Справа № 306/2870/23
Іменем України
10 червня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого: судді Джуги С.Д.,
суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Касинець Василина Володимирівна, на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2024 року у складі судді Вінер Е.А., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 25 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2506139.
Зазначено, що 05 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №05052023, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 05 травня 2023 року до Договору факторингу №05052023 від 05.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 42760,50 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27760,50 грн. - сума заборгованості за процентами.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 05 травня 2023 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, у зв'язку з цим ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №2506139 в розмірі 42760,50 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27760,50 грн. - сума заборгованості за процентами.
Окрім того, зазначено, шо 05 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №0680660996.
24 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24/11-22, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 24 листопада 2022 року до Договору факторингу №24/11-22 від 24 листопада 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 20062,50 грн., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17062,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме від 24 листопада 2022 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, у зв'язку з цим ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за Договором позики №0680660996 в розмірі 20062,50 грн., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17062,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути на свою користь із відповідача суму заборгованості за кредитним договором №2506139 в розмірі 42760,50 грн., за Договором позики №0680660996 в розмірі 20062,50 грн., а всього 62823,00 грн.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальну суму заборгованості в розмірі 62823,00 грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот двадцять три гривні 00 коп.), а саме суму заборгованості за кредитним договором № 2506139 в розмірі 42760,50 грн. (сорок дві тисячі сімсот шістдесят гривень 50 коп.), з яких: 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень) - основна сума боргу, 27760,50 грн. (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят гривень 50 коп.) - заборгованість за процентами та за договором позики № 0680660996 в розмірі 20062,50 грн. (двадцять тисяч шістдесят два гривні 50 коп.), з яких: 3000,00 грн. (три тисячі гривень) основна сума боргу, 17062,50 грн. (сімнадцять тисяч шістдесят два гривні 50 коп.) заборгованість за відсотками та сплачений судовий збір 2684,00 грн. ( дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривень).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Касинець Василина Володимирівна, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не дотримано письмової форми договору, оскільки підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором не передбачено законодавством, у зв'язку з чим, на думку апелянта, такий є нікчемним. Вказує, що до спірних правовідносин не поширюється Закон України «Про електронну комерцію». Зазначає, що позивачем не доведено факту ознайомлення відповідача з усіма істотними умовами договорів. Стверджує, що ним не було отримано грошові кошти за вказаними кредитними договорами. Вказує, що позивачем нараховано проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування. Зазначає, що ним не було самостійно ініційовано продовження строку кредиту, матеріали справи останнього також не містять. Стверджує, що наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості не є належними та допустимими доказами у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Щодо договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2506139 від 25 жовтня 2021 року (далі - Договору №2506139).
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2506139 (далі - Договір) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток «Credit 7».
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Таким чином, враховуючи, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2506139 від 25 жовтня 2021 року укладено його сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі - на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (позикодавця) із зазначенням своїх особистих даних, зокрема, РНОКПП, серії та номеру паспорту, адреси реєстрації місця проживання, контактних відомостей, реквізитів карткового рахунку, а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту його укладення.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі №757/40396/20 (провадження №61-850св22).
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.
Таким чином, підписавши договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Договору №2506139 сторони узгодили суму кредиту - 15 000 грн., строк кредиту - 30 днів. Відповідно до пункту 1.4 Договору №2506139 стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту.
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №2506139 доведено до відома відповідача інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.
Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором.
Пунктами 2.1, 2.2 Договору №2506139 передбачено, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної карти Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору.
Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №4075 від 26.01.2025 слідує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» відповідно до договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» від 27 квітня 2021 року було успішно перераховано грошові кошти на платіжну картку клієнта: транзакція №1009773906, сума 15 000 грн., дата прийняття 25.10.2021, номер замовлення 2506139_1635150672, номер картки НОМЕР_1 , статус прийнято.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (15 000 грн.) на банківський рахунок ОСОБА_1 , який самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карти.
Пунктом 1.4. Договору №2506139 встановлено, що строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
22 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору №2506139 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого сторонами продовжено строк користування кредитом за Договором на 30 днів, дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 23.12.2021. Окрім того, погоджено процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в п.3.1. цього Додаткового договору - 1,99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
05 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №05052023 від 05.05.2023, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» купило право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.2 цього договору факторингу сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.
Платіжною інструкцією №19666 від 09.05.2023 підтверджено отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» плати за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №05052023 від 05.05.2023 в сумі 506880 грн.
05 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №05052023.
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 05.05.2023 за договором факторингу вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло Реєстр боржників кількістю 6727, після чого з урахуванням пункту 1.2 Договору від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей.
Відповідно до Реєстру боржників від 05 травня 2023 року до Договору факторингу №05052023 від 05.05.2023 слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 42760,50 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27760,50 грн. - сума заборгованості за процентами.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 05.05.2023 за Договором №2506139 від 25.10.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту вбачається, що заборгованість за кредитним договором нараховувалася первісним кредитором за період з 25.10.2021 по 22.11.2021 за ставкою 1,19 %., що становить 179,10 грн., за період з 23.11.2021 по 24.02.2024 за ставкою 1,99%, що становить 298,50 грн., загальний розмір заборгованості за процентами становить 27760,50 грн.
З наданого позивачем розрахунку також слідує, що відповідачем ОСОБА_1 22.11.2022 було здійснено часткову сплату заборгованості за Договором №2506139 у розмірі 5193,90 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно наданого розрахунку слідує, що відповідачем ОСОБА_1 22.11.2022 було здійснено часткову сплату заборгованості за Договором №2506139 у розмірі 5193,90 грн., що підтверджує факт укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Отже, оскільки у встановлений договором строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти, відтак у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку.
Однак, задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за договором №2506139, суд першої інстанції не врахував того, що за змістом ст.1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Як встановлено апеляційним судом вище, за умовами договору №2506139 строк кредиту становить 30 днів (п.1.3. Договору №2506139), його строк може бути продовжений у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
Розділом 4 Договору №2506139 передбачено порядок продовження строку користування кредитом, автопролонгація.
Відповідно до п.4.1.1. Договору №2506139 у випадку неможливості виконання зобов'язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткового договору до Договору.
Пропозиція (оферта) Клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки «ПРОДЛИТЬ КРЕДИТ/ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ» в Особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі наявності - штрафних санкцій). Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих несплачених процентів та штрафних санкцій (у разі наявності останніх), заява Клієнта про продовження строку користування кредитом вважається поданою (п.4.1.2. Договору №2506139).
Товариство має право, але не обов'язок протягом 24 годин з моменту вчинення Клієнтом вказаних в п.4.1.2. Договору дій, акцептувати пропозицію (оферту) Клієнта про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Клієнту засобами зв'язку текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (із зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Клієнтом Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі та Одноразовий ідентифікатор у вигляді коду для підписання Клієнтом Додаткового договору (п.4.1.3. Договору №2506139).
Новий строк кредиту розраховується з дня, наступного за днем вчинення Клієнтом дій згідно п.4.1.2.-4.1.3. Договору та встановлюється/зазначається в Додаткового договорі. (п.4.1.5. Договору №2506139).
Згідно п.4.2.1. Договору №2506139 сторони домовились, що у випадку, якщо у Клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та Клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1.-4.1.6. Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.
Клієнт, підписуючи цей Договір, дає згоду на його автопролонгацію, - продовження дії Договору та строку користування кредитом з закінченням строку кредиту або продовженого строку кредиту (п.1.3., п.4.1.5. Договору) ще на 15 календарних днів (п.4.2.2. Договору №2506139).
Відповідно до п.4.2.5. Договору №2506139 загальна кількість автопролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів, тобто у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами було пролонговано строк кредитування за ініціативою позичальника до 23.12.2021, надалі первісним кредитодавцем відповідно до умов договору здійснювалася його автопролонгація.
Відповідно до положень п.4.2.5. Договору №2506139 слідує, що загальна кількість календарних днів користування кредитом не може бути більшою за 120 днів, тобто сторонами погоджено максимальний строк кредитування - 120 днів.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що такий здійснювався за період з 25.10.2021 по 24.02.2022, що становить 123 календарні дні, тобто первісним кредитором було здійснено нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування 22.02.2022, 23.02.2022, 24.02.2022.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2506139 від 25 жовтня 2021 року в розмірі 41865 грн., з яких 15 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26865 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом, а у задоволенні решти позовних вимог за Договором №2506139 слід відмовити, оскільки такі нараховані поза межами строку кредитування.
Щодо Договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0680660996/1 від 05 грудня 2021 року.
05 грудня 2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0680660996/1 на суму 3000 грн., строком на 28 днів, зі сплатою 638,75 процентів річних від суми кредиту, в розрахунку 1,75 процентів за день.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
У заяві-анкеті на отримання кредиту №3928379 від 05 грудня 2021 року, яка підписана електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, ОСОБА_1 було зазначено реквізити банківської картки, на яку підлягають перерахуванню грошові кошти, 4731219630405334.
24 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24/11-22, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №24/11-22 віл 24.11.2022 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю набуло право вимоги до Договором позики №0680660996/1 у розмірі 20 062,50 грн., з яких 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17062,50 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, на підтвердження факту надання первісним кредитором відповідачу грошових коштів у розмірі 3000 грн. за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0680660996/1 від 05 грудня 2021 року позивачем надано квитанцію за сплату №123393311 від 05.12.2021.
Разом з тим, надана позивачем квитанція не є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт надання первісним кредитором грошових коштів відповідачу за вищевказаним договором, оскільки з її змісту вбачається, що грошові кошти у розмірі 3000 грн. було перераховано на реквізити одержувача: «ТОВ «ІНФІНАНС», Код ЄДРПОУ:39083990, IBAN: НОМЕР_2 , Банк: АТ «ОТП Банк», натомість у якості картки платника зазначено: « НОМЕР_1 », яку було зазначено відповідачем у заяві-анкеті на отримання кредиту №3928379 від 05 грудня 2021 року.
Отже, у цій справі кредитором не доведено факту надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0680660996/1 від 05 грудня 2021 року.
Наведеного суд першої інстанції не врахував, та помилково дійшов висновку про задоволення позову в даній частині.
З огляду на те, що кредитор не довів виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором (перерахування коштів відповідачу), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0680660996/1 від 05 грудня 2021 року.
Відповідно до ч. 1 п. 1,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачем заявлено позов на суму 62823 грн. Апеляційним судом задоволено вимоги позивача в загальному розмірі 41865 грн., що складає 66,64% від пред'явлених вимог.
При пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 4026 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 66,64%), тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з ОСОБА_1 підлягало стягненню 1788,62 грн. (2684 грн. х 66,64% = 1788,62 грн.), при цьому оскільки у задоволенні вимог відмовлено (на 33,36%) з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1343,07 грн. (4026 грн. х 33,36% = 1343,07 грн.). Відтак, у силу ч. 10 ст. 141 ЦПК України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з відповідача слід стягнути різницю судового збору у розмірі 445,55 грн. (1788,62 грн. - 1343,07 грн.).
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Касинець Василина Володимирівна, - задовольнити частково.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, 01032, Україна, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок, 30) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2506139 від 25 жовтня 2021 року в розмірі 41865 грн., з яких 15 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26865 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, 01032, Україна, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок, 30) 445,55 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 10 червня 2025 року.
Головуючий:
Судді: