Справа № 297/1117/21
Іменем України
27 травня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Джуги С.Д.
суддів: Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.
з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравинська Юлія Вікторівна, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2021 року у складі судді Ільтьо І.І., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 04.11.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1465098.
23.04.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 23042020, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 08.04.2020 до договору факторингу № 23042020 від 23.04.2020, ТОВ «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 35960,00 грн., з яких: 10000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5400 грн. сума заборгованості за відсотками; 20560 грн. пеня.
Зазначав, що у разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунок позивача за умовами договору факторингу. Однак, до теперішнього часу борг відповідачем не погашений. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме, з 08.04.2020 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Оскільки відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач просив суд стягнути суму заборгованості у розмірі 35960 грн. та 2270 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №1465098 від 04.11.2019 у розмірі 35960 грн. (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.), а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравинська Ю.В., просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем до суду не було надано жодних доказів на підтвердження заявленого позову, зокрема, матеріали даної справи не містять доказів укладання кредитного договору №1465098 від 04.11.2019, доказів надання кредиту та документів на підтвердження реальності права вимоги кредитора, а також не містить жодних первинних документів, які за законом мав отримати новий кредитор від первісного кредитора.
У відзиві на апеляційну скаргу представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - адвокат Мельник І.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кравинська Ю.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату час, місце розгляду справи належним чином повідомлені.
На підставі ч.2 ст.372 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез'явившихся осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04 листопада 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» було укладено електронний договір №1465098 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту (далі - Договір) (а.с.5-6, Т.1).
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10 000 грн. (пункт 1.1. кредитного договору); строк кредиту 30 днів (пункт 1.2. кредитного договору). Дата повернення кредиту (04 грудня 2019 року) вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору.
Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою:
- знижена процентна ставка становить 1,71% від суми позики за кожен день користування позикою (624,15 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного у пункті 1.2. цього Договору (п.1.3.1. Договору);
- стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми позики за кожний день користування позикою (657% річних) (п.1.3.2. Договору).
Відповідно до п.1.4. Договору загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 151,30% від суми позики (у процентному виразі) або 15130 грн. (у грошовому виразі) та включає у себе проценти (відсотки) за користування позикою - 51,30% від суми позики (у процентному виразі) або 5130 грн. (у грошовому виразі).
Згідно з п.1.6. Договору у випадку неможливості виконання зобов'язань за Договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь Товариства не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява Клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданим.
Відповідно до п.1.7. Договору після вчинення клієнтом дій згідно з п.1.6. цього Договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, Товариство має право, але не обов'язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього Договору та дорівнює 30 днів.
Згідно з п.1.5. Договору позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом.
На підставі договору №ВП-200417-1 від 20.04.17 ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» переказ коштів, зокрема 04.11.2019 на суму 10 000 гривень, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації unknown, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-3918830 (а.с.153-155, Т.1).
Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-240610/21493 від 14.06.2024, наданого на виконання ухвали Закарпатського апеляційного суду від 30 травня 2024 року, слідує, що вищевказана маска картки належить ОСОБА_1 (а.с.232-233, Т.1).
Зарахування грошової суми у розмірі 10 000 грн. на рахунок відповідача 04.11.2019 також стверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 05.12.2023 №VGADHPMIHL3BPBC6 (а.с.179, Т.1).
Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (10 000 грн.) на банківський рахунок ОСОБА_1 .
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором слідує, що станом на 23.04.2020 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором в сумі 35960,00 грн, з яких 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20960 грн. - сума заборгованості за відсотками; 5000 грн. - штраф. (а.с.20, Т.1)
З наданого розрахунку також слідує, що відповідач частково сплачував заборгованість за Договором, а саме 25.11.2019 ним було сплачено 3762 грн., що також підтверджує факт укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів.
Часткова сплата боржником або з її згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання нею боргу.
23 квітня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №23042020, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» передає (відступає) товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні товариству з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі. Право на одержання яких належить клієнту.
Згідно п. 1.2. договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами 08.04.2020 та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Платіжним дорученням №16148 від 27 квітня 2020 року підтверджено отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» від товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» плати за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №23042020 від 23.04.2020 в сумі 932 346,06 грн. (а.с.156, Т.1).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 23042020 від 23.04.2020, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 35960,00 грн., з яких: 10000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5400 грн. сума заборгованості за відсотками; 20560 грн. пеня.
На адресу відповідача ОСОБА_1 04.11.2019 були направлені повідомлення від товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та від товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №1465098 від 04.11.2019.
Звертаючись до суду з позовом, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Доказів належного виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договором №1465098 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 04.11.2019 матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1465098 від 04.11.2019.
Однак, задовольняючи позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1465098 від 04.11.2019 в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував того, що за змістом ст.1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
За умовами договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1465098 від 04.11.2019 позика видається строком на 30 днів (п.1.2. Договору), однак може бути пролонгована за ініціативою клієнта у випадку здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (п. 1.6. Договору) строком на 30 днів (п.1.7. Договору).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, здійсненого попереднім кредитодавцем товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», складові суми заборгованості якого відрізняються від відображеного у витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу № 23042020 від 23.04.2020, слідує, що відповідачем ОСОБА_1 25.11.2019 було здійснено часткову сплату заборгованості за Договором у розмірі 3762 грн., що становило суму нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відтак товариством з обмежено відповідальністю «Авентус Україна» було продовжено відповідачу строк кредитування ще на 30 днів.
З наданого розрахунку слідує, що відповідачем надалі оплата заборгованості за кредитним договором не здійснювалася, а тому, відповідно, строк кредитування товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» не пролонговувався.
Відтак, визначених законом підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами та нарахованої пені поза межами цього строку (строку кредитування) немає.
Наведеного суд першої інстанції не врахував, та помилково дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1465098 від 04.11.2019 в розмірі 15 130 грн., з яких 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5130 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом, а у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки такі нараховані поза межами строку кредитування.
Відповідно до ч. 1 п. 1,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.10 ст.141 ЦПК України).
Позивачем пред'явлено позов на суму 35960 грн. Апеляційним судом задоволено вимоги позивача в розмірі 15130 грн., що складає 42,08% від пред'явлених вимог.
При пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн. За подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 3405 грн.
Загальний розмір судових витрат по справі становить 5675 грн., а отже на позивача слід покласти 57,92% від судових витрат 3286,96 грн., а на відповідача 42,08 % судових витрат 2388,04 грн.
З огляду на викладене та враховуючи приписи ч.10 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути різницю судових витрат у розмірі 1016,96 грн. (3405 -2388,04).
Щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
В апеляційній скарзі апелянт просив стягнути на його користь з позивача витрати на професійну правничу допомогу, згідно з Договором про надання правової допомоги №28/09/2023 від 28.09.2023, додатком №1 від 28.09.2023 до нього. Зазначав, що станом на день подання апеляційної скарги витрати на професійну правничу допомогу становлять 5600 грн.
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів вважає, що сума гонорару в суді апеляційної інстанції в розмірі 3600 грн. є співмірною із складністю справи та наданими адвокатом Кравинською Ю. В. послугами, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) та розумності, а тому в цьому розмірі є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В іншій частині не підлягає до задоволення.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравинська Юлія Вікторівна, задовольнити частково.
Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01 червня 2021 року скасувати, ухваливши у справі нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30) заборгованість за кредитним договором № 1465098 від 04.11.2019 р. у розмірі 15 130 грн., з яких 10 000 грн. позики та 5 130 грн. процентів. В решті вимог відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1016 грн. (одну тисячу шістнадцять) грн. 96 (дев'яносто шість) коп. та 3600 (три тисячі шістсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 06 червня 2025 року
Головуючий:
Судді: