ясував, що з метою отримання правової (правничої) допомоги між адвокатом Стариченком Миколою Петровичем та позивачем був укладений Договір про надання правничої допомоги від 01.06.2024 № б/н (а.с.7).
У матеріалах справи наявна копія додаткової угоди від 26.03.2025 № 1 (а.с.25), якою визначено, що вартість наданих юридичних послуг (гонорару) сукупно становить 7 000,00 грн. Також позивач надав в якості додатків до позовної заяви копії акта виконаних робіт від 01.04.2025 № б/н на суму 7 000,00 грн. (а.с.26) і квитанції до прибуткового касового ордера від 01.04.2025 № 121 на суму 7 000,00 грн. (а.с.27).
Слід зазначити, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що нормами КАС України передбачений критерій співмірності гонорару адвоката, який полягає у тому, що заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об'єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Виходячи з предмету та ступеня складеності досліджуваного публічно-правового спору, дослідивши обсяг наданих представником позивача адвокатських послуг, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. є співмірними та обґрунтованими.
Будь-яких заперечень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано не було.
Таким чином, вимоги про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Платіжною інструкцією від 07.04.2025 № 06А9-РХ03-НСКС-Р4ВЕ підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 968,96 грн. (а.с.36). Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 16, 90, 134, 139, 143, 241 - 246, 250 КАС України, суд
Задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформлене протоколом № 11 від 20.03.2025 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_7 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 (сім тисяч гривень 00 копійок).
Судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 09 червня 2025 року.
Суддя /підпис/ О.В. Прудивус
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя О.В. Прудивус