09 червня 2025 року м. Ужгород№ 260/333/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить суд:
відкрити провадження у справі;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області щодо відмови оформленої листом № 170-5897/Ш-02/8-0700/25 від 16.01.2025 року у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , обчисленої за новими довідками від 07.05.2024 року №68 та від 08.08.2024 року №124, 125, №126 станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 року у відсотковому розмірі основного грошового забезпечення 89%, без застосування обмеження пенсії максимальним розміром.
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсію ОСОБА_1 , обчисленої за оновленими довідками від 07.05.2024 року №68 та від 08.08.2024 року №124, 125, №126 станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 року у відсотковому розмірі основного грошового забезпечення 89%, без застосування обмеження пенсії максимальним розміром десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з 27.11.2024 року у справі 260/10406/23, від 06.08.2020 року у справі №260/2409/20, від 28.10.2024 року у справі №260/5759/24.
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області на користь позивача понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/5759/24 від 28.10.2024 року відповідач безпідставно зменшив відсотковий розмір грошового забезпечення з 89% до 70%, а також знову застосував обмеження максимальним розміром.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права на соціальний захист.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), разом з тим витребувано матеріалами пенсійної справи позивача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Заперечуючи проти позову вказує на те, що суд не вправі зобов'язувати орган пенсійного фонду здійснити перерахунок із конкретних складових, які містяться в довідках №124, 125, 126 від 08.08.2024 року та в довідці №68 від 07.05.2024 року, при цьому достовірності та відповідності вказаних у ній складових висновкам, викладеним у рішенні ВС у зразковій справі №160/8324/19. Крім того, зазначає про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до положень ч. 5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Закарпатській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як вбачається з КП «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Закарпатського адміністративного суду від 06.08.2020 року у справі № 260/2499/20, яке набрало законної сили 07.09.2020 року, зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року в розмірі 89% від відповідних сум грошового забезпечення і з урахуванням із 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року 100 відсотків суми підвищення пенсії за виключенням виплачених сум.
Разом з тим, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 року у справі № 260/10406/23, яке набрало законної сили 08.04.2024 року, зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року без обмежень десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 року у справі № 260/1365/24, Управління СБУ в Закарпатській області видало позивачу довідки від 08.08.2024 року №124 станом на 29.01.2020 року, № 125 станом на 01.01.2021 року, № 126 станом на 01.01.2022 року, а також на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року у справі №260/1359/24 - довідку №68 від 07.05.2024 року станом на 01.01.2023 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі № 260/5759/24, яке набрало законної сили 27.11.2024 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 року перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок від 07.05.2024 року № 68 га від 08.08.2024 року № 124, № 125, № 126 виданих Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області про розмір грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-12 та з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням раніше проведених виплат.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі № 260/5759/24 здійснено перерахунок пенсії позивача:
з 01.02.2020 року, що підтверджується протоколом перерахунку від 10.12.2024 за пенсійною справою №0702001135-СБУ. Відповідно до вказаного протоколу основний розмір пенсії розрахованого з 70% грошового забезпечення, підсумок пенсії (з надбавками) 20004,60 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії: 16380,00 грн, попередньої суми пенсії 6943,43 та підвищення 9436,57 та становить - 16380,00 грн;
з 01.02.2021 року, що підтверджується протоколом перерахунку від 10.12.2024 за пенсійною справою №0702001135-СБУ. Відповідно до вказаного протоколу основний розмір пенсії розрахованого з 70% грошового забезпечення, підсумок пенсії (з надбавками) 21613,80 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 17690,00;
з 01.02.2022 року, що підтверджується протоколом перерахунку від 10.12.2024 за пенсійною справою №0702001135-СБУ. Відповідно до вказаного протоколу основний розмір пенсії розрахованого з 70% грошового забезпечення, підсумок пенсії (з надбавками) 25784,50 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 19340,00;
з 01.02.2023 року, що підтверджується протоколом перерахунку від 10.12.2024 за пенсійною справою №0702001135-СБУ. Відповідно до вказаного протоколу основний розмір пенсії розрахованого з 70% грошового забезпечення, підсумок пенсії (з надбавками) 30154,52 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 20930;
Разом з тим, із матеріалів пенсійної справи, судом встановлено, що відповідач здійснював також перерахунок пенсії позивачу:
з 01.03.2023 року, що підтверджується протоколом перерахунку від 10.12.2024 за пенсійною справою №0702001135-СБУ. Відповідно до вказаного протоколу основний розмір пенсії розрахованого з 70% грошового забезпечення, підсумок пенсії (з надбавками) 30154,52 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 23373,00 (рішення суду у справі №260/10406/23);
з 01.03.2024 року, що підтверджується протоколом перерахунку від 10.12.2024 за пенсійною справою №0702001135-СБУ. Відповідно до вказаного протоколу основний розмір пенсії розрахованого з 70% грошового забезпечення, підсумок пенсії (з надбавками) 31654,52 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн.
Крім того, позивач надав до суду протокол перерахунку його пенсії за пенсійною справою №0702001135-СБУ. Відповідно до вказаного протоколу основний розмір пенсії розрахованого з 70% грошового забезпечення, підсумок пенсії (з надбавками) 31654,52 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 23640,00 грн.
Разом з тим, листом від 16.01.2025 року, Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області повідомило позивача про те, що 01.01.2025 пенсійна виплата виплачується з дотриманням ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення, осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 23610,00 грн. У вказаному листі повторно проінформовано про те, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року по справі №260/5759/24 різниця в пенсії за минулий період (з урахуванням виплачених сум) відсутня. Також вказано про те, що підвищення до пенсії (доплата 2000,00 грн) не встановлюється з обчисленого з грошового забезпечення, визначеного станом на 29.01.2020, 01.01.2021, 01.02.2022, 01.01.2023 року. Перерахунок пенсії з вищевказаного грошового забезпечення підлягає на індексації на відповідний коефіцієнт 1,0796 (2024 року) та не підлягає індексації з урахуванням коефіцієнта 1,14 (2022 року), та 1,97 (2023 року).
Позивач вважаючи, що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі № 260/5759/24, протиправно зменшив йому відсотковий розмір грошового забезпечення з 89% до 70% та застосував знову обмеження пенсії максимальним розміром, звернувся з вказаним позовом до суду.
Щодо вимоги здійснити перерахунок пенсії з розрахунку 89% грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Так, пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Як вже встановлено судом із протоколів перерахунку пенсії позивача від 10.12.2024 року органом пенсійного фонду позивачу здійснено з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року, 01.02.2023 року, 01.03.2023 року та з 01.01.2025 року перерахунок пенсії де її основний розмір склав 70% від грошового забезпечення.
Разом з цим, при призначенні пенсії позивачу основний її розмір складав 89% від суми грошового забезпечення, що підтверджено матеріалами пенсійної справи позивача, а також рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року у справі № 260/2499/20, яке набрало законної сили 07.09.2020 року.
Оцінюючи позицію позивача щодо протиправності зменшення грошового забезпечення з 89% до 70% при здійсненні перерахунків пенсії, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяці становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Таким чином, з 01.10.2011 положення частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років 90% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом №3668-VІ.
У подальшому, відповідно до Закону України від 27.03.2014 року №1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014 було внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, де число "80" замінили на число "70" (максимальний розмір пенсії), що, на думку відповідача, передбачає необхідність проведення перерахунку пенсії позивача в розмірі 70% від грошового забезпечення.
Аналізуючи встановлені у справі обставини, та враховуючи положення процитованих норм у їх сукупності, суд доходить висновку, що положення статті 13 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70 відсотків від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014, тобто набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Адже до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави встановлені саме щодо перерахунку пенсії.
Всупереч наведеного, при здійснені перерахунку пенсії позивачу з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року, 01.02.2023 року - на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справ №260/5759/24; 01.03.2023 року - на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/10406/23 та з 01.01.2025 року, управління пенсійного фонду вкотре застосувало норми, які регулюють питання саме призначення пенсії, що є безпідставним.
Так, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення №5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Вказана позиція щодо застосування норм права до спірних правовідносин, міститься в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі №21-420а13.
Окремо суд акцентує увагу на тому, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Відповідного висновку дійшла колегія Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2018 року справа №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17).
При вирішені даного спору, суд посилається на рішення ВС від 04.02.19 у зразковій справі №240/5401/18 та вказує наступне.
Стаття 63 Закону №2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Кабінет Міністрів України у Порядку №45 визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №704, якою з 01.03.2018 змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою КМУ №103, якою постановлено здійснити перерахунок призначених до 01.03.2018 на підставі вказаного Закону пенсій з 01.01.2018.
Стаття 13 Закону №2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Постанова КМУ №45 і Постанова КМУ №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
У свою чергу, як видно із розрахунку пенсії за вислугу років позивача основний її розмір при призначенні склав саме 89% грошового забезпечення.
Отже, управлінням ПФУ протиправно здійснено перерахунок з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року, 01.02.2023 року - на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справ №260/5759/24; 01.03.2023 року - на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/10406/23 та з 01.01.2025 року, виходячи з 70% грошового забезпечення, а не 89% як встановлено при призначенні пенсії.
За сукупністю наведених обставин, суд робить висновок про протиправність дій Головного управління пенсійного фонду щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача з 89% до 70% при проведенні її перерахунку з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року, 01.02.2023 року - на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справ №260/5759/24; 01.03.2023 року - на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/10406/23 та з 01.01.2025 року і, відповідно, про наявність підстав для проведення перерахунку та виплат пенсії саме з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року, 01.02.2023 року (на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі №260/5759/24); 01.03.2023 року (на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/10406/23) та з 01.01.2025 року з урахуванням 89% від грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011 р.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, то суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 р., що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Тому обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19.
Суд зазначає, що юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави (Rechtstaat) та верховенства права.
Так у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заява N 68385/10 та N 71378/10) Європейський суд з прав людини вказав, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною 2 статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Дослідженими доказами у матеріалах справи встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області при здійсненні перерахунку пенсії з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року, 01.02.2023 року (на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справ №260/5759/24) 01.03.2023 року (на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/10406/23) та з 01.01.2025 року змінено базові гарантії позивача у вигляді максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ, шляхом обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність. А тому, відповідач, обмежуючи позивачеві розмір пенсійних виплат, діяв не на підставі Конституції та законів України.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу у належному розмірі, натомість судом встановлено порушення прав позивача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) щодо зменшення відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) з 89% до 70% та застосуванні обмеження максимальним розміром при проведенні перерахунку з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року, 01.02.2023 року (на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі №260/5759/24), 01.03.2023 року (на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/10406/23) та з 01.01.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) здійснити з 01.02.2020 року, 01.02.2021 року, 01.02.2022 року, 01.02.2023 року (на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі №260/5759/24), 01.03.2023 року (на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/10406/23) та з 01.01.2025 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) без обмеження її максимальним розміром, виходячи з 89% від розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідках від 08.08.2024 року №124, №125, №126 та від 07.05.2024 року №68.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 3633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяС.А. Гебеш