10 червня 2025 року Справа № 280/2889/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 виходячи з розрахунку 83% грошового забезпечення, та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області поновити виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії (нарахованої відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/7719/24) у розмірі 2000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 № “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з моменту припинення а саме: з лютого 2025року виплатити перераховану пенсію виходячи з розрахунку 83% грошового забезпечення у повному обсязі до існуючого розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що на виконання рішень суду йому було проведено перерахунок пенсії, проте під час такого перерахунку припинено виплату щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» також було зменшено основний розмір пенсії з 83% до 70% грошового забезпечення. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 21.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
07.05.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що за результатами перерахунку пенсії позивача розмір його пенсії збільшився більше ніж на 2000,00 грн., тому підстави для виплати доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» відсутні. Стосовно позовних вимог позивача щодо перерахунок та виплатити пенсію в розмірі 83%, з грошового забезпечення казаного в довідці про розмір грошового забезпечення, вважає такі є передчасними та безпідставними Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Судом встановлено, що на виконання рішень суду по справі №280/7719/24 позивачу 3 01.04.2019 проведено перерахунок та виплату пенсії з грошового забезпечення, визначеного в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.08.2024 за №1176/с.
05.03.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000, 00 гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 83 % від грошового забезпечення.
Листом від 21.03.2025 року відповідач повідомив позивача про те, що На виконання вимог пункту 1 Постанови 713 Позивачу було встановлено з 1 липня 2021 року щомісячну доплату в сумі 2000 гривень. Постановою 713 передбачено, що у разі коли пенсія особи переглядається (перераховується) після 1 березня 2018 року, у тому числі на виконання судових рішень, щомісячна доплата не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Оскільки основний розмір пенсії внаслідок перерахунку, проведеному Головним управлінням у лютому 2025 року на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/7719/24 було збільшено на суму, що перевищує 2000 гривень, то щомісячна доплата згідно Постанови 713 у складі пенсії не встановлюється.
Позивач вважаючи, що вказаними діями відповідач порушив його законні права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Щодо припинення виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України від 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).
Згідно із частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З метою поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України 14 липня 2021 року прийняв Постанову №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова №713).
За змістом пункту 1 Постанови №713 з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону №2262-XII (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII станом на 1 березня 2018 року, установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 грн. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 грн., щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01 липня 2021 року.
Пунктом 3 Постанови №713 встановлено Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 01 липня 2021 року виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.
При цьому, суд звертає увагу, що перерахунок пенсії, вчинений відповідачем на виконання судового рішення по вищезазначеній справі зумовлений не підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, а є наслідком визнання судом протиправними дій відповідача щодо не виплати (виплаті в неналежному розмірі) окремих видів грошового забезпечення. Відтак, набуття права на перерахунок пенсії, за цих обставин, свідчить про усунення в судовому порядку порушеного права позивача на належний розмір пенсії. Відповідно, до спірних правовідносин є незастосовною позиція Верховного Суду, викладена у рішенні по справі №400/6254/24.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постанові від 08 листопада 2022 року у справі №420/2473/22 Верховний Суд дійшов наступного висновку:
«Відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови КМУ №713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року, які мають місце після перерахунку пенсії.
Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону №2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01 липня 2021 року зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01 липня 2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону №2262-ХІІ до 01 березня 2018 року було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн. виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року.
Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови КМУ №713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови КМУ №713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови КМУ №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
У зв'язку із чим колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що проведений на виконання судового рішення по справі №420/18380/21 (яким, зокрема, було зобов'язано орган пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії, з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про грошове забезпечення від 26 травня 2021 року №33/36-331, яка видана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області», яка була сформована у зв'язку із набранням законної сили рішенням у справі №826/12704/18 про визнання протиправним та скасування пункту 3 постанови №103) перерахунок пенсії позивача відбувся не з метою відновлення порушеного права позивача, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням суду по справі №826/12704/18 у 2019 році, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення.
Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений органом пенсійного фонду 06 січня 2022 року на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови КМУ №713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови КМУ №713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року.».
Застосовуючи ці позиції до обставин справи, суд приходить до висновку, що перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Тому позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн. відповідно до постанови КМУ №713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови №713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02 березня 2023 року у справі №600/870/22, від 22 серпня 2023 року у справі №460/16973/22, від 29 серпня 2023 року у справі №440/733/22, від 19 вересня 2023 року у справі №420/6269/22, від 26 вересня 2023 року у справі №320/3106/22, від 04 жовтня 2023 року у справі №240/12474/22, від 17 жовтня 2023 року у справах: №580/1149/23, №580/5126/22, №160/13624/22, №280/6072/22, №160/14149/22, №280/3420/22, №620/7288/22, №300/338/23, №620/8325/22, №280/548/22, від 31 жовтня 2023 року у справі №580/303/23, від 15 листопада 2023 року у справі №420/10614/22, від 21 листопада 2023 року у справах: №300/5426/22, №380/13793/22, від 19 грудня 2023 року у справі №380/13249/22, від 10 січня 2024 року у справі №240/4894/23, від 23 січня 2024 року у справі №160/17347/22, від 11 червня 2024 року у справі №320/11742/22, від 17 липня 2024 року у справі №620/13669/23 та інших.
Також, у контексті цієї справи суд вважає за необхідне зазначити, що загально прийнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.
Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини».
Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
За таких обставин, дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати в розмірі 2000 грн. є протиправними.
Також у справі, що розглядається, одним із спірних питань є правомірність обмеження розміру пенсії позивача 70 % від суми грошового забезпечення, а не 83%, що були визначені під час призначення пенсії.
Так, при призначені пенсії було встановлено право позивача на отримання пенсії в розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення. Проте, під час перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/7719/24, відповідач зменшив розмір його пенсії з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зазначене підтверджується розрахунками пенсії позивача за вислугу років та не заперечується відповідачем.
Суд зазначає, що питання стосовно зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, було предметом розгляду у зразковій справі №240/5401/18.
За результатами перегляду вказаної справи Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 погодилася із висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у рішенні від 05.02.2019, про наявність підстав для задоволення позову та про те, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас, в силу приписів пункту першого частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Оскільки висновки щодо застосування положень статей 13, 63 Закону №2262-ХІІ при перерахунку пенсій військовослужбовців уже сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, відтак під час розгляду цієї справи підлягають обов'язковому врахуванню.
Одночасно з цим суд зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30.11.2022 у справі №380/24477/21 звертався до Великої Палати Верховного Суду стосовно необхідності відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у зразковій справі №240/5401/18.
Вказана ухвала була мотивована, зокрема, тим, що сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 правова позиція призводить до того, що особи, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, виходячи на пенсію у теперішній час, отримують виплати нижчі, аніж особи, яким пенсія виплачується на рівні 80-90%, але з оновленого грошового забезпечення.
У зв'язку із чим у спірних правовідносинах слід сформувати практику, за якої до правовідносин щодо перерахунку пенсій особам за нормами Закону №2262-ХІІ пенсійному органу слід застосовувати чинну на момент здійснення перерахунку редакцію статті 13 Закону №2262-ХІІ в частині визначення відсотку грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія (із законодавчо визначеним обмеженням, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, розміри пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій).
Проте ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 постановлено повернути справу №380/24477/21 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії. Ухвалюючи зазначене судове рішення, Велика Палата Верховного Суду оцінивши мотиви, викладені в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №380/2447/21, вказала таке: «Виходячи із загальної теорії права елементами правовідносин є суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, з метою застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовним, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовний (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження №14-166цс20).
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід визначати з огляду на те, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов'язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання (пункт 31) з урахуванням обставин кожної конкретної справи (пункт 32).
Так, у справі №240/5401/18, від висновку у якій висловив намір відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №380/2447/21, спір виник щодо зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до статті 63 указаного Закону, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
У справі №580/5962/20 спір стосується щодо пенсійного забезпечення колишніх працівників прокуратури, а саме щодо правовідносин про визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру».
У справі №620/5437/20 спір стосується обчислення довічного грошового забезпечення судді, а саме щодо правовідносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, з урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що в ухвалі від 30.11.2022 у справі №380/2447/21 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не навів ґрунтовних підстав необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20, від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, які ухвалені за інших фактичних обставин, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №240/5401/18».
Таким чином, з огляду на мотиви цієї постанови, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2019 у справі №240/5401/18 та ухвалі від 12.01.2023 у справі №380/24477/21, у територіальних органів Пенсійного фонду України відсутні передбачені законом повноваження зменшувати розмір пенсії для осіб, яким вона призначена раніше у розмірі більшому, аніж це передбачено чинною редакцією статті 13 Закону №2262-ХІІ.
Такий підхід ґрунтується на законі, який в аспекті спірних правовідносин, відповідає критерію якості та передбачуваності закону.
Також, Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі №420/40/20 дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18, містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення; відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Правильним є застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалось від моменту призначення до перерахунку у бік зниження. Натомість, до правовідносин у цій справі (та всіх аналогічних) необхідно застосовувати лише першу частину зазначеного правового висновку «при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення».
Верховний Суд розширив зазначений правовий висновок наступним чином: «у всіх випадках при перерахунку призначеної особі відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсії Пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку».
Суд враховує зазначені висновки Верховного Суду у справі, що розглядається.
Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2023 у справі №300/1668/21, від 02.03.2023 у справі №300/5520/21, від 16.03.2023 у справі №580/8568/21, від 23.05.2023 у справі №380/24477/21, від 27.06.2023 у справі №260/3724/22, від 27.08.2024 у справі №300/596/22 та від 23.10.2024 у справі №560/2041/22.
Вищевикладеним спростовуються доводи відповідача щодо обґрунтованості зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при проведенні перерахунку.
Щодо строку звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Лист-відмова відповідача датована - 21.03.2025. Дана відмова послугувала підставою для звернення позивача до суду. З даним позовом позивач звернувся до суду 07.05.2025, тобто в межах строку встановленого ст.122 КАС України. Матеріали справи не містять будь-яких доказів обізнаності позивача з вчиненням відповідачем оскаржуваних дій до дати отримання ним зазначеного листа-відмови відповідача. Відтак, судом не встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Крім того, в зазначеному листі від 21.03.2025 відповідач зазначив, що перерахунок пенсії, внаслідок якого було зменшено розмір пенсії позивача, відбувся у лютому 2025 року на виконання рішення суду в справі №280/7719/24.
Інші доводи учасників справи, викладені в позові та відзиві, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Також у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та припинення виплати доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» під час проведення перерахунку пенсії на виконання рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2024 по справі №280/7719/24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії, з моменту здійснення її перерахунку на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.10.2024 по справі №280/7719/24, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% відповідних сум грошового забезпечення та щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.06.2025.
Суддя А.В. Сіпака