09 червня 2025 року Справа № 280/4531/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернової Ж.М. перевіривши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
02 червня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії та бездіяльність Відповідача з вини якого були припинені виплати страхових виплат у зв'язку з виїздом Позивача в Ізраїль та своєчасно не виплачено позивачу суми страхових виплат починаючи з 05.11.1998 року по сьогоднішній день;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити суми страхових виплат Позивача за період з 05.11.1998 року по сьогоднішній день урахуванням їх перерахунку відповідно до чинного законодавства на момент виплати з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та поновити поточну страхову виплату.
За приписами ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, в редакції, чинній на час звернення з даним позовом до суду, (далі - Закону України «Про судовий збір») судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Позивачем заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку слід сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн (обчислений як 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
Доказів сплати судового збору позивачем не надано.
Отже, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Верховний Суд неодноразово зазначав (постанова від 01 червня 2022 року по справі №640/4086/20, від 21 лютого 2020 року по справі №340/1019/19), що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Позивач заявляє про відновлення свого порушеного права з 05.11.1998.
У позовній заяві зазначено, що у зв'язку з виїздом за кордон в 1998 році позивач оформив документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном. Фонд соціального страхування України повідомив Позивача, що у зв'язку з виїздом позивача в Ізраїль виплата страхових виплат не передбачено діючим законодавством. Фонд соціального страхування України обдурив позивача та що незважаючи на відсутність підписаного договору між країнами Фонд соціального страхування України мав продовжувати виплату страхових виплат та, що страхові виплати були припинені з вини Фонда наступником якого є Пенсійний Фонд України. 25.02.2025 року та 30.05.2025 року, оскільки не було отримано відповіді від Відповідача, представник Позивача звернувся до відповідача з його особистою нотаріально посвідченою та апостильованою заявою про поновлення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням). Проте, станом на день подання позовної заяви, відповіді від Відповідача не отримано.
Позовну заяву подано до суду 30.05.2025.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що з 05.11.1998 призупинено виплату страхових виплат позивачу.
Отже, про факт невиплати позивачу страхових виплат він мав можливість дізнатися, починаючи з 05.11.1998, після не отримання відповідної страхової виплати.
Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, не отримуючи з 05.11.1998 страхові виплати позивачем без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з'ясування інформації щодо підстав невиплати страхових виплат, водночас, вперше представник позивача звернувся до відповідача щодо спірного питання лише 25.02.2025 та 30.05.2025, що не може бути визнано як розумний строк для пошуку шляхів захисту порушеного права.
Також слід зазначити, що отримання листа у відповідь на заяву щодо пенсійного забезпечення або про припинення виплати пенсії не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Аналогічним чином застосовано норми права Верховним Судом в постанові від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21, від 21.02.2024 у справі №240/27663/23 тощо.
Разом з тим необхідно звернути увагу, що, враховуючи триваючий характер спірних правовідносин щодо неотримання позивачем страхових виплат, в даному випадку відсутнє порушення строку звернення до адміністративного суду за період з 30.11.2024 (шість місяців від дати звернення до суду з даним позовом - 30.05.2025).
Таким чином, суддею під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 161 КАС України, у зв'язку з чим позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску щодо позовних вимог за період з 05.11.1998 по 29.11.2024.
Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 248, 256 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду:
доказів сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) на р/р UA538999980313131206084008512, отримувач ГУК у Зап.обл/м.Зап. Дніпров./22030101, код ЄДРПОУ 37941997, банк - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, або документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір»;
заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом із доказами поважності таких причин щодо періоду з 05.11.1998 по 29.11.2024.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ж.М. Чернова