Справа № 307/961/24
Іменем України
29 травня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,
з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 квітня 2024 року у складі судді Ніточко В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання припиненою іпотеки та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і Державного реєстру іпотек реєстраційні записи,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненою іпотеки та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і Державного реєстру іпотек реєстраційні записи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 14 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», перейменованим у Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №МКМ0GА00000021, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 54252,50 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 13 березня 2015 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передав банку в іпотеку належний йому незавершений будівництвом будинок літ. А, 66% готовності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого належать літня кухня літ. Б, навіс літ. В, господарська зблокована будівля літ. Г, вбиральня літ. Д, навіс літ. Ж, а також земельну ділянку площею 166 1660 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відомості про укладення цього договору і про заборону на його відчуження було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і Державного реєстру іпотек приватним нотаріусом Капітула Г.Д. за реєстраційними номерами 6792893 і 6792898 відповідно.
Зазначав, що 26 квітня 2010 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення у справі №2-8245/2010, яке набрало законної сили, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором 389 048 грн. 78 коп. Також, стягнуто солідарно з ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» і ОСОБА_1 на користь Банку у рахунок повернення заборгованості за Кредитним договором - 200,00 грн.
Вказував, що загальна сума стягнених з нього коштів становила 389 248 грн. 78 коп. (389 048,78 + 200,00).
Зазначав, що 30 січня 2024 року позивач сплатив на користь Банку 389 248 грн. 78 коп., тобто всю суму стягнених з нього коштів за Кредитним договором, що підтверджується банківською квитанцією від 30 січня 2024 року.
Стверджував, що повністю виконав вказане рішення суду. Звертав увагу на те, що за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк Банк використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів і штрафних санкцій, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку. Такими діями Банк на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії Кредитного договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги Банку у справі №2-8245/2010. Оскільки всі заявлені до стягнення майнові вимоги Банку були задоволені судом і повністю ним сплачені, його зобов'язання за Кредитним договором є повністю припиненими внаслідок їх виконання. Оскільки основне зобов'язання за Кредитним договором є повністю припиненим, іпотеку належного йому майна також слід визнати припиненою.
Враховуючи вищенаведене, позивач просив:
- визнати припиненою іпотеку незавершеного будівництвом будинку літ. А, 66% готовності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого належать літня кухня літ. Б, навіс літ. В, господарська зблокована будівля літ. Г, вбиральня літ. Д, навіс літ. Ж, а також земельної ділянки площею 1661660 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору іпотеки від 14 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Капітула Г.Д.;
- виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і Державного реєстру іпотек реєстраційні записи за реєстраційними номерами 6792893 і 6792898 відповідно про заборону відчуження (іпотеку) названого вище майна.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано припиненою іпотеку незавершеного будівництвом будинку літ. А, 66% готовності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого належать літня кухня літ. Б, навіс літ. В, господарська зблокована будівля літ. Г, вбиральня літ. Д, навіс літ. Ж, а також земельної ділянки площею 1661660 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_1 , відповідно до договору іпотеки від 14 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д., зареєстрованого в реєстрі № 477.
Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і Державного реєстру іпотек реєстраційні записи за реєстраційними номерами 6792893 і 6792898 відповідно про заборону відчуження (іпотеку) незавершеного будівництвом будинку літ. А, 66% готовності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого належать літня кухня літ. Б, навіс літ. В, господарська зблокована будівля літ. Г, вбиральня літ. Д, навіс літ. Ж, а також земельної ділянки площею 1661660 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_1 .
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що погашення заборгованості на виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровськ від 26 квітня 2010 року у справі №2-8245/2010, яким не було припинено дію договору, не було його розірвано, а відтак його дія для його сторін продовжувалася, проведено позивачем лише у січні 2024 року. Зазначає, що оскільки правовідносини між сторонами не припинилися, відтак Банк не позбавлений можливості нараховувати заборгованість згідно договору. Вказує, що пред'явлення вимог Банком до позичальника є зміною строку виконання зобов'язання, а не припиненням зобов'язання, та стосується строків нарахування процентів. У зв'язку з чим, вважає, що враховуючи наявність заборгованості за кредитним договором, внаслідок його несвоєчасного виконання рішення суду, відсутні правові підстави для припинення іпотеки за договором іпотеки та вилучення записів. Звертає увагу, що договором іпотеки від 14 березня 2008 року сторони погодили, зокрема, що іпотекою забезпечуються також відсотки, винагорода та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог. Вказує, що іпотека як різновид застави є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов'язань, а тому правочин щодо її встановлення має юридичне значення тільки тоді, коли має юридичну силу основне зобов'язання. Вважає, що оскільки на сьогоднішній день наявна заборгованість за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору №МКМ0GА00000021 від 14.03.2008, відтак відсутні підстави для припинення як основного зобов'язання, так й іпотеки.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник апелянта акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - адвокат Дурдинець Руслана Юріївна в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Розман Сергій Юрійович в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання позивачем за кредитним договором, яке було забезпечене іпотекою виконане і є припиненим, а тому наявні підстави для задоволення позову.
З такими висновками суду погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 14 березня 2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №МКМОGА00000021 від 14 березня 2008 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у сумі 54252,50 дол. США на термін до 13 березня 2015 року, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки (а.с. 16-18).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2010 року у справі №2-8245/2010 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № МКМОGА00000021 від 14 березня 2008 року 389 048 (триста вісімдесят дев'ять тисяч сорок вісім) гривень 78 коп.; стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № МКМОGА00000021 від 14 березня 2008 року 200 грн.; стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 1 700 грн.; стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. (а.с. 16-18).
В забезпечення виконання договору кредиту №МКМОGА00000021 від 14 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку незавершений будівництвом будинок літ. А, 66% готовності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого належать літня кухня літ. Б, навіс літ. В, господарська зблокована будівля літ. Г, вбиральня літ. Д, навіс літ. Ж, а також земельну ділянку площею 166 1660 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цей договір діє до повного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. та зареєстровано у реєстрі за № 477. При посвідченні договору іпотеки нотаріусом накладено заборону відчуження нерухомого майна, яку зареєстровано у реєстрі за № 478 (а.с. 7-12).
Рішеннями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2018 року та 15 травня 2023 року відмовлено в позовах акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № МКМОGА00000021 від 14 березня 2008 року (а.с. 22-34).
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єжиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів слідує, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано запис про іпотеку №6792893 від 15 березня 2008 року, на підставі договору іпотеки від 14 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 477 (а.с. 13-15).
Згідно квитанції №0.0.3442848784.1 від 30 січня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 сплатив заборгованість, визначену у рішенні суду від 26 квітня 2010 року у справі № 2-8245/2010, в сумі 389 248 грн. 78 коп. (а.с. 19).
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №МКМОGА00000021 від 14 березня 2008 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором, станом на 14 березня 2024 року, становить 2 652 432 грн. 33 коп. (а.с. 53-69).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Стаття 509 ЦК України визначає цивільно-правове зобов'язання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1,ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правила припинення зобов'язання передбачені в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України.
Зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), переданням відступного (ст. 600 ЦК України), зарахуванням (ст. 601 ЦК України), за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України), прощенням боргу (ст. 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України), неможливістю виконання (ст. 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (ст. ст. 608,609 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" (Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону).
За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання.
До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі №711/4556/16-ц (провадження №14-88цс19), від 17 квітня 2018 року в справі №522/407/15 та постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі №127/26402/20, від 29 січня 2024 року в справі №688/2994/22.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в редакції, чинній на момент укладення Іпотечного договору, обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Згідно з ч. 5 ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Частиною 3 ст. 44 цього Закону передбачено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 17 Закону "Про іпотеку").
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до ст. 74 Закону України "Про нотаріат" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і Державного реєстру іпотек реєстраційні записи за реєстраційними номерами 6792893 і 6792898 відповідно про заборону відчуження (іпотеку) незавершеного будівництвом будинку літ. А, 66% готовності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якого належать літня кухня літ. Б, навіс літ. В, господарська зблокована будівля літ. Г, вбиральня літ. Д, навіс літ. Ж, а також земельної ділянки площею 1661660 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_1 , позивач вказує, що ним, як позичальником, виконано належним чином зобов'язання за кредитним договором, тому іпотека є припиненою, відтак реєстраційні записи за реєстраційними номерами 6792893 і 6792898 відповідно про заборону відчуження (іпотеку) вищевказаного майна підлягають виключенню з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і Державного реєстру іпотек.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) зроблено висновок, що "припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) відступлено від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі N 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі №6-1252цс16, і зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Матеріалами справи доведено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" (кредитор) у порядку статті 1050 ЦК України звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №МКМОGА00000021 від 14 березня 2008 року, у зв'язку з чим змінив строк виконання основного зобов'язання.
Як встановлено судом вище, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2010 року у справі №2-8245/2010 достроково стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № МКМОGА00000021 від 14 березня 2008 року 389 048 (триста вісімдесят дев'ять тисяч сорок вісім) гривень 78 коп.; стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № МКМОGА00000021 від 14 березня 2008 року 200 грн.; стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 1 700 грн.; стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.
Позивачем ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором №МКМОGА00000021 від 14 березня 2008 року, забезпеченого іпотекою, виконано в повному обсязі, що підтверджується, зокрема, квитанцією від 30 січня 2024 року, згідно якої ОСОБА_1 сплатив заборгованість, визначену у рішенні суду від 26 квітня 2010 року у справі № 2-8245/2010, в сумі 389 248 грн. 78 коп.
Відповідачем не спростовано факт погашення позичальником вищевказаної заборгованості за кредитним договором, натомість акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» заперечуючи позов указує, що позивач виконав рішення лише у січні 2024 року, тобто більше ніж через 14 років, а тому позичальник порушив свої зобов'язання за договором, відтак банк не позбавлений можливості нараховувати заборгованість згідно договору, у зв'язку з чим зобов'язання за кредитним договором не припинені.
З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що кредитор має право порушувати питання про стягнення з позичальника коштів на підставі 625 ЦК України за період невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2010 року у справі №2-8245/2010. Однак таке право кредитора виникає в силу Закону, а не договору, тоді як договірні зобов'язання є припиненими, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19).
Таким чином, оскільки матеріалами справи доведено факт припинення зобов'язання за кредитним договором внаслідок його повного виконання позивачем ОСОБА_1 , а також те, що права кредитора в спірних правовідносинах підлягають захисту в порядку пред'явлення вимог на підставі статті 625 ЦК України, які виникають на підставі закону, а не договору та, відповідно, не забезпечені іпотекою, суд першої інстанції зробив правильний висновок про визнання зобов'язань за договором іпотеки від 14 березня 2008 року припиненими.
Згідно правового висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №711/4556/16-ц, провадження №14-88цс19 (пункти 54, 68-70): «іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). Оскільки належне виконання основного зобов'язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, то суди мали ухвалити рішення, яким зняти заборону відчуження нерухомого майна та виключити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, а не зобов'язувати вчинити такі дії нотаріуса».
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про задоволення позову та обґрунтовано захистив порушені права позивача.
Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не має.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 09 червня 2025 року.
Головуючий:
Судді: